Справа: № 2а-12054/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А.
Суддя-доповідач: Шостак О.О.
Іменем України
"09" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Шостака О.О.,
суддів Ізмайлової Т.Л., Костюк Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління юстиції у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у м. Києві, Відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про скасування наказу та поновлення на роботі, -
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ГУЮ у м. Києві, ДВС Дарницького РУЮ у м. Києві про скасування наказу та поновлення на роботі.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2010 року позов задоволено частково: визнанні протиправними та скасовані п. 3,4 Наказу ГУЮ у м. Києві № 1025/3 від 25.06.2009 року в частині звільнення позивача з посади головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького РУЮ ГУЮ у м. Києві; поновлено ОСОБА_2 на посаді головного державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ ГУЮ у м. Києві з внесенням відповідного запису в трудову книжку; стягнуто на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 17207,88 грн.; зобов'язано ГУЮ у м. Києві розглянути заяву ОСОБА_2 щодо його звільнення за власним бажанням. В решті позову -відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, з 10.08.2004 року позивач працював державним службовцем в органах юстиції, а 26.03.2008 року його було переведено на посаду головного державного виконавця відділу ДВС Дарницького РУЮ у м. Києві.
03.04.2009 року з 09:00 год. до 14:00 год. позивач був відсутній на робочому місці, про що було складено відповідний акт.
Наказом ГУЮ у м. Києві № 1025/03 від 25.06.2009 року ОСОБА_2 було звільнено з займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, а 14.07.2009 року він ознайомився з зазначеним наказом.
Не погоджуючись з наказом про звільнення позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, порушених, на його думку, неправомірними діями відповідача.
При винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на ті обставини, що при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції були порушені норми матеріального права.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності часткового задоволення позову з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну службу»державна служба в Україні -це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює (ст. 14 Закону України «Про державну службу»).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну виконавчу службу" заступники начальників районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби, головні державні виконавці, старші державні виконавці та державні виконавці таких відділів призначаються на посаду та звільняються з посади начальниками Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції за поданням начальників районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби. Ст. 11 вказаного Закону встановлено, що державні виконавці несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому законом (ч. 1).
Як вбачається з матеріалів справи, актом від 03.04.2009 р. зафіксовано, що позивач 03.04.2009 р. з 09:00 год. до 14:00 год. був відсутній на робочому місці.
Проте, як вбачається з листа Київської міської клінічної лікарні № 8 № 2102 від 07.12.2009 р. в обліковій медичній документації лікарні звернення ОСОБА_2 за медичною допомогою не зареєстровано. Водночас у цьому листі йдеться про звернення ОСОБА_2 до лікаря ортопеда-травматолога ОСОБА_3 з проханням здійснити огляд з приводу болі в колінному суглобі. За результатами огляду лікарем був виданий бланк, на якому зафіксовано результати огляду (діагноз та рекомендації), засвідчені підписом та печаткою лікаря ОСОБА_3
В консультативному висновку від 03.04.2009 року, зазначено про часткове пошкодження зв»язочного апарату правого колінного суглоба, герматроз з наданням відповідних рекомендацій.
Територіальне медичне об'єднання м. Києва «Лівобережне»листом № 2573/02 від 07.12.2009 року повідомило суд про звернення 06.04.2009 року ОСОБА_2 до травматолога-ортопеда ОСОБА_4, який підтвердив діагноз встановлений у консультативному висновку. Лікарем було призначено необхідне лікування та відкрито листок непрацездатності № 824708 серії АБШ на період з 06.04.2009 року по 10.04.2009 року.
Вищезазначена інформація підтверджується також листом Центральної районної поліклініки Деснянського району Територіального медичного об'єднання м. Києва «Лівобережне»№ 1517 від 04.12.2009 року.
Відповідно до ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Відповідно до матеріалів справи, позивач був звільнений від роботи з 06.04.2009 року стати до роботи 11.04.2009 року відповідно до листка непрацездатності серії АБШ № 824708 від 11.04.2009 року; з 12.04.2009 року стати до роботи 22.04.2009 року відповідно до листка непрацездатності серії АБС № 165803 від 13.04.2009 року; з 21.04.2009 року стати до роботи 01.05.2009 року відповідно до листка непрацездатності серії АБШ № 896127 від 21.04.2009 року; з 05.05.2009 року стати до роботи 07.05.2009 року відповідно до листка непрацездатності серії АБС 316001 від 05.05.2009 року; з 08.05.2009 року стати до роботи 19.05.2009 року відповідно до листка непрацездатності серії АБС № 050557 від 08.05.2009 року; з 19.05.2009 року стати до роботи 23.05.2009 року відповідно до листка непрацездатності серії АБС № 200912 від 19.05.2009 року.
Позивач наказом ГУЮ в м. Києві №1025/03 від 25.06.2009 р. був звільнений з займаної посади з 03.04.2009 року. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що відповідачам на момент прийняття цього наказу було достеменно відомо про перебування ОСОБА_2 на лікарняному (відмітка табельника або уповноваженої особи, акт службового розслідування), а також про відвідування позивачем лікаря 03.04.2009 р. (консультативний висновок лікаря ОСОБА_3).
Згідно зі ст. 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
В своїй апеляційній скарзі апелянт зауважив, що позивач звернувся до суду з пропуском строку, встановленого ст. 233 КЗпП, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Проте, відповідно до вимог ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів (частина друга).
Порушення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на ньому, наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом (ст. 100 КАС України).
Судова колегія погоджується з висновками суд першої інстанції щодо необхідності поновлення строку звернення до суду з даним позовом, оскільки позивачем помилково було подано аналогічний позов до Дарницького районного суду м. Києва, юрисдикція якого не поширюється на розгляд зазначеної справи.
З огляду на вищевикладене, апеляційна інстанція погоджується з висновками Окружного адміністративного суду м. Києва щодо необхідності поновлення позивача на попередній посаді та скасування п. 3.4 Наказу ГУЮ у м. Києві № 1025/03 від 25.06.2009 року в частині звільнення ОСОБА_2
Крім того, прийшовши до висновку про незаконність звільнення ОСОБА_2 з займаної посади, суд першої інстанції правомірно стягнув на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, обставини справи з'ясовані повно та об'єктивно, а тому підстав для його скасування не вбачається.
За таких обставин апеляційна скарга Головного управління юстиції у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у м. Києві, Відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про скасування наказу та поновлення на роботі -залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу Головного управління юстиції у м. Києві -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у м. Києві, Відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про скасування наказу та поновлення на роботі -без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в строки, встановлені ч. 2 ст. 212 КАС України шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: