04 лютого 2025 року Справа № 160/28170/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЮркова Е.О.
за участі секретаря судового засіданняВолок А.О.
за участі:
представника позивача представника відповідача представника третьої особи Трутнєв С.В., Хиря В.В., Булах Є.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна міграційна служба України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
22 жовтня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника Трутнєва Сергія Валерійовича звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна міграційна служба України, з вимогами:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) щодо вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 26.05.2017 року, органом 1201 на ім'я ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина № НОМЕР_1 ) проінформувати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про дійсність паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 26.05.2017 року, органом 1201 на ім'я ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 та відсутність підстав вважати його підробленим;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 305 828,00 грн. компенсації моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при перетині позивачем 23.09.2024 державного кордону України в пункті пропуску «Мостиська», службовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 вилучено поданий останнім на прикордонний контроль паспорт, про що складено акт вилучення документа від 23.09.2024. Підставою вилучення зазначено те, що паспортний документ являється частково підроблений. Часткову підробку відповідач підтверджує складеним за наслідком поглибленої перевірки висновком від 23.09.2024, за змістом якого встановлено недійсність у зв'язку з тим, що в паспортному документі наявні ознаки повторної прошивки документа. У складеному за наслідками поглибленої перевірки висновку від 23.09.2024 не зазначено конкретних ознак підробки паспорта позивача, зокрема не зазначено які саме ознаки повторної прошивки документа було виявлено та в чому вони вбачаються, формально зазначено про наявність таких ознак та констатовано недійсність документа. Вилучений Паспорт листом керівника відповідача від 05.10.2024 направлено для його подальшої реалізації до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області. Також рішенням від 23.09.2024 позивачу відмовлено в перетинанні державного кордону України. Таким чином, оскільки оскаржувані дії вчинені за процедурних порушень, які в даному випадку є істотними (фундаментальними), то вони не можуть бути законними в силу їх протиправності.
Ухвалою суду від 24.10.2024 було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідно до вимог частини 6 статті 12, частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду 28.10.2024 призначено розгляд адміністративної справи №160/28170/24 за правилами загального позовного провадження, та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
11.11.2024 від представника Державної міграційної служби України до суду надійшли пояснення, в яких зазначає, що 15.10.2024 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ДМС у Дніпропетровській області), яке є територіальним органом ДМС України, отримано лист ІНФОРМАЦІЯ_1 №02.3/24494-24-Вих. яким направлено для подальшої реалізації паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданий 26.05.2017, орган, що видав 1201, на ім'я громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був вилучений в міжнародному пункті пропуску для залізничного сполучення «Мостиська» НОМЕР_4 прикордонного загону. 22.10.2024 до ГУ ДМС у Дніпропетровській області від гр. ОСОБА_4 надійшла заява про повернення йому паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 . Враховуючи положення чинного законодавства, а саме відсутність підстав дитя прийняття рішення про визнання паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 виданого 26.05.2017, на ім'я ОСОБА_5 , недійсним і його подальшого анулювання та знищення, паспорт громадянина України для виїзду за кордон було повернуто ОСОБА_1 . Також зауважує, що 28.10.2024 ГУ ДМС у Дніпропетровській області отримано лист ІНФОРМАЦІЯ_1 за вх. №17135/1/1201-24 в якому зазначено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 виданий 26.05.2017 на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був виявлений 23.09.2024 під час здійснення прикордонного контролю в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Шегині», з ознаками повторної прошивки бланку документа, листом НОМЕР_4 прикордонного загону від 29.09.2024 №02.3/23848-24-Вих, було направлено до Головного експертно-криміналістичного центру Адміністрації Державної прикордонної служби України для проведення експертного дослідження. 04.10.2024 на адресу НОМЕР_4 прикордонного загону, з Головного експертно - криміналістичного центру Адміністрації Державної прикордонної служби України, надійшов Висновок експертного дослідження від 04.10.2024 №51-147/20, згідно якого, встановлено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданий 26.05.2017, на ім'я ОСОБА_2 відповідає за своїми характеристиками аналогічним паспортним документам, які видаються/видавались уповноваженими органами України.
12.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) до суду надійшов відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що під час перевірки наданого позивачем паспортного документа серії НОМЕР_3 , виданого 26.05.2017, орган, що видав 1201, в уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону виникли підозри щодо його дійсності та належності особі пред'явника у зв'язку з виявленням ознак повторної прошивки бланка документа. Враховуючи вищезазначене, уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, яка проводила стандартну перевірку паспортного документу, була складена заява на здійснення поглибленої перевірки. У пункті 2 заяви було позначено перевірити ознаки повторної прошивки бланка документа. Спеціалістом з поглибленої перевірки документів складено висновок за результатами здійснення поглибленої перевірки паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданого 26.05.2017 на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого, зазначений, паспортний документ не дійсний, оскільки, наявні ознаки повторного прошивання бланку документа. Керуючись наданим повноваженнями інспектором прикордонної служби вищої категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_5 в присутності штаб-сержанта ОСОБА_7 , старшого сержанта ОСОБА_8 , відповідно до пункту 3 статті 20 Закону України «Про державну прикордонну службу України» 23 вересня 2024 року о 16 годині 00 хвилин здійснено вилучення поданого на прикордонний контроль документа: паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданого 26.05.2017 року, на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , орган, що видав 1201, на підставі висновку за результатами здійснення поглибленої перевірки документа про що складено акт вилучення документа. Позивачу було запропоновано надати інший документ, який би надавав право на перетинання державного кордону України. Такий документ в нього був відсутній. Враховуючи зазначене інспектором прикордонної служби вищої категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_1 майстер-сержантом Христиною БЕГЕНІ, як уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, відповідно до статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль», в міжнародному пункті пропуску для залізничного сполучення «Мостиська», було прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_9 , з причини того що вищезазначений громадянин не зміг надати на прикордонний контроль необхідні документи, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану, відповідно до постанови КМУ від 27.01.1995 (зі змінами) №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України»» (відсутності дійсного паспортного документу, який дає право перетинання державного кордону на виїзд з України). Отже, вчинені уповноваженими посадовими особами Державної прикордонної служби України дії щодо складення заяви на здійснення поглибленої перевірки, висновку про результати поглибленої перевірки, згідно з яким паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданого 26.05.2017, на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , орган, що видав 1201, не відповідає встановленому зразку, оскільки наявні ознаки повторного прошивання книжкового блоку, а також акту вилучення вказаного документа, вказують на те, що відповідач діяв в межах та у спосіб, що визначений Законами та Інструкцією, виконуючи покладені на Державну прикордонну службу України завдання та обов'язки, а процедура вилучення паспортного документу була вчинена відповідно до вимог чинного законодавства. Враховуючи вищевикладене уповноважена особа Державної прикордонної служби України діяла у відповідності до вимог чинного законодавства України без порушення принципів, визначених статтею 2 КАС України. Адже станом на момент прийняття рішення висновку експертного дослідження № 51-147/20 від 04.10.2024 щодо паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданого 26.05.2017 року, на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ще не було.
Також, 12.11.2024 через систему "Електронний Суд" до суду від представника позивача до суду надійшло клопотання про об'єднання в одне провадження справи №160/28170/24 та справи №380/22190/24, провадження в якій відкрито Львівським окружним адміністративним судом у складі судді Кухар Н.А. 30.10.2024.
Судом було встановлено, що до Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) від 23.09.2024 року про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 110480,00 грн. компенсації майнової (матеріальної) шкоди;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 196820,00 грн. компенсації моральної шкоди;
- вирішити питання щодо розподілу судових витрат, понесених ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при перетині позивачем 23.09.2024 державного кордону України в пункті пропуску «Мостиська», службовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 вилучено поданий останнім на прикордонний контроль паспорт із підстав його часткової підробки (виявлено ознаки повторної прошивки документа), про що складено акт від 23.09.2024. Після цього відповідач оскаржуваним рішенням від 23.09.2024 відмовив позивачу в перетинанні державного кордону України з причини того, що останній не зміг надати на паспортний контроль необхідні документи, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України». Головним експертно-криміналістичним центром Державної прикордонної служби України проведено експертне дослідження вилученого паспортного документа, за результатами чого складено висновок від 04.10.2024 №51-147/20, змістом якого встановлено, що паспортний документ відповідає за своїми характеристиками аналогічним паспортним документам, які видаються/видавалися уповноваженими органами України. Експертне дослідження проводилося за заявою (листом) керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.09.2024 №02.3/23848-24-Вих. Разом із тим оскаржуване рішення відповідача про відмову в перетинанні державного кордону України в повній мірі не відповідає наведеним критеріям обґрунтованості. Мотивування рішення зведено до формальної констатації ненадання позивачем на паспортний контроль необхідних документів, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» - без конкретизації та належної правової аргументації, які саме документи не були надані та чим саме (яким нормативно-правововим актом) передбачено їх надання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 об'єднано в одне провадження справу №160/28170/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна міграційна служба України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії зі справою №380/22190/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Об'єднаній адміністративній справі присвоєно №160/28170/24.
18.11.2024 через систему "Електронний Суд" до суду від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає наступне, як вірно зауважив відповідач, під час виконання своїх посадових обов'язків уповноважена особа Державної прикордонної служби України здійснює дослідження паспортних та інших документів громадян України, які перетинають державний кордон, з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі, а дії, які мають бути вчинені уповноваженими посадовими особами Державної прикордонної служби України у випадку виникнення сумнівів щодо дійсності поданого на перевірку документа або приналежності відповідній особі, є чітко визначеними та регламентованими. Така регламентація та визначення дій відображені, зокрема в пунктах 1.4, 2.1, 2.9, 3.1, 3.7, 3.9, 3.10, 3.14, 4.1 Інструкції з організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, затвердженою наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.06.2012 року №407. Наголошує, що предметом оскарження цього позову є дії відповідача щодо вилучення паспортного документа, а не його дискреція на вчинення таких дій в цілому. Разом із тим, дискреційне право суб'єкта владних повноважень на вилучення паспортного документа буде правомірним виключно в разі якщо за наслідками здійснення поглибленої перевірки виявлено ознаки його підробки або встановлено, що він не належить особі. Виявлені ознаки підробки або неприналежності документа особі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний зафіксувати у висновку за результатами здійснення поглибленої перевірки документа. Лексичне значення слова «ознака (-и)» - це риса, властивість, особливість кого-, або чого-небудь; те, що вказує на що-небудь, свідчить про щось; показник, свідчення. Отже уживане в пункті 3.14 Інструкції № 407 словосполучення "виявлено ознаки його підробки" дозволяє стверджувати, що вилучення паспортного документа за результатами поглибленої перевірки повинно відбуватися за наявності конкретних ознак підробки, які зазначаються в висновку спеціаліста. У спірних правовідносинах такими конкретними ознаками можуть бути, наприклад збільшені отвори, невідповідність зразку кручення нитки для прошивання документа, або крок стібків його прошивання тощо. Натомість у складеному за наслідками поглибленої перевірки висновку від 23.09.2024 року не зазначено конкретних ознак підробки паспортного документа позивача, зокрема не зазначено які саме ознаки повторної прошивки документа було виявлено та в чому вони вбачаються; формально зазначено про наявність таких ознак та констатовано недійсність документа. Таким чином оскаржувані дії відповідача щодо вилучення паспорта не можна вважати такими, що вчинені у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки вони проведені за наслідком процедурних порушень, допущених під час поглибленої перевірки документа, а саме при не встановленості конкретних ознак підробки документа, що зумовлює протиправність його вилучення.
25.12.2024 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №380/22190/24 у зв'язку з чим, суд ухвалою від 27.12.2024 призначив підготовче судове засідання.
15.01.2025 через систему "Електронний Суд" до суду від представника позивача до суду надійшла заява про зміну предмета позову шляхом вилучення позовної вимоги та зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до означеної заяви позовні вимоги викладені в наступній редакції, а саме:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) щодо вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 26.05.2017 року, органом 1201 на ім'я ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .
- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 305 828,00 грн. компенсації моральної шкоди.
- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) від 23.09.2024 року про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 95 980,00 грн. компенсації майнової (матеріальної) шкоди.
- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 196 820,00 грн. компенсації моральної шкоди.
20.01.2025 через систему «Електронний суд» від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) до суду надійшов відзив, в якому наведені доводи аналогічні доводам наведеним в попередньо поданому відзиві.
Протокольною ухвалою суду, оголошеною у судовому засіданні 21.01.2025 із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження в адміністративній справі №160/28170/24 та призначено розгляд справи по суті на 04.02.2025.
В судовому засіданні 04.02.2025 представник позивача вимоги позову підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі з урахуванням поданої заяви про зміну предмета позову та зменшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи наведені у відзиві.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача поклався на розсуд суду.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач, у відповідних відмінках) з 24.05.2016 призначений на посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директора департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради.
Позивачу надано відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на строк проведення мобілізації, що підтверджується посвідченням від 22.08.2023 № НОМЕР_7 .
За час здійснення своїх посадових обов'язків, на підставі розпоряджень Дніпровського міського голови позивач неодноразово був відряджений за межі України.
Перетинання позивачем державного кордону України здійснювалося з використанням паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 26.05.2017, органом 1201, означене підтверджується наявними в паспорті відмітками та візами.
Так, за розпорядженням голови Дніпровської міської ради від 17.09.2024 №1-17/9-рк з метою участі у виставці InnoTrans у виставочному центрі Messe Berlin відповідно до запрошення від 04.09.2024 вх. №14/1392, позивача відряджено до м.Берліна (Німеччина) з 22.09.2024 по 01.10.2024 терміном на 10 діб.
Дніпровська міська рада листом «Про перетинання державного кордону» від 20.09.2024 за вих. №6/10-997 адресованим на ім'я голови Державної прикордонної служби України, звернулась до останнього з проханням сприяти у безперешкодному перетинанні державного кордону України позивачем.
23.09.2024 позивач прибув до міжнародного пункту пропуску «Мостиська», під час перевірки, наданого ним паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 26.05.2017, органом 1201, на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - паспорт, у відповідних відмінках) в уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону виникли підозри щодо його дійсності та належності особі пред'явника, у зв'язку з виявленням ознак повторної прошивки бланка документа.
Цього ж дня здійснено вилучення поданого на прикордонний контроль паспорту на підставі висновку за результатами здійснення поглибленої перевірки документа, про що складено акт вилучення документа.
Позивач заперечив проти дій прикордонної служби, та зазначив про це в акті вилучення документа. Окрім цього, позивач зазначив про те, що багато разів перетинав кордон України на підставі наданого ним паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 26.05.2017, органом 1201, на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також, 23.09.2024 уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону з України, яким позивачу відмовлено у виїзді з України з причини того, що останній не зміг надати на паспортний контроль необхідні документи, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану відповідно до Постанови КМУ від 27.01.1995 №57 «Про затвердження правил перетинання державного кордону громадянам України».
Листом «Про проведення експертного дослідження» від 29.09.2024 за вих. №02.3/2384/8-24 паспорт направлений для проведення експертного дослідження, за результатами якого складено висновок експертного дослідження №51-147/20 від 04.10.2024.
Відповідно до зазначеного висновку, паспорт відповідає за своїми характеристиками аналогічним документам, які видаються/видавалися уповноваженими органами України.
Листом від 05.10.2024 за вих. №02.3/24494-24 паспорт направлено до Головного управління ДМС в Дніпропетровській області (вул. В'ячеслава Липинського, 7, м. Дніпро, 49000) для подальшої реалізації.
22.10.2024 позивач звернувся до Головного управління ДМС в Дніпропетровській області із заявою про повернення останньому паспорту.
25.10.2024 позивач звернувся до Головного управління ДМС в Дніпропетровській області із заявою в якій просив видати довідку про внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та видані (діючі) документи.
Цього ж дня, позивачем складено розписку про отримання останнім паспорту, який згідно довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру, виданої працівниками Головного управління ДМС в Дніпропетровській області, є діючим.
Листом від 28.10.2024 № 02.3/26233-2 копію Висновку експертного дослідження №51-147/20 від 04.10.2024 направлено до Головного управління ДМС в Дніпропетровській області.
Позивач вважає, що незаконні дії відповідача призвели до протиправного вилучення паспорту та унеможливили перетинання державного кордону України, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості виконати свої посадові обов'язки. Також позивач вважає, що вилучення паспорту з підстав його «підробки» безумовно завдало шкоди гідності, честі та діловій репутації позивача у зв'язку із чим звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" (далі - Закон №3857-XIІ), документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну). У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій цієї статті, для виїзду з України і в'їзду в Україну можуть використовуватися інші документи.
Статтею 3 Закону №3857-XIІ визначено, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.
Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Відповідно до пункту 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 (далі - Правила №57), перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
У разі коли громадянин, який постійно проживає в Україні, втратив зазначені документи (далі - паспортні документи) за межами України або якщо строк дії таких документів закінчився під час перебування громадянина за межами України, або встановлено, що вони є недійсними з інших причин, документом, що дає право на в'їзд в Україну, є посвідчення особи на повернення в Україну, яке видається дипломатичним представництвом або консульською установою України за кордоном.
У передбачених міжнародними договорами або законодавством України випадках перетинання громадянином державного кордону здійснюється також за іншими документами. У такому разі прикордонний контроль здійснюється у порядку, який застосовується під час надання громадянином паспортних документів.
У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Пунктами 2-1 - 2-18 Правил №57 визначені особи, які мають право перетинати державний кордон мають у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану.
Згідно з пунктом 12 Правил №57, для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень.
Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред'являє.
У ході перевірки документів під час виїзду з України з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
Відповідно до частин 1,4 статті 2 Закону України «Про прикордонний контроль» (далі - Закон №1710-VI) прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль включає зокрема перевірку документів.
Положеннями статті 3 Закону №1710-VI визначено, що під час прикордонного контролю посадові та службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють свої повноваження в межах, передбачених Конституцією України, цим Законом, Законом України "Про Державну прикордонну службу України", іншими актами законодавства України, а також міжнародними договорами України.
Статтею 6 Закону №1710-VI визначені загальні процедури прикордонного контролю, так відповідно до зазначеної статті перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
Початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.
Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
У разі виявлення органами Державної прикордонної служби України в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України транспортних засобів та/або вантажів з перевищенням допустимого рівня іонізуючого випромінювання їх пропуск через державний кордон здійснюється на підставі дозволу уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Порядок взаємодії Державної прикордонної служби України та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у разі виявлення перевищення допустимого рівня іонізуючого випромінювання транспортних засобів та вантажів, що переміщуються через державний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 7 Закону №1710-VI паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.
Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України з урахуванням результатів оцінки ризиків можуть проводити перевірку підтверджуючих документів та повторну перевірку документів осіб, які перетинають державний кордон.
Частинами 1, 2, 3 статті 14 Закону №1710-VI визначено, що громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії.
Згідно статті 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон №661-IV) основними функціями Державної прикордонної служби України є зокрема здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення.
Статтею 4 Закону №661-IV визначено, що правовою основою діяльності Державної прикордонної служби України є Конституція України, Закон України "Про державний кордон України", цей Закон, інші закони України, видані на їх виконання акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно статті 20 Закону №661-IV органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право зокрема перевіряти в осіб, які прямують через державний кордон України, документи на право в'їзду в Україну або виїзду з України, робити в них відповідні відмітки і у випадках, передбачених законодавством, тимчасово їх затримувати або вилучати.
У випадках, передбачених законом, посадові та службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють також і інші повноваження.
Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №407 від 05.06.201 затверджено Інструкцію з організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон (далі - Інструкція №407).
Так, пунктом 2.12. Інструкція №407 встановлено, у разі якщо за результатами здійснення стандартної перевірки документа в уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону, яка здійснювала цю перевірку, виникли сумніви щодо його дійсності або приналежності відповідній особі, вона складає заяву на здійснення поглибленої перевірки документа за формою, наведеною у додатку 1 до цієї Інструкції, та доповідає старшому прикордонних нарядів у пункті пропуску.
Заява на здійснення поглибленої перевірки документа (далі - заява) складається в письмовому (електронному) вигляді шляхом заповнення її граф (полів програмного інтерфейсу) та передається (надсилається з використанням відповідного програмного забезпечення) спеціалісту з поглибленої перевірки документів.
Розділом ІІІ Інструкції №407 визначено порядок здійснення поглибленої перевірки документів, так, поглиблена перевірка документів проводиться уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, яка є спеціалістом з поглибленої перевірки документів (далі - спеціаліст).
Підставою для здійснення поглибленої перевірки документа є заява, складена уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, яка проводила стандартну перевірку документа.
Про мету поглибленої перевірки документа старший прикордонних нарядів у пункті пропуску усно повідомляє особу, яка надала для перевірки паспортний та інші документи.
Початком поглибленої перевірки документа є момент подання прикордонним нарядом «Перевірка документів» заяви на здійснення такої перевірки спеціалістом.
Поглиблена перевірка документів включає:
додаткове вивчення дійсності паспортного документа, візи та інших документів із застосуванням спеціальних технічних засобів контролю для пошуку ознак підробки в документах;
додаткове вивчення паспортного та інших документів з метою визначення приналежності громадянину України, іноземцю чи особі без громадянства (далі - особа);
уточнення відомостей щодо відсутності стосовно особи доручень правоохоронних і розвідувальних органів України.
Поглиблена перевірка документів з урахуванням пункту 2.12 розділу ІІ цієї Інструкції також здійснюється:
за результатами аналізу та оцінки ризиків;
на підставі розпоряджень Адміністрації Державної прикордонної служби, регіональних управлінь, начальників органів охорони державного кордону;
на підставі інформувань оперативно-розшукових відділів органів охорони державного кордону, правоохоронних органів (контрольних органів і служб) про можливе використання особами підроблених, недійсних документів або таких, що належать іншим особам.
Поглиблена перевірка документів забезпечується шляхом:
використання наявних баз даних та інформаційно-довідкових матеріалів описів зразків паспортних та інших документів та можливих способів їх підроблення;
опитування осіб, які перетинають державний кордон.
Поглиблена перевірка документа вважається закінченою після складення спеціалістом висновку за результатами здійснення поглибленої перевірки документа за формою, наведеною у додатку 2 до цієї Інструкції (далі - висновок). Про результати поглибленої перевірки документа спеціаліст доповідає старшому прикордонних нарядів у пункті пропуску (старшому зміни прикордонних нарядів).
Висновок складається в письмовій формі на звороті аркуша із заявою на здійснення поглибленої перевірки документа або в електронному вигляді шляхом заповнення його граф (полів програмного інтерфейсу) та передається (надсилається з використанням відповідного програмного забезпечення) уповноваженій службовій особі підрозділу охорони державного кордону, яка здійснювала стандартну перевірку документа.
Залежно від результатів здійснення поглибленої перевірки, зазначених у висновку, старший прикордонних нарядів у пункті пропуску (старший зміни прикордонних нарядів):
надає дозвіл на перетинання державного кордону особі, документ якої був підданий поглибленій перевірці;
відмовляє особі в перетинанні державного кордону.
Відмітки про перетинання державного кордону в паспортних та інших документах осіб, яким за результатами поглибленої перевірки надано дозвіл на перетинання державного кордону України, проставляються уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, яка здійснювала стандартну перевірку, у порядку, визначеному частиною другою статті 12 Закону України «Про прикордонний контроль».
Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України (відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14 грудня 2010 року № 967 «Про затвердження форм рішень про відмову в перетинанні державного кордону України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 31/18769) доводиться особі старшим зміни прикордонних нарядів або старшим прикордонних нарядів у пункті пропуску через державний кордон.
Паспортний документ або інший документ, у якому за результатами здійснення поглибленої перевірки виявлено ознаки його підробки або встановлено, що він не належить особі, на підставі пункту 3 частини першої статті 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» вилучається, про що старший зміни прикордонних нарядів складає відповідний протокол. Другий примірник такого протоколу надається особі, у якої вилучено паспортний документ.
Заява та висновок долучаються до рапорту старшого зміни прикордонних нарядів за результатами несення служби.
Відповідно до розділу VІ Інструкції №407 за рішенням начальника органу охорони державного кордону паспортний документ, вилучений за результатами проведення поглибленої перевірки, з копією висновку направляється на експертне дослідження.
Підставою для проведення експертного дослідження паспортного документа є письмова заява (лист) начальника органу охорони державного кордону.
Експертні дослідження паспортних документів здійснюються відповідно до Інструкції про порядок призначення і проведення судових експертиз та експертних досліджень паспортних документів експертною службою Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07 серпня 2009 року № 594, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02 вересня 2009 року за № 824/16840.
Аналіз вказаних положень свідчить про те, що під час виконання своїх посадових обов'язків уповноважена особа Державної прикордонної служби України здійснює дослідження паспортних та інших документів громадян України, які перетинають державний кордон, з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі, а дії, які мають бути вчинені уповноваженими посадовими особами Державної прикордонної служби України у випадку виникнення сумнівів щодо дійсності поданого на перевірку документа або приналежності відповідній особі, є чітко визначеними та регламентованими.
Суд встановив, що підставою для відмови позивачу в перетинанні державного кордону згідно з оскаржуваним рішенням вказано, що останній не зміг надати на паспортний контроль необхідні документи, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану відповідно до Постанови КМУ від 27.01.1995 №57 «Про затвердження правил перетинання державного кордону громадянам України».
Водночас відсутність необхідних документів, які дають право на виїзд з України, пов'язана із вилученням поданого на прикордонний контроль паспорту на підставі висновку за результатами здійснення поглибленої перевірки документа, про що складено акт вилучення.
Отже, спірним в даній справі є питання правомірності вилучення відповідачем паспорту, який дає право перетину Державного кордону України, та правомірності відмови позивачу у перетинанні державного кордону за відсутності документу, який дає право перетину Державного кордону України.
Як вже було встановлено судом, позивач з 24.05.2016 призначений на посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директора департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради.
За час здійснення своїх посадових обов'язків, на підставі розпоряджень Дніпровського міського голови позивач неодноразово був відряджений за межі України.
Відповідно до розпорядження голови Дніпровської міської ради від 05.08.2024 №3-5/18-рк відряджено делегацію до м. Кельна (Німеччина), зокрема і позивача в період з 25.08.2024 по 02.09.2024 терміном на 9 діб.
Розпорядженням голови Дніпровської міської ради від 15.08.2024 №3-15/8-рк позивачу продовжено відрядження з м. Кельна (Німеччина) до м. Драммена (Норвегія) в період з 02.09.2024 по 07.09.2024 терміном на 6 діб.
Слід зазначити, що позивачем перетинання державного кордону України неодноразово здійснювалося з використанням паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 26.05.2017, органом 1201, дата закінчення строку дії 26.05.2027, означене підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорту з відповідним відмітками в ньому.
Відповідно до вимог статті 7 Закону №1710-VI паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон. Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України з урахуванням результатів оцінки ризиків можуть проводити перевірку підтверджуючих документів та повторну перевірку документів осіб, які перетинають державний кордон.
Так, за розпорядженням голови Дніпровської міської ради від 17.09.2024 №1-17/9-рк з метою участі у виставці InnoTrans у виставочному центрі Messe Berlin відповідно до запрошення від 04.09.2024 вх. №14/1392, позивача відряджено до м.Берліна (Німеччина) з 22.09.2024 по 01.10.2024 терміном на 10 діб.
23.09.2024 позивач прибув до міжнародного пункту пропуску «Мостиська», під час перевірки, наданого ним паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 26.05.2017, органом 1201, на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону виникли підозри щодо його дійсності та належності особі пред'явника, у зв'язку з виявленням ознак повторної прошивки бланка документа.
При цьому, судом не встановлено, що в ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовували технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах та здійснювали належну оцінку підтверджуючих документів.
Оцінюючи встановлені у справі обставини та вчинені уповноваженими посадовими особами Державної прикордонної служби України дії щодо складення заяви на здійснення поглибленої перевірки, висновку про результати поглибленої перевірки, відповідно до якого встановлено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 26.05.2017, органом 1201, на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не дійсний у зв'язку з тим, що в паспортному документі наявні ознаки повторної прошивки документа, а також акту вилучення вказаного документа, суд дійшов висновку про те, що відповідач діяв не в межах та у спосіб, що визначений Законами та вказаною Інструкцією, а процедура вилучення паспортного документу була вчинена всупереч вимогам чинного законодавства.
Стосовно позовної вимоги визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) від 23.09.2024 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд зазначає.
Оскільки судом під час розгляду справи встановлено протиправність дій стосовно вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 26.05.2017, органом 1201, на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , то і рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) від 23.09.2024 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки єдиною підставою для його прийняття слугувала відсутність у позивача документу на право перетинання державного кордону на в'їзд в Україну через його протиправне вилучення.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до висновку експертного дослідження №51-147/20 від 04.10.2024 паспорт відповідає за своїми характеристиками аналогічним документам, які видаються/видавалися уповноваженими органами України.
Стосовно позовних вимог стягнути: з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 95 980,00 грн. компенсації майнової (матеріальної); шкоди та 305 828,00 грн. компенсації моральної шкоди; 196 820,00 грн. компенсації моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
У свою чергу, відповідно до частини п'ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зі змісту вказаної норми випливає, що у такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Положеннями статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Тобто збитками є фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені особою, або які мають бути нею зроблені, та упущену вигоду. При цьому, вказані витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням порушеного права особи, а саме, без здійснення таких витрат є неможливим відновлення порушеного права особою.
Положеннями статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2 статті 23 ЦК України).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).
Так, згідно із правовою позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною у постанові від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доказування спричиненої шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.
Так у позові позивач зазначає, що поніс витрати у зв'язку із оплатою проживання в готелі «Intercity Hotel Berlin - Brandenburg Airport», який знаходиться в м. Берлін, Німеччина в період з 23.09.2024 по 30.09.2024.
Судом встановлено, що постачальник Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАКО ТУР» виставило покупцю Miller Volodymyr рахунок на оплату №421 від 18.09.2024, відповідно до якого останньому необхідно було сплатити 95 980,00 грн за надання послуг, а саме: проживання в готелі «Intercity Hotel Berlin - Brandenburg Airport», Берлін, Німеччина, 23.09.204-30.09.2024, Miller Volodymyr та сервісний збір за проживання в готелі «Intercity Hotel Berlin - Brandenburg Airport», Берлін, Німеччина, 23.09.204-30.09.2024, Miller Volodymyr.
На підтвердження сплати наданих послуг надано квитанцію до прибуткового касового ордера №421-1 від 18.09.2024 на суму 95 980,00 грн.
Листом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАКО ТУР» повідомлено, що: «…нами було заброньовано проживання в готелі "Intercity Hotel Berlin-Brandenburg Airport", Берлін, Німеччина, на дати 23.09.2024-30.09.2024 за замовленням від клієнта Миллера Володимира. 24.09.2024 до нашої компанії звернувся ОСОБА_10 з проханням скасувати своє бронювання та повернути кошти - якщо є така можливість. У зв'язку із скасуванням проживання, згідно умов бронювання, готелем "Intercity Hotel Berlin-Brandenburg Airport" було утримано штраф за неявку та пізнє анулювання броні у 100% розмірі, сплачена сума згідно рахунку №421 від 18.09.2024 по даному замовленню поверненню не підлягає.».
Також позивач зазначає, що йому заподіяна шкода протиправними діями відповідача, які в свою чергу призвели до того, що позивач перебував у стані нервового стресу, внаслідок чого з 23.09.2024 у нього значно погіршився стан здоров'я, а 26.09.2024 його госпіталізовано до КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» ДМР» в кардіологічне відділення, де він перебував до 02.10.2024, на підтвердження зазначеного надав виписку з медичної картки стаціонарного хворого від 02.10.2024 №20712.
Окрім того, позивач зазначає, що рішення про заборону в перетинанні державного кордону України з наведених у ньому підстав безумовно завдало шкоди гідності, честі та діловій репутації позивача, що зокрема пов'язано з непоправним втратами в очах іноземних партнерів, адже позивач фактично був вимушений виправдовуватися через свою неявку на виставку InnoTrans та витрачати час на відновлення свого права.
Суд вважає, що позивачем надано належні та допустимі докази того, що дії відповідача перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з заподіяною позивачу матеріальною та майновою шкодою, отже вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди обґрунтовані.
Однак, позивач зазначає, що розмір заявленої до компенсації моральної шкоди еквівалентний 101 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та розрахований наступним чином: 3 028,00 грн. * 101 = 305 828,00 грн.
Також позивач зазначає, що розмір заявленої до компенсації моральної шкоди еквівалентний 65 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та розрахований наступним чином: 3 028,00 грн. * 65 = 196 820,00 грн.
Позивач переконаний, що грошове вираження компенсації за завдану моральну шкоду в прив'язці до прожиткового мінімуму, як вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості - є найбільш зрозумілим та обґрунтованим еквівалентом сатисфакції. При чому розмір обраного позивачем кількісного еквіваленту ґрунтується виключно на його внутрішньому сприйнятті завданої шкоди.
Суд, розглянувши наведені доводи позивача щодо компенсації моральної шкоди, приходить до висновку, що заявлена сума є явно завищеною та не відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності.
В матеріалах справи відсутні і докази того, що заявлена позивачем шкода спричинила йому настільки глибокі психоемоційні переживання або істотне порушення звичного способу життя, які виправдовували б значно вищу суму компенсації.
Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що справедливим і достатнім відшкодуванням моральної шкоди в даному випадку є 152 914,00 гривень, що в свою чергу відповідає вимогам розумності та справедливості.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в загальному розмірі 8 553,68 грн, що документально підтверджується квитанцією id №9207-4336-7775-5651 від 18.10.2024 на суму 4 269,48 грн. та квитанцією id №2785-8178-7680-1956 від 23.10.2024 на суму 4284,20 грн.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому підлягає стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) на користь позивача судовий збір у сумі 4276,84 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 ; ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна міграційна служба України (вул. Володимирська, буд. 9,м. Київ,01001; ІК в ЄДРПОУ 37508470) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) щодо вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 26.05.2017 року, органом 1201 на ім'я ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) від 23.09.2024 року про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 95 980,00 грн. компенсації майнової (матеріальної) шкоди.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 152 914,00 грн. компенсації моральної шкоди.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 ; ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_5 ) понесені позивачем судові витрати в сумі 4276,84 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у період з 10.02.2025 по 14.02.2025 на навчанні повний текст рішення суду складений 17 лютого 2025 року.
Суддя Е.О. Юрков