Справа: № 17/274-А Головуючий у 1-й інстанції: Кролевець О.А.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
"10" листопада 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Земляної Г.В.
суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.
при секретарі Ломановій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк»на постанову Господарського суду міста Києва від 24 жовтня 2007 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк»до Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики про визнання нечинним рішення, -
Позивач відкрите акціонерного товариство «Кредитпромбанк»(далі позивач, ВАТ «Кредитпромбанк») звернулося до суду з позовом про визнання нечинним рішення Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики №0005 від 25.06.2007 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу відносно ВАТ "Кредитпромбанк".
Постановою Господарського суду міста Києва від 24 жовтня 2007 року у задоволені позову ВАТ «Кредитпромбанк»відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням представник відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк»подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам, дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, протоколом №000106 від 02.04.2007 про порушення законодавства про рекламу, складеного посадовою особою Житомирського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики під час здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання вимог чинного законодавства про рекламу, було встановлено ознаки порушення ВАТ "Кредитпромбанк" вимог п.2 ст.24 Закону України "Про рекламу", а саме: на протязі січня місяця 2007р. на рекламному щиті по вул. Великій Бердичівській,37-а в м. Житомирі розміщена реклама з повідомленням про майбутні прибутки: "Карнавал депозитів Кредитпромбанк до 17,32% до 9,38%, до 11,32% обери собі додатковий відсоток Акція діє з 01.11.2006 року до 31.01.2007 +0,15% +0,25% +0,35% +0,5% +1% вул. В.Бердичівська,43 (0412) 42-27-08, 42-27-00".
Заступником начальника відділу контролю послуг та реклами Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів 11.04.2007 року був складений протокол про порушення законодавства про рекламу, про що позивача було повідомлено письмово (лист від 11.04.2007 №0311/3957) та запропоновано направити свого уповноваженого представника на розгляд справи. По суті встановлених порушень позивачем були подані письмові пояснення (№9832/17.1.2-4828-01 від 27.04.2007).
На підставі зазначених протоколів та пояснень позивача Головним Київським міським управлінням у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 11.05.2007 було прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно ВАТ "Кредитпромбанк".
31.05.2007 року за результатами вивчення матеріалів справи відносно ВАТ "Кредитпромбанк" за ознаками порушення вимог п.2 ст.24 Закону України "Про рекламу" Головним Київським міським управлінням у справах захисту прав споживачів складений протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу та за недотримання вимог щодо змісту реклами відповідно до п.4 ст.27 Закону України "Про рекламу" накладено штраф 3787,50 грн. х 5=18937,50 грн.
Листом від 04.06.2007 року матеріали справи стосовно порушення позивачем вимог законодавства було направлено до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики для прийняття відповідного рішення.
На підставі встановлених обставин та матеріалів справи про порушення законодавства про рекламу, відповідачем 25.06.2007 року прийнято рішення №0005 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким на позивача накладено штраф у розмірі 18937,50 грн.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції зазначив, що рішення Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №0005 від 25.06.2007 про накладення на ВАТ "Кредитпромбанк" штрафу за порушення законодавства про рекламу повністю відповідає чинному законодавству, а тому вимога позивача про визнання зазначеного рішення нечинним є безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню.
Аналізуючи матеріали справи, законодавство, що регулює спірні питання, судова колегія доходить до висновку, що суд першої інстанції, виносячи постанову про відмову у задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк»до Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики про визнання нечинним рішення, цілком вірно встановив обставини справи, належним чином надав оцінку допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також з'ясував достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, у зв'язку з чим ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини щодо виробництва, розповсюдження та споживання реклами регулюються Законом України "Про рекламу".
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про рекламу" та Положення про Головне управління у справах захисту прав споживачів в Автономній республіці Крим, головні обласні, Севастопольське міське управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві, затверджене наказом Держспоживстандарту України від 09.10.2003 р. № 169, державний контроль за дотриманням законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів на території м. Києва здійснює Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про спрямування і координацію діяльності центральних органів виконавчої влади через відповідних міністрів»від 23 лютого 2006 року №207 встановлено перелік центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів. Зокрема, через Міністра економіки спрямовується і координується діяльності Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
Твердження позивача, що розміщена ним реклама не є рекламою очікуваних дивідендів (майбутніх прибутків), а по суті є інформацією про умови здійснення депозитних операцій, що передбачено Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Національного Банку України від 03.12.2003 року №516, а проценти, які містяться в рекламі, є складовою поняття "вклад" або "депозит", і тому є основною умовою залучення банківського вкладу (депозиту), а розповсюдження такої інформації не заборонено законом не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції.
Так з листа Національного банку України від 20.02.2006 №18-310/675-1861 вбачається, що опублікування інформації про майбутні прибутки вкладників банків нормативно-правовими актами Національного банку України не передбачено. А оскільки проценти від депозиту є прибутком вкладника, тому розміщення в рекламі процентів від депозиту вкладників, крім фактично виплачених за підсумками не менш як одного року, є порушенням вимог ст.24 Закону України "Про рекламу".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення позивачем вимог встановлених ст.24 Закону України "Про рекламу", оскільки з матеріалів справи вбачається, що в рекламі, яка була розміщена на рекламоносії за адресою: вул. Велика Бердичівська, 37-а в м. Житомирі, містить повідомлення саме про майбутні прибутки потенційних вкладників банку.
У відповідності до ч. 1, 2, 4 ст. 27 Закону України "Про рекламу" та п. 4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу на розповсюджувачів реклами, винних в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами, накладається штраф у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами.
Вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Законом України "Про систему оподаткування".
З матеріалів справи вбачається, що вартість розміщеної реклами згідно з договором №102/03-06 на розміщення зовнішньої реклами від 10.10.2006 року, укладеним між Волинською філією ВАТ "Кредитпромбанк" та Приватним підприємцем Філатовим О.Б., та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.01.2007 року до цього Договору становить 3787,50 грн., тому відповідачем правомірно накладено на позивача штраф у розмірі 18937,50 грн. (3787,50 грн. х 5)
Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Таким чином позовні вимоги не доведенні та не підлягають задоволенню.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Оскільки судом першої інстанції постановлено обґрунтоване рішення, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, а доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, то підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду міста Києва від 24 жовтня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 11 листопада 2010 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: А.Б.Парінов
І.Й.Петрик
Повний текст ухвали виготовлений 11 листопада 2010 року.