17 лютого 2025 рокуСправа №160/32899/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
12 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про направлення його на медичний огляд військово-лікарською комісією та зобов'язати розглянути його у встановлені строки;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати направлення на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану здоров'я ОСОБА_1 щодо подальшої придатності несення ним військової служби, в зв'язку з отриманим пораненням 31.03.2024 року та подальшого лікування його наслідків.
В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначила, що 31 березня 2024 року старший лейтенант ОСОБА_1 в районі населеного пункту Роботине Запорізької області під час виконання бойового завдання в складі сил та засобів НОМЕР_2 АК ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у зв'язку з виконанням конституційного обов'язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, отримав: «Вибухова травма. Акубаротравма без перфорації барабаних перетинок. Закрита травма грудної клітки», що підтверджується медичним документом - формою 100 («картка пораненого») від 31.03.2024 року та довідкою про обставини травми (додаток 5) від 03.04.2024 року.
15 листопада 2024 року та 18 листопада 2024 року на адресу військової частини НОМЕР_1 був направлений адвокатський запит щодо надання інформації чи звертався ОСОБА_1 до командування в/ч НОМЕР_1 з рапортом про направлення його на військово-лікарську комісію з метою встановлення ступеню придатності до військової служби
Листом військової частини НОМЕР_1 від 28 листопада 2024 року за №1843/18731, представнику позивача повідомлено, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 від 23 березня 2024 року №2424 старший лейтенант ОСОБА_1 визнаний придатним для проходження військової служби. У військовій частині відсутні відомості про надходження рапорту старшого лейтенанта ОСОБА_1 на проходження ВЛК після 23.03.2024 року.
ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про направлення його на медичний огляд військово-лікарською комісією після отриманого поранення та проходження лікування, у зв'язку з чим представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 грудня 2024 року для розгляду адміністративної справи №160/32899/24 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
30 грудня 2024 року на адресу суду від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву вх.№98003/24, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
ОСОБА_1 під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 отримував необхідний об'єм медичної допомоги згідно показань та рекомендацій медичного персоналу військової частини НОМЕР_1 .
Так, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР з 21.01.2024 по 21.02.2024 року, після чого був виписаний з поліпшенням та з подальшими рекомендаціями, в тому числі щодо скерування на військово-лікарську експертизу.
За результатом проходження медичного огляду за направленням на ВЛК від 02.03.2024 за вих. № 1843/3927 ОСОБА_1 була видана довідка військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 №2424 від 23.03.2024 року.
Згідно Довідки ВЛК в/ч НОМЕР_3 №2424 від 23.03.2024 рішенням військово-лікарської комісії ОСОБА_1 встановлено діагноз: Розлад адаптації у вигляді порушення емоції та поведінки внаслідок бойового стресу у особи з легкими змінами особистості за збудливим типом, ускладнений вживанням алкоголю зі шкідливими наслідками з виходом в астенію, і на підставі Статті 17-в графи НІ Розкладу хвороб, ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.
Відповідно до абзацу 1 пункту 22.12 глави 22 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджену Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, з усіма подальшими змінами та доповненнями, у т.ч. й змінами, внесеними згідно із Наказом Міністерства оборони №262 від 27.04.2024 року, постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду.
Згідно абзацу 3 пункту 22.12 глави 22 розділу II Наказу № 402, якщо постанова ВЛК не реалізована та в стані здоров'я оглянутого, незалежно від терміну, за його заявою або висновками лікарів закладів охорони здоров'я (установ) виникли зміни, проводиться повторний медичний огляд.
Відповідно до виписного епікризу № 3964/3 від 14.08.2024 року ОСОБА_1 проходив лікування з 15.07.2024 по 14.08.2024 в КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР та виписаний з поліпшенням та подальшими рекомендаціями: нагляд медика військової частини та надав дозвіл на прийом рекомендованого амбулаторного лікування.
Згідно виписного епікризу №3664 від 19.11.2024 року ОСОБА_1 проходив лікування з 10.10.2024 року по 19.11.2024 року в КП «Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення» POP та виписаний з поліпшенням та подальшими рекомендаціями: продовжити прийом назначених препаратів.
Таким чином, враховуючи виписні епікризи, в стані здоров'я ОСОБА_1 за період червень - серпень, жовтень - листопад 2024 року спостерігається позитивна динаміка та відсутні рекомендації лікарів (закладів охорони здоров'я) щодо необхідності для повторного проходження військово-лікарської експертизи з метою визначення придатності до проходження військової служби.
У зв'язку з тим, що відсутні правові підстави для направлення ОСОБА_1 на повторний медичний огляд військово-лікарською комісією, на думку представника відповідача, відсутня протиправна бездіяльність, у зв'язку з чим виникає необхідність для відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року клопотання представника військової частини НОМЕР_1 задоволено та витребувано від військової частини НОМЕР_3 засвідчену належним чином копію довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 №2424 від 23.03.2024.
08 січня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника військової частини НОМЕР_3 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваного документа, а саме засвідченої належним чином копії довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 №2424 від 23.03.2024 року.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що 14 грудня 2022 року відповідно до витягу з наказу (по стройовій частині) №336 старший лейтенант ОСОБА_1 , який прибув з Національної Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, призначений наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 30 листопада 2022 року на посаду Командира 2 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_6 , ВОС 0210003, зараховано на всі види забезпечення та є таким, що посаду прийняв та приступив до виконання обов'язків за посадою.
За результатом проходження медичного огляду за направленням на ВЛК від 02.03.2024 за вих. №1843/3927 ОСОБА_1 була видана довідка військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 №2424 від 23.03.2024 року.
Згідно Довідки ВЛК в/ч НОМЕР_3 №2424 від 23.03.2024 рішенням військово-лікарської комісії ОСОБА_1 встановлено діагноз: Розлад адаптації у вигляді порушення емоції та поведінки внаслідок бойового стресу у особи з легкими змінами особистості за збудливим типом, ускладнений вживанням алкоголю зі шкідливими наслідками з виходом в астенію, і на підставі Статті 17-в графи НІ Розкладу хвороб, ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.
31 березня 2024 року старший лейтенант ОСОБА_1 в районі населеного пункту Роботине Запорізької області під час виконання бойового завдання в складі сил та засобів НОМЕР_2 АК ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у зв'язку з виконанням конституційного обов'язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, отримав: «Вибухова травма. Акубаротравма без перфорації барабаних перетинок. Закрита травма грудної клітки», що підтверджується медичним документом - формою 100 («картка пораненого») від 31.03.2024 року та довідкою про обставини травми (додаток 5) від 03.04.2024 року.
Відповідно до виписного епікризу №3964/3 від 14.08.2024 року ОСОБА_1 проходив лікування в період з 15.07.2024 по 14.08.2024 в КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР з діагнозом «Посттравматичний стресовий розлад, затяжний перебіг, тривожно - депресивний синдром», та був виписаний під нагляд медика військової частини та надав дозвіл на прийом рекомендованого амбулаторного лікування.
З матеріалів справи судом вбачається, що 19 серпня 2024 року та 08 жовтня 2024 року на ім'я керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Мирошниченком Олександром Васильовичем було направлено заяву щодо надання допомоги у вирішенні питання щодо відмови в направленні ОСОБА_1 на повторну військово-лікарську комісію.
Листом Керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону №30.55/02-3766вих-24 від 09 жовтня 2024 року позивача повідомлено, що перед командуванням військової частини НОМЕР_1 ініційовано питання щодо скерування старшого лейтенанта ОСОБА_1 до військового госпіталю з метою лікування та проходження військово-лікарської комісії.
15 листопада 2024 року та 18 листопада 2024 року на адресу військової частини НОМЕР_1 був направлений адвокатський запит щодо надання інформації, чи звертався ОСОБА_1 до командування в/ч НОМЕР_1 з рапортом про направлення його на військово-лікарську комісію з метою встановлення ступеню придатності до військової служби.
Згідно виписного епікризу №3664 від 19.11.2024 року ОСОБА_1 проходив лікування з 10.10.2024 року по 19.11.2024 року в КП «Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення» POP та виписаний з поліпшенням та подальшими рекомендаціями: продовжити прийом назначених препаратів.
Листом військової частини НОМЕР_1 від 28 листопада 2024 року за №1843/18731, представнику позивача повідомлено, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 від 23 березня 2024 року №2424 старший лейтенант ОСОБА_1 визнаний придатним для проходження військової служби.
У військовій частині відсутні відомості про надходження рапорту старшого лейтенанта ОСОБА_1 на проходження ВЛК після 23.03.2024 року.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про направлення його на медичний огляд військово-лікарською комісією після отриманого поранення та проходження лікування, у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
При цьому Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» охорона здоров'я військовослужбовців забезпечується створенням сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби, побуту та системою заходів з обмеження дії небезпечних факторів військової служби, з урахуванням її специфіки та екологічної обстановки, які здійснюються командирами (начальниками) у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов'язків військової служби.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.
Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та на сьогоднішній день продовжений до 08 травня 2025 року.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Згідно з пунктом 12 Положення №1153 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу, (зокрема присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Згідно з пунктом 1.1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 року №402 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення №402 Військово-лікарська експертиза - медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти, ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв; осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітних полів, лазерного випромінювання, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Згідно з пунктом 6.1 глави 6 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402, направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби.
Також направлення військовослужбовців на медичний огляд ВЛК прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище проводиться у випадках, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153 та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за №438/16454.
З матеріалів справи вбачається, що згідно Довідки ВЛК в/ч НОМЕР_3 №2424 від 23.03.2024 рішенням військово-лікарської комісії ОСОБА_1 встановлено діагноз: Розлад адаптації у вигляді порушення емоції та поведінки внаслідок бойового стресу у особи з легкими змінами особистості за збудливим типом, ускладнений вживанням алкоголю зі шкідливими наслідками з виходом в астенію, і на підставі Статті 17-в графи НІ Розкладу хвороб, ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.
У подальшому, 31 березня 2024 року старший лейтенант ОСОБА_1 в районі населеного пункту Роботине Запорізької області під час виконання бойового завдання в складі сил та засобів НОМЕР_2 АК ОТУ «ЗАПОРІЖЖЯ» у зв'язку з виконанням конституційного обов'язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, отримав: «Вибухова травма. Акубаротравма без перфорації барабаних перетинок. Закрита травма грудної клітки», що підтверджується медичним документом - формою 100 («картка пораненого») від 31.03.2024 року та довідкою про обставини травми (додаток 5) від 03.04.2024 року.
Щодо розгляду рапорту про направлення позивача для проходження військово-лікарської комісії, суд виходить з наступного.
У силу положень статті 110 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999 року №551-ХIV) всі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі: прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод; незаконного покладення на них обов'язків або незаконного притягнення до відповідальності.
Згідно з статтею 111 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України заява чи скарга з інших питань службової діяльності подається безпосередньому командирові (начальникові) тієї особи, дії якої він оскаржує, а в разі, якщо особи, які подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, заява чи скарга подається в порядку підпорядкованості. У такому самому порядку подаються пропозиції.
За правилами статті 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 року №124 (Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення, тощо) чи пояснення особистого характеру.
Згідно з пунктом 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів а моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Наведені вище положення передбачають право подання рапортів з питань, що виникають під час проходження військової служби.
Командир військової частини за результатами розгляду рапорту (заяви) військовослужбовця зобов'язаний протягом місяця розглянути рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених питань.
При цьому командир має приймати рішення та діяти на власний розсуд одноосібно приймаючи відповідні рішення за рапортом військовослужбовця.
Відносини з приводу розгляду звернень військовослужбовців додатково деталізовані нормами Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України (затверджена наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 року №735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.01.2017 року за №94/29962).
Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Інструкції №735 посадові особи органів військового управління, військових частин під час розгляду звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об'єктивного вирішення поставлених автором звернення питань, з'ясовувати та приймати рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитись.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Інструкції №735 рішення, які приймаються за зверненнями, мають бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне й правильне рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.
За правилами пункту 5 розділу ІІІ Інструкції №735 звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Як то згадано у пункті 7 розділу ІІІ Інструкції №735, відповідь за результатами розгляду звернення обов'язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.
Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції №735 визначено, що рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
При цьому вказуються заходи, які вживались органом військового управління, військовою частиною для перевірки цього звернення. Якщо давалася усна відповідь, то складається відповідна довідка, яка додається до матеріалів перевірки звернення.
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов'язків, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020 року у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022 року у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
У даному випадку, відповідно до виписного епікризу №3964/3 від 14.08.2024 року ОСОБА_1 проходив лікування в період з 15.07.2024 по 14.08.2024 в КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР з діагнозом «Посттравматичний стресовий розлад, затяжний перебіг, тривожно - депресивний синдром», та був виписаний під нагляд медика військової частини та надав дозвіл на прийом рекомендованого амбулаторного лікування.
15 листопада 2024 року та 18 листопада 2024 року на адресу військової частини НОМЕР_1 був направлений адвокатський запит щодо надання інформації, чи звертався ОСОБА_1 до командування в/ч НОМЕР_1 з рапортом про направлення його на військово-лікарську комісію з метою встановлення ступеню придатності до військової служби.
Згідно виписного епікризу №3664 від 19.11.2024 року ОСОБА_1 проходив лікування з 10.10.2024 року по 19.11.2024 року в КП «Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення» POP та виписаний з поліпшенням та подальшими рекомендаціями: продовжити прийом назначених препаратів.
Листом військової частини НОМЕР_1 від 28 листопада 2024 року за №1843/18731, представнику позивача повідомлено, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 від 23 березня 2024 року №2424 старший лейтенант ОСОБА_1 визнаний придатним для проходження військової служби.
У військовій частині відсутні відомості про надходження рапорту старшого лейтенанта ОСОБА_1 на проходження ВЛК після 23.03.2024 року.
Приймаючи рішення в справі, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 визнаний придатним відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 від 23 березня 2024 року №2424, а для проходження повторної військово-лікарської комісії позивач звернувся до відповідача лише після отриманого поранення, тобто після 31.03.2024 року, що спростовує доводи представника відповідача в частині вже пройденої ВЛК позивачем протягом 2024 року.
Крім того, 19 серпня 2024 року та 08 жовтня 2024 року на ім'я керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Мирошниченком Олександром Васильовичем було направлено заяву щодо надання допомоги у вирішенні питання щодо відмови в направленні ОСОБА_1 на повторну військово-лікарську комісію.
У відповідь на заяву листом Керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону №30.55/02-3766вих-24 від 09 жовтня 2024 року повідомлено, що перед командуванням військової частини НОМЕР_1 ініційовано питання щодо скерування старшого лейтенанта ОСОБА_1 до військового госпіталю з метою лікування та проходження військово-лікарської комісії.
А отже, в порушення приписів Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України №735 від 28.12.2016 року та приписів Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 року №124 та положень Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, командуванням військової частини НОМЕР_1 не було належним чином розглянуто рапорт ОСОБА_1 та не надано рішення командира військової частини НОМЕР_1 про задоволення / відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених в рапорті, чим порушено право позивача щодо прийняття рішення про направлення ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію з метою встановлення ступеню придатності до військової служби.
З урахуванням викладених обставин справи, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) направлення на проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеню придатності до військової служби, у зв'язку з отриманим поранення 31.03.2024 року.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій, у зв'язку з чим розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про направлення його для проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеню придатності до військової служби, у зв'язку з отриманим пораненням 31.03.2024 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) направлення на проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеню придатності до військової служби, у зв'язку з отриманим пораненням 31.03.2024 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник