Справа: № 2а-11497/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.
Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
Іменем України
"25" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді Усенка В.Г.,
суддів: Зайцева М.П., Собківа Я.М.,
при секретарі Літоміній Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в м. Києві та Київській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ЮДП ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ»до Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в м. Києві та Київській області про визнання протиправною та скасування постанови №38-КУ-Л від 27.07.2010р.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ЮДП ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ»(далі -Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в м. Києві та Київській області (далі -Відповідачів) в якому просив визнати протиправною та скасування постанови №38-КУ-Л від 27.07.2010р.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2010 року вимоги адміністративного позову задоволено повністю.
Суд першої інстанції визнав протиправною та скасував постанову Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в місті Києві та Київській області № 38-КУ-Л від 27.07.2010р.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що прийняте судом першої інстанції рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч.1 ст.. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач за продаж цінних паперів отримав кошти у безготівковій формі через установу банку, у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних санкцій саме до позивача, адже саме банк є суб'єктом первинного фінансового моніторингу при проведенні спірної операції.
Колегія суддів погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції постановою Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в місті Києві та Київській області № 38-КУ-Л від 27.07.2010 встановлено відповідно до Акта про правопорушенні від 09.07.2010 № 10-КУ-Л, ознаки порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а саме ознаки порушення вимог ст. 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»від 28.11.2002р., № 249-IV (далі -Закон № 249-IV) в частині забезпечення виявлення і реєстрації фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу за ознаками «придбання особою цінних паперів за готівку»та подання інформації про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу до Державного комітету фінансового моніторингу України.
Положеннями статті 5 Закону № 249-IV визначено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу на підставі та на виконання цього Закону зобов'язаний, зокрема, забезпечувати виявлення і реєстрацію фінансових операцій, що відповідно до цього Закону підлягають фінансовому моніторингу.
Виходячи з положень ст. 4 Закону України Закон № 249-IV, суб'єктами державного фінансового моніторингу є центральні органи виконавчої влади та Національний банк України, які відповідно до закону виконують функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб, що забезпечують здійснення фінансових операцій.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що статтею 4 Закону № 249-IV визначено систему та суб'єктів фінансового моніторингу. Так, система фінансового моніторингу складається з двох рівнів - первинного та державного. Суб'єктами первинного фінансового моніторингу зокрема, є: банки, страхові та інші фінансові установи; професійні учасники ринку цінних паперів.
Відповідно до частини третьої статті 17 Закону № 249-IV, у разі невиконання (неналежного виконання) суб'єктом первинного фінансового моніторингу вимог цього Закону до нього може застосовуватися в порядку, встановленому законодавством, штраф у розмірі до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що так як позивач за продаж цінних паперів отримав кошти у безготівковій формі через установу банку, то у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних санкцій саме до позивача, оскільки саме банк є суб'єктом фінансового моніторингу при проведенні спірної операції повністю відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів не погоджується з посиланням апелянта в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не враховано, що позивач є суб'єктом первинного моніторингу і відповідно до покладених на нього завдань повинен забезпечувати виявлення та реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку суду відповідач не довів правомірність прийнятого оскаржуваного рішення та правомірність своїх дій.
Відповідно до ст. 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу -залишити без задоволення, а постанову -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в м. Києві та Київській області -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий -суддя В.Г. Усенко
судді: М.П. Зайцев
Я.М. Собків