14 лютого 2025 року Київ справа №320/13778/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним і скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство "Будпостач" із позовом до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому просить суд: визнати протиправним і скасувати рішення Київської митниці від 29.01.2024 № UA100180/2024/000002/1 про коригування митної вартості товарів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару за митною декларацією № 24UA100180001089U5 від 24.01.2024, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.
Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що отримавши від позивача МД № 24UA100180001089U5 на товар встановлено, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Розглянувши позовну заяву, відзив на позов, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.
Приватне підприємство "Будпостач" (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кім. 314,) зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що 01.09.2023 між позивачем (покупець) та компанією YMD MACHINERY CO., LTD (Китай) (далі - продавець) укладено контракт № 1629 (далі - контракт), відповідно до якого продавець продає, а покупець оплачує і отримує бетонозмішувачі в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою - інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
01.09.2023 компанією SUZHOU YMD MACHINERY CO., LTD (Китай) надано позивачу прайс-лист щодо ціни імпортованих товарів на умовах поставки FOB згідно правил INCOTERMS, 2020 порт SHANGHAI, Китай.
24.02.2020 для організації перевезення товару позивач уклав з ТОВ "Мерск Україна Лтд" (далі - експедитор) договір транспортного експедирування № UA00072711.
Також, з метою здійснення перевезення товарів в Україну позивачем укладено з компанією Maersk A/S (Данія) як з перевізником договір від 14.02.2022 № UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
15.09.2023 продавець надав позивачу проформу - інвойс № YMD-BUD-20230109 1-2 для оплати товарів за ціною 346689 доларів США, комерційний інвойс № YMD-BUD-20230109 - 1 для відвантаження товарів за ціною 141 357 доларів США та комерційний інвойс № YMD-BUD-20230109 - 1 для відвантаження товарів за ціною 141 357 доларів США, що були оформлені за МД № 24UA100180001089U5 від 29.01.2024.
30.10.2023 на виконання умов контракту від 01.09.2023 № 1629 відкрив на ім'я продавця в АТ "Таскомбанк" акредитив № LCI-52/2023 на суму 346 689 доларів США для оплати товарів зазначених у проформі - інвойсі № YMD-BUD-20230109 1-2 від 15.09.2023.
11.11.2023 для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена МД № 223120230004020659 за ціною 141 357 доларів США, що відповідає ціні зазначеній в проформі - інвойс № YMD-BUD-20230109 - 1 від 15.09.2023.
16.11.2023 на товари, що вказані в комерційному інвойсі був виписаний сертифікат походження № 23С3205А005/00013.
17.11.2023 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № 231848713.
11.01.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг експедитор ТОВ "Мерск Україна Лтд" виписав рахунок фактуру № 5653311415, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойси № 5653311416 та № 5653311417.
18.01.2024 для включення до митної вартості транспортних витрат експедитор ТОВ "Мерск Україна Лтд" виписав позивачу довідку про транспортні витрати № 19.
Відповідно до залізничних накладних УМВС від 15.01.2024 № № 215151520, 2151515239, 2151515247, 2151515270, 2151515304 та 2151515338 товари були доставлені з порту Гданськ (Республіка Польща) до Київської митниці.
24.01.2024 позивач подав до відповідача митну декларацію № 24UA100180001089U5 для митного оформлення товарів та випуску у вільний обіг, в якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 зазначив загальну суму за рахунком 141 357 доларів США.
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані:
- контракт від 01.09.2023 № 1629;
- комерційний інвойс № YMD-BUD-20230109 - 1 від 15.09.2023;
- прайс лист від 01.09.2023;
- банківський платіжний документ акредитив № LCI-52/2023 від 30.10.2023;
- сертифікат походження товару № 23С3205А0075/00013 від 16.11.2023;
- пакувальний лист до комерційного інвойсу № YMD-BUD-20230109 - 1 від 15.09.2023;
- митна декларація Китаю від 11.11.2023 № 223120230004020659;
- договір транспортного експедирування від 24.02.2020 № UA00072711;
- договір від 14.02.2022 № UA00072649 про перевезення товарів;
- коносамент від 17.11.2023 № 231848713;
- рахунок-фактура ТОВ "Мерск Україна" від 11.01.2024 № 5653311415 на оплату експедиторських послуг;
- інвойси компанії Maersk A/S (Данія) № 5653311416 та № 5653311417 від 11.01.2024;
- довідка ТОВ "Мерск Україна Лтд" про транспорті витрати від 18.01.2024 № 19;
- залізничні накладні УМВС від 15.01.2024 № № 2151515205, 2151514935, 2151515239, 2151515247, 2151515270, 2151515304 та 215151338;
- виписку з бухгалтерської документації позивача - видаткові накладні;
- відомості з мережі Інтернет щодо вартості ідентичних товарів;
- презентацію товарів;
- декларацію митної вартості.
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ № 24UA100180001089U5 від 24.01.2024 митної вартості товарів, митний орган направив позивачу електронне повідомлення, у якому зазначив, що подані до митного оформлення документи містять неточності.
Посилаючись на положення частини п'ятої статті 54 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: виписку з бухгалтерської документації (видаткові накладні, податкові накладні тощо); ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення.
Листом від 29.01.2024 № М533/23-2 ПП "Будпостач" зазначило, що категорично не згідне з висновками митниці про наявність підстав для витребування додаткових документів.
До вказаного листа позивач додатково надав митному органу проформу інвойс від 15.09.2023 № YMD-BUD-20230109 1-2.
Київською митницею було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 29.01.2024 № UA100180/2024/000002/1, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації ІМ40ДЕ № 24UA100180001089U5 від 24.01.2024 скоригував до рівня 3,32 доларів США / кг.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100180/2024/000024 від 29.01.2024.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію № 24UA100180001290U2 від 29.01.2024.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно з статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" № 3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Отже, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, адміністративне провадження № К/9901/45484/18.
Суд зазначає, що надіслане митницею повідомлення про надання документів не містить інформації, що дозволяла б з'ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами.
Вказані відповідачем у повідомленні недоліки не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.
Крім того, відповідач в електронному повідомленні зобов'язав позивача надати додаткові документи, проте, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом.
Суд зазначає, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості
Протиправність невмотивованого та безпідставного витребування митним органом додаткових документів підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.04.2021 у справі № 808/1402/18, адміністративне провадження № K/9901/4996/19, якою визначено, що: "Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість".
Щодо посилання митного органу в графі 33 спірного рішення на те, що "Декларантом до митного оформлення не подано банківський платіжний документ № LCI - 52/2023. Також, декларантом до митного оформлення не подано рахунок -проформу від 15.09.2023 № YMD-BUD-20230109 1-2", суд зазначає, що самі по собі обставини ненадання документів жодним чином не свідчать про те, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім цього, банківський платіжний документ № LСІ-52/2023 був наданий митному органу. Доказами надання платіжного документа свідчать відомості у графі 44 митної декларації № 24UА100180001089U5, а також у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів № UА100180/2024/000024, виписаної власноручно відповідачем.
Щодо ненадання рахунку-проформи, то проформа інвойс не є документом, який підтверджує митну вартість та надається до митного оформлення лише у випадках, коли товар не є об'єктом купівлі-продажу, що передбачено у п. 3 ч.2 ст. 53 МК України. Оскільки товари у спірному випадку є об'єктом купівлі-продажу, проформа інвойс не подається до митного оформлення.
Проте 29.01.2024, у відповідь на електронне повідомлення позивач направив до відповідача лист № М533/23-2, до якого додав проформу інвойс від 15.09.2023 № YMD-ВUD - 20230109 1-2 та відомості про відстеження контейнера. Ці обставини підтверджуються відомостями відповідача у графі 33 спірного рішення.
Щодо посилання митного органу в графі 33 спірного рішення на те, що Декларантом до митного оформлення не подано витрат на навантаження, вивантаження, обробку оцінюваних товарів в порту Гданськ (Республіка Польща) та витрати на перевантаження на станції Медика (Республіка Польща), то вказані відомості спростовуються наступними доказами.
11.01.2024 перевізник компанія Маеrsk А/S (Данія) надав позивачу для оплати транспортних послуг інвойс № 5653311416, у якому серед наданих послуг зазначено операційні послуги терміналу у Гданську в Польщі вартістю 1 326,53 доларів США. Вказані операційні послуги у порту Гданська включають послуги із вивантаження контейнерів із судна та навантаження на залізничний транспорт.
Такі ж відомості зазначені у довідці експедитора ТОВ "Мерск Україна Лтд" про транспортні витрати від 18.01.2024 № 19 - Операційні послуги терміналу у Гданську в Польщі 1 326,53 доларів США
Вартість залізничного перевезення також зазначена у довідці експедитора ТОВ "Мерск Україна Лтд" про транспортні витрати від 18.01.2024 № 19. У вартість перевезення залізничним транспортом включено перевантаження контейнерів на платформи із ширшою колією.
Необхідно врахувати Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року № 2 "Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" де у пункті 14 Висновків зазначено, що "Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати "можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що І такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів".
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі І № 804/16553/14, адміністративне провадження № К/9901/5149/18. де визначено, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Також суд зазначає, що згідно з довідкою експедитора ТОВ "Мерск Україна Лтд" про транспортні витрати від 18.01.2024 № 19 вартість транспортних послуг за межами України складають 215 659,05 грн та 13 381,80 доларів США.
Відповідач не зазначив жодних сумнівів щодо зазначеного у довідці про транспортні витрати розміру вартості послуг за перевезення товарів 215 659,05 грн та 13 381,80 доларів США, зокрема що вартість таких послуг є неправдивою чи заниженою. А передбачена ст. 363 МК України автоматизована система управління ризиками, що застосовується митними органами та є складовою частиною єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів, під час митного контролю не вказала на необхідність проведення перевірки митної вартості, в тому числі вартості транспортування.
Щодо посилання митного органу в графі 33 спірного рішення на те, що у рахунку-фактурі від 11.01.2024 № 5653311415 ТОВ "Мерск Україна ЛТД" зазначено, що доставку оцінюваних товарів здійснено відповідно до коносаменту від 17.11.2023 № 231848713 судном/рейсом CELSIUS LONDON/401E, проте, в коносаменті від 17.11.2023 № 231848713 в графі Vessel (судно) вказано MERATUS TOMINI, а в графі Voyage (рейс) - 346W, то вказані відомості спростовуються наступними доказами.
Декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару в якості додаткових документів відстеження (tracking) контейнера TCNU6133536.
В відстеженні (tracking) контейнера TCNU6133536 зазначено, що по маршруту морського перевезення з порту SHANGHAI (Китайська Народна Республіка) до порту GDANSK (Республіка Польща) в портах Tanjung Pelepas (Pelabuhan Tanjung Pelepas Terminal) та Rotterdam (Apm 2 Terminal Maasvlacte II) було здійснено перевантаження контейнера з судна MERATUS TOMINI на судно MSC MINA та з судна MSC MINA на судно CELSIUS LONDON.
У рахунку-фактурі від 11.01.2024 № 5653311415 експедитор ТОВ "Мерск Україна ЛТД" зазначив вартість перевезення водним транспортом у розмірі 215 659,05 грн. Такі ж відомості зазначені у довідці експедитора ТОВ "Мерск Україна Лтд" про транспортні витрати від 18.01.2024 № 19.
Відповідач також не зазначив жодних сумнівів щодо розміру вартості перевезення товарів водним транспортом у 215 659,05 грн, зокрема що вартість таких послуг є неправдивою чи заниженою, а передбачена ст. 363 МК України автоматизована система управління ризиками, що застосовується митними органами та є складовою частиною єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів, під час митного контролю також не вказала на необхідність проведення перевірки митної вартості, в тому числі вартості транспортування.
Щодо посилання митного органу в графі 33 спірного рішення на те, що "декларантом до митного оформлення подано накладні УМВС від 15.01.2024 № № 2151515205, 2151515239, 2151515247, 2151515270, 2151515304, 2151515338, в графі 24 "Документы, приложенные отправителем" яких зазначено митні документи № № MRN -24РL322080NS6Е9Y27, MRN- 24РL32280NS6E9І15, MRN-24РL322080NS6Е9107, MRN-24РL322080NS6Е9НZ9, MRN-24РL322080NS6Е9XZ2, MRN-24РL322080NS6Е9ІНY0, декларантом до митного оформлення не подано митні документи, що зазначені в графі 24 накладних УМВС", то вказані відомості спростовуються наступними доказами.
Транзитні декларації форми Т1 № № MRN-24РL322080NS6Е9Y27, MRN- 24РL32280NS6E9І15, MRN-24РL322080NS6Е9107, MRN-24РL322080NS6Е9НZ9, MRN-24РL322080NS6Е9XZ2, MRN-24РL322080NS6Е9ІНY020 видані митними органами Європейського Союзу, як документи, що застосовуються для товарів, які перетинають територію Євросоюзу транзитом як гарантія доставки товару до місця призначення.
Транзитні декларації форми Т1, що видані митними органами Європейського Союзу як гарантії доставки товарів не включені у перелік документів, визначених ст. 53 МК України, як документи, які підтверджують митну вартість.
До того ж відповідно до ч. 5 ст.53 МК України визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Щодо посилання митного органу в графі 33 спірного рішення на те, що Декларантом до митного оформлення подано видаткові накладні, в яких не зазначено посаду, прізвище та особистий підпис осіб, які здійснили прийняття товарно-матеріальних цінностей, то вказані відомості спростовуються наступними доказами
Видаткові накладні як виписки з бухгалтерської документації, не є основними документами, що підтверджують митну вартість товарів та не передбачені у переліку документів, визначених ч. 2 ст. 53 МК України.
Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, зокрема як виписку з бухгалтерської документації.
З огляду на те, що відповідач не довів, що зазначені у частині другій статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, то митний орган протиправно посилається на видаткові накладні як на розбіжності та підстави для витребування додаткових документів.
Згідно з відомостями у графі 33 спірного рішення відповідач визначив митну вартість за резервним методом на рівні 3,32 USD/кг. Джерело інформації митна декларація від 03.01.2024 № UА806020/2024/000054; митна декларація від 24.01.2024 № UА 100160/2024/531576.
Разом з тим відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено що у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 19.06.2018 у справі № 826/6346/16, провадження № К/9901/36092/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Також згідно з правовою позицією, наведеною Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, провадження № К/9901/45484/18 у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 300/3386/20, касаційне провадження № К/9901/33581/21, визначено, що "дотримання умов прийняття рішення про визначення митної вартості в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування є підтвердженням правомірності рішенням.
Поряд з цим порушення будь якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування".
При цьому товари на адресу позивача поставлялися за прямим контрактом з виробником товарів, на підставі проформи інвойсу від 15.09.2023 № YMD-BUD-20230109 1-2 за ціною 346 689 доларів США, а ціна окремої поставки згідно з комерційним інвойсом від 15.09.2023 № YMD- BUD-20230109-1 складала 141 357 доларів США, вага нетто 84 350,4 кг., у шести контейнерах, товари поставлялися на умовах поставки FOB порт SHANGHAI в Китаї правил Інкотермс 2020, що свідчить про те, що позивач самостійно організовував доставку товару з порту в Китаї до України, що вплинуло на ціну товару, оскільки вартість транспортування не включена у ціну, що імпортовані в Україну.
Відповідач у спірному рішенні не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України. Крім цього, не вказав у спірних рішеннях пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Також, не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо.
Отже, зазначення у графі 33 оскаржуваних рішень лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати такі рішення обґрунтованими та мотивованими у контексті положень ч.2 ст.55 МК України.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття53), заборонено.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020.
Матеріалами справи підтверджено подання позивачем разом з МД необхідних та додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 29.01.2024 № UA100180/2024/000002/1 є необґрунтованим, а тому протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відтак беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до суду надано платіжну інструкцію від 15.03.2024 № 946 про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 13 556,00 грн. Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Будпостач", суд вважає за необхідне стягнути на його користь з Київської митниці суму судового збору у розмірі 13 556,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 29.01.2024 № UA100180/2024/000002/1
Стягнути на користь Приватного підприємства "Будпостач" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. № 9-Е, кім. № 314, код. ЄДРПОУ: 24267110) судовий збір у розмірі 13 556,00 грн. (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці (місцезнаходження: м. Київ, бул. Гавела Вацлава, буд. № 8-А, код ЄДРПОУ: ВП 43997555).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Басай О.В.