05 лютого 2025 року Справа № 160/28369/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача - Климася Ю.І., представника відповідача - Поважної Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області
про визнання протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді та
стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
24.10.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області № 1968 від 23.07.2024 року про звільнення старшого оперуповноваженого зонального сектору № 2 відділу кримінальної поліції Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (№ 0151099), який на момент вчинення дисциплінарного проступку тимчасового виконував обов'язки старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Тернопільській області;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області № 297 о/с по особовому складу від 23.07.2024 року, яким звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0151099), старшого оперуповноваженого зонального сектора № 2 відділу кримінальної поліції Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, з 23.07.2024;
- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого зонального сектора № 2 відділу кримінальної поліції Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області з 23.07.2024;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення (з 23.07.2024 року) по день фактичного поновлення на службі в Національній поліції України, з відрахуванням обов'язкових податків та зборів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вважає протиправними індивідуальні акти: наказ № 1968 від 23.07.2024 року про звільнення старшого оперуповноваженого зонального сектору № 2 відділу кримінальної поліції Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (№ 0151099) та наказ № 297 о/с по особовому складу від 23.07.2024 року, яким звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0151099), старшого оперуповноваженого зонального сектора № 2 відділу кримінальної поліції Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, з 23.07.2024. Позивач вважає вказані накази протиправними та такими, що прийняті з порушенням встановленого порядку щодо їх прийняття, оскільки до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення у період його тимчасової непрацездатності, що є порушенням частини третьої статті 40 КЗпП України. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.
29.10.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позов без руху через невідповідність вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків шляхом надання до суду: заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із вказаним позовом із зазначенням обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску вказаного строку та докази на підтвердження таких обставин.
13.11.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
03.12.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, поновлено строк звернення та відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
19.12.2024 року від Головного управління Національної поліції в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідно до вимог підпункту 2 пункту 1 наказу Національної поліції України від 19.07.2022 №507 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції» передбачено застосування за результатом службового розслідування за фактами причетності до скоєння корупційних кримінальних правопорушень найсуворіший вид дисциплінарної відповідальності - звільнення зі служби в поліції. Наявність факту притягнення чи непритягнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не має ключового (вирішального) значення і не спростовує факту вчинення ним дисциплінарного проступку. Старший лейтенант поліції ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 1, 2, 6 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, статей 22, 23, 24, 37, 38, 39, 42 Закону України «Про запобігання корупції», Присяги поліцейського, затвердженої частиною 1тстатті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8 частини 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 06.12.2016 за № 1576/29706, пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 08.02.2019 № 100, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 березня 2019 року за № 223/33194, Пам'ятки щодо етичної поведінки в Головному управлінні Національної поліції в Тернопільській області, затвердженої наказом ГУНП в Тернопільській області від 29.02.2024 №584, Зобов'язання поліцейського щодо дотримання законності та службової дисципліни, затвердженого наказом ГУНП в Тернопільській області від 21.05.2024 №1433. Зазначені факти не лише суперечать сутності й призначенню правоохоронних інституцій, зокрема Національної поліції України, а й розхитують підвалини державності, викривляють уявлення про інтереси та ідеали громадянського суспільства на шляху до інтеграції нашої держави в європейську спільноту. Відповідно до вимог частини першої статті 5 Закону №2136-IX, у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв'язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. Отже, враховуючи вимоги даної правової норми, роботодавець може звільнити працівника у період його тимчасової непрацездатності із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
09.01.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання відповідача, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
21.01.2025 року у підготовчому судовому засіданні закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
30.01.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
05.02.2025 року у судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, при цьому посилаючись на доводи наведені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні під час розгляду справи по суті просив відмовити у задоволенні позовних вимог, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що в період з серпня 2014 року ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції.
Відповідно до Наказу ГУНП в Тернопільській області № 342 о/с від 10.10.2023 року ОСОБА_1 призначений на посаду старшого оперуповноваженого зонального сектору № 2 відділу кримінальної поліції Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.
Наказом ГУНП в Тернопільській області № 36 о/с від 30.01.2024 року відповідно до ст. 69 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із службовою необхідністю на ОСОБА_1 тимчасово покладено виконання обов'язків слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.
09.07.2024 року наказом ГУНП в Тернопільській області № 268 о/с, відповідно до ст. 69 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку із службовою необхідністю на ОСОБА_1 тимчасово покладено виконання обов'язків за посадою старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Тернопільській області № 1968 від 23.07.2024 року за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2, 6 частини 1 статті 18 закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 2, З, 4, 5, 6 частини З статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, статей 22, 23, 24, 37, 38, 39, 42 Закону України «Про запобігання корупції». Присяги поліцейського, затвердженої частиною 1 статті 64 Закону України «Про національну поліцію», пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8 частини 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 06.12.2016 за № 1576/29706, пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 08.02.2019 № 100, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 березня 2019 року за № 223/33194, Пам'ятки щодо етичної поведінки в Головному управлінні Національної поліції в Тернопільські області, затвердженої наказом ГУНП Тернопільської області від 29.02.2024 № 584, зобов'язання поліцейського щодо дотримання законності та службової дисципліни, затвердженого наказом ГУНП в Тернопільській області від 21.05.2024 № 1433 до старшого оперуповноваженого зонального сектору № 2 відділу кримінальної поліції Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (№ 0151099), який на момент вчинення дисциплінарного проступку тимчасового виконував обов'язки старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Тернопільській області застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Тернопільській області № 297 о/с по особовому складу, від 23.07.2024 року - Звільнити зі служби в поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) Закону України «Про Національну поліцію»:
старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (№0151099), старшого оперуповноваженого зонального сектора № 2 відділу кримінальної поліції Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, з 23.07.2024.
Позивач вважає вказані накази є такими, що прийняті з порушенням встановленого порядку щодо їх прийняття та порушують права позивача, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Частиною 1 ст.18 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема до медичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Проходження служби в поліції регулюється Законом України «Про Національну поліцію» та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VІІІ).
Статтею 64 Закону № 580-VIII визначена Присяга працівника поліції.
Згідно з п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року №1179 (далі Правила етичної поведінки), під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, з-поміж іншого: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону №580-VІІІ у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України (№ 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023) з 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Згідно з ст. 16 цього ж Закону за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Відповідно до п. 13 ч. 4 ст. 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру» від 16.11.2021 №1882-IX, до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, зокрема: правопорядок, здійснення правосуддя, тримання під вартою.
При цьому, Законом від 15.03.2022 №2123-IX статтю 8 Закону України «Про Національну поліцію» доповнено частиною четвертою такого змісту: «Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Зокрема, стаття 24 Закону України «Про Національну поліцію» у редакції Закону №1702-IX від 16.07.2021 «Про основи національного спротиву» передбачає додаткові повноваження поліції.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 24 Закону №580-VІІІ у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
Аналіз наведених норм права доводить, що працівники поліції мають спеціальний статус, і приймаючи присягу працівника поліції, погоджуються на підвищені вимоги, які пред'являються до працівників поліції при проходженні служби і яких вони повинні дотримуватися.
Приписами частини першої статті 77 Закону №580-VIII визначено чіткий перелік підстав коли поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється.
Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).
В розумінні частини 1 статті 1 Закону № 2337-VIII службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно- правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно з ч.2 цієї статті службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1)зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
З метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Відповідно до частини першої статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
За приписами частини 3 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 №893, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807 (далі - Порядок №893).
Відповідно до п.1 Розділу ІІ Порядку №,893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно з п.1 розділу V Порядку №893, проведення службового розслідування полягає: -в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського; - з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення; - установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку; - вини поліцейського; - ступеня тяжкості дисциплінарного проступку; - розміру заподіяної шкоди; - та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
За приписами п.4 вказаного Розділу цього Порядку, службове розслідування має встановити: - наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; - наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; - ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; - обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; - відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; - вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 1 Розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.
Відповідно до п.2 розділу VI цього Порядку, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування:
обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим;
посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;
документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.
В описовій частині зазначаються також відомості про залучення фахівців та результати їх участі в службовому розслідуванні.
У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно- правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.
У відповідності до ч. 2 Розділу IV Порядку поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: - надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; - подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; - ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «;Про державну таємницю» та іншими законами; - подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; - брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; - користуватися правничою допомогою, послугами представника.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень.
Надання чергової відпустки поліцейському, стосовно якого проводиться службове розслідування, здійснюється з повідомленням голови дисциплінарної комісії.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має інші права, визначені статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Судом встановлено, що відповідно до медичного висновку № НСАЕ-ХКМЗ-С332-ВХ2М від 16.07.2024 року про тимчасову непрацездатність - в період з 16.07.2024 року до 20.07.20224 року ОСОБА_1 знаходився на лікарняному (перебував у стані тимчасової непрацездатності).
Вказаний лікарняний оформлений у відповідності до Декларації № 0001-Н833-49А0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, укладеної 17.07.2024 року з сімейним лікарем благодійного фонду шпиталь імені митрополита Андрея Шептицького курії Львівської архиєпархії української греко-католицької церкви Мовчко М.М.
Відповідно медичного висновку № ЕМЕ9-К853-С98В-ЗН6М від 21.07.2024 року про тимчасову непрацездатність - в період з 21.07.2024 року по 25.07.20224 року ОСОБА_1 також знаходився на лікарняному (перебував у стані тимчасової непрацездатності), та 21.07.2024 року від сімейного лікаря отримав направлення № 3634-1844-4655-3034 на консультацію до ЛОРа.
Також, в подальшому, відповідно до Довідки № 425 від 25.07.2024 року про тимчасову непрацездатність лікарні (з поліклінікою) ТМО МВС України по Тернопільській області - в період з 25.07.2024 року по 02.08.2024 року перебував на лікарняному у вказаному відомчому лікарняному закладі, з позначкою приступити до служби з третього серпня 2024 року.
Таким чином, позивач не надавав пояснень під час службового розслідування, оскільки перебував на лікарняному, а також у зв'язку з цим був позбавлений всіх вищеперерахованих прав під час службового розслідування щодо нього.
Відповідно до ч. 3 Розділу V Порядку №893 у разі перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці, що підтверджено документально (далі - відсутність на службі за вагомих обставин), час відсутності його на службі не зараховується до строку проведення службового розслідування, про що видається наказ про відсутність на службі за вагомих обставин за підписом особи, яка призначила службове розслідування.
Судом встановлено , що наказ про відсутність на службі позивача за вагомих обставин за підписом особи, яка призначила службове розслідування - відсутній, хоча у відповідача була наявна необхідна інформацію про е-лікарняний в Електронному кабінеті страхувальника на Порталі Пенсійного фонду України.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що притягненню до дисциплінарної відповідальності повинно передувати встановлення факту невиконання (неналежного виконання) особою рядового і начальницького складу обов'язків або вчинення ним дисциплінарного проступку, а вид дисциплінарного стягнення повинен обиратись з врахуванням характеру та обставин вчиненого проступку, його наслідків, попередньої поведінки, кваліфікації тощо та бути співмірним дисциплінарному проступку.
Згідно п.1 Розділу VII Порядку №893, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до частини сьомої статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Пунктом 4 Розділу VII цього Порядку визначено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
На підставі ч.ч. 1, 2, 3, 7, 8, 9, 10 статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Аналіз наведених правових норм доводить, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.
Суд зазначає, що питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з'ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.
Адміністративний суд в силу вимог ч.3 ст.2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
У свою чергу, суб'єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями й документами.
Суд враховує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.
Необхідно зазначити, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків тощо. Одночасно з цим, застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Стосовно правової оцінки правильності й обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то вона повинна фокусуватися насамперед на такому: - чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; - чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; - чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; - чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
В аспекті спірних правовідносин необхідно зазначити, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях.
Між тим сутність дисциплінарного проступку полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Під вчинками, що підривають авторитет працівника Національної поліції, розуміються протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою, у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника, що мають бути доведені у визначеному порядку.
Самого лише посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування такого найсуворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби. Необхідно конкретизувати кваліфікацію установленого порушення поліцейським вказаних вимог шляхом чіткого визначення у чому саме полягає таке порушення.
Верховний Суд в постанові від 09.02.2022 у справі №160/12290/20 наголосив на тому, що будь-які фактори, у тому числі суспільний резонанс навколо відповідних подій, не звільняють суб'єкта владних повноважень від обов'язку під час прийняття рішення діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України та не виключає необхідність з'ясувати і встановлювати саме наявність складу дисциплінарного проступку в діяннях поліцейського.
До того ж, в адміністративному судочинстві діє презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень, згідно з якою на останнього покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Як встановлено судом, на момент прийняття усіх спірних наказів позивач перебував на лікарняному, що підтверджується усіма необхідними та допустимими доказами, а тому вина позивача, як така що може трактуватись як порушення дисциплінарного статуту відсутня, що говорить про неможливість притягнення його до найсуворішої міри відповідальності - звільнення зі служби.
За сукупним аналізом норм КЗпП України, Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; Постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 328 "Деякі питання організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього"; Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 01 червня 2021 року № 1066 "Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки"; Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 № 455 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» вбачається, що Е-лікарняний - електронний документ, що засвідчує факт тимчасової непрацездатності особи. Він є підставою для звільнення від роботи та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок роботодавця, призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. е-лікарняний не потрібно друкувати та надавати роботодавцю у паперовій формі чи надавати будь-які паперові підтвердження тимчасової непрацездатності. У хворого виникає обов'язок повідомити про відкриття е- лікарняного свого роботодавця будь-яким зручним способом, наприклад, телефоном. Що і було вчинено позивачем ще 12.06.2024 року. Роботодавець, у свою чергу має змогу перевірити усю необхідну інформацію про е-лікарняний в Електронному кабінеті страхувальника на Порталі Пенсійного фонду України.
Дисциплінарна Комісія дані факти не перевірила, не надала їм оцінку та незаконно притягнула позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.
Крім того, суд приймає до уваги, що статтею 5 Закону України від 15.03.2022 № 2136-IX « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв'язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Отже, враховуючи вимоги наведених норм, перебування державного службовця на лікарняному не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення, разом з тим реалізація дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції здійснюється виключно після закінчення лікарняного та виходу особи на службу.
Таким чином, накази Головного управління Національної поліції в Тернопільській області № 1968 від 23.07.2024 року про звільнення старшого оперуповноваженого зонального сектору № 2 відділу кримінальної поліції Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (№ 0151099), який на момент вчинення дисциплінарного проступку тимчасового виконував обов'язки старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Тернопільській області та № 297 о/с по особовому складу від 23.07.2024 року, яким звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0151099), старшого оперуповноваженого зонального сектора № 2 відділу кримінальної поліції Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, з 23.07.2024 року, слід визнати протиправними та скасувати.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.( ч. 2 ст. 77 КАСУ ), і виходячи з даного обов'язку відповідача правомірність оскаржуваних наказів відповідачем не доведена достатніми доказами.
В даному випадку суд застосовує надані йому повноваження згідно ч 2 ст. 9 КАСУ , а саме: суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Загальні правові засади і гарантії здійснення громадянами України свого конституційного права на працю визначає Кодекс законів про працю України (далі- КЗпП України).
Згідно із ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України »Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи те, що суд визнав спірні накази відповідача про звільнення позивача зі служби в поліції протиправними та такими, що підлягають скасуванню, суд висновує, що належним способом поновлення порушеного права позивача є поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого зонального сектора № 2 відділу кримінальної поліції Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області з 23.07.2024 року.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, оскільки у відповідь на запит, адвокат Антюк І.В. 28.08.2024 особисто отримав копії матеріалів службового розслідування проведеного на підставі наказу ГУНП в Тернопільській області від 11.07.2024 № 1870 «Про призначення службового розслідування, створення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків» та копію наказу від 23.07.2024 № 1968 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», про що здійснив відмітку з підписом на супровідному листі.
Так, суд зазначає, що питання строків було вирішено судом ухвалою від 03.12.2024 року, якою поновлено пропущений строк звернення до суду, хоча відповідач і зазначив, що представнику було вручено накази значно раніше (28.08.2024 року), при цьому, суд вважає, що це не є прямим доказом вручення, саме позивачу спірних наказів та з метою дотримання права на доступ до суду, з врахуванням практики Європейського Суду, суд не вважає за доцільне відходити від висновку про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок).
Так, відповідно до пп. «з» п. 1 даного Порядку він також застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки) середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до 3 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт. Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.
Відповідно до п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
За правилами п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Відповідно до довідки про розмір середньомісячного та середньоденного грошового забезпечення за період з 01.05.2024 року по 30.06.2024 року розмір середньоденного грошового забезпечення, яке має бути враховано при обчисленні середньомісячного грошового забезпечення складає 822,59 грн.
Відтак, загальна сума заробітної плати за час вимушеного прогулу 141 робочих днів за період з 24.07.2024 року по 05.02.2025 року, що підлягає виплаті на користь позивача, становить 115985,19 грн . При цьому, з вказаної суми слід відрахувати податки, збори та інші обов'язкові платежі, які повинні утримуватися із сум доходу поліцейського.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (46001, м.Тернопіль, вул.Валова, 11, код ЄДРПОУ 40108720) про визнання протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області № 1968 від 23.07.2024 року про звільнення старшого оперуповноваженого зонального сектору № 2 відділу кримінальної поліції Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (№ 0151099), який на момент вчинення дисциплінарного проступку тимчасового виконував обов'язки старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Тернопільській області.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області № 297 о/с по особовому складу від 23.07.2024 року, яким звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0151099), старшого оперуповноваженого зонального сектора № 2 відділу кримінальної поліції Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, з 23.07.2024 року.
Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого зонального сектора № 2 відділу кримінальної поліції Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області з 23.07.2024 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 24.07.2024 року по 05.02.2025 року у сумі 115985,19 грн (сто п'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень дев'ятнадцять копійок) з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 17.02.2025 року.
Суддя М.В. Дєєв