Справа № 420/38502/24
17 лютого 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 12 грудня 2024 року (документ сформований в системі Електронний суд 11.12.2024) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ), в який позивач просить:
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 31.08.2023 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.12.2021 року виплаченої 31.08.2023 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2023 року у справі №420/9831/22.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 31.08.2023 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.12.2021 року виплаченої 31.08.2023 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2023 року у справі №420/9831/22.
Ухвалою від 17 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, в порядку ч.5 ст. 262 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 19.01.2016 року по 01.12.2021 року проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України та відповідно до наказу від 01.12.2021 року позивача 01.12.2021 року звільнено з військової служби через сімейні обставини.
Проте представник позивача зазначає, що у період проходження військової служби позивачу не у повному розмірі виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 року у справі №420/9831/22 зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 19.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення базового місяця січень 2008 року., з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2023 року у справі №420/9831/22 стягнуто з Військової частини НОМЕР_2 на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.12.2021 року включно у сумі 193065 (сто дев'яносто три тисячі шістдесят п'ять) грн. 90 коп., відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Представник позивача зазначив, що 31.08.2023 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2023 року у справі №420/9831/22 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.12.2021 року у сумі 190169,91 грн. із одночасним утримання військового збору 1,5%.
Проте відповідачем в порушення статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
З метою виплати компенсації втрати частити доходів позивач звернувся до суду.
Проте постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2024 року у справі №420/23366/23 позивачу відмовлено у задоволенні позовної заяви у зв'язку із передчасністю її направлення до суду, а саме - відсутністю спору щодо відмови відповідача у виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів.
Представник позивача зазначив, що 14.09.2024 року з метою виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати позивачем направлено відповідачу заяву. Але Відповідачем у тридцятиденний термін не надано відповідь на заяву позивача.
Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, оскільки зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні ст.ст. 1-3 Закону України «Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
При цьому позивач звертає увагу, що виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в день виплати основної суми доходу, що не було зроблено відповідачем.
Через систему Електронний суд 30 грудня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Крім того, представник відповідача звертає увагу, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-Ш, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Такі висновки узгоджуються із приписами статті 7 Закону № 2050-Ш та пункту 8 Порядку № 159. (Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 200/14472/19, від 11 грудня 2020 року справі № 200/10820/19 та ряду інших).
Представник відповідача наголошує на тому, що позивач не звертався до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України із заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати невірно обчисленого грошового забезпечення, відповідно відповідач не відмовляв позивачу у виплаті такої компенсації. (відповідні висновки відповідають правовій позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2022 у справі № 200/14472/19-а).
Враховуючи те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату їй компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, а відповідач відповідно і не відмовляв у виплаті такої компенсації, представник відповідача вважає, що право позивача на отримання сум компенсації порушено не було, а відтак звернення позивача до суду з такими вимогами є передчасним.
Також представник відповідача зазначає, що фактична виплата індексації грошового забезпечення на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2023 року у справі №420/9831/22 відбулась 31.08.2023.
Умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Індексація грошового забезпечення взагалі не нараховувалась Позивачу, а нарахування відбулась одночасно із виплатою на виконання рішення суду.
За таких обставин, право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.
Водночас до часу звернення за проведенням індексації грошового забезпечення відповідачем дохід у вигляді індексації позивачу не нараховувався.
Отже, на думку представника відповідача, законних підстав для нарахування та виплати Позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за весь період у військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України немає.
Відповідь на відзив не надходила.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 , згідно із свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_4 від 21.01.2023 року) з 19.01.2016 року по 01.12.2021 року проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 01.12.2021 року, позивача 01.12.2021 року звільнено з військової служби.
Суд встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 року у справі №420/9831/22 зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 19.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення базового місяця січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2023 року у справі №420/9831/22 стягнуто з Військової частини НОМЕР_2 на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.12.2021 року включно у сумі 193065 (сто дев'яносто три тисячі шістдесят п'ять) грн. 90 коп., відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Представник позивача зазначив, що 31.08.2023 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2023 року у справі №420/9831/22 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.12.2021 року у сумі 190169,91 грн. із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджено випискою по картковому рахунку позивача.
У зв'язку з тим, що відповідачем не було виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, позивач звернувся до суду.
Проте постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2024 року у справі №420/23366/23 позивачу відмовлено у задоволенні позовної заяви у зв'язку із передчасністю її направлення до суду, а саме - відсутністю спору щодо відмови відповідача у виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів.
Суд встановив, що позивач направив на адресу відповідача заяву від 09.09.2024 року з проханням виплатити на її користь компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати коштів на виконання рішення суду у справі № 420/9831/22.
Ця заява 14.09.2024 року була відправлена заявником поштою на адресу відповідача: АДРЕСА_3 , за № поштового відправлення 6512206106789.
Відповідно до відомостей з Укрпошта: трекінг відправлень (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) поштова відправлення № 6512206106789 прибуло до відділення м. Херсон - 15 вересня 2024 року, 29 вересня 2024 року - повернуто заявнику за закінченням терміну зберігання.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню, з огляду на таке.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 21 цього Закону, Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов'язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.
Відповідно до частин другої-третьої ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі, - Закон №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій, яка є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Матеріалами справи підтверджено, що 31.08.2023 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2023 року у справі №420/9831/22 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.12.2021 року у сумі 190169,91 грн. із одночасним утримання військового збору 1,5%.
Разом з цим позивачем не було виплачено компенсацію втрати частини доходів одночасно із виплаченою заборгованістю.
Судом відхиляються доводи представника відповідача, що у разі порушення терміну виплати індексації грошового забезпечення не належать застосовуванню положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», з огляду на таке.
Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159), положення якого фактично відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (в тому числі, за рішенням суду). При цьому виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в день виплати основної суми доходу.
Системний аналіз вищенаведених норм, за позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19 дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до чинного законодавства.
Також у справі № 240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Цей висновок був повторений у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 року у справі № 620/7687/21.
Тому, застосовуючи цей висновок Верховного Суду, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року 01.12.2021 року у зв'язку з бездіяльністю уповноваженого органу щодо нарахування та виплати позивачу індексації заробітної плати (грошового забезпечення), суд доходить висновку, що позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання уповноваженого органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Посилання представника відповідача на передчасність заявлення таких позовних вимог, оскільки позивач не звертався із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів, відхиляються судом, по-перше, з підстав того, що матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до відповідача із заявою про виплату даної компенсації, але заява була повернута відправнику за закінченням терміну зберігання.
По-друге, суд наголошує, що відповідно до висновків викладених Верховним Судом у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20, Верховний Суд дійшов висновку, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
Судова палата ВС також дійшла висновку, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Верховний Суд вказав на те, що зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органом у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням, вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу, який не має разовий характер, проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Таким чином, за змістом наведених норм обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Враховуючи викладені вище висновки Верховного Суду та встановлені судом у справі обставини, те, що відповідачем виплачено заборгованість на виконання рішення суду по справі № 420/9831/22, але не виплачено компенсацію втрати частини доходів, суд доходить висновку, що наведені позовні вимоги є правомірними та належать задоволенню.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні докази понесених інших витрат, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору.
Керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) щодо невиплати на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 31.08.2023 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.12.2021 року, виплаченої 31.08.2023 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2023 року у справі №420/9831/22.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 31.08.2023 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.12.2021 року виплаченої 31.08.2023 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2023 року у справі №420/9831/22.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч.1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко