Справа: № 2а-6795/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Мацький Є.М.
Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
"18" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Кучми А.Ю
Бистрик Г.М.
при секретарі: Комісаренко В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Чижівська паперова фабрика»до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВАТ «Чижівська паперова фабрика»звернулися до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Новоград-Волинської ОДПІ № 0006191502/1 від 9.08.2010 р. та № 0009551502/1 від 9.08.2010 р.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0006191502/1 від 9.08.2010 р. та № 0009551502/1 від 9.08.2010 р.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, Новоград-Волинською ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.06.2010 року державним податковим інспектором Новоград-Волинської ОДПІ була проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість ВАТ «Чижівська паперова фабрика»за квітень 2010 року, про що 18.06.2010 року був складений акт № 791/05-53/15-2. Було встановлено контролюючим органом, що розмір податкового кредиту, зазначений платником в податковій декларації з ПДВ за квітень 2010 року, є більшим, ніж визначено за наслідками невиїзної документальної перевірки. Позивачем задекларовані взаємовідносини з купівлі-продажу з ТОВ «Промоптвостокплюс». Вказаний контрагент не подав до контролюючого органу декларацію з ПДВ за квітень 2010 року і не сплатив до бюджету ПДВ, внаслідок чого ТОВ «Чижівська паперова фабрика»не мало право відносити суми ПДВ до податкового кредиту по операціях з вказаним контрагентом.
За наслідками перевірки Новоград-Волинською ОДПІ 9.08.2010 р. були винесені податкові повідомлення-рішення :
1. № 0006191502/1, яким було визначено податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем 118982,59 грн. та за штрафними санкціями 23796,50 грн., а всього 142779,09 грн. за порушення пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР.
2. № 0009551502/1, яким було визначено податкове зобов'язання з ПДВ за о штрафними санкціями 11898,5 грн. за порушення пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Єдиною підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень було те, що контрагент позивача не подав до контролюючого органу декларацію з ПДВ за квітень 2010 року і не сплатив до бюджету ПДВ.
Інших правових та фактичних підстав для зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією не встановлено.
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття Новоград-Волинською ОДПІ податкових повідомлень-рішень № 0006191502/1 від 9.08.2010 р. та № 0009551502/1 від 9.08.2010 р., з таких підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що за виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР , відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп.. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту виконання платником податку вимог закону щодо подання до податкового органу податкової декларації, як то передбачено пп.. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 цього Закону, позивач має право на відшкодування податку на додану вартість.
Всі суми ПДВ, які віднесені до складу податкового кредиту за квітень 2010 року підтверджені позивачем наданими та приєднаними до справи податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями про оплату придбаних товарно-матеріальних цінностей.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутність документального підтвердження сплати до бюджету податку на додану вартість постачальником товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не ставив таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товару своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.
Чинним законодавством України на покупця товару - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та заявлені суми від'ємного значення до бюджетного відшкодування перевіряти дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.
Факт порушення контрагентами-постачальниками своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Таких доказів суду контролюючим органом надано не було і вказані факти не доведені.
Відповідно до пп. 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з пп. 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Відповідач не спростував доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) продавець був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем.
У п. 1.3 ст. 1 Закону про ПДВ платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону про ПДВ платники податку, визначені у пп. «а», «в», «г», «д»п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
Факт здійснення реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом засвідчується наданими та приєднаними до справи документами : видатковими документами, податковими накладними; довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, де засвідчено, що ТОВ «Промоптвостокплюс»зареєстровано і знаходиться за місцем реєстрації; довідками про взяття на облік платника податків, свідоцтвами про державну реєстрацію ТОВ «Промоптвостокплюс».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання відповідача на порушення позивачем п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки вказана норма стосується продавця, а не покупця.
За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття Новоград-Волинською ОДПІ податкових повідомлень-рішень № 0006191502/1 від 9.08.2010 р. та № 0009551502/1 від 9.08.2010 р.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року - залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.
Ухвалу складено в повному обсязі - 19.11.2010 р.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді: