Справа: № 2а-4980/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.
Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
"18" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Кучми А.Ю
Бистрик Г.М.
при секретарі: Комісаренко В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Грунттекс»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грунттекс»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування рішень,
ТОВ «Грунттекс»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними та скасування рішень ДПІ у Голосіївському районі міста Києва про невизнання декларацій з ПДВ за звітні періоди червень, липень, вересень 2008 року та січень 2009 року, що містяться в листах, та зобов'язання ДПІ у Голосіївському районі міста Києва визнати декларації з податку на додану вартість за звітні періоди червень, липень, вересень 2008 року та січень 2009 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, представником ТОВ «Грунттекс» подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2009 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Грунттекс»до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва подано декларації з податку на додану вартість за червень, липень, вересень 2008 року та січень 2009 року.
Листами від 05.08.2008, 22.08.2008, 20.10.2008 та 24.02.2009 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва повідомила товариство про невизнання декларацій з податку на додану вартість за звітні періоди «червень 2008 року», «липень 2008 року», «вересень 2008 року»та «січень 2009 року»на підставі пункту 4.1.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про неправомірність не визнання ДПІ у Голосіївському районі м. Києва декларацій ТОВ «Грунттекс»з податку на додану вартість за звітні періоди «червень 2008 року», «липень 2008 року», «вересень 2008 року»та «січень 2009 року», з таких підстав.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 названого Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Вимоги щодо оформлення, заповнення, подання податкової декларації з податку на додану вартість визначені Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250/2054 із змінами та доповненнями (далі за текстом - Порядок). На час виникнення спірних правовідносин Порядок був чинним і обов'язковим до виконання.
Наказом Державної податкової адміністрації України «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість»від 17.03.2008 №159 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.03.2008 за №224/14915) були внесені зміни до податкової звітності з податку на додану вартість, які передбачають, зокрема, надання платниками податку розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість), а також у разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що, відповідно до пункту 4.2 Порядку одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, зокрема, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.
Позивач вважає, що запровадження додатка, що містить розшифровку податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів за звітній період як обов'язкового елемента декларації з податку на додану вартість є незаконним, а тому не може бути підставою для невизнання декларацій.
Наказ №159 позивачем в судовому порядку не оскаржувався. Декларації з податку на додану вартість за звітні періоди «червень 2008 року», «липень 2008 року», «вересень 2008 року»та «січень 2009 року»подавались позивачем за формою, встановленою Порядком, проте без додатку №5.
Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування», який відповідно до його преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників податків, встановлено, що платники податків зобов'язанні подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Правом розроблення та затвердження форм, порядку подачі податкових декларацій та визначення необхідності подання інших документів пов'язаних зі сплатою податків наділена Державна податкова адміністрація України в силу норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Відповідно до пунктів 2, 3 статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Державна податкова адміністрація України наділена повноваженнями та має право видавати у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування, які підлягають обов'язковому опублікуванню, затверджувати форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразок картки фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, форму повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форми звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби.
Згідно з пунктом 10.4 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що додаток 5 є невід'ємною частиною декларації з податку на додану вартість та містить виключно інформацію, яка пов'язана зі сплатою податку на додану вартість, формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Інформації, яка б мала ознаки комерційної таємниці (відомості професійного, ділового, банківського, комерційного характеру), на чому наголошує позивач, вказаний додаток 5 не містить.
Удосконалення податкового законодавства здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», який передбачає приведення чинного податкового законодавства у відповідність до норм Європейського Союзу до програми якого включено і наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»від 30.05.1997 №166.
Згідно зі статтею 262 Директиви Ради 2006/112/ЄС кожний платник податку, ідентифікований у цілях ПДВ подає звіт про набувачів ідентифікованих у цілях ПДВ, яким він поставляв товари на умовах передбачених підпунктом (с) частини 2 та частиною 1 статті 138. Тобто однією з основних вимог вказаної Директиви ЄС є ідентифікація як платника податку так і його контрагентів.
Таким чином, додаток №5 до декларації з податку на додану вартість дає можливість здійснювати ідентифікацію контрагентів платника податку, що є важливим для подальшого адміністрування податку на додану вартість та упередження незаконного відшкодування податку на додану вартість.
За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності не визнання ДПІ у Голосіївському районі міста Києва декларацій з податку на додану вартість без додатку №5, як податкової декларації, через відсутність обов'язкових реквізитів.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2009 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Грунттекс»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2009 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.
Ухвалу складено в повному обсязі - 19.11.2010 р.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді: