Справа: № 2а-13861/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пилипенко О.Є.
Суддя-доповідач: Данилова М. В.
"18" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М. В.,
суддів: Кучми А.Ю., Бистрик Г.М.
при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Головного управління комунального господарства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати Головного управління комунального господарства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) погодити розрахунок різниці між фактичною вартістю послуг з водопостачання та водовідведення для населення м. Києва та їх собівартістю за січень-серпень 2009 року, стягнути з відповідача на його користь судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та приймає нову постанову з підстав, передбачених ст.202 КАС України.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що при розрахунку заборгованості з різниці в тарифах необхідно врахувати, не лише надані виконавцями і виробниками послуги, а виключно отримані послуги населенням (у відповідних розмірах), що повинно підтверджуватись відповідною документацією погодженою уповноваженими представниками отримувачів цих послуг.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до п.1 Порядку перерахування у 2009 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №193 від 05 березня 2009 року (далі - «Порядок») зазначено, що цей Порядок визначає механізм перерахування у 2009 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - заборгованість з різниці в тарифах), за рахунок надходжень, визначених пунктом 41 статті 6 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" , та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання статті 53 зазначеного Закону, а також за рахунок погашення реструктуризованої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та за рахунок погашення заборгованості місцевих бюджетів перед державним бюджетом , що виникла у зв'язку з наданням Мінфіном фінансової допомоги Урядові Автономної Республіки Крим, обласним і Севастопольському міському виконкомам для підприємств теплоенергетики, що перебувають у комунальній власності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 р. N 510.
Відповідно до п.3 Порядку підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (з урахуванням пені, штрафних та фінансових санкцій, які нараховані підприємствам теплоенергетики на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1998 р. по 1 жовтня 2009 року).
Як вбачається з матеріалів справи, між Головного управління комунального господарства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та позивачем укладено договір №367/11/14-09 від 10 вересня 2009 року.
Пунктом 1.3 визначено, що Головний розпорядник бюджетних коштів (відповідач) погоджує розрахунки з різниці в тарифах та готує розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про відшкодування втрат ВАТ «Київводоканал», що виникли у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з водопостачання та водовідведення тарифам для населення, затвердженим (погодженим) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, в межах затверджених бюджетних призначень головному розпоряднику коштів - Головного управління комунального господарства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для відшкодування ВАТ «Київводоканал»різниці і тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення за рахунок коштів міського бюджету.
Обсяг заборгованості з різниці в тарифах обчислюється на підставі документів, визначених п.5 Порядку, а саме на підставі: 1) розрахуноку фактичної собівартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення, що засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи учасника розрахунків, скріпленим печаткою; 2) копії рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про затвердження (погодження) тарифів на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення; 3) звіту про витрати з надання послуг з тепло-, водопостачання та водовідведення і фінансові показники діяльності підприємства за формою N 1С, що засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи учасника розрахунків, скріпленим печаткою;4) звіту про постачання теплової енергії (за формою N 1-теп) ( vn215202-07 ) або звіт про роботу водопроводу (за формою N 1-водопровід) ( vl215202-07 ) та/або звіт про роботу каналізації (за формою N 1-каналізація) ( va232202-07 ), звітний кошторис витрат на виробництво електро- та теплоенергії (відомча форма N 23-енерго), довідка про корисний відпуск електричної та теплової енергії і розрахунки за неї (за відомчою формою N 32-енерго).
Відповідно до листів від 06 березня 2009 року №565/11, від 25 березня 2009 року №710/11, від 22 липня 2009 року №1749/11, від 28 серпня 2009 року №2108/11,від 10 вересня 2009 року №2194/11, від 06 жовтня 2009 року №2409/02 були направлені розрахунки різниці між фактичною вартістю послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2009 року, звіт про витрати з надання послуг з водопостачання та водовідведення і фінансові показники діяльності підприємства за формою №1С за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2009 року.
На думку колегії суддів, позивачем направлено всі необхідні документи для здійснення погодження відповідачем розрахунків обсягу заборгованості з різниці в тарифах.
Висновок суду першої інстанції щодо необхідності надання документів на підтвердження обсягу послуг отриманих населенням не відповідає чинному законодавству, оскільки надання вказаних документів не передбачено Порядком. Оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до ч.2 ст.19 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Перевірка та погодженню розрахунків різниці між фактичною вартістю послуг з водопостачання та водовідведення віднесено до повноважень Головного управління комунального господарства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а не адміністративного суду.
Однак, колегія суддів вважає, що бездіяльність відповідача щодо непогодження розрахунків різниці між фактичною вартістю послуг з водопостачання та водовідведення для населення м. Києва та їх собівартістю за січень - серпень 2009 року у зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів є протиправною.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги задовольнити та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непогодження розрахунків різниці між фактичною вартістю послуг з водопостачання та водовідведення для населення м. Києва та їх собівартістю за січень - серпень 2009 року.
Керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" -задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2010 року -скасувати.
Прийняти нову постанову, позовні вимоги задовольнити.
Визнати бездіяльність Головного управління комунального господарства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо непогодження розрахунків різниці між фактичною вартістю послуг з водопостачання та водовідведення для населення м. Києва та їх собівартістю за січень - серпень 2009 року -протиправною.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: