17 лютого 2025 року м. Ужгород№ 260/6963/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Плеханова З.Б. розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії
06 листопда 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), яким просить:
1. Відкрити провадження у справі.
2. Розглянути позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження.
3. Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 код СДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 13 вересня 2024 року - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.
4. Зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 13 вересня 2024 року, - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 по жовтень 2023 року перебував на військовій службі в органах Держприкордонслужби. Останнє місце військової служби - військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін ІНФОРМАЦІЯ_2 ). При виконанні Рішення суду від 18 квітня 2024 року в справі № 260/1051/24 у порушення вимог статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-111 (далі - Закон №2050-111), де визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, НОМЕР_2 прикордонний загін не провів виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. 13 вересня 2024 року був нарахований та виплачений відповідний дохід (недоплачена частина індексації грошового забезпечення) та не зважаючи на звернення представника позивача, відповідач відмовив у виплаті компенсації, передбаченої Законом № 2050-ІІІ.
08 листопада 2024 року ухвалою ЗОАС відкрито спрощене позовне провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позов та докази, які в нього є в термін протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали.
25 листопада 2024 року, від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до суду надійшов Відзив, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити. Зазначив, що позивач не звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати страхових виплат індексації відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, оскільки доказів протилежного матеріали справи не містять. При цьому, відповідач не відмовляв позивачу своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації. З огляду на те, що у цій справі позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, тому право позивача ще не було порушено суб'єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним. Строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України. Частина п'ята цієї статті передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби і вона є спеціальною нормою що регулює строк на звернення до суду в цій категорії справ. Разом з тим, позивач звернувся до суду після місячного строку, а тому з пропуском строку позовної давності. Таким чином, усі вимоги позивача до Військової частини НОМЕР_1 є незаконними і необґрунтованими.
20 січня 2025 року ухвалою ЗОАС повторно зобов'язано позивача (представника) надати суду в термін 5 днів з дня отримання даної ухвали : виписку по надходженням по картці рахунку / платіжну інструкцію тощо, що підтверджує виплату ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) 13 вересня 2024 року позивачу заборгованості з індексації грошового забезпечення.
21 січня 2025 року на виконання ухвали суду від 20 січня 2025 року,п озивачем надано суду виписку АТ КБ " Приватбанк" від 13.09.2024 р. про зарахування коштів по рішенню суду по справі №260/1051/24.
Обставини, встановлені судом
ОСОБА_1 по жовтень 2023 року перебував на військовій службі в органах Держприкордонслужби. Останнє місце військової служби - військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 16 жовтня 2023 року № 789- ОС "Про особовий склад", майстер-сержанта ДОДУ ОСОБА_2 , техніка відділення логістики відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип В), звільненого з військової служби у запас наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 09 жовтня 2023 року № 768-ОС за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років)) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», без права носіння військової форми одягу.
Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 16 жовтня 2023 року.
Однак при звільненні з позивачем не було проведено повного розрахунку, що зумовило його звернутись за захистом своїх прав до суду.
Так, Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року в справі № 260/1051/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, задоволено:
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період із 01.01.2016 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року (з врахуванням раніше виплачених сум).
- Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31.12.2022 року, відповідно до вимог пункту 5 абзаців 4, 5, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішення від 18 квітня 2024 року залишено без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2024 року. Постанова набрала законної сили 29 липня 2024 року.
13 вересня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року в справі № 260/1051/24 перераховано ОСОБА_1 недоплачену частину індексації грошового забезпечення в розмірі 169107,87 грн. , що підтверджується випискою АТ комерційний банк "Приватбанк" та не заперечується сторонами.
16 вересня 2024 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо виплати ОСОБА_1 компенсації втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 13 вересня 2024 року, - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.
27 вересня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) листом «Про надання інформації» повідомлено адвокату ОСОБА_3 , що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року в справі № 260/1051/ НОМЕР_4 прикордонним загоном виконано.
Мотиви суду та норми права, застосовані судом
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Статтею 1 Закону №2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
- соціальні виплати;
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення);
- сума індексації грошових доходів громадян;
- суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Відповідно до норм статей 3, 4 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.
Відповідно до статті 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Системний аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Згідно з пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі №560/8194/20 дійшов висновку, що умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
При цьому норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов'язку додатково звертатися до органу Пенсійного фонду України за виплатою такої компенсації.
Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.
Крім того, Судова палата вважає, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі органами Пенсійного фонду України, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Так, як встановлено судом вище з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, належні позивачу суми індексації грошового забезпечення, виплачені лише 13.09..2024 року.
З урахуванням того, що несвоєчасне нарахування належних сум індексації грошового забезпечення та остаточний розрахунок з позивачем відбулись у зв'язку з неправомірним нарахуванням такого розрахунку відповідачем, тобто з його вини, тому суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, адже на відповідача покладений обов'язок проведення повного розрахунку при звільненні з військової служби, що спростовує його доводи.
Таким чином, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 01.01.2016 року по день фактичної виплати 13.09.2024 р.
Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем місячного строку звернення до суду з даним позовом, суд констатує наступне.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Норми КАС України передбачають можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
У зазначених положеннях КАС України відсутні норми, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Згідно ч.1, 2 ст.233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України у редакції, чинній до 18.07.2022) передбачалося, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Пунктом 18 частини 1 розділу І Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин №2352-IX від 01.07.2022 (далі - Закон №2352), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції :
Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Таким чином, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.05.2024 по справі №600/4133/22-а.
У даній справі позивач проходив публічну службу, спір стосується нарахування компенсації втрати частини доходів на несвоєчасно виплачені суми грошового забезпечення військовослужбовця, а тому застосуванню підлягає строк, встановлений статтею 233 КЗпП України, що відповідає приведеним вище висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 08.05.2024 по справі №600/4133/22-а.
Як встановлено з матеріалів справи, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року в справі № 260/1051/24 позивачеві виплачено 13.09.2024 року заборгованість по грошовому забезпеченню у розмірі 169101,87 грн.
Із позовом про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію частини втрачених доходів на суми на суми щомісячної додаткової грошової винагороди позивач звернувся 06 листопада 2024 року.
Оскільки остаточна виплата позивачу заборгованості була проведена 13.09.2024 , застосуванню підлягає редакція статті 233 КЗпП України, чинна на момент виникнення спірних правовідносин, а саме яка обмежує строк звернення до суду трьома місяцями.
Оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом 06 листопада 2024 року, отже позивач не пропустив тримісячний строк звернення, встановлений Законом.
Вищевказаний висновок враховано у рішеннях ВААС у постановах від 03 січня 2025 року Справа № 380/15636/24 , від 06 січня 2025 року Справа № 380/5798/24, від 16 грудня 2024 року Справа № 380/1988/24 , від 11 грудня 2024 року Справа № 380/1689/24.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 90, 132, 134, 139, 229, 242-246, 256 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати 13 вересня 2024 року.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати 13 вересня 2024 року відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати від 19.10.2000 №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЗ.Б.Плеханова