Справа № 520/818/25
Україна
про повернення позовної заяви
"17" лютого 2025 р. м. Харків
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Спірідонов М.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
1. Визнати протиправною відмову Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020, 2021, 2022 роки;
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 з 16.07.2023 року пенсії за віком відповідно до Закону України України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020 - 2022 роки.
3.Стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку.
На виконання ухвали суду від позивача, засобами поштового зв'язку 10.02.2025 року надійшла заява від 06.02.2025 року про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій зокрема зазначено, що до серпня 2023 року позивач не знав про порушення своїх прав, оскільки лише 18.07.2023 року звернувся до відповідача з заявою щодо перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за три попередні роки перед датою звернення.
Також в обґрунтування заяви зазначено, що пропустив строк звернення через те, що хворів на COVID-19 та бронхіт.
Розглянувши подану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом.
Крім цього, початок перебігу шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про їх порушення.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 р. у справі № 826/10808/18.
Зі змісту позову судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем оскаржуються відмова Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020, 2021, 2022 роки та просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 з 16.07.2023 року пенсії за віком відповідно до Закону України України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020 - 2022 роки.
Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У зв'язку з чим, суд зазначає, що оскільки вказаний вид грошової виплати є періодичним платежем, отже, про порушення своїх прав позивач мав дізнатися ще з 18.07.2023 року, а звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним адміністративним позовом засобами поштового зв'язку лише 09.01.2025 року, тобто з порушенням шестимісячного строку встановленого п.2 ст.122 КАС України.
Крім того суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що на пропуск строку звернення вплинула зокрема хвороба на COVID-19 та бронхіт, оскільки відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства "Зміївський центр первинної медико-санітарної допомоги" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області Амбулаторія загальної практики сімейної медицини с. Першотравневе № 187 від 01.02.2025 року позивач ликувався амбулаторно з 09.12.2023 року по 20.12.2023 року та з 16.01.2024 року по 20.01.2024 року, а отже суд дійшов висновку, що позивач не був позбавлений можливості своєчасного звернення до суду в межах шестимісячного строку звернення до перебування на лікарняному, а бо ж в більш стислі строки після лікування.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що обставини, якими позивач обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав є неповажними. Позивач не надав доказів існування об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду з дня коли він дізнався, що його права були порушені відповідачем. Позивачем також не було надано доказів існування інших обставин або труднощів, які унеможливили дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених законом.
З урахуванням положень статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Отже, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Зокрема, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду
З огляду на що суд зазначає, що позивачем на виконання вимог ухвали суду від 15.01.2025 року надано заяву про поновлення пропущених строків, однак обставини причин пропуску строку звернення до суду з зазначеним позовом, викладені в заяві від 06.02.2025 року визнані судом неповажними, а отже недоліки позовної заяви усунуті не були.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали направити позивачеві разом з позовною заявою та доданими до неї документами.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Спірідонов М.О.