Справа: № 2-а-997/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.
Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
"25" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді Усенка В.Г.,
суддів: Зайцева М.П., Собківа Я.М.,
при секретарі Літоміній Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до відділу Державної виконавчої служби Чернівецького РУЮ про визнання неправомірною та скасування постанови про повернення виконавчого документу та зобов'язання вчинити дії,-
Державна екологічна інспекція у Вінницькій області (далі -Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Чернівецького РУЮ (далі -Відповідачів) в якому просив визнати неправомірною та скасувати постанову про повернення виконавчого документу від 25.12.2009р. та зобов'язати вчинити дії.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року у задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що прийняте судом першої інстанції рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч.1 ст.. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України, - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відділом державної виконавчої служби Чернівецького районного управління юстиції вчинені всі, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», заходи щодо примусового виконання Постанови Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 03/172 від 17.06.2008 року про накладення на директора сільськогосподарського приватного підприємства «Гарант»Козачка Анатолія Васильовича адміністративного стягнення в розмірі 510,00 грн., і проведення подальших виконавчих дій є не можливим.
Колегія суддів не погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Згідно ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 17 червня 2008 року Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області винесено постанову № 03/172 про накладення на директора Сільськогосподарського приватного підприємства «Гарант»Козачка Анатолія Васильовича адміністративного стягнення в розмірі 510,00 грн. та запропоновано йому добровільно відшкодувати суму штрафу до 03.07.2008 року.
Оскільки в строк наданий для добровільного виконання постанова про накладення адміністративного стягнення не була виконана, 16.07.2008 року позивач звернувся до відділу ДВС Чернівецького РУЮ із заявою № 2406/03 щодо примусового виконання постанови.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року N606-XIV (далі -Закон N606-XIV).
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону N606-XIV примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону N606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Зокрема, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону N606-XIV, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону;
7) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Наведених положень закону суд попередньої інстанції не врахував і дійшов помилкового висновку про правомірність дій суб'єкта оскарження.
Відповідно до ч.1 ст.41 Закону N606-XIV, якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачеві визнана судом незаконною чи скасована начальником відповідного органу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню у 3-денний строк з дня отримання ухвали суду, постанови начальника відповідного органу державної виконавчої служби.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку суду відповідач не довів правомірність прийнятого оскаржуваного рішення та правомірність своїх дій.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального права та з неповним з'ясуванням обставин справи.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, а постанову -скасувати в частині.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суду, -
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області -задовольнити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року -скасувати. Прийняти нову постанову, якою вимоги адміністративного позову Державної екологічної інспекції у Вінницькій області задовольнити частково. Визнати неправомірною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа від 25.12.2009р., а у задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий -суддя В.Г. Усенко
судді: М.П. Зайцев
Я.М. Собків