Справа: № 2а-12790/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Данилова М. В.
Іменем України
"18" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М. В.,
суддів: Бистрик Г.М., Кучми А.Ю.
при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, 3-тя особа Національна комісія регулювання електроенергетики України про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 30 жовтня 2006 року №0000481640/0.
Постановою Господарського суду м. Києва від 15 січня 2007 року позовні вимоги задоволено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2007 року дана постанова залишена без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2009 року постанову Господарського суду м. Києва від 15 січня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2007 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2010 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 30 жовтня 2006 року №0000481640/0.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду -залишити без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та такими, що підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.7.4.4 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування ним суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 17 жовтня 2006 року №673/1640/18480600.
Даним актом встановлено, зо позивачем порушено п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7 п.7.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», а саме завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2006 року на суму 68 853,00 грн. та підтверджено суму бюджетного відшкодування в розмірі 23 892 915,00 грн. за липень 2006 року. На думку відповідача завищення суми бюджетного відшкодування відбулося внаслідок проведення відповідачем збиткових операцій по деяким зовнішньоекономічним контрактам та включення до складу сум валових витрат витрат на придбання електроенергії, яка подана без одержання прибутку, що є витратами не пов'язаними з веденням господарської діяльності, а отже, не мають включатися до складу валових витрат.
На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 30 жовтня 2006 року №0000481640/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2006 року на суму 68 853,00 грн.
Відповідно до п.5.1 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Положення вказаного Закону не містять жодної норми, яка б вимагала віднесення до складу валових витрат лише витрат з придбання товарів, від продажу яких отримано прибуток. Висновки відповідача про те, що діяльність в межах спірних відносин не є господарською є помилковими, оскільки законодавством не визначено обов'язку суб'єктів господарювання здійснювати тільки прибуткову діяльність. Також, законодавством не визначено, що неприбуткова діяльність не є господарською діяльністю.
Крім того, відповідачем під прийняття оскаржуваного податкового повідомлення -рішення те, що позивач здійснював закупівлю електроенергії за цінами, які встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що у відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись статтями 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: