Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
м. Біла Церква, вул. Волонтерська, 7, 09113, (04563) 4-87-97
Справа № 2-2836 2011 рік
21 листопада 2011 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
в складі судді Дмитренко А.М. при секретарі судового засідання Вангородській О.С. розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, за позовом ОСОБА_4 , як 3-ї особи з самостійними вимогами на предмет спору, до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на частину спадкового майна, 3-я особа: Білоцерківська міська рада,-
Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , якому на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 , заповіту складено не було, ще за життя 04.04.1995 року він подарував 16/25 частин цього будинку своїй онуці ОСОБА_4 , а на 9/25 частин будинку відкрилася спадщина, спадкоємцями першої черги були дружина померлого ОСОБА_5 та двоє синів від першого шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які фактично прийняли спадщину кожний на 3/25 частини будинку, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , після її смерті спадщину ніхто не приймав, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 , спадкоємців першої черги не було, фактично спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняв лише його рідний брат ОСОБА_6 на 6/25 частин будинку, ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6 , спадкоємцями першої черги після смерті якого були його дружина ОСОБА_8 та позивач по справі ОСОБА_1 , тобто, кожен фактично прийняв спадщину по 3/25 частини будинку, ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати позивачів ОСОБА_8 , після її смерті фактично прийняли спадщину позивачі-кожний по 3/50 частини, отже, позивачці ОСОБА_2 має належати за спадщиною 3/50 частини, позивачу ОСОБА_1 - 9/50 частин, але оформити свої спадкові права вони не змогли, оскільки 01.02.2008 року відповідачу нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за законом як спадкоємцю цілої частки майна ОСОБА_5 , про це позивачі дізналися лише в лютому 2011 року, в добровільному порядку відповідач владнати цей спір не бажає, а тому позивачі просили суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом за № 43 від 01.02.2008 року після смерті ОСОБА_5 , видане на ім'я відповідача ОСОБА_3 .
В суді позивач ОСОБА_1 /за допомогою перекладача Василенко Л.І., яка має кваліфікацію перекладача першої категорії дактильно-жестової мови глухих/, представник позивача ОСОБА_9 , позивач ОСОБА_2 позовні вимоги уточнили і просили суд визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 01.02.2008 року за № 43 на ім'я ОСОБА_3 , а саме: щодо 6/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_3 , його представник ОСОБА_10 позов не визнали, в суді пояснили, що після смерті ОСОБА_5 дійсно спадщину на 9/25 частин вказаного вище будинку прийняли його дружина ОСОБА_5 та сини від першого шлюбу ОСОБА_6 і ОСОБА_7 - по 3/25 частини кожний, але після смерті ОСОБА_7 і ОСОБА_6 спадщину ніхто не приймав, їхні частки у спадщині залишилися відкритими, позивачі не надали суду безспірних доказів того, що вони фактично прийняли спадщину відповідно до вимог діючого законодавства на момент відкриття спадщини, а тому вони не можуть заявляти вимог щодо визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого на ім'я ОСОБА_3 . 01.02.2008 року.
ОСОБА_4 було подано до суду позовну заяву як 3-ю особою з самостійними вимогами на предмет спору до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на частину спадкового майна, в якій вона посилалася на те, що фактично прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_11 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , і котра проживала та була прописана в спадковому будинку, але нотаріусом їй відмовлено в оформленні спадкових прав, оскільки свідоцтво про право на спадщину на 9/25 частин спірного будинку видано на ім'я ОСОБА_3 , вона просила суд визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом за № 43, видане 01.02.2008 року ОСОБА_3 , встановити факт прийняття нею спадщини після смерті бабусі ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати за нею право власності на 9/50 частин будинку АДРЕСА_1 .
За ухвалою суду від 11.10.2011 року в одне провадження з первісним позовом було об'єднано позовну заяву ОСОБА_4 .
Під час розгляду справи в суді представник ОСОБА_4 зменшив позовні вимоги і просив суд визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом за № 43, видане 01.02.2008 року ОСОБА_3 , встановити факт прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті бабусі ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати за нею право власності на 6/50 частин будинку АДРЕСА_1 , про що суду надано письмову заяву.
Позивачі за первісним позовом, представник позивача ОСОБА_1 позов ОСОБА_4 не визнали.
ОСОБА_3 , його представник позов ОСОБА_4 визнали частково, не заперечували того, що вона дійсно прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 на 3/50 частини спадкового будинку.
Під час розгляду справи за ухвалою суду від 27.10.2011 року до участі в розгляді даної справи в якості 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору було залучено Білоцерківську міську раду як представника інтересів територіальної громади, оскільки в суді було встановлено, що після смерті ОСОБА_7 10.04.2000 року спадкоємців першої черги не було, ніхто інший із заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщини не звертався, тобто, його частка у спадщині залишилася відкритою.
В судове засідання представник 3-ї особи не з'явився, про час розгляду справи повідомлені належним чином, суду надано письмове клопотання щодо розгляду даної справи без участі представника Білоцерківської міської ради.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, покази свідків, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що первісний позов та позов ОСОБА_4 , як 3-ї особи з самостійними вимогами на предмет спору, підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
Так, по справі встановлено, що спірний будинок АДРЕСА_1 належав на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Білоцерківським міським відділом комунального господарства 09.11.1961 року, який 04.04.1995 року подарував 16/25 частин цього будинку ОСОБА_12 , яка в свою чергу подарувала належні їй 16/25 частин будинку ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_13 .
Все наведене стверджується довідкою КП КОР «Білоцерківське МБТІ» /т. 1, а.с. 16/, копією договору дарування від 07.07.2004 року /т. 1, а.с. 19/, копією свідоцтва про право власності і копією витягу з реєстру про реєстрацію прав власності на нерухоме майно /т.1, а.с. 98-99/.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_13 змінив прізвище на ОСОБА_14 , що слідує з копії висновку про надання дозволу на зміну імені /прізвища, власного імені, по батькові/ відділу РАЦС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 29.12.2007 року та копії свідоцтва про зміну імені /т.1, а.с.95-96/.
Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер і після його смерті відкрилася спадщина на 9/25 частин вказаного вище житлового будинку.
Оскільки заповіту померлий не залишив, то спадкоємцями першої черги за законом після його смерті були його дружина ОСОБА_5 , з якою він одружився 08.02.1966 року, його сини від першого шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , що стверджується копією свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , копією запису акта про одруження /т.1, а.с. 15,84, 94/, не заперечується особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.529 ЦК України /в редакції 1963 року/, який діяв на момент відкриття спадщини, спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти /у тому числі усиновлені/, дружина і батьки /усиновителі/ померлого.
За ст.548 цього Кодексу, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. А згідно ст. 549 цього Кодексу, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Як було встановлено в судовому засіданні, ніхто із спадкоємців ОСОБА_5 із заявою до нотаріальної контори не звертався, але всі вони прийняли спадщину, оскільки на момент смерті спадкодавця проживали і були прописані в спадковому будинку, розподілу будинку в натурі між співвласниками не було, тобто, вони фактично вступили в управління та володіння спадковим майном.
Ці обставини підтверджуються копією будинкової книги на спірний будинок /т.1, а.с.21- 32/, показами свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які проживають по АДРЕСА_1 і знали сім'ю ОСОБА_17 , не заперечуються особами, які беруть участь у справі.
А тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 на 9/25 частин будинку по АДРЕСА_1 -по 3/25 частини кожний.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, після його смерті відкрилася спадщина на належну йому частку спадкового майна, тобто, на 3/25 частини вказаного вище будинку, спадкоємців першої черги у нього не було, що підтвердили в суді всі особи, які брали участь у розгляді справи.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі за первісним позовом посилалися на те, що спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняв його рідний брат ОСОБА_6 , як спадкоємець другої черги за законом, оскільки заповіту померлий не залишив.
Але ці твердження повністю спростовуються дослідженими в суді доказами.
Так, згідно даних управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУ МВС України в Київській області, одержаних на запит суду /т.1, а.с.178/, ОСОБА_6 з 27.03.1996 року по 27.03.2001 року відбував покарання в місцях позбавлення волі.
Отже, протягом шести місяців після смерті спадкодавця ОСОБА_6 не було вчинено жодних дій, які свідчили б про прийняття ним спадщини відповідно до ст.549 ЦК України, на що вже було вказано вище, а сам тільки факт його прописки у спірному будинку на момент відкриття спадщини не свідчить про прийняття ним спадщини після смерті брата.
Оскільки у померлого не було спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, то його частка у удинку, яка становить 3/25, не успадковувалася, а тому судом і було залучено до участі у справі Білоцерківську міську раду як представника інтересів територіальної громади м.Білої Церкви.
Таким чином, ОСОБА_6 успадкував після смерті свого батька 3/25 частини спірного будинку, на що вказано вище в рішенні, а після звільнення з місць позбавлення волі з 2001 року продовжував проживати у будинку по АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер, заповіту він не залишив, а спадкоємцями першої черги за законом після його смерті були його дружина ОСОБА_8 /до шлюбу- ОСОБА_18 / та син ОСОБА_1 -позивач по справі, що слідує з копій свідоцтв про смерть ОСОБА_6 , про одруження його з ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_8 , про народження ОСОБА_1 /т.1, а.с.7, 9, 13/.
За ст.1261 ЦК України /в редакції 2003 року/ у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
А відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із/спадкоємців за законом є рівними.
За ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Позивачі за первісним позовом посилалися в суді на те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_1 вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 -чоловіка і батька, оскільки вони були прописані і проживали з ним в одному будинку.
Так, згідно записів будинкової книги, на яку вказано вище в рішенні, ОСОБА_8 та ОСОБА_1 дійсно постійно зареєстровані у будинку АДРЕСА_1 .
Той факт, що син і дружина ОСОБА_6 проживали в спірному будинку, підтвердили в суді свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , які проживають по АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 , добре знали сім'ю ОСОБА_17 , показали в суді, що ОСОБА_19 , його мати і сестра ОСОБА_20 займалися похованням ОСОБА_21 , після смерті батька ОСОБА_19 почав робити косметичний ремонт у частині будинку, де проживає, сплачував борги за комунальні послуги, ОСОБА_22 вони також часто бачили за вказаною адресою, чули про те, що у неї є дача в м.Узині.
Заперечуючи проти первісного позову, ОСОБА_3 та його представник посилалися на те, що як сам ОСОБА_19 , так і його мати ОСОБА_8 не проживали у спірному будинку на час смерті ОСОБА_6 , оскільки там неможливо було проживати, а тому вони не прийняли спадщину у визначений законом спосіб після його смерті.
В обгрунтування своїх заперечень відповідач ОСОБА_3 і його представник посилалися на покази свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 .
Так, свідок ОСОБА_23 показав, що він є знайомим ОСОБА_3 , в кінці 2003 року допомагав йому виносити зі спірного будинку речі сестри ОСОБА_29 , яка переїхала проживати в м. Київ,
також допомагав робити ремонт в частині будинку, яку займав ОСОБА_30 із сім'єю, хто проживав у другій половині будинку, він не бачив і не знає. .
Свідок ОСОБА_24 показала, що вона знає ОСОБА_3 близько 11 років, в 2004
: році він із своєю сім'єю переїхав проживати у спірний будинок, хто проживав у другій половині
будинку, вона точно сказати не може.
Отже, показами цих свідків не підтверджується взагалі той факт, що позивач
ОСОБА_1 і його мати не проживали у спадковому будинку на час смерті ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_31 - батько позивача, показав, що він в 2004-2005 році проживав у
спірному будинку десь близько року, допомагав синові робити ремонт, ОСОБА_32 і
ОСОБА_33 в цьому будинку не проживали. .
Але покази цього свідка оцінюються судом критично, оскільки він, як батько відповідача,
зацікавлений у вирішенні спору на користь його сина, крім того, жодними іншими достовірними
доказами не підтверджується факт його проживання саме у вказаний ним час у даному будинку.
Свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_34 , які проживають по в будинку
АДРЕСА_4 , показали, що знають ОСОБА_3 з весни 2004 року,
познайомилися при встановленні меж землекористування між земельними ділянками їхніх
домоволодінь, які межують, вони зверталися до нього щодо підписання акту погодження меж ,
землекористування, хто ще проживав у цьому будинку, їм невідомо, бо вони більше нікого, крім сім і
ОСОБА_14 , там не бачили, в 2010 році за свої кошти вони виконували роботи щодо облаштування
каналізації до їхнього будинку, каналізаційна труба проводилася через ділянку домоволодіння по
АДРЕСА_1 , дозвіл на це надавав ОСОБА_3 , ніхто інший там не проживав.
Але вказані свідки дають покази щодо обставин по справі за період з весни 2004 року, не
вказуючи точно дати, тоді як ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , крім того, ці свідки проживають по
іншій вулиці, а свої висновки стосовно того, що ніхто інший, крім ОСОБА_3 та його сім'ї у
спірному будинку не проживає, вони зробили на підставі того, що зверталися по питанню погодження
меж тільки до нього та інколи проходили через подвір'я цього домоволодіння і бачили, що двері на
іншій частині будинку закриті, світло в будинку не горіло, крім того, свідки надають покази щодо 2010
року, які ніяким чином не можуть вплинути на вирішення даного спору.
Свідок ОСОБА_27 , яка з її слів, працювала з 2001 року у Білоцерківській філії
газового господарства і обслуговувала АДРЕСА_6, показала, що за будинком АДРЕСА_1 рахувалася
заборгованість за спожитий газ ще з 1996 року, газопостачання будинку було припинено за борги, вона
бачила за місцем проживання тільки ОСОБА_21 і спілкувалася тільки з ним, коли вона
приходила з перевіркою, то на дверях будинку постійно висів замок, там ніхто не проживав, зі слів
сусідів вона знає, що дружина ОСОБА_17 проживала десь у родичів.
З показів свідка ОСОБА_28 , яка працює контролером газового господарства в
м. Узині з 2003 року слідує, що ОСОБА_32 з сином проживали в
АДРЕСА_5 , яку свідок обслуговувала, плата за спожитий газ нараховувалася за цією
адресою на одну особу, але висновок про те, що мати і син тут постійно проживають, вона зробила на
тій підставі, що при проведенні перевірок ОСОБА_32 була вдома, свідок проходила по цій вулиці
на роботу і бачила зранку біля будинку ОСОБА_19 .
Але суд вважає, що тільки ті обставини, що при проведенні перевірок, періодичність
яких з показів цих же свідків становить один раз у три місяці, свідки бачили за вказаними вище
адресами ОСОБА_21 чи ОСОБА_22 , не може безспірно підтверджувати факт проживання
чи непроживання особи за відповідною адресою, крім того, свідки по характеру роботи обслуговували і
перевіряли багато будинків, але чому і через стільки років вони так детально пам'ятають наведені ними
обставини і стосовно тільки конкретних боржників, достовірно встановити в суді не вдалося.
Крім показів свідків, в обгрунтування своїх заперечень на первісний позов, відповідач
ОСОБА_3 і його представник посилалися на те, що ОСОБА_8 належав на праві власності
будинок в м.Узині, де вона постійно проживала.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 належав на праві власності на
підставі договору купівлі-продажу від 17.09.2002 року житловий будинок
АДРЕСА_5 , що стверджується копією договору купівлі-продажу /т.2, а.с.3/та
довідкою Білоцерківського МБТІ /т.2 а.с.2/.
Суду також надано копію договору на ім'я ОСОБА_8 від 16.01.2003 року про
користування електричною енергією, який вона уклала як власник будинку по
АДРЕСА_5 /т.2, а.с. 8-10/.
А тому проаналізувавши всі вищенаведені докази, суд вважає, що дійсно ОСОБА_8
на час смерті її чоловіка ОСОБА_6 мала на праві власності інше житло, сплачувала за вказаною
адресою кошти за житлово-комунальні послуги, отже, достовірних доказів тому, що вона проживала
постійно зі спадкодавцем на час його смерті суду не було надано, а тому суд не може вважати
доведеним те, що вона прийняла спадщину після смерті свого чоловіка на частину будинку АДРЕСА_1 .
Але суд вважає, що наданими доказами не спростовується той факт, що ОСОБА_1 проживав разом із батьком на час його смерті за вказаною вище адресою, оскільки іншого житла він не мав, безспірних доказів щодо факту його непроживання за місцем реєстрації суду не було надано.
Як роз'яснено в п.211 Інстркуції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту України від 03.03.2004 року № 20/5, зареєстрованого в Мінюсті України 03.03.2004 року за № 283/8882, документами, на підставі яких видається свідоцтво про право на спадщину, і які підтверджують факт постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем, є в т.ч. реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_6 на 3/25 частини будинку по АДРЕСА_1 .
Щодо успадкування частки в цьому будинку ОСОБА_2 , то це право вона б мала в разі, якби частку успадкувала її мати ОСОБА_8 , а спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 вона не може бути.
Що стосується успадкування 3/25 частин спірного будинку, які належали в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_5 , то суд виходить з наступного.
Так, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, спадкоємцем за законом першої черги після її смерті могла бути її дочка ОСОБА_11 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Наведене стверджується матеріалами спадкової справи за № 43 після смерті ОСОБА_5 , копію якої надано на запит суду Другою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою /т.1, а.с.79-103/.
Відповідно до ч.2 ст.529 ЦК України /в редакції 1963 року/ онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом , якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Як встановлено судом і не заперечується особами, які брали участь у справі, спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 є її внуки- ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , мати яких ОСОБА_11 померла до відкриття спадщини після смерті їх бабусі.
Дослідженими в суді доказами безспірно доведено той факт, що ОСОБА_4 фактично прийняла спадщину після смерті бабусі, оскільки вона була співвласником спадкового будинку, постійно проживала і була зареєстрована у цьому будинку до кінця 2003 року, а 07.07.2004 року подарувала належні їй на праві власності 16/25 частин будинку своєму брату- ОСОБА_3 .
Суд також вважає, що спадщину після смерті бабусі прийняв і ОСОБА_3 .
Так, 01.02.2008 року ОСОБА_3 звернувся до Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори із заявою, в якій просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті бабусі і в якій вказав на те, що він прийняв спадкове майно, яке складається з частини житлового будинку по АДРЕСА_1 та грошових вкладів.
ОСОБА_3 надано до суду копії ощадних книжок на ім'я ОСОБА_5 /т.1,а.с.127-131/.
В матеріалах вказаної вище спадкової справи є копія свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане на ім'я ОСОБА_3 01.02.2008 року на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 , яке складається з грошових вкладів, які знаходяться в філії Ощадбанку м.Біла Церква 211/049 та 211/075 на відповідних рахунках, свідоцтво зареєстровано в реєстрі за № 1-427, представником ОСОБА_35 дане свідоцтво не оспорювалося, а позивачі за первісним позовом не належать до числа тих осіб, які мають право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , а тому їхні права не є в даному випадку порушеними.
А відповідно до п.220 вказаної вище Інструкції, свідоцтво про право на спадщину на грошовий вклад, щодо якого вкладник зробив розпорядження банку (фінансовій установі), а також на грошовий вклад, щодо якого відсутнє заповідальне розпорядження, після смерті вкладника видається нотаріусом спадкоємцям на загальних підставах.
Крім того, вважається, якщо спадкоємець прийняв частину спадщини, то він прийняв всю спадщину після смерті спадкоджавця.
Отже, суд вважає, що як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_4 , фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 на 3/25 частини будинку по АДРЕСА_1 -по 3/50 частини кожний.
А тому суд вважає за можливе встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_36 та визнати за ОСОБА_4 право власності на 3/50 частини вищенаведеного будинку, оскільки постановою державного нотаріуса Другої Білоцерківської міської державної
нотаріальної контори від 23.09.2011 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 .
Як вказано вище в рішенні, на ім'я ОСОБА_3 було видано 01.02.2008 року свідоцтво про право на спадщину на 9/25 частин спадкового будинку після смерті ОСОБА_5 за № 43, яке зареєстроване в реєстрі за № 1-425.
Але судом під час розгляду справи встановлено, що на 3/25 частини цього будинку спадщину фактично прийняв ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_6 та на 3/50 частини будинку спадщину фактично прийняла ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 .
Відповідно до ст. 1301 ЦК України /в редакції 2003 року/, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
А тому суд вважає за можливе первісний позов задовольнити частково та визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_3 від 01.02.2008 року за № 43, а саме, щодо 3/25 частин спадкового будинку, які фактично успадкував після смерті батька ОСОБА_6 - ОСОБА_1 .
Суд також вважає за можливе задовольнити частково і позов ОСОБА_4 та встановити факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_5 , визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_3 від 01.02.2008 року за № 43, а саме, щодо 3/50 частин спадкового будинку та визнати за ОСОБА_4 право власності на 3/50 частини вищенаведеного будинку.
На підставі ст.ст.79,81,88 ЦПК України, оскільки позов подано до суду до введення в дію Закону України «Про судовий збір», підлягають відшкодуванню на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 судові витрати: судовий збір в сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн., всього 45,50 грн.
На користь ОСОБА_4 підлягають відшкодуванню зі всіх відповідачів в рівних частинах понесені нею судові витрати: судовий збір в сумі 102 грн. /відповідно до задоволеної частини
позовних вимог/ і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, всього 222 грн.: 3 = 74 грн.
А тому враховуючи все наведене та керуючись ст.ст. 529, 548, 549 ЦК України /в редакції 1963 року/, ст.ст. 1261, 1267, 1268,1270,1301 ЦК України /в редакції 2003 року/, п.п.211,220 Інстркуції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту України від 03.03.2004 року № 20/5, зареєстрованого в Мінюсті України 03.03.2004 року за № 283/8882, ст.ст. 10, 60, 79,88,209,212-215 ЦПК України, суд-
222 грн.: 3 = 74 грн.
А тому враховуючи все наведене та керуючись ст.ст. 529, 548, 549 ЦК України /в редакції 1963 року/, ст.ст. 1261, 1267, 1268, 1270, 1301 ЦК України /в редакції 2003 року/ , п.п. 211, 220 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту України від 03.03.2004 року № 20/5, зареєстрованого в Мінюсті України 03.03.2004 року за № 283/8882, ст.ст. 10,60,79,88,209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати частково недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом, видане
1 лютого 2008 року державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Магдич Т.І. на ім'я ОСОБА_3 на спадкове майно, що складається з 9/25 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд під АДРЕСА_1 , зареєстроване в реєстрі за № 1-425, а саме: щодо 3/25 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд під АДРЕСА_1 .
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 вікторовчиа понесені ним судові витрати в розмірі 45 грн.50 коп.
Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті бабусі ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 /мати ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 /.
Визнати частково недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 01 лютого 2008 року державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Магдич Т.І. на імя ОСОБА_3 на спадкове майно, що складається 9/25 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд під АДРЕСА_1 , зареєстроване в реєстрі № 1-425, а саме: щодо 3/50 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд під АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 3/50 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд під АДРЕСА_1 .
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 по 74 грн. судових витрат з кожного.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя А.М. Дмитренко