Справа: № 2а-12259/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.
Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
"09" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Бистрик Г.М.,
суддів: Кучми А.Ю., Бєлової Л.В.,
при секретарі: Пеньковій О.Г.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001220700/0 від 17.08.2010 року, -
У серпні 2010 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001220700/0 від 17.08.2010 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»відмовлено повністю.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення вимог позивача.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невідповідність викладених в постанові висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача.
Відмовляючи в задоволенні вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про скасування спірного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими, але колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
З матеріалів справи вбачається, що з 09.08.2010 по 09.08.2010 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку ТОВ «Обербетон-Інвест»з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 рік, за наслідками якої 09.08.2010 року складений акт № 94/07-107.
На підставі акту перевірки 17.08.2010 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001220700/0, відповідно до якого ТОВ «Обербетон-Інвест»в порушення пп. 7.7.1, пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 19077149,00 грн.
Відповідно до протоколу № 34 загальних зборів учасників ТОВ «Обербетон-Інвест»від 06.08.2009 року прийнято рішення про вступ нового учасника ПП «ТМЦ «Аметист»шляхом збільшення частки статутного капіталу за рахунок внеску нового учасника до статутного капіталу майнового комплексу заводу залізобетонних виробів, що знаходяться за адресою м. Житомир, вул. Баранова,89.
По факту передачі майнового комплексу заводу залізобетонних виробів ПП «ТМЦ «Аметист»виписано податкову накладну № 7 від 07.08.2009 року на загальну суму 117 648 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 19608000,00 грн..
Згідно протоколу № 37 від 11.09.2009 року загальних зборів учасників ТОВ «Обербетон-Інвест»прийнято рішення про придбання ТОВ «Обербетон-Інвест»частки в статутному капіталі, яка належить ПП «ТМЦ «Аметист», що сформована за рахунок внеску нерухомого майна: «Майновий комплекс заводу залізобетонних виробів»вартість якого становить відповідно до акту оцінки 117648 000,00 грн..
Відповідно до договору купівлі продажу від 11.09.2009 року ПП «ТМЦ «Аметист»передало частку у статутному капіталі ТОВ «Обербетон-Інвест», що сформована за рахунок внеску нерухомого майна: «Майновий комплекс заводу залізобетонних виробів»у сумі 117 648 000,00 грн..
Відповідно до п.1.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року 168/97-ВР, поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари.
У ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік i фінансову звітність в Україні»визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів i зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно п.1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік i фінансову звітність в Україні»підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа по формі; дата і місце складання; назва підприємства від імені якого укладено документ; зміст та обсяги господарської операції, одиниці виміру господарської операції посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську опера цію та підтверджує її здійснення.
Положення ст. 9 зазначеного Закону, визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її за кінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носі ях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву під приємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру гос подарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвер дженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.
Згідно п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону (скоригований валовий доход -валовий доход, визначений згідно з пунктом 4.1 цієї статті без врахування доходів, зазначених у пункті 4.2 цієї статті) на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону, суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. 8 в ст. 9 цього Закону.
Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протя гом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території Украї ни, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідніс тю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного ви пуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) -п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 згаданого Закону.
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати ви робництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріаль ній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господар ській діяльності.
Податковий облік базується на даних первинних документів, якими підтверджується здійснення господарських операцій за весь податковий період.
У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Пункт 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій: а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкції встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Проаналізувавши докази що наявні в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем порушено п.п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердже ного наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, яким передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітно сті, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бу хгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звіт ністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерсько му обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують на явність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших докумен тів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компете нції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.
Відповідно до інформації про документи, які використані при перевірці, викладеної в акті перевірки № 94/07-107 від 09.08.2010 року відповідачем були використані лише декларація з ПДВ за квітень, травень 2010 року з додатками до них та довідка про результати позапланової виїзної перевірки за серпень 2009 року від 30.11.2009 року № 231/23-40/35223245.
Судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено наявність первинних документів, що використані відповідачем при проведенні перевірки, якими підтверджується здійснення спірних господарських операцій.
Відповідачем порушено п.п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердже ного наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення № 0001220700/0 від 17.08.2010 року.
Крім того, підставами для задоволення позовних вимог є наступне.
Згідно пп. 7.7.2. Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Статтею 12 Закону України «Про господарські товариства»встановлюється, що Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Відповідно до статті 13 Закону «Про господарські товариства»вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.
Згідно п. 1.4 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»передача майнового комплексу до статутного капіталу ТОВ «Обербетон-Інвест»вважається поставкою товару в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», з подальшою компенсацією у вигляді передачі (обміну) постачальнику такого товару частки у статутному капіталі підприємства (передачі (обміну) частини емітованих підприємством корпоративних прав), і не може супроводжуватися будь-якою іншою формою оплати ніж та яка зазначена вище, оскільки відповідно до України «Про податок на додану вартість», а саме пункту 4.8. тільки векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.
Відповідно до пункту 1.19 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», бартер (товарний обмін) -господарська операція, що передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, інший, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку й погашення взаємної заборгованості, у результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). Пунктом 4.2 статті 4 Закону № 168 установлено, що у випадку поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або із частковою оплатою їхньої вартості коштами в рамках бартерних (товарообмінних) операцій, база оподатковування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче звичайних цін.
Підпунктом 7.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована відповідно до підпункту 7.7. 1 даного пункту, має негативне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого негативного значення, рівна сумі податку, фактично сплаченої одержувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Законом України «Про податок на додану вартість»прямо не передбачено, що оплата повинна відбуватися саме в грошовій формі. Тобто дія підпункту 7.7. 2 Закону № 168 поширюється також на бартерні (товарообмінні) операції, у складі яких уже врахований ПДВ, нарахований відповідно до вимог пункту 4.2 Закону, а розрахунки з постачальниками шляхом зустрічних поставок товарів (бартер) є фактичною оплатою товарів (робіт, послуг), що не було враховано ні відповідачем, ні судом першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення - рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року та постановлення нового рішення у справі про задоволення вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»- задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року -скасувати.
Постановити по справі нове рішення, яким вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва № 0001220700/0 від 17.08.2010 року.
Судові витрати в розмірі 3,40 грн. стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки визначенні ст. 212 КАС України.
Повний текст постанови суду виготовлено 10.11.2010 року.
Головуючий суддя: (підпис)
Судді: (підпис)
Суддя: Бистрик Г.М.