Справа № 468/263/25
2/468/350/25
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
17.02.2025 року суддя Баштанського районного суду Миколаївської області Муругов В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
13.02.2025 року до Баштанського районного суду Миколаївської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
За загальним правилом, визначеним ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Альтернативна підсудність визначена ст. 28 ЦПК України, яка, серед іншого, передбачає випадки, коли позивач у справі, що випливає з аліментних зобов'язань, може звернутись до суду за зареєстрованим місцем свого проживання, а саме - позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
При цьому, подана ОСОБА_1 позовна заява про зменшення розміру аліментів, не міститься в переліку позовів, що випливають з аліментних зобов'язань, для яких передбачена альтернативна підсудність, оскільки, по-перше, ч.1 ст. 28 ЦПК України прямо вказує, що до визначених ст. 192 Сімейного кодексу України різновидів позовів про зміну розміру аліментів (зменшення або збільшення розміру аліментів) альтернативна підсудність застосовується виключно до одного з вказаних видів позовів, а саме до позовів про збільшення розміру аліментів.
По-друге, зміна способу стягнення аліментів (ст. 181 Сімейного кодексу України) та зміна розміру аліментів (ст. 192 Сімейного кодексу України) передбачені різними статтями, стосуються різних обставин, тому не є тотожними.
Це підтверджується окрім вже процитованого положення ч.1 ст. 28 ЦПК України також і аналізом ст. 5 Закону України «Про судовий збір» де позови про зміну розміру аліментів (а саме про його збільшення) та зміну способу їх стягнення є самостійними позовами, так за п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Відповідно до висловленої в постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року №638/9910/13-ц позиції позови про стягнення аліментів охоплюють всі вимоги, пов'язані з невиконанням обов'язку щодо утримання.
За такого, визначена ч.1 ст. 28 ЦПК України альтернативна підсудність і передбачені п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» пільги по сплаті судового збору спрямовані на додаткові процесуальні гарантії саме для одержувача таких аліментів, а не для протилежної сторони у спорі (платника аліментів).
У зв'язку з цим, суддя вважає, що позов платника аліментів до одержувача аліментів про зменшення їх розміру має розглядатись за загальними правилами підсудності, визначеними ч.1 ст. 27 ЦПК України.
В тексті позову позивач вказав, що зареєстрованим місцем проживання відповідача є м. Снігурівка Миколаївської області, що знаходиться поза межами територіальної юрисдикції Баштанського районного суду Миколаївської області.
При цьому вказаний населений пункт до прийняття постанови ВРУ «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 року знаходився на території Снігурівського району Миколаївської області, на яку розповсюджувалася територіальна юрисдикція (підсудність) Снігурівського районного суду Миколаївської області.
Відповідно до пункту 3-1 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.
Зазначені вище обставини вказують на те, що, виходячи із зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання відповідача, вказана справа відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Снігурівського районного суду Миколаївської області.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Вказане є підставою для передачі справи на розгляд Снігурівському районному суду Миколаївської області.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 27 ч.1, 31 ч.1 п.1 ЦПК України, суд
Справу №468/263/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів передати на розгляд Снігурівському районному суду Миколаївської області за правилами територіальної юрисдикції (підсудності), визначеними ч. 1 ст. 27 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.