14 лютого 2025 року Київ № 640/11499/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Державного бюро розслідувань (далі - відповідач, ДБР), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державного бюро розслідувань щодо прийняття рішення стосовно призначення ОСОБА_1 , як переможця конкурсу на посаду слідчого першого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Державного бюро розслідувань на аналогічну посаду слідчого першого відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань;
- зобов'язати Державне бюро розслідувань призначити ОСОБА_1 на посаду слідчого першого відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, як переможця конкурсу на аналогічну посаду слідчого першого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Державного бюро розслідувань.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо неприйняття рішення про призначення його на посаду, на зайняття якої він успішно пройшов конкурс, чим порушено його конституційне право на працю. Також наголосив, що внаслідок протиправних дій відповідача порушено процедуру та строки спеціальної перевірки, визначні нормами Закону України "Про запобігання корупції" та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становище, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.3025 № 171.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2020 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2020 задоволено заяву представника Державного бюро розслідувань і продовжено Державному бюро розслідувань строк на подання відзиву на позовну заяву в адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2020 задоволено заяву позивача про виправлення описки в ухвалах Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2020, 09.06.2020 та від 08.07.2020 - виправлено описку в першому абзаці таких ухвал, шляхом зазначення правильного найменування відповідача, а саме: Державного бюро розслідувань.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2022 визнано необґрунтованим заявлений відвід судді Погрібніченку І.М.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2022 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Погрібніченка І.М. від розгляду адміністративної справи № 640/11499/20.
На виконання положень пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ, адміністративна справа № 640/11499/20 надіслана за належністю до Київського окружного адміністративного суду супровідним листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2023 № 03-19/8922/23.
Адміністративна справа № 640/11499/20 надійшла до Київського окружного адміністративного суду. Автоматизованою системою документообігу суду визначено Басая О.В. головуючим суддею, який буде розглядати цю адміністративну справу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 справу прийнято до провадження, розгляд якої визначено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому наголосив, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і суперечить нормам чинного законодавства України, оскільки саме по собі рішення конкурсної комісії, без проходження спеціальної перевірки, визначеної Законом України "Про запобігання корупції" не може бути достатньою підставою для призначення на посаду в ДБР. Також зауважив, що право позивача на зайняття посади в ДБР могло виникнути фактично лише за наслідками проведення спеціальної перевірки, тобто з 29.04.2020, проте Указом Президента України від 05.02.2020 № 41/2020 затверджено нову структуру та штат ДБР, внаслідок чого посаду, на яку проходив конкурс позивач скорочено, що унеможливлює його призначення на відповідну посаду.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що вважає неаргументованим доводи представника відповідача та такими, що у повній мірі не висвітлюють обставин справи, а тому не повинні враховуватися судом при прийнятті рішення у справі.
Представник відповідача 22.09.2020, 29.12.2020, 08.02.2021, 25.10.2021, 27.06.2022 подав додаткові пояснення у справі, в яких наголосив, що наказом ДБР від 27.02.2020 № 21ДСК з 03.03.2020 введено в дію новий штатний розпис центрального апарату ДБР, відповідно до якого скорочено посаду, на яку позивач проходив конкурс, що унеможливлює його призначення на таку посаду.
Також представником відповідача 06.11.2024, 29.01.2025 подано додаткові пояснення по справі, яких зазначено, що спір у цій справі виник через те, що позивача на його думку не призначено на посаду на підставі рішення внутрішньої конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у ДБР, оформленого протоколом від 13.11.2019 № 38. Водночас саме по собі рішення згідно із вимогами частини другої статті 57 Закону України "Про запобігання корупції" без проходження спеціальної перевірки визначеної статтею 57 Закону України "Про запобігання корупції" не може бути достатньою підставою для призначення на посаду у ДБР.
За результатами отриманої від відповідних органів інформації ДБР, 29.04.2020 завершено спеціальну перевірку та сформовано Довідку про результати спеціальної перевірки щодо ОСОБА_1 .
Водночас на час завершення спеціальної перевірки визначеної статтею 57 Закону України "Про запобігання корупції", посада на яку претендував позивач скорочена у структурі ДБР на підставі Указу Президента України від 05.02.2020 № 41/2020 "Про затвердження організаційної структури Державного бюро розслідувань", наказів ДБР від 14.02.2020 № 42 "Про затвердження структури Державного бюро розслідувань" та від 27.02.2020 № 21 ДСК "Про затвердження та введення в дію штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік", прийнятих в рамках організаційно-правових та структурних заходів, необхідних для удосконалення діяльності ДБР на виконання положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань" від 03.12.2019 № 305-ІХ.
Указане унеможливило реалізувати рішення внутрішньої конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у ДБР, оформленого протоколом від 13.11.2019 № 38, та призначити ОСОБА_1 на посаду слідчого першого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронного органу та у сфері правосуддя) ДБР, у зв'язку із тим, що станом на 29.04.2020 такої посади у структурі ДБР не існувало.
З цього приводу Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.09.2021, у справі № 420/3946/20 та постанові від 20.05.2022 у справі № 460/4838/20 з аналогічних спорів, за позовами фізичних осіб, не призначених на посади до ДБР, висловив правову позицію, щодо застосування вимог пункту 9 частини першої статті 12, частини першої статті 15 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", частини другої статті 57 Закону України "Про запобігання корупції" та вказав, що до завершення спеціальної перевірки, визначеної статтею 57 Закону України "Про запобігання корупції", законодавцем не дозволялось призначати на посаду особу стосовно якої така перевірка не завершена, а відтак рішення конкурсної комісії про визначення переможця конкурсу без проходження спеціальної перевірки, не може бути достатньою підставою для призначення на посаду.
За таких обставин, у Директора ДБР не виникло обов'язку, передбаченого пунктом 9 частини другої статті 12 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", щодо призначення позивача на посаду, у зв'язку із тим, що станом на 03.03.2020, тобто на момент введення в дію нового штатного розпису центрального апарату ДБР на підставі наказу від 27.02.2020 № 21 дск, спеціальна перевірка, визначена приписами статті 57 Закону України "Про запобігання корупції" стосовно ОСОБА_1 завершена не була.
В поясненнях відповідачем також просив у задоволенні позову відмовити, зазначив, що ДБР діяло у межах наданих йому повноважень із дотриманням закріплених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України вимог.
Розглянувши позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив, додаткові письмові пояснення, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.
Згідно з інформацією, яка була розміщена на офіційному веб-сайті Державного бюро розслідувань, 20.08.2019 у Державному бюро розслідувань було оголошено конкурс на посади слідчих, а саме: 18 посад - слідчих Центрального апарату Державного бюро розслідувань та 21.08.2019 на 35 посад слідчих до семи територіальних управлінь ДБР.
Наказом ДБР від 20.08.2019 № 197 "Про оголошення конкурсу для призначення на посади у центральному апараті Державного бюро розслідувань" зобов'язано внутрішню конкурсну комісію з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у ДБР, створену відповідно до наказу від 27.11.2018 № 164 ДБР, провести конкурс відповідно до Порядку проведення конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, затвердженого наказом ДБР від 14.02.2018 № 13.
Згідно з протоколом № 26 засідання Внутрішньої конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань від 09.10.2019, зокрема позивача було допущено до участі у кваліфікаційному іспиті (тестування знання законодавства України), як етапу конкурсу, для зайняття 9 посад у ДБР, як кандидата, документи якого відповідають кваліфікаційним вимогам, вимогам профільного Закону та Порядку.
Після проходження етапів конкурсного відбору, позивач відповідно до протоколу № 38 засідання Внутрішньої конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань від 13.11.2019 обрано переможцем конкуру на заняття посади слідчого першого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Державного бюро розслідувань.
Управлінням внутрішнього контролю ДБР психофізіологічні дослідження із застосуванням поліграфа з кандидатами на посади проведено 23.12.2019.
З метою проведення спеціальної перевірки щодо позивача ДБР 16.01.2020 надсилалися до Національного агентства з питань запобігання корупції запити № № 10-12-04/936-20,10-12-04/935-20, від 11.02.2020 № № 10-12-04-3103, 10-12-04-3102, від 26.02.2020 № № 10-12-04-4537, 10-12-04-4538 щодо наявності в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, відомостей про кандидата на посаду, а також щодо достовірності відомостей, зазначених особою у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік; до Міністерства оборони України від 16.01.2020 № 10-12-04/937-20 щодо відношення особи до виконання військового обов'язку; до Міністерства освіти і науки України від 16.01.2020 № 10-12-04/946-20 про наявність у кандидата на посаду освіти, наукового ступеня, вченого звання; до Міністерства юстиції України від 16.01.2020 № 10-12-04/938-20 про наявність в особи корпоративних прав; до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16.01.2020 № 10-12-04/944-20 про наявність в особи корпоративних прав; до Міністерства охорони здоров'я від 16.01.2020 № 10-12-04/941-20 про стан здоров'я кандидата на посаду (в частині перебування на обліку в психоневрологічному або наркологічному закладах охорони здоров'я); до Служби безпеки України від 16.01.2020 № 10-12-04/940-20 щодо наявності в особи допуску до держаної таємниці та відношення особи до військового обов'язку; до Державної судової адміністрації України 16.01.2020 № 10-12-04/939-щодо наявності Єдиному державному реєстрі судових рішень відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності; до Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України від 16.01.2020 № 10-12-04/943-20 щодо наявності в особи судимості, її зняття, погашення; до Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 11.02.2020 № 10-12-04-3104 щодо наявності в Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" відомостей про кандидата на посаду; до ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.03.2020 № 10-12-04-5482 щодо відношення особи до виконання військового обов'язку.
Протягом січня-лютого 2020 року від вищезазначених органів надходили відповіді на запити відповідача в рамках спеціальної перевірки позивача.
Зокрема Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) листом від 27.01.2020 № 43-02/2811/20 повідомило ДБР, що станом на 27.01.2020 в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відсутня декларація позивача як кандидата на посаду у ДБР за минулий (2019) рік, у зв'язку з чим залишило запити про проведення перевірки відомостей відносно позивача без розгляду.
За наслідками повторного надіслання відповідачем запитів щодо позивача, НАЗК листом від 20.02.2020 № 43-02/5923/20 повідомило ДБР, що станом на 19.02.2020 в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відсутня декларація позивача як кандидата на посаду у ДБР за минулий (2019) рік, у зв'язку з чим залишило запити про проведення перевірки відомостей відносно позивача без розгляду.
Ураховуючи усунення недоліків, які стали підставою для залишення без розгляду запитів про проведення перевірки відомостей відносно позивача, НАЗК провело відповідну перевірку та листом від 06.03.2020 № 43-02/8597/20 надіслало ДБР результати спеціальної перевірки стосовно позивача, відповідно до яких встановлено, що за наслідками перевірки встановлено розбіжності та неточності у розділах 3 "Об'єкти нерухомості", 6 "Цінне рухоме майно - транспортні засоби", 11 "Доходи, у тому числі подарунки" декларації позивача за 2019 рік.
За насідками зібраних в ході спеціальної перевірки відомостей та враховуючи, що останню відповідь на направлені запити ДБР отримано 22.04.2020, довідку про результати спеціальної перевірки щодо позивача складено 29.04.2020, відповідно до якої встановлено, що інформації, що перешкоджає зайняттю позивачем посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, або посади з підвищеним корупційним ризиком не виявлено.
Разом з тим Законом України від 03.12.2019 № 305-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань", який набрав чинності 27.12.2019, внесено ряд змін до Закону України "Про Державне бюро розслідувань", зокрема Державне бюро розслідувань набуло статусу державного правоохоронного органу. Також внесено зміни до частини першої статті 9 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", відповідно до абзацу другого якої організаційну структуру Державного бюро розслідувань визначає Президент України.
Указом Президента України від 05.02.2020 № 41/2020 "Про затвердження організаційної структури Державного бюро розслідувань" затверджено організаційну структуру Державного бюро розслідувань.
На виконання зазначеного Указу Президента України, відповідно до наказів Державного бюро розслідувань від 14.02.2020 № 42 "Про затвердження структури центрального апарату Державного бюро розслідувань" та від 27.02.2020 № 21 ДСК "Про затвердження та введення в дію штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік", в центральному апараті ДБР утворено нові структурні підрозділи, в тому числі Головне слідче управління та Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках.
Таким чином, слідчі підрозділи, на зайняття посад в яких проходив конкурс позивач структурою та штатним розписом центрального апарату ДБР, внаслідок вказаних змін, не передбачені (скорочені), тож призначення його як переможця у ДБР на відповідні посади, діючим Порядком проведення відкритого конкурсу на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань, затвердженим наказом ДБР від 24.01.2020 № 22 не передбачено.
Вважаючи таку поведінку відповідача протиправною бездіяльністю, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Закон України від 12.11.2015 № 794-VIII "Про Державне бюро розслідувань" (у редакції чинній станом на момент проходження позивачем конкурсу, далі - Закон № 794-VIII) у статті визначав, що Державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Натомість відповідно до статті 1 Закону № 794-VIII, у редакції, чинній на момент завершення спеціальної перевірки відносно позивача, Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Відповідно до частини третьої статті 14 Закону № 794-VIII на службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки.
Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у цих підрозділах затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.
Призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад, визначених у частині першій статті 10, частині першій статті 13 та частині першій статті 24 цього Закону, здійснюється за результатами відкритого конкурсу, що проводиться в порядку, визначеному Директором Державного бюро розслідувань на основі Типового порядку проведення відкритого конкурсу, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Частиною п'ятою статті 14 Закону № 794-VIIIвизначено, що Трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини другої статті 11 Закону № 794-VIIIорганізацію та проведення конкурсу здійснює Конкурсна комісія відповідно до цього Закону.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 12 Закону № 794-VIIIДиректор Державного бюро розслідувань призначає на посади та звільняє з посад працівників центрального апарату Державного бюро розслідувань, директорів та заступників директорів територіальних органів Державного бюро розслідувань.
Частиною другою статті 12 Закону № 794-VIIIвстановлено, що повноваження з питань, передбачених пунктами 2, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 19 частини першої цієї статті, Директор Державного бюро розслідувань реалізовує за погодженням із першим заступником та заступником Директора Державного бюро розслідувань, а рішення з питань діяльності територіальних органів, передбачених пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, також за поданням директорів територіальних органів Державного бюро розслідувань.
За приписами частини першої статті 15 Закону № 794-VIIIособа не може бути призначена на посаду в Державному бюро розслідувань, якщо вона:
1) за рішенням суду визнана недієздатною або обмежена у цивільній дієздатності;
2) має судимість за вчинення злочину, не погашену або не зняту в установленому законом порядку (крім реабілітованої особи), або протягом останнього року притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією;
3) у разі призначення матиме у прямому підпорядкуванні близьких їй осіб або буде прямо підпорядкована у зв'язку з виконанням повноважень близьким їй особам;
4) не пройшла спеціальну перевірку.
Відповідно до абзаців 6, 7 пункту 7 Розділу VII "Визначення переможців конкурсу" Порядку проведення конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, затвердженому наказом Державного бюро розслідувань від 14.02.2018 № 13 (далі - Порядок № 13), який діяв на момент проходження позивачем конкурсу, Директор Бюро за результатами розгляду рекомендацій Комісії, а саме документів щодо призначення переможця конкурсу на посаду в Бюро, вирішує питання про призначення (відмову у призначенні) особи на посаду.
Директор Бюро відмовляє у призначенні переможця конкурсу на відповідну посаду в Бюро з підстав виявлення (встановлення) обставин, передбачених законодавством України, які унеможливлюють зайняття кандидатом відповідної посади у Бюро.
Пунктом 6 Розділу VII Порядку № 13 встановлено, що призначення переможця конкурсу на відповідну посаду в Бюро відбувається за погодженням із заступниками Директора Бюро, яке здійснюється не пізніше наступного робочого дня за днем подання Комісією рекомендації Директору Бюро про призначення переможця конкурсу на посаду. Перший заступник, заступник Директора Бюро мають право відмовити у погодженні призначення переможця конкурсу на посаду з підстав виявлення (встановлення) обставин, передбачених частиною першою статті 15 Закону України "Про Державне бюро розслідувань".
Наказом Державного бюро розслідувань від 24.01.2020 № 22 затверджено Порядок проведення відкритого конкурсу на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань (далі - Порядок № 22), який є чинним.
Так, згідно з пунктом 8.5. Порядку № 22 конкурсна комісія за результатами Конкурсу вносить суб'єкту призначення подання стосовно переможця Конкурсу, другої та третьої особи з числа кандидатів, що брали участь у Конкурсі на відповідну посаду та можуть бути призначені на цю посаду протягом року у разі непризначення на посаду переможця Конкурсу або його звільнення (переведення) після призначення.
За приписами пункту 10.3. Порядку № 22 конкурсна комісія за результатами Конкурсу у порядку просування по службі вносить суб'єкту призначення подання щодо переможця Конкурсу у порядку просування по службі для погодження та призначення на відповідну посаду.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 889-VIII).
Згідно з частинами другою, третьою статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно з частиною третьою статті 31 Закону № 889-VIII на посаду державної служби призначається особа, визначена переможцем конкурсу. Рішення про призначення на посаду державної служби приймається суб'єктом призначення після проведення співбесіди з кандидатом та підписання з ним контракту про проходження державної служби (у разі укладення). Таке рішення приймається не пізніше п'яти календарних днів з дня надходження результатів спеціальної перевірки у випадку та порядку, передбачених законодавством у сфері запобігання корупції.
Відповідно до пункту 6 Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 171 (далі - Порядок № 171), спеціальна перевірка проводиться за письмовою згодою претендента на посаду на її проведення за формою згідно з додатком 1, яка подається разом із заявою про призначення. У разі конкурсного добору згода подається протягом трьох днів з дати одержання кандидатом повідомлення про результати конкурсу. У разі ненадання згоди претендента на посаду спеціальна перевірка не проводиться і питання про призначення на відповідну посаду не розглядається.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 171 спеціальна перевірка проводиться у строк, що не перевищує 25 календарних днів з дати надання згоди на її проведення.
При цьому суд зауважує, що до завершення спеціальної перевірки законодавцем не дозволяється призначати на посаду особу стосовно якої така перевірка проводиться.
З вищевказаного випливає, що саме по собі рішення конкурсної комісії без проходження спеціальної перевірки, визначеної статтею 57 Закону України "Про запобігання корупції", не може бути достатньою підставою для призначення на посаду.
Наведене кореспондується з приписами частини першої статті 15 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", в якій зазначено, що особа не може бути призначена на посаду в Державному бюро розслідувань, якщо вона, зокрема, не пройшла спеціальну перевірку.
При цьому словосполучення "не пройшла спеціальну перевірку" необхідно трактувати в більш широкому розумінні, а отже особа не може бути призначена на посаду в Державному бюро розслідувань, не лише у разі якщо за результатами проведеної перевірки у довідці міститься інформація, що перешкоджає претенденту зайняттю посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, або посади з підвищеним корупційним ризиком, а й у разі незавершеного проведення спеціальної перевірки щодо такої особи.
Вказаний висновок ґрунтується на положеннях статті 57 Закону України "Про запобігання корупції", яка регулює порядок проведення спеціальної перевірки, та з якої висновується, що у разі ненадання письмової згоди на проведення такої перевірки особою, що претендує на зайняття посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, або посади з підвищеним корупційним ризиком, питання щодо призначення такої особи на посаду не розглядається.
Ураховуючи наведені обставини та норми, суд встановив, що позивача визнано переможцем конкурсу на зайняття посади слідчого першого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Державного бюро розслідувань, що підтверджується протоколом засідання внутрішньої конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань від 13.11.2019 № 38.
Довідка про результати спеціальної перевірки щодо позивача, який претендує на зайняття посади слідчого першого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Державного бюро розслідувань, складена 29.04.2020.
Таким чином, право у позивача, який претендував на зайняття вищевказаної посади у ДБР, переможцем конкурсу для призначення на яку визнано комісією 13.11.2019, фактично виникло за наслідками проведення спеціальної перевірки, тобто з 29.04.2020.
Водночас станом на вказану дату, тобто станом на 29.04.2020, внаслідок реалізації положень Закон України від 03.12.2021 № 305-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань" та Указу Президента України від 05.02.2020 № 41/202, 14.02.2014 затверджено нову структуру центрального апарату ДБР, а наказом від 27.02.2020 № 21ДСК затверджено та введено в дію з 03.03.2020 штатний розпис центрального апарату ДБР, згідно з яким посаду слідчого першого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) скорочено.
Отже, вказана посада, переможцем конкурсу на яку було визнано позивача, перебувала в організаційній структурі відповідача відповідно до штатного розпису, який діяв до внесення законодавчих змін статусу Державного бюро розслідувань.
Натомість ураховуючи, що станом на 03.03.2020, тобто на момент введення в дію нового штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань, спеціальна перевірка стосовно позивача, визначена приписами статті 57 Закону України "Про запобігання корупції", не була завершена, тому у директора Державного бюро розслідувань не виникло право на здійснення, передбаченого пунктом 9 частини першої статті 12 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", повноваження, що стосується призначення на посаду, зокрема, працівників центрального апарату Державного бюро розслідувань.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не міг бути призначений відповідачем на відповідну посаду.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.09.2021 № 420/3946/20 та від 20.05.2022 у справі № 460/4838/20.
Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.09.2021, у справі № 420/3946/20 та постанові від 20.05.2022 у справі № 460/4838/20 висловив правову позицію, щодо застосування вимог пункту 9 частини першої статті 12, частини першої статті 15 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", частини другої статті 57 Закону України "Про запобігання корупції" та вказав, що до завершення спеціальної перевірки, визначеної статтею 57 Закону України "Про запобігання корупції", законодавцем не дозволялось призначати на посаду особу стосовно якої така перевірка не завершена, а відтак рішення конкурсної комісії про визначення переможця конкурсу без проходження спеціальної перевірки, не може бути достатньою підставою для призначення на посаду.
Крім того, судом зазначено, що особа не може бути призначена на посаду в ДБР, не лише у разі якщо за результатами проведеної перевірки у довідці міститься інформація, що перешкоджає претенденту зайняттю посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, чи посади з підвищеним корупційним ризиком, а й у разі незавершеного проведення спеціальної перевірки щодо такої особи.
За приписами частин п'ятої, шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таки чином, при розгляді даної справи суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Ураховуючи встановлені обставини справи в сукупності з правовим регулюванням спірних правовідносин, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність своєї владної поведінки.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява N 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Беручи до уваги висновок суду про відмову у задоволенні позову, понесені позивачем витрати, пов'язані з розглядом справи, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Басай О.В.