справа№380/23517/24
14 лютого 2025 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №380/23517/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії , -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив:
- Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.10.2024 №838/03-16 №913130145976 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу»;
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи в органах державної податкової служби з 19.03.1991 по 02.09.2014 та перевести з 18.10.2024 ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-УІІІ, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 18.10.2024 №86- 13-01-10-21 та №87-13-01-10-21.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У жовтні 2024 року позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення (призначення) на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу», додавши довідки Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області від 18.10.2024 №86- 13-01-10-21 та №87-13-01-10-21 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. Проте Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило позивача про відмову у переведенні на вказаний вид пенсії, оскільки у позивача відсутній стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Також відповідач повідомив про те, що періоди роботи в органах Державної податкової служби не підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, оскільки у цей час позивачу присвоювались спеціальні звання.
Позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у перерахунку пенсії протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
13.12.2024 відповідач-1 надіслав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, зазначивши, що відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється за нормами Закону України № 1058-ІV. Перерахунки пенсій Законом № 889-VІІІ не передбачені. Відповідно до п. 10, 12, розділу XI Прикінцевих та перехідних положень ст. 37 Закону № 3723-ХІІ довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії особи, за місяць, що передує зверненню за призначенням (перерахунком) пенсії надається особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесене них до категорії посад державних службовців і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Відмічає, що відповідно до статті 25 Закону № 3723-ХІІ визначено 7 категорій посад державних службовців, які вони могли обіймати у відповідних державних органах, та передбачено, що віднесення існуючих на той час посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії державних службовців нових посад провадиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Службовцям, які займали посади, віднесенні до категорій посад державної служби, встановлювався відповідний ранг.
Дія Закону № 889-VІІІ не поширюється на осіб, яким присвоєні спеціальні чи персональні звання. Законом України від 04.12.1990 № 509 «Про державну податкову службу в Україні» було передбачено, що Рада Міністрів Української РСР встановлює для працівників державних податкових інспекцій персональні звання, спеціальну форму та відзнаки.
Відтак, відповідач-1 стверджує, що період перебування посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на, яких були присвоєнні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Із наведених підстав, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
11.12.2024 відповідач-2 надіслав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, зазначивши, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-XII передбачає додаткові умови для набуття права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
3 урахуванням наведеного відповідач-2 стверджує, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХП після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Таким чином, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж державної служби та станом на 01.05.2016 він не займав посаду державного службовця, тому відсутні законні підстави для переведення її на пенсію за нормами Закону № 889-VIII.
Із наведених підстав, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою судді від 25.11.2024 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Судом встановлені наступні обставини:
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, що не заперечується сторонами.
18.10.2024 позивач звернувся до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою про перехід на пенсію за Законом України «Про державну службу».
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви від 18.10.2024 про перехід на інший вид пенсії, визначене Головне управління Пенсійного фонду України Запорізькій області.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.10.2024, Головне управління ПФУ в Запорізькій області 25.10.2024 прийняло рішення №838/03-16 №913130145976, яким відмовило позивачу у переведенні на пенсію державного службовця, оскільки станом на 01.05.2016 заявник не обіймав посаду державної служби та відсутній стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, відтак, право на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII у ОСОБА_1 відсутнє.
Не погодившись із рішенням відповідача-2 про відмову у переході на пенсію за іншим законом, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону, як наслідок просить зобов'язати відповідача вчинити певні дії.
Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірного рішення з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 врегульоване Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII).
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом України займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 11 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених вказаним Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ визначено, що для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-XII.
Водночас, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону України і «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України № 889-VIII) право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII набувають лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII вік і страховий стаж.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №676/4235/17.
При цьому, абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Суд також зазначає, що стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється згідно з законодавством, яке діяло раніше, і на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені (п. 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII).
Стаж державної служби до 01.05.2016 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (далі - Порядок № 283), та додатка до нього.
Зі змісту спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.10.2024 №838/03-16 №913130145976, яким позивачу відмовлено в переході на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII є відсутність у позивача стажу державної служби через не зарахування періоду роботи позивача до державної служби.
Зокрема, відповідачем не зараховано до стажу державної служби період роботи позивача з 19.03.1991 по 02.09.2014 в органах державної податкової служби.
Суд вважає, що позивач на час звернення до відповідача-1 із заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII мав достатній стаж державної служби (понад 20 років станом на 01.05.2016), з огляду на таке.
Із копії трудової книжки ОСОБА_1 від 31.08.1973, наявної в матеріалах справи, суд встановив, що відповідно до записів позивач працював на посадах:
- 19.03.1991 Державна податкова інспекція МФ України по місту Дрогобич. Прийнятий на посаду державного податкового інспектора;
- 01.07.1991 переведений на посаду головного державного податкового інспектора відділу оподаткування громадян та інших доходів;
- 04.11.1992 присвоєно персональне звання інспектор податкової служби 1-го рангу;
- 01.10.1993 переведений на посаду начальника відділу аудиту фізичних осіб;
- 24.01.1994 присвоєно персональне звання інспектор податкової служби ІІІ-го рангу;
- 27.04.1994 прийняв Присягу державного службовця;
- 25.11.1996 звільнений з роботи по п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією державної податкової інспекції по місту Дрогобич;
- з 26.11.1996 поновлений на роботі на посаді начальника відділу документальних перевірок фізичних осіб в Дрогобицькій державній податковій адміністрації;
- 03.05.2001 призначений на конкурсній основі в порядку переведення на посаду начальника управління оподаткування фізичних осіб;
- 24.10.2001 присвоєно чергове спеціальне звання - радника податкової служби другого рангу;
- 29.09.2005 у зв'язку із змінами в організаційній структурі, призначений за згодою на посаду виконуючого обов'язків начальника відділу погашення прострочених податкових зобов'язань;
- 01.11.2005 призначений в порядку переведення на посаду начальника відділу погашення прострочених податкових зобов'язань;
- 06.04.2006 у зв'язку із реорганізацією Дрогобицької ДДПУ і утворенням ДПУ у Дрогобицькому районі звільнений в порядку переведення згідно з п. 5 ст. 35 КЗпП України;
- 07.04.2005 зарахований в порядку переведення на посаду ВО начальника відділу погашення прострочених податкових зобов'язань;
- 01.06.2006 призначений в порядку переведення на посаду начальника відділу погашення прострочених податкових зобов'язань;
- 14.09.2009 призначений в порядку переведення на посаду начальника управління оподаткування фізичних осіб як таким, що успішно пройшов стажування на цій посаді;
- 16.03.2012 у зв'язку із реорганізацією в порядку перетворення ДПУ в Дрогобицькому районі Львівської області та утворення ДПУ у Дрогобицькому районі Львівської області Державної податкової служби переведений на посаду начальника відділу адміністративного забезпечення;
- 01.07.2013 у зв'язку з реорганізацією переведений на посаду начальника адміністративно-господарського відділу Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області;
- 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання радник податкової та митної справи II рангу;
- 01.07.2014 переведений на посаду заступника начальника управління податкового аудиту;
- 02.09.2014 звільнений із займаної посади згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Пунктом 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 03.05.1994 № 283 (норми якого були чинними до 01.05.2016) (далі- Порядок № 283) регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апарату органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Дер спецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Пунктом 5 Порядку № 283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивачки на відповідних посадах був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-XII від 04.12.1990 (далі - Закон № 509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Пунктом 342.4 статті 342 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Згідно з абз. 1 та 2 п. 344.1 ст. 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Крім того, ч. 17 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», були передбачені і Податковим кодексами України від 12.08.2012 (про що зазначено вище).
Отже, законодавством, чинним на період роботи (служби) позивача, та яке діє на теперішній час, визначено, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Вказане підтверджується також приписами п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону № 889-VIII та п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 (далі - Порядок № 229), які діють з 01.05.2016, якими визначено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Отже, суд не бере до уваги положення п. 17 ч. 3 ст. 3 Закону № 889-VIII, відповідно до якого дія цього Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом, скільки судом в ході розгляду справи встановлено, що нормами Податкового кодексу України та ст. 46 Закону № 889-VIII (яка є спеціальною щодо ст. 3 цього ж Закону) передбачено протилежне.
Відтак, суд дійшов висновку, що на час звернення позивача до Головного управління ПФУ у Львівській області (18.10.2024), у нього були наявні всі умови, які необхідні для призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, а саме: позивач досягнув 68 річного віку, набув більше 30 років страхового стажу, а стаж роботи на посадах державного службовця станом на 01.05.2016 становив понад 20 років.
Таким чином, відмова відповідача-2 в переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправною, відтак рішення від 25.10.2024 №838/03-16 №913130145976 підлягає скасуванню.
Водночас, суд відмічає, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджений Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок № 622).
Згідно із п. 4 Порядку № 622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 01.05.2016, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 01.05.2016 на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 01.05.2016 на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах 3 - 5 цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики (пункт 5 Порядку № 622).
Звертаючись 18.10.2024 до пенсійного органу із заявою про перехід на пенсію згідно із Законом № 889-VIII, позивач додала до заяви довідки за формою, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3, а саме: довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 01 січня 2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби від 18.10.2024 №86- 13-01-10-21, та довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби від 18.10.2024 №87- 13-01-10-21.
Зазначені довідки позивач подав до позовної заяви.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі 826/4418/14).
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У справі, що розглядається, судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви про призначення пенсії за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Запорізькій області, рішенням якого позивачу відмовлено у перерахунку пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що необґрунтовано прийняв рішення про відмову у перерахунку пенсії, яким, у даному випадку, є ГУ ПФУ в Запорізькій області.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22.
Беручи до уваги ту обставину, що позивачу вже була призначена пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління ПФУ в Запорізькій області перевести з 18.10.2024 позивача на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 18.10.2024 №86- 13-01-10-21 та №87-13-01-10-21, зарахувавши, при цьому, до її стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи в органах державної податкової служби з 19.03.1991 по 02.09.2014.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам, відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності свого рішення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
За змістом правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає, виходячи з кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.
Таким чином, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.10.2024 №838/03-16 №913130145976 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи в органах державної податкової служби з 19.03.1991 по 02.09.2014 та перевести з 18.10.2024 ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 18.10.2024 №86- 13-01-10-21 та №87-13-01-10-21.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5. п. 15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення суду складено в повному обсязі 14.02.2025.
Суддя Гавдик З.В.