справа№380/16714/24
17 лютого 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з позовними вимогами:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без урахування у складі місячного грошового забезпечення винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахування у складі місячного грошового забезпечення винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 та був звільнений 01.06.2022 наказом начальника управління. Під час проходження служби та при звільненні йому були здійснені нарахування і виплати грошового забезпечення, зокрема компенсація за відпустку, грошова допомога на оздоровлення та одноразова допомога при звільненні. Зазначає що відповідно до ст. 9 Закону України № 2011-XII, військовослужбовці мають право на достатнє грошове забезпечення, яке включає посадовий оклад, оклад за званням, щомісячні та одноразові додаткові виплати. Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 встановлена щомісячна грошова винагорода у 30 000 грн, яка виплачувалась Позивачу в період з березня по червень 2022 року.
Позивач вважає, що при розрахунку належних йому виплат Відповідач неправомірно не включив зазначену винагороду до загального розміру місячного грошового забезпечення, хоча вона має постійний характер і підлягає врахуванню. Крім того, порядок оподаткування цієї виплати визначено як для грошового забезпечення, що підтверджує її включення до складу доходів військовослужбовця.
На підставі викладеного просить здійснити правильний розрахунок належних йому виплат із врахуванням щомісячної винагороди та компенсувати недоотримані кошти.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, тому звернувся до суду.
Ухвалою від 09 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав відзив, у якому заперечує вимоги Позивача, посилаючись на те, що додаткова винагорода, передбачена Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, не має постійного характеру та не може бути включена до складу місячного грошового забезпечення.
Відповідач обґрунтовує свою позицію ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII, яка визначає складові грошового забезпечення, зокрема, що до нього включаються лише ті щомісячні додаткові виплати, які мають постійний характер. Водночас додаткова винагорода за Постановою № 168 виплачується лише в період дії воєнного стану, її розмір залежить від фактично відпрацьованих днів та визначається наказами командирів, що виключає її постійність.
Також Відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду (постанова від 02.06.2021 у справі № 240/11441/19, ЄДРСР № 97357218), згідно з якою аналогічні виплати (винагорода за участь в АТО) не визнаються постійним складовим елементом грошового забезпечення.
Крім того, Відповідач зазначає, що Постанова КМУ № 168 не передбачає автоматичного включення додаткової винагороди до структури щомісячного грошового забезпечення, а її виплата є дискреційним правом командування, залежним від конкретних обставин проходження служби. Таким чином, на думку Відповідача, відсутні підстави для врахування цієї виплати при розрахунку інших видів забезпечення або соціальних гарантій. Зважаючи на викладене просить у задоволенні позову відмовити.
Суд на підставі заяв по суті справи, якими згідно з ч. 3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, є позов та відзив, а також поданих сторонами доказів
встановив:
ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.06.2022 № 198-ОС Позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Згідно з документами, наданими на адвокатські запити, Позивач перебував на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом періоду проходження військової служби.
Позивач вважає, що під час проходження військової служби та звільнення з неї Відповідачем було допущено порушення норм законодавства щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, що стало підставою для звернення до суду.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, є Закон №2262-ХІІ, відповідно до якого держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби врегульовано Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 в редакції чинній на час звільнення позивача (далі Порядок).
Відповідно до п.1 розділу XXXII Порядку, Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до п 5 розділу XXXII Порядку одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою;
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їж сім'ям під час дії воснного етапу» зі змінами, яка була чинною на момент її звільнення з військової служби, (далі Постанова №168)закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Згідно з пунктом 1 Постанови № 168 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінальновиконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (абзац перший). Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абзац третій Постанови № 168).
Отже виплата відповідно до Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 є додатковою винагородою, а не щомісячним основним чи додатковим видом грошового забезпечення.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 додаткова винагорода не входить при обчисленні одноразова грошова допомога у разі звільнення, оскільки відповідно до п 5 розділу XXXII Порядку одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
У уданому пункті чітко вказано - крім винагород.
Суд також зазначає, що пунктом 2 Розділу І зазначеного Порядку визначено вичерпний перелік щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, у якому відсутня додаткова винагорода передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їхнім сім'ям під час дії воєнного стану», а тому відсутні підстави для включення такої винагороди до розрахунку суми, належної при нарахуванні одноразової грошової допомоги при звільненні. Та відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі №522/2738/17 відступила від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 (№21-70а15) та дійшла висновку, що при обчисленні пенсії на підставі статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Також, факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який є вичерпним.
Отже, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції, так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира. За таких обставин, винагорода за участь в антитерористичній операції не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
У Постанові від 22.11.2023 у справі №240/7091/20 Верховний Суд в складі Касаційного адміністративного суду не знайшов підстав для відступу від вищезазначених правових висновків.
Суд вирішуючи позовні вимоги в цій частині звертає увагу на таке:
Позивач стверджує, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 168, мала постійний характер, а тому підлягає включенню до складу грошового забезпечення, з урахуванням якого мав визначатися розмір місячного грошового забезпечення як бази нарахування грошової допомоги на оздоровлення, розмір грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпустки та розмір одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Проте такі трактування позивача є помилковими, з огляду на викладене нижче.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення.
При визначенні місячного грошового забезпечення як бази нарахування передбачених цим Законом соціальних виплат та допомог враховуються лише ті щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди), які мають постійний характер.
Таким чином слід дійти висновку, що передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що має постійний характер, оскільки виплачується лише у період дії воєнного стану, у розмірі, що не є сталим та щомісяця визначається пропорційно до днів, в які військовослужбовець ніс службу в певних умовах, залежно від виду та умов виконання завдань, а також не виплачується за низки умов (напр., у місяці, коли військовослужбовець вчинив дисциплінарні та інші проступки тощо). Розмір цієї додаткової винагороди не є сталим та щомісяця визначається наказами командирів (начальників) в залежності від наведених та інших передбачених законодавством умов. Тому передбачена Постановою №168 додаткова винагорода не має постійного характеру для цілей застосування Закону №2011 та визначення розміру місячного грошового забезпечення як бази нарахування спірних соціальних виплат та допомог.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду (постанова від 02.06.2021 у справі № 240/11441/19; № в ЄДРСР 97357218) свого часу дійшов аналогічних висновків щодо правової природи винагороди за участь в антитерористичній операції (не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції, так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира), що є аналогом додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Вирішуючи питання щодо врахування передбаченою постановою № 168 щомісячної додаткової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення, суд враховує висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23, від 08 серпня 2024 року у справі № 240/26703/23 тощо.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року в справі № 240/26703/23, приписи пункту 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ вказують, що ці норми встановлюють лише право військовослужбовця на отримання допомоги для оздоровлення.
Положення частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначати порядок виплати грошового забезпечення законодавець делегував, зокрема, Міністру оборони України.
Такими нормативно-правовими актами є постанова № 704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу, окладу за військовим званням, включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), та Порядок №260.
Отже, за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час дії воєнного стану.
Як зазначено вище, за правилами пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку №260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення, не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).
Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року в справі № 240/26703/23 констатував, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що ураховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців.
Тому саме положення Порядку №260 унормували приписи Закону №2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення.
Аналогічні правові висновки сформовані Верховним Судом і у постановах від 23 вересня 2024 року у справах № 240/25672/23, від 06 грудня 2024 року № 240/12225/23.
Враховуючи викладене, з урахуванням вже сталої правової позиції Верховного Суду, суд зазначає, що передбачена постановою № 168 додаткова винагорода не ураховується до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються розміри грошових допомог.
Таким чином відсутні підстави включення додаткової винагороди на підставі Постанови №168 для складу місячного грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована позивачу компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без урахування у складі місячного грошового забезпечення винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану ».
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов'язаних з розглядом справи, тому судові витрати у справі не розподіляються.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
1. В позові ОСОБА_1 про визнання протиправним дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та зобов'язання вчинити дії,- відмовити повністю.
2. Судові витрати у вигляді судового збору розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 17.02.2025.
Суддя Коморний О.І.