17 лютого 2025 рокуСправа №160/24623/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 11.09.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якій позивач просить суд:
-визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, Україна, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вулиця Січових Стрільців, будинок, 15, код ЄДРПОУ 20551088) №047050025517 від 10.07.2024 про відмову у призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, Україна, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вулиця Січових Стрільців, будинок, 15, код ЄДРПОУ: 20551088) зарахувати період роботи з 22.04.1991 по 04.04.2000 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 22.07.1981 та уточнюючих довідок №1188, 1189 від 28.12.2023, виданих Комунальним установою «Царичанський трудовий архів» Царичанської селищної ради;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, Україна, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вулиця Січових Стрільців, буд. 15, код за ЄДРПОУ6 20551088) призначити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , - з дати набуття права на пенсію з 16.11.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняло рішення №047050025517 від 10.07.2024 про відмову позивачці у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що позивачка не має достатнього страхового стажу. Також, позивачка вказує, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу періоди з 22.07.1981 до 13.04.1984 та з 22.04.1991 до 04.04.2000. Рішення про відмову у призначенні пенсії позивачка вважає протиправним, тому і звернулася з цим позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
26.09.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Відповідач вказав, що до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи з 22.07.1981 до 13.04.1984, оскільки по батькові « ОСОБА_2 » не відповідає зазначеному в паспорті « ОСОБА_2 ». Також, період роботи з 22.04.1991 до 04.04.2000 не зараховано до страхового стажу, оскільки запис про звільнення в трудовій книжці не підписано посадовою особою, а в уточнюючих довідках неповністю зазначено по батькові. Відповідач зазначив, що судове рішення про встановлення факту належності архівних довідок №1188, №1189 від 28.12.2023 за період роботи в колгоспі «Приорільський» Царичанського району Дніпропетровської області відсутнє. З огляду на відсутність достатнього страхового стажу відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває.
16 січня 2024 року (в межах трьохмісячного строку з дати настання пенсійного віку) позивачка у зв'язку із досягненням пенсійного віку та набуттям права на пенсію звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
23 січня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області своїм рішенням відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
03 липня 2024 року позивачка повторно звернулася із заявою про призначення пенсії за віком.
10 липня 2024 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №047050025517 позивачці відмовлено у призначенні пенсії.
Як вбачається із оскаржуваного рішення, страховий стаж позивачки на момент звернення за призначенням пенсії становив 25 років 04 місяці 10 днів.
Судом встановлено, що, відмовляючи у призначенні пенсії, відповідач також не зарахував до страхового стажу позивачки період роботи з 22.07.1981 до 13.04.1984, оскільки по батькові « ОСОБА_2 » в наданій до пенсійного органу довідці від 20.05.2024 №2/17-ВК не відповідає паспортним даним « ОСОБА_2 », чим порушено п.2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58.
Також, відповідачем не зарахованодо страхового стажу період роботи з 22.04.1991 до 04.04.2000, оскільки запис про звільнення в трудовій книжці БТ-1 від 22.07.1981 не підписано посадовою особою. Окрім того, відповідачем не взято до уваги уточнюючі довідки №1188, 1189 від 28.12.2023, оскільки в них неповністю зазначено по батькові позивачки.
Не погодившись із рішенням позивача про відмову в призначенні пенсії, позивачка звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону №1058-IV встановлені умови призначення пенсії за віком. За загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного стажу, визначеного у статті 26 Закону №1058-IV, який для періоду звернення з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року становить не менше 31 року.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Судом встановлено, що на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивачка досягла 60-річного віку.
При цьому, відмова у призначенні пенсії позивачці обґрунтована відповідачем недостатністю страхового стажу, що стало наслідком незарахування останнім до страхового стажу ОСОБА_1 наступних періодів роботи позивачки: з 22.07.1981 до 13.04.1984 та з 22.04.1991 до 04.04.2000.
З цього приводу суд зазначає таке.
З наявною в матеріалах справи трудової книжки НОМЕР_2 від 22.07.1981 вбачається, що ОСОБА_1 :
- 22.07.1981 прийнята до навчально-виробничого цеху учнем токаря;
- 05.11.1981 переведена до центральної заводської лабораторії токарем 2 розряду;
- 01.01.1982 переведена у центральній заводській лабораторії токарем 3 розряду;
- 01.04.1983 перевдена у ценнтральній заводській лабораторії лаборантом хімічної лабораторії 3 розряду;
- 13.04.1984 - звільнена за власним бажанням.
Зазначені обставини підтверджуються, окрім записів в трудовій книжці, довідкою, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАС ДНІПРОВАГОНМАШ» від 07.08.2024 №2/17-ВК.
З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем не зараховано період роботи з 22.07.1981 до 13.04.1984 згідно з довідкою від 20.05.2024 №2/17-ВК, оскільки по батькові « ОСОБА_2 » не відповідає зазначеному у паспорті « ОСОБА_2 ».
Суд вважає такі висновки пенсійного органу невмотивованими, оскільки допущена в довідці помилка в написанні по батькові позивача не виключає фактів робочи позивачки на вагонобудівному заводі імені газети «Правда», з огляду на наявні про це записи у трудовій книжці позивача.
На переконання суду, розбіжність в написанні по батькові « ОСОБА_2 », « ОСОБА_2 », а саме - відсутність/наявність апострофа, є типовою помилкою в написанні жіночого по батькові від імені ОСОБА_3 та не може впливати на реалізацію позивачем права на пенсійне забезпечення.
При цьому, у позивачки був відсутній обов'язок надання підтверджуючих довідок за період з 22.07.1981 до 13.04.1984, оскільки, як вже було зазначено судом, відомості про зазначені періоди роботи вже містилися в трудовій книжці.
Отже, період роботи позивачки з 22.07.1981 до 13.04.1984 підтверджений належним чином, а тому повинен бути зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 .
Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи з 22.04.1991 до 04.04.2000, оскільки запис про звільнення не підписано посадовою особою, а надані уточнюючі довідки №1188, 1189 від 28.12.2023 містять скорочене по батькові позивачки.
З цього приводу суд зазначає таке.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Відповідно до п. 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з приписів Порядку № 637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.
Згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58) заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58, у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Працівник не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особою самостійно. Більше того, окремі недоліки заповнення трудової книжки, навіть якщо вони мають місце, не є підставою вважати відсутніми чи недоведеними відповідні періоди трудового стажу. Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Судом встановлено, що записи про роботу позивачки у спірні періоди у трудовій книжці виконані без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та з відповідністю дати. Доказів того, що записи про роботу позивачки є неправильними або непідтвердженими, відповідачем до суду не надано.
Суд виходить з того, що записи трудової книжки є належною підставою для підтвердження стажу роботи для призначення (перерахунку) пенсії. Водночас, незарахування зазначених у трудовій книжці періодів роботи до страхового стажу через відсутність відбитку печатки або підпису особи поряд із записом про звільнення, за відсутності належних доказів, які підтверджують те, що особа у цей час не працювала або за неї не сплачувались страхові внески, є протиправним. Крім того, у трудовій книжці позивачки містяться номери наказів на підставі яких остання була прийнята на роботу та звільнена.
Водночас, частиною 3 ст. 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV органам Пенсійного фонду надано право вимагати і отримувати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.
Однак, як свідчать матеріали справи, вказаних дій відповідачі не вчиняли, тим самим не дотримались вимог щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих пенсіонером документів, що є порушенням ст. 16 Закону України «Про адміністративну процедуру».
Натомість, трудова книжка містить належні записи про трудову діяльність позивачки в період з 22.04.1991 до 04.04.2000.
Відсутність в трудовій книжці (запис №21) підпису посадової особи, як і написання скороченого по батькові в уточнюючих довідках не може впливати на реалізацію позивачкою права на пенсійне забезпечення, в тому числі в частині зарахування спірного періоду до страхового стажу.
Відповідачем не спростовано обставин того, що зазначена в довідках №1188, 1189 від 28.12.2023 інформація щодо трудової діяльності стосується саме позивачки.
Щодо наявності в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка форми ОК-5) місяців зі сплаченими страховими внесками, які є меншими ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, в оскаржуваному рішенні відсутня вказівка на конкретні часові періоди, в яких сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків була меншою за мінімальний страховий внесок.
На думку суду, таке формулювання в оскаржуваному рішенні було занадто розмитим, щоб бути достатньо передбачуваним, зрозумілим та гарантувати можливість позивачу захистити свої права шляхом надання додаткових документів територіальному органу Пенсійного фонду України.
Відтак, відповідачем порушено вимоги ч. 3 ст. 8 Закону України «Про адміністративну процедуру» в частині обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.
Також, в наданій трудовій книжці та довідках №1188, 1189 від 28.12.2023 міститься інформація щодо встановленого колгоспом річного мінімуму трудової участі в господарстві з 1991 року по 2000 рік, а також кількість відпрацьованих позивачкою людино-днів.
Відповідач не надав оцінки зазначеним обставинам в оскаржуваному рішенні.
З огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача у період з 22.07.1981 до 13.04.1984 та з 22.04.1991 до 04.04.2000, суд приходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області необґрунтовано та безпідставно не врахувало до страхового стажу позивачки періоди роботи з 22.07.1981 до 13.04.1984 та з 22.04.1991 до 04.04.2000, чим протиправно порушило право позивачки на отримання належного їй пенсійного забезпечення.
Враховуючи страховий стаж, який був визнаний відповідачем в оскаржуваному рішенні від 10.07.2024 - 25 років 04 місяці 10 днів, та беручи до уваги спірні періоди страхового стажу з 22.07.1981 до 13.04.1984 (02 роки 08 місяців 23 дні) та з 22.04.1991 до 04.04.2000 (08 років 11 місяців 14 днів), включаючи зазначені в оскаржуваному рішенні, загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить понад 36 років, відтак, позивач набув право на призначення пенсії за віком відповідно до положень Закону №1058.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-франківській області №047050025517 від 10.07.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Щодо дати, з якої повина бути призначена пенсія.
Відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, позивачка звернулася за призначенням пенсії 03.07.2024.
Натомість, позивачка просить призначити пенсію з 16.11.2023, оскільки вона вперше зверталася за призначенням пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України в межах тримісячного строку з дня досягнення пенсійного віку, а саме - 16.01.2024.
З цього приводу суд зазначає таке.
За наслідками першого звернення за призначенням пенсії (16.01.2024) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було прийнято рішення №047050025517 від 23.01.2024, яке позивачкою не оскаржувалося.
Натомість, предметом оскарження в цій справі є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-франківській області від 10.07.2024 за наслідком розгляду заяви позивачки від 03.07.2024.
Відтак, підлягають задоволенню позовні вимоги щодо призначення позивачу пенсії з саме з 03.07.2024.
Зважаючи на це, позов підлягає частковому задоволенню.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС).
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи, що правило пропорційного стягнення судового збору при частковому задоволенні позову стосується тільки вимог майнового характеру, тоді як заявлений позов містить вимоги немайнового характеру, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Керуючись статтями 6, 72-77, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (місцезнаходження: 76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Січових Стрільців, будинок, 15, ідентифікаційний код: 20551088) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №047050025517 від 10.07.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначення пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 22.07.1981 до 13.04.1984 та з 22.04.1991 до 04.04.2000.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 03.07.2024 пенсію за віком.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (місцезнаходження: 76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Січових Стрільців, будинок, 15, ідентифікаційний код: 20551088) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211, 20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон