17 лютого 2025 рокум. Ужгород№ 260/817/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Рейті С.І., вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни, звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 01 грудня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військову частину НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 01 грудня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Ухвалою судді від 07.02.2025 року вказана позовна заява була залишена без руху у зв'язку з невідповідністю останньої вимогам Кодексу адміністративного судочинства України в частині не зазначення позивачем обгрунтованих доводів щодо причин пропуску строку для звернення до суду із даним позовом та позивачу запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
10.02.2025 року до суду надійшла заява представника позивача на усунення недоліків позовної заяви залишеної без руху, в якій зокрема, щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду із даним позовом зазначено, що станом на момент спірних правовідносин (з 01.12.2022 року по 20.05.2023 року) діяла редакція ч. 2 ст. 233 КЗпП України, яка передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Крім того, вказує, що позивачем не було одержано письмового повідомлення який розмір прожиткового мінімуму був застосований при розрахунку грошового забезпечення заявника, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (інших щомісячних основних та додаткових видів з 01.12.2022 року по 20.05.2023 року, інформації про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року за останньою займаною посадою заявника, з обов'язковим зазначенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії та розмір у %, інформацію щодо тарифного розряду, згідно з яким розраховується посадовий оклад заявника з 01.12.2022 року по 20.05.2023 року. Позивач не мав підстав для сумнівів у добросовісності відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення. Лише після отримання відповіді на адвокатський запит позивачу фактично стало відомо про порушення свого права. У витягу з наказу про звільнення, грошовому атестаті або будь-яких інших документів, з якими було ознайомлено позивача при звільненні, не передбачено діючим законодавством зазначення інформації стосовно прожиткового мінімуму за яким розраховується грошове забезпечення військовослужбовця.
Розглянувши подану представником позивача заяву на усунення недоліків в частині що стосується поновлення строку звернення до суду із даним позовом, судом враховується наступне.
Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого згаданим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 згаданої статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи згаданим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 КАС України).
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення згаданим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 згаданого Кодексу.
Втім, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Так частиною першою статті 233 КЗпП (в редакції, яка набула чинності з 19.07.2022 року) установлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Отже, до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 року у справі №260/3564/22, від 19.01.2023 року у справі №460/17052/21 та від 25.04.2023 року у справі №380/15245/22.
При цьому, як було зазначено судом в ухвалі від 07.02.2025 року, спірні правовідносини (період часу з 01.12.2022 року по 20.05.2023 року) виникли на час дії статті 233 КЗпП України в редакції після 19.07.2022 року.
Судом встановлено, що з даним позовом до суду позивач звернувся 04.02.2025 року, тобто даний позов був поданий з пропущенням встановленого процесуального строку.
Також, як було зазначено у вказаній ухвалі суду, зазначені позивачем в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнано судом неповажними, оскільки такі обставини не можна вважати об'єктивно непереборними, такими, що не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Що стосується доводів представника про те, що позивачем не було одержано письмового повідомлення який розмір прожиткового мінімуму був застосований при розрахунку грошового забезпечення заявника у спірний період, а також те, що позивач не мав підстав для сумнівів у добросовісності відповідача при здійсненні розрахунку позивачу грошового забезпечення, суд також вважає безпідставними.
Позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що він був позбавлений можливості раніше отримати інформацію про обставини нарахування/ненарахування грошового забезпечення у зазначеному розмірі. Доказів того, що відповідач чинив перешкоди у отриманні відповідної інформації та документів, позивачем також не надано.
Також слід зазначити, що очікування (сподівання) позивача на те, що відповідач добросовісно буде здійснювати розрахунок грошового забезпечення не може бути визнано судом поважною причиною пропуску строку, адже таке очікування (сподівання) є виключно волевиявленням самого позивача, а не істотною обставиною, перешкодою чи трудністю, що унеможливили своєчасне звернення до суду з позовом у встановлений кодексом строк, та внаслідок цього очікування (сподівання) у позивача штучно збільшився строк звернення до суду.
Суд вважає, що оскарження особою будь-якої бездіяльності суб'єкта владних повноважень не дає підстав такій особі порушувати встановлений кодексом строк звернення до суду, оскільки строк звернення до суду обчислюється з дати, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися (мала таку можливість) про допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень, а не з дати, коли особа перестала очікувати на усунення суб'єктом владних повноважень такої бездіяльності.
В постанові від 21.09.2023 року у справі № 340/341/23 Верховним Судом зазначено, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Отже, у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду слід відмовити.
Фактично, зі змісту заяви представника позивача від 10.02.2025 року, інших поважних причин, що слугували б підставою для поновлення строку звернення до суду із даним позовом, останнім не наведено.
Отже, вказані позивачем в заяві підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду визнані судом неповажними, і суд не знаходить інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, так як позивач інших причин не повідомляв.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, позивач не виконав вимоги ухвали суду і пропустив строк звернення до суду, тому наступає наслідок визначений п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України та ч. 2 ст. 123 КАС України - повернення позову.
Водночас, повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Оскільки позовна заява з додатками у паперовому вигляді до суду не подавалась, а сформована в системі «Електронний суд», суд обмежується лише процесуальним рішенням про її повернення.
Керуючись ст. ст. 121, 122, 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
2. Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами невідкладно надіслати особі, що її подала.
3. Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду у встановлений ст. 295 КАС України п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.
Суддя С.І. Рейті