ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" лютого 2025 р. справа № 300/7830/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час проведення загальної мобілізації" в частині призову його та направлення його для проходження військової служби за призовом під час проведення загальної мобілізації до військової частини НОМЕР_1 ;.
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову під час його мобілізації;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
- припинити проходження позивачем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 з моменту набрання рішенням законної сили;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та видати наказ про звільнення з військової служби.
Позовні вимоги мотивовані протиправними діями ІНФОРМАЦІЯ_3 та наказ Військової частини НОМЕР_1 в частині мобілізації позивача.
Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову у даній справі, в якій просить суд забезпечити позов шляхом зобов'язання заборонити командуванню військової частини НОМЕР_1 в особі командира чи інших компетентних осіб вчиняти будь які дії щодо переміщення (в тому числі і відрядження) позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини на час розгляду адміністративної справи.
Ухвалою суду від 16.10.2024 ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №300/7830/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - відмовлено.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (викликом) сторін (а.с.30-32).
До суду від ІНФОРМАЦІЯ_3 за вх. №35099/24 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зокрема зазначено, що позивач 23.09.2024 зупинений групою оповіщення в складі представників Національної поліції України та військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 для перевірки документів що посвідчують особу та військово-облікових документів. під час перевірки зазначених документів та перевірки особи за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів виявлено, що позивач підлягає призову на військову службу. Тож йому запропоновано проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних. В подальшому позивача направлено для проходження медичного огляду до позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 на базі КНП "Обласна клінічна лікарня" Івано-Франківської обласної ради. Позивача визнали придатним до військової служби, не маючи підстав для звільнення від призову, 24.09.2024 призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 та відправлений до військової частини НОМЕР_1 . Просив відмовити у задоволенні позову (а.с.48-52).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у позовній заяві, встановив такі обставини.
У межах здійснення заходів оповіщення в зв'язку із проведенням загальної мобілізації, військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 спільно з працівниками Національної поліції 23.09.2024 перевірено документи громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Під час перевірки вищезазначених документів та перевірки особи за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів виявлено, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Також позивачу запропоновано проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних.
У подальшому позивача направлено для проходження медичного огляду до позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 на базі КНП "Обласна клінічна лікарня" Івано-Франківської обласної ради.
За результатами проходження військово-лікарської комісії, позивача визнано придатним до військової служби.
У зв'язку з тим, що позивач за станом здоров'я є придатним до військової служби, підстав для відстрочки не встановлено, 24.09.2024 ОСОБА_1 призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період військовозобов'язаних відповідно до поіменного списку, які 24.09.2024 призвані і відправлені в складі команди до в/ч НОМЕР_1 (а.с.53).
Крім того, матеріалами справи встановлено, що позивач є студентом іноземного вузу Варшавсьва Економіко-гуманітарна Академія ( АДРЕСА_1 ), що підтверджується копіями довідки про навчання, довідки №1414/10/2024, запрошення №16262/А/Р/2024, запрошення №16261/А/Р/2024 (а.с.15-27).
Не погодившись із діями та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації", позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.
Згідно із статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 №389-VIII (далі Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21.10.1993 №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі Закон №3543-ХІІ).
За визначенням ст.1 Закону №3543-ХІІ комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зокрема, відповідно до положень абзацу 2 ч. 3 ст.23 Закону №3543-ХІІ визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
Отже, студенти, які навчаються на очній формі у передвищому або професійно-технічному або вищому навчальному закладі, мають право на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією при наявності відповідного документального підтвердження цієї підстави.
Згідно ч.7 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі - Порядок №560).
Відповідно до пункту 56 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Пунктом 58 Порядку №560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Згідно пункту 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Згідно пункту 62 Порядку №560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової перед вищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною 2 ст. 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.
Відповідно до пункту 63 Порядку №560, військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
Отже, відповідно до приписів Порядку №560 не направляються на ВЛК та не підлягають призову на військову службу особи, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з питання надання відстрочки, до розгляду по суті питання про надання відстрочки.
Суд зазначає, що за наявності у особи права на відстрочку від призову на військову службу, така відстрочка не надається автоматично і для реалізації відповідного права особа має звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у встановленому порядку.
У разі відсутності звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, навіть за умови наявності права на отримання відстрочки від призову на військову службу, особа може бути призвана на військову службу на загальних підставах.
На підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", передбачено обов'язок подання до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки саме довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9 Порядку №560. Тобто, право на відстрочку мають саме ті особи, які здобувають освіту, що є вищою за раніше здобутий рівень освіти.
У даному випадку судом встановлено, що позивач отримав направлення на ВЛК та пройшов його, а заяву про надання відстрочки від призову на військову службу не подавав.
Суд зазначає, що з матеріалів справи, позивачем не надано доказів подання/направлення заяви про надання йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією.
Відтак, в ході розгляду даної адміністративної справи, судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено, що позивач звертався до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією.
За таких обставин, дії відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 не суперечать вимогам Порядку №560, оскільки позивач не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією.
Тож й зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 не можна вважати протиправним у контексті спірних правовідносин, а тому наказ Військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 є правомірним та скасуванню не підлягає.
Окрім цього суд звертає увагу на те, що позивач як діючий військовослужбовець не позбавлений права на звільнення з військової служби на підставі статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
В свою чергу, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).
Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відтак завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Однак, порушення вимог Закону діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, внаслідок чого, в задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що у зв'язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат (судовий збір) відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ), Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, - відмовити.
Відповідачу - Військовій частині НОМЕР_5 рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.