17 лютого 2025 року справа №640/17513/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - народного депутата України ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся громадянин ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача від 18.08.2022, а також депутатських звернень народних депутатів України ІХ скликання, зокрема, народного депутата України ОСОБА_2 в інтересах позивача в частині допомоги позивачу за кордоном;
зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача від 18.08.2022, депутатські звернення народних депутатів України ІХ скликання, зокрема, народного депутата України ОСОБА_2 в інтересах позивача в частині допомоги позивачу за кордоном із врахуванням обставин адміністративного позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 визнано відвід судді Лапія С.М. необґрунтованим та зупинено провадження у справі до вирішення питання про відвід.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2023 у задоволенні заяви позивача про відвід судді Лапія С.М. в адміністративній справі №640/17513/22 відмовлено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 поновлено провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо розгляду заяви позивача від 18.08.2022, а також депутатських звернень народних депутатів України ІХ скликання, зокрема, народного депутата України ОСОБА_2 в інтересах позивача в частині допомоги позивачу за кордоном.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.
Третя особа письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог до суду не подала.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААБ №733123 від 08.10.2020 є інвалідом І групи з дитинства по зору (сліпий). Позивач стверджує, що у березні 2022 року змушений був самостійно покинути територію України.
Позивач 18.08.2022 звернувся до Міністерства закордонних справ України із заявою, в якій повідомляв, що ним були надіслані звернення з проханням надати інформацію про можливості допомоги до:
Посольства України в Республіці Австрія,
Посольства України в Королівстві Бельгія та Великому Герцогстві Люксембург (за
сумісництвом);
Посольства України у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії;
Посольства України в Королівстві Данія;
Посольства України в Королівстві Іспанія;
Посольства України в Італії;
Посольства України в Канаді;
Посольства України в Королівстві Нідерланди;
Посольства України у Федеративній Республіці Німеччина;
Посольства України в Королівстві Норвегія;
Посольства України в США;
Посольства України в Фінляндії;
Посольства України у Французькій Республіці;
Посольства України в Королівстві Швеція;
Консульські установи України у зазначених країнах.
Проте відповідей отримано не було.
Наразі мені необхідно зупинитися у країні, де я зможу отримати соціальну допомогу як особа з інвалідністю, зможу працювати і навчатися.
Володію англійською на рівні близько A2 (pre-intermediate), маю можливість вивчити будь- яку мову до того ж самого рівня за декілька місяців.
Мені важливо вирішити питання із житлом, так як можливо до мене приєднаються мої родичі.
Як я знаю, лише у Федеративній Республіці Німеччина уряд готовий сплачувати оренду житла для громадян України. Є непідтверджена інформація щодо Бельгії і Франції.
Наразі я перебуваю у Великій Британії, але навіть враховуючі, що я на зв'язку з Лордом Бланкетом Верхньої палати Лордів парламенту Великої Британії, ефективної допомоги не отримую.
Маю статус тимчасового захисту в Іспанії, але згідно директіві країну можна змінити. Маю візу до Канади.
Позивач просив відповідача:
1. Прийняти відповідні заходи щодо відсутності відповідей зазначених дипломатичних установ;
2. Надати допомогу щодо пошуку можливостей із врахуванням інвалідності;
3. Доручити Посольству України у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії надати мені допомогу під час перебування на території Великої Британії;
4. Доручити Посольству України в Канаді надати підтримку на території Канади, а до прибуття до території Канади, консультативну підтримку щодо вибору провінції та з інших питань.
Листом від 09.09.2022 №71/19-500-69465 відповідач повідомив, що за результатами проведеної МЗС України перевірки встановлено, що закордонні дипломатичні установи (далі - ЗДУ), які зазначені у скарзі, 04.08.2022 отримали Ваше звернення та у строк, встановлений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян», надали Вам запитувану інформацію щодо можливостей отримання допомоги в країнах перебування.
Зокрема, Посольство України в Канаді надіслало Вам інформацію щодо можливого пошуку тимчасового помешкання для нього на території Канади та використання застосунку «Прихисток», а також додаткову інформацію щодо програми CUAET. Вам також було рекомендовано ознайомитись з розміщеною на веб-сторінці установи інформацією щодо соціального забезпечення, навчання і працевлаштування громадян України в Канаді.
Посольством України в Республіці Австрія Вам було надано відповідну консультацію та, за сприяння Почесного консула України в м. Інсбрук, контакти волонтерів із Федеральної землі Тіроль, яка має найбільші можливості у сфері опіки та допомоги людям з особливими потребами.
Посольство України у ФРН на відповідний запит отримало відповідь німецької сторони про те, що місцевою Асоціацією для сліпих і слабозорих Вам було запропоновано житло у м.Марбург, однак Ви не прийняли цю пропозицію.
Посольство України у Великій Британії поінформувало, що Ви отримали британську візу для українських громадян за гуманітарною схемою (спонсором виступав уряд Шотландії). І в такому випадку після прибуття до Шотландії місцевим урядом, громадами та благодійними організаціями особі надається необхідне сприяння
Водночас, перевіркою не встановлено надходження Ваших звернень до консульських установ України у зазначених у скарзі державах.
Звертаємо Вашу увагу, що статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 визначено, що строк розгляду звернень складає до одного місяця від дня їх надходження.
Додаткову інформацію з питань соціального забезпечення, навчання та працевлаштування за кордоном осіб, яким надано тимчасовий захист, також розміщено за посиланнями: https//tripadvisor.mfa.gov.ua/, https://bit.ly/3R1pKdl, https://bit.ly/3AXiw4V, https:j/bit.ly/3AV4ktc.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основними нормативно-правовими актами, що визначають компетенцію МЗС є Конституція України, Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 року, Закони України «Про дипломатичну службу», «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», Положення про МЗС, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 №281 (далі - Положення №281).
Відповідно до пункту 3 Положення №281, основними завданнями МЗС є захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном.
Згідно з пунктом 12 Порядку розгляду звернень громадян у Міністерстві закордонних справ України, його представництвах на території України та закордонних дипломатичних установах України, затвердженого наказом МЗС від 24.12.2019 №605, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.01.2020 за №61/34344, організація діловодства за зверненнями громадян у МЗС забезпечується Державним секретарем МЗС, в представництві та ЗДУ - його керівником. Контроль за змістом, якістю підготовки, оформленням на належному рівні документів, дотриманням строків розгляду звернень громадян, а також організацією діловодства за зверненнями громадян та зберіганням документів, зокрема, у закордонних дипломатичних установах України покладається на їх керівників. У закордонних дипломатичних установах України ведення діловодства за зверненнями громадян покладається на визначену керівником посадову особу або декількох осіб.
Водночас, відповідно до вимог Указу Президента України від 02.04.1994 №127/94 «Про Консульський статут України», Консул виконує покладені на нього функції особисто або доручає їх виконання іншій консульській посадовій особі. Консул зобов'язаний приймати як письмові, так і усні звернення юридичних осіб та громадян України. Консул приймає звернення іноземних юридичних осіб і громадян з питань, що стосуються виконання його функцій.
Як встановлено відповідачем, 26.05.2022 позивач звертався до Посольства України в Республіці Казахстан щодо надання консульської допомоги.
У червні 2022 року Посольством України у Республіці Казахстан було проведено роботу з організації допомоги ОСОБА_1., який прибув до м. Алмати, у т.ч. в оформленні у відповідних місцевих органах документів, необхідних для отримання соціальної допомоги.
Позивач 26.05.2022 надіслав до Посольства України в у Республіці Казахстан заяву про запланований ним 01.06.2022 приїзд із Великої Британії до Казахстану, а вже того ж дня, після отримання телефонного дзвінка українського консула щодо уточнення порушених у заяві питань, розіслав депутатському корпусу Верховної Ради України скаргу про ненадання йому допомоги дипустановою.
На адресу МЗС 30.05.2022 надійшло депутатське звернення Народного депутата України ОСОБА_3 щодо надання позивачу консультативної допомоги Посольством України у Казахстані.
У відповідь на депутатське звернення МЗС листом від 09.06.2022 №71/12-091-40006 поінформувало ОСОБА_3 про надання сприяння позивачу та про те, що 06 06.2022 ОСОБА_1 підтвердив отримання ним необхідного сприяння та відсутність претензій до роботи Посольства України в Казахстані.
На електронну пошту посольств України 04.08.2022 в зазначених у заяві державах надійшла заява ОСОБА_1 про надання інформації з питань соціального забезпечення, навчання та працевлаштування.
На адресу МЗС 18.08.2022 надійшла заява ОСОБА_1 , адресована Міністру закордонних справ України, із скаргою на відсутність відповідей на надіслану до низки ЗДУ позивачем заяви від 04.08.2022 про надання позивачу інформації з питань соціального забезпечення, навчання та працевлаштування.
Так, Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до статті 1 Закон України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про звернення громадян» письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Згідно з частиною третьою статті 15 Закону України «Про звернення громадян» відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи cкapги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;· особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, -невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Норма, яка б чітко регулювала обов'язкову форму відповіді на звернення (у письмовій/електронній формі) у даному законі відсутня, а отже, з урахуванням наведених положень можна зробити висновок, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень мають право надавати відповіді на письмове звернення з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронна відповідь). При цьому, Закон України «Про звернення громадян» не деталізує поняття «використання мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку», однак і не обмежує чи забороняє направлення відповіді у електронній формі в такий спосіб.
За результатами проведеної МЗС перевірки встановлено, що закордонні дипломатичні установи України (далі - ЗДУ), які зазначені у адміністративному позові, дійсно отримали заяву ОСОБА_1 та протягом місяця з дати її отримання надали позивачу інформацію щодо можливостей отримання допомоги в країнах перебування, зокрема:
- Посольство України в Канаді було надіслано позивачу інформацію щодо можливого пошуку тимчасового помешкання для останнього на території Канади та використання застосунку «Прихисток», а також додаткову інформацію щодо програми CUAET;
- Посольством України в Республіці Австрія у взаємодії з Почесним консулом України в м. Інсбрук вжито заходів з метою налагодження безпосереднього контакту позивача з волонтерськими організаціями Федеральної землі Тіроль, яка має найбільші можливості у сфері опіки та допомоги людям з особливими потребами;
- Посольство України у ФРН на відповідний запит отримало відповідь німецької сторони про те, що позивачу місцевою Асоціацією для сліпих і слабозорих було запропоновано житло у м. Марбург однак, дану пропозицію позивачем прийнято не було;
- Посольство України у Великій Британії поінформувало, що позивач отримав британську візу для українських громадян за гуманітарною схемою (спонсором виступив уряд Шотландії. У такому випадку, після прибуття до Шотландії, особам надається необхідне сприяння місцевим урядом та громадами;
- Посольство України у Королівстві Норвегія направило відповідь на вказане звернення позивача на зазначену останнім електронну адресу;
- Посольство України у Французькій Республіці повідомило, що направило відповідь на вказане звернення позивача на зазначену останнім електронну адресу. Крім того, направленню вказаної відповіді Посольства передувала телефонна розмова співробітника Посольства із заявником під час якому ОСОБА_1 також було надано роз'яснення щодо соціальних прав, передбачених в рамках тимчасового захисту для громадян України, що евакуювались з України після початку військової агресії рф;
- Посольство України в Королівстві Іспанія направило відповідь на звернення позивача на офіційному бланку Посольства на електронну адресу заявника;
- Посольство України в Королівстві Нідерланди направило відповідь на вказане звернення позивача на зазначену останнім електронну адресу;
- Посольство України в Італійській Республіці у відповідь на звернення позивача направило електронний лист з проханням надати додаткову інформацію, а саме повідомити його місцеперебування на території Італії та з якого часу він знаходиться в Італійській Республіці, на що позивач повідомив, що в Італію не заїжджав, а запит зробив з метою пошуку необхідної інформації;
- Посольство України в Королівстві Бельгія направило відповідь на вказане звернення позивача на зазначену останнім електронну адресу;
- Посольство України у Фінляндській Республіці направило відповідь на вказане звернення позивача на зазначену останнім електронну адресу;
- Посольство України в Сполучених Штатах Америки у відповідь на звернення позивача через консульську посадову особу Посольства провело телефонну розмову із заявником у якій останньому було надано відповіді по суті порушених питань, зокрема щодо програми «Uniting for Ukraine»;
- Посольство України у Королівстві Данія повідомило, що за результатами проведеної перевірки вхідної кореспонденції ПУ в Данії не виявило звернень позивача. Разом із тим, вказане Посольство повідомило що готове надати необхідні роз'яснення та сприяння ОСОБА_1 в межах компетенції, у разі його звернення до установи.
Позивач був поінформований про зазначене листом МЗС від 09.09.2022 №71/19-500-69465.
Як зазначає відповідач, згодом стало відомо, що 15.08.2022 ОСОБА_1 розіслав всьому депутатському корпусу Верховної Ради України скаргу на ненадання відповіді ЗДУ, зазначеними у його заяві від 04.08.2022 у результаті чого до МЗС надійшла низка звернень народних депутатів України, зокрема ОСОБА_2 , та Комітетів ВРУ, на які МЗС було надано 9 відповідей, що підтверджується матеріалами справи.
У відповідях ЗДУ, наданих ОСОБА_1 , містилася інформація щодо можливостей отримання допомоги на території відповідної країни перебування чи рекомендації щодо звернення до організацій, що надають відповідну допомогу на території країни перебування ЗДУ.
Варто зазначити, що у заявах позивача від 04.08.2022 та від 18.08.2022 відсутня інформація про будь-яке порушення його прав на території іноземних держав, а йшлося про збір позивачем інформації про варіанти розміщення за кордоном - тобто інформації, розпорядниками якої МЗС та ЗДУ не володіють.
Надання притулку чи тимчасового захисту іноземним громадянам є виключною компетенцією відповідної держави і регулюється положеннями національного законодавства відповідної держави. Рішення, що стосуються умов прийому такої категорії іноземців, та пільг, що надаються, приймається відповідними уповноваженими органами такої держави з врахуванням всіх обставин.
Згідно з підпунктами 67-69 пункту 4 Положення про Міністерство закордонних справ України, затвердженого постановою КМУ від 30.03.2016 №281 передбачено, що МЗС, відповідно до покладених на нього завдань:
67) вживає заходів до забезпечення прав юридичних осіб та громадян України за кордоном у разі їх порушення;
68) вживає заходів для забезпечення громадянам України можливості користуватися у повному обсязі правами, наданими їм законодавством держави перебування та міжнародним правом;
69) вживає через закордонні дипломатичні установи України заходів до поновлення порушених прав юридичних осіб та громадян України.
Щодо передбаченого підпунктом 68 забезпечення можливості користуватися у повному обсязі правами, наданими їм країною перебування, варто зазначити, що, МЗС та ЗДУ не є розпорядниками інформації про умови працевлаштування, умови та обсяги соціальної та іншої допомоги, яка надається громадянам в іноземних державах.
Як зазначає сам позивач, він має дозволи на проживання у Великій Британії та Канаді. У червні 2022 року ОСОБА_1 переїхав з Великої Британії до Казахстану, на даний момент зазначає про проживання в Канаді. Окрім того, ОСОБА_1 повідомляє, що отримав в Іспанії статус тимчасового захисту, порядок отримання якого передбачає перебування в цій державі та особисте подання відповідного клопотання.
Зазначене може свідчити, що не йдеться про необхідність захисту прав особи з інвалідністю, а пошук громадянином ще більш вигідних умов проживання закордоном.
Отже, з підстав викладеного суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 від 18.08.2022 розглянута Міністерством закордонних справ України на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.