справа №380/16463/24
17 лютого 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-ТРАНС-СЕРВІС» до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ-ТРАНС-СЕРВІС» (далі - позивач, ТзОВ «СВ-ТРАНС-СЕРВІС») звернулося до суду з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» за №UA209000202430 від 28.06.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Мито на товари, що возяться на територію України», на суму 83 199 грн 75 к.;
- визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення форми «Р» за №UA209000202431 від 28.06.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України», на суму 20 799 грн 94 к., з якої 4 159 грн 99 к., - сума штрафних санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим повідомленням-рішенням за №UA209000202431 від 28.06.2024 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України в розмірі 20 799 грн 94 к. та застосовано штрафні санкції в розмірі 4 159 грн 99 к. Податковим повідомленням-рішенням №UA209000202430 від 28.06.2024 збільшено суму грошового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України в розмірі 83 199 грн 75 к. В обґрунтування даних податкових повідомлень-рішень відповідач посилається на отриманий від уповноваженого органу Республіки Польща лист від 20.07.2021 № 2401-ІОА.4331.69.2021.RS, в якому міститься інформація про відсутність підтвердження преференційного походження товарів, митне оформлення яких завершено. На думку позивача, сам по собі лист від 20.07.021 №2401-ІОА.4331.69.2021.RS, не є виключним, беззаперечним і визначальним доказом у даному спорі, а лише вказує на факт недобросовісності експортера щодо надання на адресу уповноваженого митного органу Республіки Польща доказів чи документів, які б підтверджували преференційне походження товару і жодним чином не визначає відсутність таких документів. Вказує, що ТзОВ «СВ-ТРАНС-СЕРВІС» належними та допустимими доказами підтвердило факт преференційного походження товару, а тому вважає, що має право на застосування преференційного режиму, що надає пільги при оподаткуванні при переміщенні через митний кордон України товару за митною декларацією від 09.10.2020 №UA209180/2020/052324.
Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. При проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару за митною декларацією від 09.10.2020 № UA209180/2020/052534 встановлено, що ТзОВ «СВ-ТРАНС-СЕРВІС» ввезено: Товар № 1 - «Сідельний тягач, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка: DAF, модель: XF 460 FT, рік випуску - 2016, модельний рік - 2016, дата першої реєстрації - 24.05.2016, номер кузова: НОМЕР_1 , номер двигуна: невизначений, двигун-дизель, об'єм - 12902см3, потужність - 340kw, колісна формула - 4х2, місць включаючи водія - 2, дверей- 2. Країна походження: Європейськийсоюз (EU)». Державна митна служба України листом від 25.10.2021 № 15/15- 03/7/4783 інформувала Львівську митницю про отримання від уповноваженого органу Республіки Польщі листа від 20.07.2021 № 2401-IOA.4331.69.2021.RS з результатами процесу перевірки сертифіката з перевезення EUR.1 від 30.09.2020 № PL/MF/AR 0398862.
Митним органом Республіки Польщі повідомлено, що сертифікат з перевезення EUR.1 від 30.09.2020 № PL/MF/AR 0398862 є автентичним, однак преференційне походження товару, зазначеного в даному сертифікаті, не підтверджено, оскільки експортер товару не надав жодних доказів чи документів, які б підтверджували преференційне походження товару. Таким чином, митним органом Республіки Польщі як уповноваженим державним органом країни експортера не підтверджено преференційне походження з Європейського Союзу товару (код пільги 410), ввезеного ТзОВ «СВ-ТРАНС-СЕРВІС» за митною декларацією від 09.10.2020 № UA209180/2020/052534. Оскільки для товару, ввезеного за митною декларацією від 09.10.2020 № UA209180/2020/052534, преференційне походження є визначальним для оподаткування, а інформація про преференційне походження виявилась недостовірною, тому преференційні ставки ввізного мита до товару, зазначеного у сертифікаті з перевезення EUR.1 від 30.09.2020 № PL/MF/AR 0398862, застосовано неправомірно. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 02.08.2024 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
Вимоги ухвали позивачем виконано.
Ухвалою від 08.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідачем 26.08.2024 (вх. №64422) подано відзив на позовну заяву.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ТзОВ «СВ-ТРАНС-СЕРВІС» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із присвоєнням коду ЄДРПОУ 33663042.
ТзОВ «СВ-ТРАНС-СЕРВІС» (Покупець) та PACCAR Financial Polska Sp.z 0.0., (Продавець) уклали Контракт №2/2020 від 28.08.2020, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує товар, а саме: транспортний засіб - сідельний тягач марки DAF, модель XF460FT, рік випуску - 2016, номер кузова НОМЕР_1 , вартість 25000,00 євро.
Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті від 07.09.2020 позивач як Покупець здійснив оплату в розмірі 25000,00 євро на користь Продавця та придбав на підставі Рахунку-фактури №20960564 від 09.09.2020 вищевказаний товар - транспортний засіб.
ТзОВ «СВ-ТРАНС-СЕРВІС» на митну територію України за митною декларацію від 09.10.2020 №0A209180/2020/052534 ввезено товар (сідельний тягач, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка: DAF, модель: XF 460 FT, рік випуску-2016, модельний рік - 2016, дата першої реєстрації - 24.05.2016, номер кузова: XLRTEH4300G111726) №0A209180/2020/052534.
Даний товар декларувався із застосуванням преференції за кодом « 410» і, як наслідок, з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження.
Державною митною службою України у відповідності до статті 32 Доповнення І «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження направлено на перевірку до уповноваженого органу Республіки Польщі сертифікат з перевезення EUR. 1 від 30.09.2020 №PL/MF/AR 0398862.
Державна митна служба України листом від 25.10.2021 №15/15-03/7/4783 інформувала Львівську митницю про отримання від уповноваженого органу Республіки Польща листа від 20.07.2021 №2401-IOA.4331.69.2021.RS з результатами процесу перевірки сертифіката з перевезення EUR.1 від 30.09.2020 №PL/MF/AR0398862.
Уповноважений орган Республіки Польщі повідомив, що сертифікат з перевезення EUR.1 від 30.09.2020 №PL/MF/AR 0398862 є автентичним, однак преференційне походження товару, зазначеного в даному сертифікаті, не підтверджено, оскільки екпортер товару не надав жодних доказів чи документів, які б підтверджували преференційне походження товару.
Львівською митницею відповідно до наказів Львівської митниці від 23.02.2022 №46 та від 27.05.2024 №128 на підставі статті 336, статті 345, пункту 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України, проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «СВ-ТРАНС-СЕРВІС» дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів за митною декларацією від 09.10.2020 №0A209180/2020/052534.
За результатами перевірки складено акт від 11.06.2024 №6/24/7.4-19/33663042, яким встановлено порушення:
- статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини 2 статті 46, частини 1 статті 257 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 09.10.2020 №UA209180/2020/052534 на загальну суму 83 199 грн 75 к.;
- підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку за митною декларацією від 09.10.2020 №UA209180/2020/052534 на додану вартість на загальну суму 16 639 грн 95 к.
ТзОВ «СВ-ТРАНС-СЕРВІС» подало заперечення від 20.06.2024 №2//06 на акт перевірки від 11.06.2024 №6/24/7.4-19/33663042, до якого долучило лист виробника DAF Tracks N. V. (5600PT Нідерланди, Ейндговен, Х'юго ван дер Гослан, 1) від 17.06.2024, у якому консультант з митних питань даної компанії вказує, що вантажівка, зазначена в цьому документів з ідентифікаційним номером транспортного засобу (VIN) і типом шасі - XLRTEH4300G111726, марки DAF, модель XF460FT, походить з Європейського Союзу (Нідерланди) на момент виробництва вантажівки в 2016 році і відповідає правилам походження товару відповідно до Митного кодексу Союзу ст. 61 п. 3.
На підставі акту перевірки Львівською митницею 28.06.2024 прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №UA209000202430, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Мито на товари, що возяться на територію України» на суму 83 199 грн 75 к.;
- №UA209000202431, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України», на суму 20 799 грн 94 к., з якої 4 159 грн 99 к., - сума штрафних санкцій.
Предметом оскарження є два податкових повідомлення-рішення від 28.06.2024 №UA209000202430 та №UA209000202431 з підстав протиправності.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі - Митний кодекс) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 Митного кодексу митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини першої статті 271 Митного кодексу, мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
За приписами положень статті 272 Митного кодексу, ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
Статтею 276 Митного кодексу визначено, що платниками мита є: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов'язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 277 Митного кодексу, об'єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 280 Митного кодексу ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.
За змістом частини п'ятої статті 280 Митного кодексу ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
При цьому, відповідно до частин першої та п'ятої статті 281 Митного кодексу, допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Верховна Рада Законом України № 1678-VII від 16.09.2014 ратифікувала Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.
Стаття 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол I, до цієї Угоди).
Стаття 29 частини 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
Пункт 1 статті 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:
1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;
2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:
(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або
(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлює стаття 17 розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.
Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
При цьому, за змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена:
(a)……….затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або
(b)……….експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.
Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.
Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.
З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу I).
Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).
Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I).
Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу I).
Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 36 Митного кодексу країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до частини першої статті 41 Митного кодексу документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Частина третя статті 41 Митного кодексу встановлює, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Відповідно до частини восьмої статті 41 Митного кодексу у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Частиною дев'ятою цієї ж статті передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Відповідно до частини першої статті 44 Митного кодексу у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Із аналізу наведених правових норм слідує, що у разі митного оформлення товару, що ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатись тарифними преференціями, що передбачено Угодою. Проте, застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, з якими Угода та Протокол І до неї пов'язує їх застосування. За загальним правилом, декларантом подається сертифікат перевезення товару EUR.1, за виключенням випадків, коли може бути подана декларація інвойс, а саме у разі її складення: затвердженим експортером або експортером на будь-яку партію товару, що походить з певної країни, сукупна вартість якого не перевищує 6 000 євро.
Як встановлено судом, відповідачем за результатами документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг із звільнення від оподаткування та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за МД від 09.10.2020 № UA209180/2020/052534, висновки якої були покладені в основу оспорюваних у межах даної справи податкових повідомлень-рішень, встановлено завищення позивачем податкових зобов'язань по сплаті мита за вищевказаною МД та податку на додану вартість.
Підставою для донарахування митних платежів слугувала інформація, отримана від уповноваженого органу Республіки Польща (лист №2401-IOA.4331.69.2021.RS від 20.07.2021), яка скерована до Львівської митниці Державною митною службою України листом від 25.10.2021 №15/15-03/7/4783 про те, що преференційне походження товару, зазначеного в сертифікаті з перевезення EUR.1 від 30.09.2020 №PL/MF/AR 0398862 не підтверджено, оскільки експортер товару не надав жодних доказів чи документів, які б підтверджували преференційне походження товару.
При цьому для митного оформлення товару декларантом було подано митні декларації, контракти з додатками.
Суд звертає увагу на те, що у імпортера (позивача) відсутній обов'язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі сертифікатів EUR.1 та декларації-інвойса.
Тобто, відповідальність за оформлення та видачу сертифікатів EUR.1 та декларації-інвойса і правдивість інформації, що в них зазначена, покладена виключно на експортера (продавця).
Отже, застосовуючи преференцію при митному оформленні товарів за МД від 09.10.2020 № UA209180/2020/052534, позивач обґрунтовано сподівався на добросовісність дій свого контрагента-експортера та не мав підстав піддівати сумніву правомірність видачі декларації-інвойсу на такий товар.
При цьому митним органом не надано беззаперечних доказів існування у позивача намірів фінансового характеру, спрямованих на ухиляння від сплати всіх необхідних платежів при митному оформленні.
Суд зазначає, що позивачем на акт перевірки було надано заперечення, до якого долучено лист від 17.06.2024 виробника DAF Tracks N. V. (5600PT Нідерланди, Ейндговен, Х'юго ван дер Гослан, 1), у якому консультант з митних питань даної компанії підтверджує, що вантажівка, зазначена в цьому документі з ідентифікаційним номером транспортного засобу (VIN) і типом шасі - XLRTEH4300G111726, марки DAF, модель XF460FT, походить з Європейського Союзу (Нідерланди) на момент виробництва вантажівки в 2016 році і відповідає правилам походження товару відповідно до Митного кодексу Союзу ст. 61 п. 3.
Відповідно до статті 61 Митного кодексу Союзу (затвердженого Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЕС) №952/2013 від 09.10.2013) якщо походження вказано в митній декларації згідно з митним законодавством, митні органи можуть вимагати від декларанта підтвердити походження товарів.
???Якщо підтвердження походження товарів надається згідно з митним законодавством або іншим законодавством Союзу, що регулює окремі сфери, митні органи в разі обґрунтованих сумнівів можуть вимагати надання будь-яких додаткових підтверджень, необхідних для забезпечення того, щоб зазначення походження відповідало правилам, установленим відповідним законодавством Союзу.
???Якщо це необхідно для цілей торгівлі, документ, що підтверджує походження, може бути виданий у Союзі згідно з чинними в країні призначення або на території призначення правилами походження чи будь-яким іншим методом визначення країни, де товари повністю отримано або востаннє істотно трансформовано.
В даному випадку підтвердженням походження товару, а саме транспортного засобу марки DAF, модель XF460FT, рік випуску 2016 рік, номер кузова НОМЕР_1 , з країни Європейського союзу Нідерланди є лист від 17.06.2024 виробника DAF Tracks N. V.
Щодо доводів позивача про те, що інформація, отримана від уповноважених органів Республіки Польща, не може бути єдиним та беззаперечним доказом порушення митних правил, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
У Рішеннях Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 та від 14 липня 2021 року № 1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
Також частиною п'ятою статті 10, пунктом 4 частини першої статті 92 Основного Закону України закріплено, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25.04.2019 № 2704-VIII єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у частині шостій статті 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Частинами першою та другою статті 14 зазначеного Закону передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
При цьому стаття 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачає, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Матеріалами справи підтверджується, що контролюючим органом було призначено перевірку та обґрунтування її висновків здійснювалось на підставі документів органу іноземної держави, без перекладу на українську мову та нелегалізованих в установлений законом спосіб. Зокрема, на підставі листа уповноваженого органу Республіки Польща від 20.07.2021 №2401-IOA.4331.69.2021.RS.
Відповідного перекладу вказаного документу на державну мову матеріали справи не містять.
Суд також зауважує, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.
Згідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 380/2869/22 дійшов до висновку, що підставою для висновку про заниження суб'єктом господарювання податкових зобов'язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною першою статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Виходячи із вказаних норм, суд зазначає, що копії документів, отримані від митних органів Республіки Польща, на підставі яких відповідач зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість та ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів є неналежними доказами у даній адміністративній справі, оскільки не перекладені на державну мову, що унеможливлює обґрунтованість висновків щодо їх змісту.
Такі висновки суду узгоджуються із правовими позиціями, викладеними Верховним Судом у постановах від 02.07.2019 у справі № 821/2067/17 та від 08.08.2019 у справі № 2а/0370/1152/12.
Встановлені судом фактичні обставини в сукупності із наявними у справі належними та допустимими доказами свідчать про необґрунтованість викладеного у акті перевірки висновку митного органу та відсутність у відповідача фактичних підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 28.06.2024 №UA209000202430 №UA209000202431.
Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем вказаного обов'язку не виконано, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 28.06.2024 №UA209000202430, №UA209000202431.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням від 28.06.2024 №UA209000202430 та №UA209000202431, суд приходить до висновку, що такі не відповідають критеріям до такого роду рішень, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України, та нормам Митного кодексу, тому їх слід визнати протиправними та скасувати.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності і мотиви суду, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цілому, тому позов підлягає до задоволення повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору на загальну суму 6 056 грн, сплаченого за платіжними інструкціями №2068 від 25.07.2024 та №2102 від 05.08.2024.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-ТРАНС-СЕРВІС» (вул. Б. Хмельницького, буд. 27, м. Жовква, 80300, код ЄДРПОУ 33663042) до Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) від 28.06.2024 №UA209000202430.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) від 28.06.2024 №UA209000202431.
Стягнути з Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-ТРАНС-СЕРВІС» (вул. Б. Хмельницького, буд. 27, м. Жовква, 80300, код ЄДРПОУ 33663042) 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн судових витрат.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. П. Хома