65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
"17" лютого 2025 р.Справа № 916/513/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши заяву (Вх. № 4-7/25 від 13.02.2025) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “ПЕРШЕ ТРАВНЯ» про забезпечення позову до подання позовної заяви,
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “ПЕРШЕ ТРАВНЯ» звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-якому державному реєстратору або нотаріусу здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі прав на нерухоме майно на підставі Договору суборенди землі №СО10-06/2024-1 від 10.07.2024 року, укладеного між СТОВ “ПЕРШЕ ТРАВНЯ» та Фермерським господарством “ШМЕЛЬ» на земельні ділянки загальною площею 3088,6535 га.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2025 заяву по справі № 916/513/25 розподілено на розгляд судді Нікітенка С.В.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “ПЕРШЕ ТРАВНЯ» посилається на те, що 12 лютого 2025 року з відомостей публічного реєстру прав на нерухоме майно адвокату Ковальчук І.М., яка діє від імені та в інтересах СТОВ «ПЕРШЕ ТРАВНЯ», стало відомо, що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Валієвою Валерією Валеріївною здійснено державну реєстрацію права суборенди на земельні ділянки, які використовуються на праві оренди СТОВ “ПЕРШЕ ТРАВНЯ“.
Фермерське господарство “ШМЕЛЬ“ надало нотаріусу для проведення державної реєстрації права суборенди Договір суборенди на 535 земельні ділянки загальною площею 3088,6535 га, відносно яких приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Валієвою Валерією Валеріївною введено заявки на державну реєстрацію права суборенди, реєстрація права суборенди триває.
Заявник вказує, що рішень про передачу земель у суборенду не приймав, жодних договорів чи протоколів не підписував. Печатка з володіння керівника підприємства не вибувала. Вважає, що відбувається рейдерське захоплення підприємства.
З метою зупинення незаконних реєстрацій СТОВ «ПЕРШЕ ТРАВНЯ» звернулось з листом до Офісу протидії рейдерства та поліції.
Заявник вважає, що таке захоплення відбувається за попередньою змовою групою осіб, в тому числі, нотаріуса, адже для державної реєстрації не було подано оригіналів документів, на протоколах відсутні печатки і документи містять ознаки підробності, які не могли не викликати у нотаріуса обґрунтованих підозр.
Заявник також зазначає, що для державної реєстрації права суборенди було подано Договір суборенди землі № СО10-06/2024-1 від 10.07.2024, укладений, буцімто, СТОВ «ПЕРШЕ ТРАВНЯ», який надалі іменується в договорі "суборендодавець", в особі директора Косюка Сергія Олексійовича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Фермерським Господарством "ШМЕЛЬ", який надалі йменуються в договорі "Суборендар", в особі голови Стоянової Валентини Миколаївни, яка діє на підставі Статуту, з другої сторони.
Договір суборенди у позивача відсутній, про його існування нам відомо з реєстру прав на нерухоме майно. Підпис на даному договорі не належить керівнику підприємства, а відбиток печатки не є тотожним печатці підприємства.
Отже, заявник вважає, що подальше вчинення реєстраційних дій відносно орендованих земельних ділянок на підставі спірного договору оренди знищить земельний банк підприємства, а можливе рішення суду про визнання договору суборенди недійсним не матиме сенсу.
Розглянувши матеріали заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “ПЕРШЕ ТРАВНЯ» про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При вжитті таких заходів суд повинен з'ясувати наявність зв'язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник.
Позовні вимоги, що має намір заявити Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “ПЕРШЕ ТРАВНЯ» будуть вимоги про визнання недійсним договору суборенди з підстав підробності даного документу.
Таким чином, у даному випадку має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до господарського суду.
При цьому суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Наведена правова позиція викладена і у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
При цьому законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і ст. 137 ГПК України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах 2, 5, 6, 7 ст. 137 ГПК України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
При цьому суд зазначає, що підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.
Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод “Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі “Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі “Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття “ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Наразі господарський суд зазначає, що обставини щодо наявності/відсутності обставин, якими в подальшому будуть обґрунтовуватись позовні вимоги, суд встановлює під час ухвалення рішення по суті спору, разом цим, заява про забезпечення позову містить відповідні обґрунтування, на підтвердження яких надано докази та які суд має оцінити, вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав саме для вжиття заходів забезпечення позову.
Як слідує з матеріалів заяви, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “ПЕРШЕ ТРАВНЯ» займається вирощуванням сільськогосподарської продукції на орендованих земельних ділянках на території смт. Велика Олександрівка Бериславського району Херсонської області.
12 лютого 2025 року заявник, отримавши Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, йому стало відомо про державну реєстрацію права суборенди на 535 земельних ділянок загальною площею 3088,6535 га за ФГ “ШМЕЛЬ», які використовуються на праві оренди СТОВ “ПЕРШЕ ТРАВНЯ».
Підставою для державної реєстрації права власності за ФГ “ШМЕЛЬ» на 535 земельних ділянок загальною площею 3088,6535 га зазначено Договір суборенди земельної ділянки № СО10-06/2024-1 від 10.06.2024.
Суд враховує, що в обґрунтування заяви про забезпечення позову Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “ПЕРШЕ ТРАВНЯ» посилається на неукладення ним договору суборенди землі на 535 земельних ділянок на загальну площу понад 3000 га та дії щодо перереєстрації орендованих земельних ділянок. Подальше вчинення реєстраційних дій відносно орендованих земельних ділянок на підставі спірного договору оренди знищить земельний банк підприємства, а можливе рішення суду про визнання договору суборенди недійсним не матиме сенсу.
З огляду на вищевикладене, оцінивши в сукупності доводи заявника та надані ним докази, суд вважає такий вид забезпечення позову, як заборона будь-якому державному реєстратору або нотаріусу здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі прав на нерухоме майно на підставі Договору суборенди землі № СО10-06/2024-1 від 10.07.2024, укладеного між СТОВ “ПЕРШЕ ТРАВНЯ» та Фермерським господарством “ШМЕЛЬ» на земельні ділянки загальною площею 3088,6535 га, обґрунтованим та співмірним із предметом та підставами майбутнього позову.
Суд зазначає, що обраний заявником захід забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності ФГ "ШМЕЛЬ".
Відповідно до частин 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Частинами 1 та 4 ст. 141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків відповідача у справі, у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, відповідач у справі не позбавлений права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених ст. 141 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву (Вх. № 4-7/25 від 13.02.2025) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “ПЕРШЕ ТРАВНЯ» про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-якому державному реєстратору або нотаріусу здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі прав на нерухоме майно на підставі Договору суборенди землі № СО10-06/2024-1 від 10.07.2024, укладеного між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “ПЕРШЕ ТРАВНЯ» та Фермерським господарством “ШМЕЛЬ» на земельні ділянки загальною площею 3088,6535 га.
3. Стягувачем за цією ухвалою є - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “ПЕРШЕ ТРАВНЯ» (74100, Херсонська обл., Великоолександрівський район, селище міського типу Велика Олександрівка, вул. Свободи, буд. 109; код ЄДРПОУ 03785102).
4. Боржником за цією ухвалою є - Фермерське господарство “ШМЕЛЬ» (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. 32; код ЄДРПОУ 19228326).
Ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа. В силу ст. 129-1 Конституції України та ст. 144 ГПК України ця ухвала є обов'язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.
Відповідно до приписів ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала набрала законної сили 17 лютого 2025 року.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до частини 1 статті 256 ГПК України.
Ухвалу підписано 17.02.2025.
Суддя Нікітенко Сергій Валерійович