Справа: № 2а-3556/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.
Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
Іменем України
"25" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді Усенка В.Г.,
суддів: Зайцева М.П., Собківа Я.М.,
при секретарі Літоміній Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -
Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС»(далі -Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі -Відповідача) в якому просив визнати недійсними податкові повідомлення -рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2010 року адміністративний позов задоволено повністю.
Суд першої інстанції скасував податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 21.07.2009р., №0000402304/0/14475, від 01.10.2009р. №0000402304/1/20458, від 14.12.2009р. №0000402304/2/28897, від 25.02.2010р. №0000402304/3/3088.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що прийняте судом першої інстанції рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши представника відповідача, що з'явився у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки за обставинами справи спірне перестрахування зроблене щодо страхової діяльності дирекції та за рахунок коштів саме дирекції, то слід зробити висновок про правомірне зменшення дирекцією валового доходу на спірну суму перестрахування.
Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Як встановлено окружним судом та підтверджується матеріалами справи, Інспекторами ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проводилась перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Запорізькою регіональною дирекцією приватного акціонерного товариства «Страхової Групи «ТАС»вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.07.2006р. по 31.03.2009р., за результатами якої складно акт № 116/22-18/25821620 від 09.07.2009р., в якому зазначено порушення п. 7.2.1 п.7.2 ст.7, п. 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»Запорізькою РД ПАТ «СГ «ТАС»зменшено валовий дохід страхових платежів, переданих головному офісу Приватного акціонерного товариства «СГ «ТАС»у перестрахувальника.
Підпунктом 1.1 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-111 від 21.12.2000р. (далі -Закон №2181-111) визначено, що платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР від 22.05.1997 (далі - Закон №283/97-ВР) дохід від страхової діяльності юридичних осіб - резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується: за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону; за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.
Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з резидентом.
Тобто вказаною нормою встановлено, що для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.
Стаття 12 Закону України «Про страхування» суб'єктами операцій з перестрахування вказує страховиків (перестрахувальника, перестраховика), якими згідно ст. 2 цього ж Закону є фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств, або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства»з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Судова колегія погоджується, що позбавлення дирекції права врахування в податковому обліку її витрат щодо перестрахування призведе до порушення принципів системи оподаткування.
В податковому обліку Дирекція як окремий платник податку на прибуток лише після сплати за Дирекцію головним офісом згідно з договорами перестрахування частини страхових премій та отримання від головного офісу підтверджуючої інформації про сплату таких коштів, зменшувала свій валовий дохід на суму страхових премій, перерахованих перестраховику за договорами перестрахування. Тобто, зменшення валового доходу дирекції відбулось в результаті здійснення головним офісом за Дирекцію операцій перестрахування у резидентів та нерезидентів ризиків за договорами страхування, укладеними Дирекцією від імені ПАТ «Страхова Група «ТАС».
В свою чергу, позивач (як юридична особа) не зменшував свій валовий дохід від страхової діяльності, оскільки договори страхування були укладені не головним офісом (юридичною особою), а його відокремленим підрозділом. Перестрахування проводив страховик, а не Запорізька регіональна дирекція ПАТ «Страхова Група «ТАС» (підрозділ юридичної особи).
Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем незаконно прийнято податкове повідомлення-рішення, яке суперечить ст. 7.2 Закону №283/97-ВР.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, що страхові платежі перераховані ЗРД ЗАТ «СГ «ТАС»своїй юридичній особі у межах одного страховика (однієї юридичної особи) згідно розпоряджень, не є страховими платежами (страховими внесками, страховими преміями), сплаченими за договорами перестрахування і не зменшують суму валових внесків, яка враховується при визначені валового доходу від страхової діяльності, що підлягає оподаткуванню, до уваги не приймаються та спростовуються вище викладеним.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу -залишити без задоволення, а постанову -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2010 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий -суддя В.Г. Усенко
судді: М.П. Зайцев
Я.М. Собків
Повний текст ухвали виготовлено 30.11.2010р.