справа № 361/1548/25
провадження № 2/361/524/25
13.02.2025
13 лютого 2025 року м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Дутчак І.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики,стягнення процентів за користування чужими грошима, інфляційних втрат і трьох процентів річних від прострочених сум,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила суд стягнути із ОСОБА_2 на її користь заборгованість за 11 (одинадцяти) договорами позики, укладеними між ними у формі розписок: 23 листопада, 23 і 27 грудня 2021 року, 09 і 12 січня та 23 лютого 2022 року, 11 і 24 лютого, 01 квітня та 01 травня 2023 року, проценти за користування чужими грошима, інфляційні втрати і три проценти річних від прострочених сум, всього - у загальному розмірі 3197556 грн. 60 коп.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач ОСОБА_1 обґрунтовувала свої позовні вимоги наявністю у відповідача ОСОБА_2 перед нею (позивачем) сукупної вказаної вище суми заборгованості за 11 (одинадцяти) договорами позики, укладеними між ними у різні дати, процентів за користування чужими грошима, інфляційних втрат і трьох процентів річних від прострочених сум за різні періоди.
Виходячи з наведеного вище, слід дійти висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовуються різними обставинами і доказами, зокрема, різними договорами позики, різною валютою надання коштів у позику, різними розрахунками заборгованості відповідача ОСОБА_2 та за різні періоди часу.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст. ст. 55, 129 Конституції України застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
У розумінні наведених норм, реалізація конституційного права на судовий захист, ставиться у залежність від положень процесуального закону, у даному випадку норм ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основна вимога).
У ч. 2 ст. 188 ЦПК України встановлено, що суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; одного й того самого позивача до різних відповідачів; різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що об'єднані в одне провадження можуть бути декілька позовних вимог, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї із них залежить вирішення інших, тобто вони є похідними.
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються пов'язаністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же підстав або доказів, зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування цим кредитом і неустойки.
Метою об'єднання позовних вимог є можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Об'єднання непов'язаних між собою вимог в одному позові, тобто таких, які не пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги, є порушенням правил об'єднання вимог.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підставою позову є обставини, на яких ґрунтується вимога позивача із посиланням на докази, що підтверджують ці обставини, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами в цивільному судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Під час розгляду заявлених позивачем ОСОБА_1 у даному позові вимог, суд має надати оцінку умовам кожного із укладених відповідачем ОСОБА_2 договорів позики та правовій природі кожного з них, а також встановити обставини щодо виконання/невиконання сторонами умов цих договорів, обставин укладення договорів, дотримання їх умов сторонами, правомірність заявлених до стягнення сум, інфляційних втрат і трьох процентів річних від прострочених сум, суду необхідно проводити окрему процесуальну процедуру з визначенням та дослідженням різного кола доказів, пов'язаних із встановленням обставин, на які посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, тому заявлені позивачем вимоги не можуть бути об'єднані в одне провадження та сумісний їх розгляд є неможливим.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що, пред'явивши вимоги про стягнення сум заборгованості за різними договорами позики, укладеними у різні дати, різній валюті, різними розрахунками заборгованості відповідача ОСОБА_2 , процентів за користування чужими грошима, інфляційних втрат і трьох процентів річних від прострочених сум за різний період, позивачем ОСОБА_1 порушено правила об'єднання позовних вимог, визначені у ст. 188 ЦПК України, оскільки такі позовні вимоги не пов'язані між собою, підставою їх виникнення або поданими доказами, такі вимоги не є основними і похідним, позовні вимоги заявлені до суду із різних підстав.
Фактично позивачем заявлені окремі позовні заяви із різними предметами спору щодо стягнення сум заборгованості за різними договорами, загальна назва цих позовних вимог - стягнення заборгованості за договорами позики, пред'явлена до одного відповідача, не може свідчити про їх пов'язаність між собою підставою їх виникнення або поданими доказам, дані вимоги не є однорідними та такими, які нерозривно пов'язані між собою.
Всупереч вимогам ст. 188 ЦПК України позивач ОСОБА_1 з власної ініціативи об'єднала 11 (одинадцять) позовних вимог без дотримання правил їх об'єднання.
Здійснивши всупереч положенням ст. 188 ЦПК України об'єднання позовних вимог, ОСОБА_1 , визначивши ціну позову загальною сумою заборгованості за договорами позики, та сплативши судовий збір лише у розмірі 15140 грн., створила штучну ситуацію, яка може бути розцінена як уникнення від сплати судового збору в державний бюджет України, оскільки ці вимоги є предметом окремих позовів та за подачу яких, сплаті підлягає судовий збір за кожну окрему вимогу майнового характеру в розмірі 1 % від ціни позову.
При цьому, судом не встановлено наявності підстав для застосування положень ст. 188 ЦПК України щодо роз'єднання позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
Виходячи з наведеного вище, враховуючи порушення ОСОБА_1 правил об'єднання позовних вимог, подана нею позовна заява підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 4, 5, 175, 177, 185, 188, 259, 260 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики, стягнення процентів за користування чужими грошима, інфляційних втрат і трьох процентів річних від прострочених сум повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Дутчак І. М.