17 лютого 2025 року м. Житомир справа № 240/11980/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 05.07.2024, просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 31.05.2024 №064250009112 про відмову у призначенні йому пенсії зі зниженням пенсійного віку та зобов'язати призначити таку пенсію.
В обґрунтування позову зазначає, що 23.05.2024 звернувся із заявою до пенсійного органу про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, 31.05.2024 відповідачем було прийняте оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії, оскільки не підтверджено періоди його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років або у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років станом на 01.01.1993. З таким рішенням позивач не погодився, оскільки відповідачем безпідставно не враховано до періоду його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення період навчання та роботи, а також дні фактичного перебування, пов'язані з проходженням медичних оглядів, комісій, отримання та оформлення необхідних документів, дотримання процедур оформлення на роботу та інше. До того ж, позивач є потерпілим від чорнобильської катастрофи 3 категорії згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , має необхідний трудовий стаж (36 років 2 місяці 28 днів з 15 років мінімальних), досяг віку 54 років, тобто віку виходу на пенсію за умови дотримання попередніх пунктів, а тому ним дотримано усіх вимог для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Ухвалою від 02 липня 2024 року суддею Липою В.А. було залишено позовну заяву без руху.
10 липня 2024 року представником позивача подано до суду заяву про усунення недоліків у адміністративній справі.
Розпорядженням Житомирського окружного адміністративного суду № 157 від 26.07.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 240/11980/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Житомирського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 справа №240/11980/24 розподілена на суддю Чернову Г.В.
Ухвалою суду від 01.08.2024 прийнято справу до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження).
На адресу суду 15.08.2024 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування відзиву зазначає, що відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку мають особи, які потерпіли внаслідок аварії на ЧАЕС та які працювали або проживали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше ніж 3 роки, а в зоні посиленого радіологічного контролю - не менше 4 років. При цьому, документально підтверджений період проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 01 рік 05 місяців 21 день, а у зоні посиленого радіологічного контролю - 03 роки 0 місяців 15 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Пенсійний вік може може бути знижений лише за однією підставою, передбаченою статтею 55 Закону №796. Початкова величина зниження пенсійного віку до позивача також не застосовується, оскільки наданими документами не підтверджено його право на даний вид пенсії. Вважає, що дії Управління є правомірними та вмотивованими, а позов - необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення
Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до органів пенсійного фонду із заявою від 23.05.2024 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вказана заява за принципом екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Миколаївській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області від 31.05.2024 №064250009121 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку з не підтвердженням факту його постійного проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - не менше трьох років; у зоні посиленого радіологічного контролю - не менше чотирьох років.
Позивач, не погоджуючись із такими діями відповідача, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з частиною 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 5 частини 2 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі довідки виконавчого комітету Коростенської міської ради від 18.04.2024 №1156 зараховано до періоду проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року 01 рік 05 місяців 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
Позивач зазначає, що відповідачем безпідставно не взято до уваги періоди його навчання та роботи в зоні гарантованого добровільного відселення в спірний період, а також дні фактичного перебування, пов'язані з проходженням медичних оглядів, комісій, отримання та оформлення необхідних документів, дотримання процедур оформлення на роботу та інше.
Як вбачається з довідки ДНЗ "Малинський професійний ліцей" №205 від 12.04.2024, ОСОБА_1 навчався у вказаному навчальному закладі на денній формі навчання (на той час - СПТУ №16) з 01.09.1987 по 23.05.1988.
Проте м. Малин Житомирської області віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 категорія), тому період навчання у вказаному вище навчальному закладі не може бути зарахований до періоду проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення .
Згідно довідки Акціонерного товариства "Древлянка" від 25.04.2024 №01/04, ОСОБА_1 працював на Коростенському заводі продтоварів (ВАТ "Древлянка") з 01.10.1990 по 16.05.1991 ( період роботи - 7 місяців 16 днів).
Згідно довідки Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський завод шляхових машин "Жовтнева кузня" від 16.04.2024, ОСОБА_1 працював на заводі з 27.05.1991 по 18.02.1997.
Суд враховує період роботи на цьому заводі по 10.07.1991, оскільки період проживання з 11.07.1991 враховано пенсійним органом відповідно до довідки виконавчого комітету Коростенської міської ради від 18.04.2024 №1156 (період роботи - 1 місяць 14 днів).
При цьому суд не враховує "дні фактичного перебування, пов'язані з проходженням медичних оглядів, комісій, отримання та оформлення необхідних документів, дотримання процедур оформлення на роботу та інше", оскільки в цій частині позов не обгрунтований та не підтверджений жодними доказами.
Суд наголошує, що законодавець пов'язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку із постійним (а не з періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини. Для особи, яка проживала у різних зонах, право на дострокове призначення пенсії визначається по одній зоні. Сумування зон небезпеки не допускається.
Таким чином, підсумовуючи періоди проживання (роботи) позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року за наданими позивачем доказами, суд приходить до висновку, що він є недостатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Разом з тим, позивач зазначає, що підтвердженням його статусу громадянина, постраждалого від Чорнобильської катастрофи, є посвідчення серії НОМЕР_1 від 26.10.1994, видане Житомирським облвиконкомом, яке надає йому право користуватися пільгами, встановленими статтею 55 Закону №796-ХІІ.
Суд погоджується, що наявність у позивача вказаного посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) дає йому право на користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, в тому числі й на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, проте матеріали справи не містять достатніх, належних, допустимих доказів, які б вказували на наявність підстав для зниження позивачу віку та призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Суд зауважує, що на виконання положень Закону № 1058-ІV постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Для потерпілих від Чорнобильської катастрофи такими документами є:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності).
Таким чином, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17.
Крім того, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
На підставі викладеного, враховуючи наведені висновки та встановлений абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, суд зауважує, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.
Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Верховний Суд у постанові від 17 червня 2020 року справі №572/456/17, виходячи з того, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіоактивного забруднення, наголосив, що під час розгляду справи щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ потрібно перевірити, чи постійно проживав або постійно працював позивач у зоні гарантованого добровільного відселення.
Виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення, зокрема, у зв'язку із постійним проживанням в такій місцевості, з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини. Проте позивач не довів належними та допустимими доказами факту його постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років.
Враховуючи вищевикладене та надавши правову оцінку поданим доказам, суд приходить до висновку про правомірність рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 31.05.2024 №064250009112 про відмову у призначенні пенсії позивачу зі зниженням пенсійного віку, оскільки з наданих суду доказів не підтверджено, що позивач проживав або відпрацював в зоні гарантованого добровільного станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років
Положеннями частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суб'єкта владних повноважень має бути прийнято, у тому числі, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно і розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки доводи позивача повністю спростовуються поясненнями та доказами, наданими відповідачем.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, 54008, ЄДРПОУ 13844159) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
17.02.25