Справа: № 2-а-3400/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Гонтарук В.М.
Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
"18" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Кучми А.Ю
Бистрик Г.М.
при секретарі: Комісаренко В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного від 14 вересня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МС 34», товариства з обмеженою відповідальністю «МС 65», товариства з обмеженою відповідальністю «МС 57», товариства з обмеженою відповідальністю «МС 39»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання дій протиправними щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року податковою звітністю,
ТОВ «МС 34», ТОВ «МС 65», ТОВ «МС 57», ТОВ «МС 39»звернулися до Вінницького окружного адміністративного суду з позовами про визнання дій ДПІ у м. Вінниці протиправними щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2010 року податковою звітністю.
Постановою Вінницького окружного адміністративного від 14 вересня 2010 року позов задоволено: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Вінниці, що полягають у невизнанні податкових декларацій з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «МС 34», товариства з обмеженою відповідальністю «МС 65», товариства з обмеженою відповідальністю «МС 57», товариства з обмеженою відповідальністю «МС 39»за квітень 2010 року, як податкової звітності.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, представником ДПІ у м. Вінниці подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного від 14 вересня 2010 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовів відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.05.2010 року позивачами до ДПІ у м. Вінниці подано податкові декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року.
25.05.2010 року ДПІ у м. Вінниці позивачам направлено листи-запрошення для проведення камеральної перевірки поданих декларацій, строк з'явлення та надання документів для проведення такої перевірок встановлений 04.06.2010 року.
01.06.2010 року, ДПІ у м. Вінниці позивачам направлені листи про невизнання поданих декларацій з податку на додану вартість як податкової звітності. Дане рішення мотивоване податковим органом в зв'язку з порушенням позивачами вимог наказу ДПА №827 від 31.12.2008 року та затвердженими ним Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України. Як зазначено листами, в поданих деклараціях відсутній код та найменування органу ДПС, до якого подається звітність, не підписані відповідальними посадовими особами, не містять відміток про наявність відповідних додатків.
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2010 року податковою звітністю, з таких підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до пп. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон № 2181), прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Відповідно до п. 4.3. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.1997 року, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:
- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;
- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Відповідно до п. 4.8. Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України №827 від 31.12.2008 року (далі - Методичні рекомендації), за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Цей факт засвідчують відповідні відмітки: штамп, дата реєстрації документа та реєстраційний номер, що проставляються на полях, визначених затвердженими формами податкової звітності, як основного документа, так і додатка до нього.
А згідно з п 4.5. Методичних рекомендацій, якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме:
1) у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються;
2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється);
3) не скріплено печаткою платника податків;
4) відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності;
5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);
6) наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання;
7) подана ксерокопія звітних документів;
8) звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.
У таких випадках працівники структурного підрозділу ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Закону № 2181.
Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп «ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання».
Структурним підрозділом ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином (пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181).
Як вбачається з матеріалів справи, податкові декларації позивачів були прийняті податковим органом 20.05.2010 року, про що свідчить відповідний штамп на додатковій декларації.
Передбачений триденний термін надіслання позивачам повідомлення про невизнання податкових декларацій як податкової звітності, що передбачено наказом ДПА України №827, порушено.
Висновок відповідача про відсутність коду та найменування органу державної податкової служби не відповідає дійсності, оскільки у всіх поданих деклараціях зазначено, що їх подано до державної податкової інспекції в м. Вінниці.
В розумінні п. 4.4. Методичних рекомендацій, обов'язковим реквізитом при прийманні податкової звітності та паперових та електронних носіях є назва органу державної податкової служби. Тому відсутність коду не є підставою для невизнання декларації.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновок відповідача про відсутність підпису відповідальної особи спростовується як податковими деклараціями, так і копіями реєстраційних заяв платників податків на додану вартість, відповідно до п. 5 яких у графі «Відомості про відповідальних осіб платника»керівником та головним бухгалтером юридичних осіб, що являються позивачами у даній справі, зазначено ОСОБА_3, який підписав декларації, будучи керівником та головним бухгалтером вказаних юридичних осіб одночасно. Також ОСОБА_3 зазначений як керівник у Протоколах загальних зборів товариств та відповідно до довідок з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що висновок відповідача про те, що податкові декларації не містять відміток про наявність відповідних додатків суперечить п. 4.5. Методичних рекомендацій, який вказує на наявність обов'язкових додатків до податкової звітності, а такі додатки були подані разом з декларацією, зокрема додатки щодо розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, розрахунку суми бюджетного відшкодування, довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів.
За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивачів про визнання неправомірними дій ДПІ у м. Вінниці, що полягають у невизнанні податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2010 року, як податкової звітності.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Вінницького окружного адміністративного від 14 вересня 2010 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного від 14 вересня 2010 року - залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного від 14 вересня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді: