65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"05" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4121/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.
за участю секретаря судового засідання Бордея О. Ю.
розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу №916/4121/24
за позовом: Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Фонду державного майна України
до відповідачів:
1. Акціонерного товариства “Укртелеком»
2. Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, та повернення до державної власності захисної споруди цивільного захисту № 57605
за участю представників:
від прокуратури: Пустовой В. С.
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: Оборотової Ю. Р. довіреність № 9238 від 09.01.2024, довіреність № 10309 від 15.01.2025;
від відповідача-2: не з'явився;
Керівник Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства “Укртелеком» та Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, в якому просить Господарський суд Одеської області:
- усунути перешкоди державі в особі Фонду державного майна України у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 25.03.2004 № 150 “Про видачу свідоцтва про право власності ВАТ “Укртелеком» на будівлю АТС з господарчими будівлями, розташованими по вул. Олександрійській, 6, та на будівлю переговорного пункту по вул. Олександрійській, 12/1 в м. Іллічівську»;
- усунути перешкоди державі в особі Фонду державного майна України у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності № 1404, видане 30.04.2004 виконавчим комітетом Іллічівської міської ради на 4 поверхову будівлю АТС - загальною площею 2696.1 м2 і господарчих будівель: складу літ “Б», гаражу літ “Д», гаражу-дизельної літ “В», що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 6;
- усунути перешкоди у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом зобов'язання Акціонерного товариства “Укртелеком» (01601, м. Київ, вул. Бульвар Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) повернути державі в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) захисну споруду цивільного захисту - сховище № 57605, яка розташована за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 6, площею 119,8 кв.м.;
- стягнути з відповідачів витрати зі сплати судового збору у сумі 9 084,00 грн на користь Одеської обласної прокуратури та перерахувати його на розрахунковий рахунок №UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552 (юридична та поштова адреса Одеської обласної прокуратури: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3).
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.09.2024 прийнято позовну заяву Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.10.2024, із викликом учасників справи та представника прокуратури у підготовче засідання.
07.10.2025 за вх.№ 36417/24 господарським судом одержано відзив на позовну заяву відповідача-1.
14.10.2024 за вх.№87296/24 господарським судом одержано відзив на позовну заяву відповідача-2.
14.10.2024 за вх.№97316/24 господарським судом одержано пояснення позивача.
14.10.2024 за вх.№37396/24 господарським судом одержано відповідь на відзив відповідача-1.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.10.2024 задоволено заяву Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за вх.№37309/24 від 14.10.2024.
17.10.2024 господарським судом одержано відповідь на відзив відповідача-2.
У підготовчому засіданні 21.10.2024, за участю представників прокуратури та відповідачів 1 та 2, судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, якою підготовче засідання відкладено на 18.11.2024 о 10:30, із викликом учасників справи та представника прокуратури у підготовче засідання, яке постановлено провести у режимі відеоконференції за участю представника відповідача-2.
13.11.2024 за вх.№41093/24 господарським судом одержано заяву відповідача-1 про перенесення розгляду справи.
18.11.2024 о 10:30 підготовче засідання не відбулось, через проведення ГУДСНС України в Одеській області спільно з ГУНП в Одеській області оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.11.2024 призначено підготовче засідання на 04.12.2024 о 16:40, із викликом учасників справи та представника прокуратури у підготовче засідання.
У підготовчому засіданні 04.12.2024, за участю представників відповідачів 1, 2, судом постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.01.2025 о 10:20, із викликом учасників справи та представника прокуратури у судове засідання, яке постановлено провести у режимі відеоконференції за участю представника відповідача-2.
13.01.2025 у судовому засіданні 13.01.2025, за участю представників прокуратури та відповідача 1, судом постановлено протокольну ухвалу, якою відкладено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 05.02.2025 о 15:40, із викликом учасників справи та представника прокуратури у судове засідання.
У судовому засіданні 05.02.2025, за участю представників прокуратури та відповідача 1, судом на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач та відповідач-2 у судове засідання 05.02.2025 не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи наявні відповідні довідки про доставку електронного документа.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, з метою повного та всебічного розгляду даної справи, необхідністю забезпечення можливості учасникам процесу реалізації відповідних процесуальних прав, з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, господарський суд розглянув дану справу у розумний строк відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стислий виклад позиції прокуратури
Спірне сховище належить до сфери управління Фонду державного майна України, а отже держава, в особі ФДМ України, здійснює управління захисними спорудами цивільного захисту, які за законом не підлягають приватизації, та щодо яких діє заборона на передачу до статутного фонду господарських товариств у процесі приватизації.
Подання позову має на меті створення умов, за яких держава в особі Фонду державного майна України як правомірний власник матиме змогу ефективно реалізовувати усі правомочності щодо спірного нерухомого майна, право власності на яке наразі зареєстроване за АТ «Укртелеком», тобто на реальне усунення негативних наслідків, які настали у зв'язку з незаконним відчуженням спірного нерухомого майна у приватну власність. Саме з метою поновлення державних інтересів та повернення майна до державної власності окружна прокуратура звернулася до суду в інтересах держави в особі Фонду державного майна України.
Територіальна комісія по Одеській області, яка була утворена відповідно до спільного наказу Фонду державного майна України та Адміністрації Держспецзв'язку від 18.10.2011 № 1497/283 «Про державне майно, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі» (із змінами) та яка безпосередньо проводила роботу щодо встановлення наявності державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі, не надавала Фонду державного майна України відомості про нерухоме майно (в тому числі захисні споруди цивільного захисту), яке розташоване за адресою: вул. Олександрійська, 6, м. Чорноморськ, Одеська область.
На переконання прокуратури, передача АТ «Укртелеком» у власність сховища № 57605, розташованого за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 6, здійснено з порушенням вимог законодавства України.
Обставинами, що підтверджують наявність в будівлі ПАТ «Укртелеком» по вул. Олександрійська, 6 в м. Чорноморськ Одеського району Одеської області сховища № 57605 є проведення комісійних обстежень даного приміщення, за результатами яких складено акти оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту 29.10.2018, 18.12.2018 та 05.10.2022.
Захисна споруда цивільного захисту в силу положень ч. 2 ст. 178 ЦК України є обмежено оборотоздатною річчю, відтак не може відчужуватись із державної чи комунальної власності у приватну.
На думку прокуратури, сховище № 57605, що розташоване по вул. Олександрійська, 6, в м. Чорноморськ Одеського району Одеської області не могло бути внесено до статутного фонду АТ «Укртелеком», а АТ «Укртелеком» не могло набути право приватної власності на спірну захисну споруду. А отже, рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 25.03.2004 № 150 «Про видачу свідоцтва про право власності ВАТ «Укртелеком» на будівлю АТС з господарчими будівлями, розташованими по вул. Олександрійській, 6, та на будівлю переговорного пункту по вул. Олександрійській, 12/1 в м. Іллічівську» має бути визнано незаконним та скасоване судом.
Прокурор вважає, що оскільки рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 25.03.2004 № 150 «Про видачу свідоцтва про право власності ВАТ «Укртелеком» на будівлю АТС з господарчими будівлями, розташованими по вул. Олександрійській, 6, та на будівлю переговорного пункту по вул. Олександрійській, 12/1 в м. Іллічівську» має бути визнане незаконним, то й документи, якими оформлюється відповідне право - свідоцтво про право власності № 1404 від 30.04.2004, має бути визнане недійсним.
З огляду на відсутність згоди держави в особі Фонду державного майна України на передачу спірного сховища № 57605 у приватну власність АТ «Укртелеком», державна реєстрація права приватної власності на таке майно за останнім є незаконною, чим спростовується презумпція права власності зазначеного товариства на сховище.
Позовну вимогу про зобов'язання повернути майно варто розглядати як негаторний позов. Позовна давність до негаторних позовів не застосовується.
Стислий виклад позиції позивача
Позивач вважає, що у зв'язку з протиправною реєстрацією спірне нерухоме майно вибуло з державної власності, а отже, це є правовою підставою для визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на спірне нерухоме майно. Перебування у власності відповідача 1 сховища № 56154 підтверджується відповідними паспортами, а також обліковими картками укриття, листами ПАТ «Укртелеком» та Актами експлуатаційного і технічного стану захисної споруди ЦО, що підписані представниками ПАТ «Укртелеком» (відповідні підтверджуючі документи додані разом із позовною заявою).
На переконання позивача, позовні вимоги, викладені у позовній заяві Чорноморської окружної прокуратури, підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з неможливістю забезпечення участі представника Фонду державного майна України у судовому засіданні по справі № 916/4121/24, позивач просив суд здійснювати розгляд справи без участі представника Фонду державного майна України за наявними в матеріалах справи документами.
Стислий виклад заперечень Акціонерного товариства “Укртелеком»
Відповідач-1 проти позовних вимог заперечив, вважає їх необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають за наступних підстав.
Прокурором не доведено належними і допустимими доказами, на підставі яких документів саме ФДМУ є органом, уповноваженим здійснювати управління сховищем №57605 за адресою: м. Одеса, вул. Олександрійська, 6 в м. Чорноморськ, Одеського району Одеської області.
На момент (в 2004 році) винесення рішення виконавчим комітетом, видачі свідоцтва про право власності не була проведена Фонду державного майна України інвентаризація майна АТ «Укртелеком», були відсутні будь-які документи про спірну захисну споруду, а саме: її місцезнаходження, площу та вартість, як окремого об'єкту нерухомого майна що підтверджується як доданими до матеріалів справи документами так і самим Позивачем.
Юридичними фактами, на підставі якого ВАТ «Укртелеком» набуло права власності на будівлю, та надалі було видане свідоцтво про право власності, проведено державну реєстрацію є наказ засновника від 27.12.1999 року № 155, відповідно до якого було проведено 05 січня 2000 року перереєстрацію ВАТ «Укртелеком» та передача засновником за Актом приймання-передавання нерухомого майна до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» 09.08.2004. Обидва документа, на підставі яких відповідач -1 набув права власності на будівлю, прокурором не оскаржується.
Відповідач-1 вважає, що рішення виконавчого комітету є правовим актом індивідуальної дії, на виконання якого відповідачу видано свідоцтво про право власності на частину будівлі. Вказане рішення виконано і вичерпало свою дію фактом його виконання, а тому задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування такого рішення в частині не може призвести до захисту будь-чиїх прав чи інтересів, тобто така вимога не є належним способом захисту прав.
На думку відповідача-1, під час корпоратизації відповідача-1, а також під час передачі майна до статутного фонду ВАТ «Укртелеком» була відсутня інформація про розташування в приміщенні укриття, оскільки відсутні первинні документи будівництва та вводу укриття в експлуатацію. Що стосується паспорта на захисну споруду цивільного захисту №57605 даний технічний паспорт укриття не є документом, який підтверджує право власності на об'єкт нерухомості. Документів, що дане укриття прийнято в експлуатацію в установленому законом порядку немає у АТ "Укртелеком", відсутні первинні документи щодо введення в експлуатацію даного укриття. Відповідно до інформації зазначеної в паспорті захисної споруди, дата введення в експлуатацію - 10.10.1979 р.
Відповідач-1 вважає, що вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності є вимогою про визнання недійсним юридичного факту, до якої застосовується загальна позовна давність.
На переконання відповідача-1, прокурор обрав неналежний спосіб захисту, а саме - до вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності було неправильно застосовано положення негаторного позову.
Також відповідач-1 вказує, що приміщення за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Іллічівськ (м. Чорноморськ) вул. Олександрійська, 6 в складі яких відповідно до технічного паспорту на захисну споруду цивільного захисту облаштовано протирадіаційне укриття, є невід'ємною частиною будівлі, а разом є єдиними конструктивними елементами, складовою частиною будівлі, що утворюють разом єдине ціле, дає змогу їх використання за призначенням.
На переконання відповідача-1 позовні вимоги прокурора не можуть за своїм змістом бути негаторними вимогами власника, а є іншими самостійними способами захисту права власності.
Відповідач-1 також заявив про застосування до заявлених вимог позовної давності, яка спливла.
Стислий виклад позиції Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області
Відповідач-2 вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині.
На переконання відповідача-2, з документів, які були підставою для прийняття рішення не вбачалась, що в переліку приміщень на які видаються свідоцтва про право власності є сховище. При цьому той факт, що склад літ «Б» за адресою вул. Олександрійська, 6 та сховище № 57605 є одним й тим самим об'єктом нерухомості визнається сторонами.
Відповідач-2 вважає, що за актом оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 10.06.2024 сховища, протирадіаційного укриття № 57605 комісією зроблено висновок, що станом на 08.03.2024 сховище (протирадіаційне укриття) № 57605 оцінюється як обмежено готове до використання за призначенням.
Щодо тверджень АТ «Укртелеком» стосовно того, що будівля складу літ «Б»/сховище №57605 є єдиним конструктивним елементом у складі з чотирьохповерхової будівлі, не є ізольованим та не має окремого входу назовні, то відповідач-2 вважає, що дане твердження не відповідає дійсності. Будівля складу літ «Б»/сховище 57605 окремо розташована на прибудинковій території за адресою вул. Олександрійська, 6, має два окремих входи на прибудинкову територію.
На думку відповідача-2, твердження АТ «Укртелеком» про те, що сховище не мало окремого акту введення в експлуатацію спростовуються усіма документами зібраними у справі, зокрема і наданим АТ «Укртелеком» додатком № 2 до наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25.11.2003 № 230. Так пунктом 186 додатку № 2 до наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25.11.2003 № 230 вказано про передачу, відповідно і про наявність, складу по вул. Олександрійській 6. Водночас Виконавчий комітет погодився з доводами АТ «Укртелеком», що скасування рішення виконавчого комітету у повному обсязі та скасування свідоцтва про право власності у повному обсязі, є не співмірними з доводами, заявленими в позові.
Обставини справи встановлені судом
Відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 “Про корпоратизацію підприємств» Державним комітетом зв'язку та інформатизації України видано наказ від 27.12.1999 № 155, яким на базі цілісного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв'язку “Укртелеком» створено ВАТ “Укртелеком» та затверджено його статут.
Наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25.11.2003 №230 передано нерухоме майно, що знаходилось на балансі УДПЕЗ “Укртелеком» по Одеській дирекції станом на 01.07.1999, у власність ВАТ “Укртелеком». Затверджено Перелік нерухомого майна, що передано у власність ВАТ “Укртелеком» по Одеській дирекції.
Рішенням виконавчого комітету Іллічівської (Чорноморської) міської ради від 25.03.2004 № 150 «Про видачу свідоцтва про право власності ВАТ «Укртелеком» на будівлю АТС з господарчими будівлями, розташованими по вул. Олександрійській, 6, та на будівлю переговорного пункту по вул. Олександрійській, 12/1 в м. Іллічівську» вирішено:
- видати відкритому акціонерному товариству "УКРТЕЛЕКОМ" свідоцт во про право власності на 4-поверхову будівлю АТС, загальною пло щею 2696,1м2 і господарчі будівлі: склад "Б", гараж-дизельну 'В", гараж "Д" за адресою: м. Іллічівськ, вул. Олександрійська, № 6, та 3-поверхову будівлю переговорного пункту загальною площею 856,9 м2 за адресою: м. Іллічівськ, вул. Олександрійська, № 12/1.
На підставі вказаного рішення, Іллічівською міською радою 30.04.2004 видано свідоцтво про право власності № 1404, згідно з яким об'єкт в цілому, який розташований в м. Іллічівськ, вул. Олександрійська, 6, належить ВАТ «Укртелеком» на праві колективної власності, та в цілому складається з 4-поверхової будівлі АТС, загальною площею 2696,1 м2 і господарчих будівель: складу літ «Б», гаражу літ «Д», гаражу-дизельної літ «В».
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19.10.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О. В. на підставі свідоцтва про право власності № 1404 від 30.04.2004, виданого виконавчим комітетом Іллічівської міської ради внесено запис №1697663, яким зареєстровано право власності за ПАТ «Укртелеком» на об'єкт нерухомого майна №1058813451108, загальною площею 3184,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 6; зокрема, склад, Б, загальною площею 119,8 кв.м., гараж-дизельна, В, загальною площею 194,1 кв.м., гаражі, Д, загальною площею 174,6 кв.м., чотирьохповерхова будівля АТС, А загальною площею 2696,1 кв.м.
Відповідно до технічного плану та журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень від 21.11.2003 склад літ. Б, що розташований за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 6, складається з: коридору загальною площею 13,3 кв.м.; тамбуру - загальною площею 2,2 кв.м.; приміщення, загальною площею 39,1 кв.м.; приміщення загальною площею 29,1 кв.м.; вентиляційної загальною площею 9,9 кв.м.; туалету, загальною площею 2,6 кв.м.; туалету, загальною площею 2,6 кв.м., тамбуру загальною площею 3,0 кв.м.; коридору, загальною площею 13,3 кв.м.; коридору, загальною площею 2,6 кв.м.; комірки, загальною площею 2,1 кв.м. Загальна площа складу Б становить 119,8 кв.м., з яких 68,2 кв.м. - основна, а 51,6 кв.м. - допоміжна.
Відповідно до паспорту сховища № 57605 від 21.08.2007 об'єкт прийнято в експлуатацію 10.10.1979, місткість - 150 осіб, загальна площа сховища становить 76,72 м2, клас сховища - II, сховище окремо розміщене, належить Центру електрозв'язку № 4 Одеської філії ВАТ «Укртелеком» (наразі - АТ «Укртелеком»).
26.11.2012 складено технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту № 57605.
Так, відповідно до плану та експлікації приміщень захисна споруда цивільного захисту (цивільної оборони) № 57605 складається з: входу, загальною площею 12,2 кв.м.; венткамери, загальною площею 1,8 кв.м.; венткамери, загальною площею 1,00 кв.м.; тамбуру, загальною площею 2,4 кв.м.; коридору, загальною площею 2,8 кв.м.; сховища, загальною площею 38,4 кв.м.; тамбуру, загальною площею - 2,8 кв.м.; входу, загальною площею 13,5 кв.м.; туалету, загальною площею - 2.2 кв.м.; туалету, загальною площею 2,3 кв.м.; умивальні, загальною площею 2,1 кв.м.; сховища, загальною площею 29,4 кв.м.; фільтрвентиляційної, загальною площею 10,5 кв.м. Загальна площа захисної споруди цивільного захисту № 57605 становить 121,4 кв.м., з яких 67,8 кв.м. - основна, а 53,6 кв.м. - допоміжна.
Листом управління архітектури та містобудування Іллічівської міської ради №013-16-188 від 24.12.2012 рекомендовано присвоїти захисній споруді цивільного захисту (цивільної оборони) адресу: м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 6-Г, проте вказане рішення виконавчим комітетом Чорноморської міської ради не приймалось.
Як вказує прокурор, на дату останньої технічної інвентаризації за заявою ПАТ «Укртелеком» №21-71 від 15.11.2012 загальна площа захисної споруди цивільного захисту № 57605 становила 121,4 кв.м.
У листі від 10.08.2023 №63-5330ВИХ-23 Чорноморська окружна прокуратура звернулась до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та запропонувала надати документи, що підтверджують закріплення сховища № 57605 за адресою м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 6, за АТ «Укртелеком (інвентаризаційна справа № 93375) документи, що стали підставою для виникнення права власності на майно № 1058813451108, а саме: свідоцтво про право власності №1404 від 30.04.2004 та документи, що стали підставою для його видачі; копію технічного паспорту на сховище № 57605; копія паспорта сховища № 57605; інші документи з вказаного питання.
У відповідь на вказаний лист КП «Бюро технічної інвентаризації» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області разом з листом від 17.08.2023 №А-220 надало копії документів, а саме: інвентаризаційну справу №825 (Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Олескандрійська, 6-Г (рекомендована адреса для захисної споруди цивільного захисту «сховище обліковий №57605»); інвентаризаційну справу №93375: лист управління архітектури та містобудування від 013-16-188 від 24.12.2012; рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 25.03.2004 №150, свідоцтво №1404 про право власності на 4-поверхову будівлю АТС від 3 0.04.2004; перелік нерухомого майна, що передано у власність ВАТ «Укртелеком» від 25.11.2003; наказ державного комітету зв'язку та інформації України від 27.12.1999 №155 «Про створення ВАТ «Укртелеком» та затвердження його статуту»; ситуаційний план та схематичний план земельної ділянки захисної споруди цивіль ного захисту (цивільної оборони) від 26.11.2012; план захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) сховища обліковий №57605 від 26.11.2012; експлікацію приміщень до плану захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони); паспорт сховища №57605.
Також КП «Бюро технічної інвентаризації» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, вказано, що Технічний паспорт на об'єкт нерухомості, який перебуває у власності юридичних і фізичних осіб складається за замовленням власника та видається на руки; в БТІ не перед бачено зберігання технічних паспортів, а закінчені виробництвом матеріали та документи з інвентаризації будівель та земельних ділянок після оформлення належним чином зберігається в архіві технічної інвентаризації.
У листі від 18.08.2023 №63-5499ВИХ-23 Чорноморська окружна прокуратура звернулась до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та запропонувала надати документи, що підтверджують віднесення сховища № 57605 за адресою м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 6, до об'єкту нерухомого майна 1058813451108, переданого АТ «Укртелеком» на підставі свідоцтва про право власності №1404 від 30.04.2004 (інвентаризаційна справа № 93375); матеріали та документи з технічного паспорту на 4-поверхову будівлю АТС, розташованої за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 6; інші документи з вказаного питання.
У відповідь на вказаний лист КП «Бюро технічної інвентаризації» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області разом з листом від 23.08.2023 №А-226 надало копії наступних документів - інвентаризаційну справу №825: план земельної ділянки від 21.10.2003; план 1-го поверху літ.А (будівля АТС) від 21.10.2003; план ІІ-го поверху літ. А (будівля АТС) від 21.10.2003; план ПІ-го поверху літ. А (будівля АТС) від 21.10.2003; план ІV-го поверху літ. А (будівля АТС) від 21.10.2003; журнал підрахунку житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщен нями літ. А від 21.11.2003 - 8 (вісім) аркушів; план літ.Б (склад) від 21.10.2003, журнал внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень літ. Б; план літ. В (гараж - дизельна) від 21.10.2003, журнал внутрішніх обмірів та роз рахунків площ приміщень літ. В; план літ. Д (гараж) від 21.10.2003, журнал внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень літ. Д; рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 25.03.2004 №150, свідоцтво №1404 про право власності на 4-поверхову будівлю АТС від 3 0.04.2004; перелік нерухомого майна, що передано у власність ВАТ «Укртелеком» від 25.11.2003; наказ державного комітету зв'язку та інформації України від 27.12.1999 №155 «Про створення ВАТ «Укртелеком» та затвердження його статуту»; ситуаційний план від 09.10.2006; план ТП 2329 від 09.10.2006 та журнал внутрішніх обмірів ТП.
У листі від 10.08.2023 №63-5331ВИХ-23 Чорноморська окружна прокуратура звернулась до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області з проханням надати належним чином завірені копії матеріалів (акти перевірок, протоколи, приписи, постанови тощо), складені органами ДСНС за результатами проведених протягом 2018-2023 років перевірок з питання готовності сховища № 57605, розташованого за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 6, до використання за призначенням; інформацію щодо вжитих органами ДСНС за результатами проведених перевірок заходів, направлені на захист інтересів держави в судовому порядку в сфері цивільного захисту (цивільної оборони), або причин неможливості їх вжиття; інші документи з вказаного питання.
У відповіді від 24.08.2023 №60 01.3-6088/6009/11 на вказаний лист ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області повідомило, про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні». Разом з цим, надіслало копії матеріалів складених протягом 2018-2023 років, за результатами оцінки стану готовності захисної споруди №57605, розташованої за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 6.
Листом №63-5695ВИХ-23 від 29.08.2023 Чорноморська окружна прокуратура звернулась до Фонду Державного майна України та повідомила про наявність у Фонду державного майна України відповідних повноважень (у тому числі для звернення в судовому порядку) щодо повернення в державну власність захисної споруди цивільного захисту № 57605, яке вибуло з державної в приватну власність АТ «Укртелеком» в порушення вимог ч. 12 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, абз. 41 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».
Такий лист був направлений у тому числі з метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, керуючись п. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». У листі прокуратура просила у найкоротший термін повідомити Чорноморську окружну прокуратуру з наданням копій відповідних документів щодо вжитих заходів або причин неможливості поновлення інтересів держави у вказаній сфері.
У відповідь на вказаний лист позивач листом від 25.09.2023 №10-24-24660 повідомив прокуратуру, що до основних завдань Фонду державного майна України належать, зокрема, захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління Фонду на території України, та враховуючи те, що вищезазначена захисна споруда не належала (і не належить) до сфери управління Фонду, то Фондом не вживалися заходи претензійно-позовного характеру щодо цієї споруди. При цьому, позивач вказав, що відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (який діяв на момент корпоратизації ВАТ «Укртелеком») приватизації не підлягали, зокрема протирадіаційні споруди.
На підставі вказаних заяв, позивач звернувся до прокурора з проханням розглянути питання щодо можливості вжиття заходів прокурорського реагування стосовно зазначеної захисної споруди цивільного захисту згідно з вимогами законодавства.
Листом від 11.10.2023 №63-6692ВИХ-23 Чорноморська окружна прокуратура звернулась до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, у якому просила у найкоротший термін повідомити Чорноморську окружну прокуратуру з наданням копій відповідних документів щодо вжитих заходів або причин неможливості поновлення інтересів держави у вказаній сфері, з огляду на наявність у Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України відповідних повноважень, у тому числі звернення в судовому порядку, щодо повернення в державну власність захисної споруди цивільного захисту № 57605, яка вибула з державної в приватну власність АТ «Укртелеком» в порушення вимог ч. 12 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, абз. 41 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».
У відповідь на вказаний лист Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України листом від 04.12.2023 №21607/16/10-23 повідомило прокуратуру, що у Мінінфраструктури відсутня інформація та документи щодо порушених у запиті прокуратури питань.
Листом від 05.01.2024 №63-108ВИХ-24 Чорноморська окружна прокуратура звернулась до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, в якому просила у найкоротший термін надати: інвентаризаційну справу ПАТ «Укртелеком» по Одеській дирекції (філії); розпорядження КМУ від 21.09.2011 №902-р «Питання управління державним майном, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі», надавши перелік державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі по Одеській дирекції (філії); перелік державного майна, що увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком» по Одеській дирекції (філії); спільний наказ Фонду та Адміністрації Держспецзв'язку від 18.10.2011 №1497/283 «Про державне майно, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі» (із змінами) та всі матеріали перевірки територіальної комісії по Одеській області, що стосуються сховища № 57605, розташованого за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 6; інші документи з вказаного питання.
У відповідь на вказаний лист Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України листом від 04.12.2023 №21607/16/10-23 повідомила прокуратуру, що захисна споруда не належить до сфери управління Адміністрації Держспецзв'язку. У Адміністрації Держспецзв'язку немає витребуваних прокуратурою документів. При цьому надіслано копії спільного наказу Фонду державного майна України та Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 18.10.2011 № 1497/283 «Про державне майно, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі» (зі змінами).
У повідомленні в порядку п. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» від 12.09.2024 №63-5382ВИХ-24 Чорноморська окружна прокуратура повідомила позивача про підготовку позовної заяви в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Акціонерного товариства «Укртелеком» та Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, та повернення до державної власності захисної споруди цивільного захисту № 57605, розташованої за адресою: Одеська область, Одеський район м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 6, яка найближчим часом буде скерована до суду для розгляду по суті.
Також, матеріали справи містять:
- Акт комплексної перевірки захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) №57605 від 29.10.2018, в якому вказано: форма власності - державна, відомча підпорядкованість - Міністерства інфраструктури України, власник - ПАТ «Укртелеком». Загальна характеристика - сховище 2-го класу, окремо розташоване, загальна площа 76, 72 м2, місткістю 150 осіб. Акт містить підпис керівника підприємства про ознайомлення;
- Акти оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту №57605 від 18.12.2018, від 05.1.2022, складені ГУ ДСНС в Одеській області, які містять зазначення загальної площі 76,72 кв.м.
Висновки суду
Щодо представництва Чорноморської окружної прокуратури
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абз.1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз.1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У рішенні від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", Конституційний Суд України у процесі дослідження встановив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом із тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 18.08.2020 у справі №914/1844/18, від 08.12.2020 у справі №908/1664/19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що держава може вступати в цивільні (господарські) правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цих правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування.
Статтею 326 ЦК України передбачено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України», Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
До основних завдань Фонду державного майна України належать, зокрема: реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна; організація виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших актів законодавства та здійснення контролю за їх виконанням; управління об'єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України; здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Фонд державного майна України»).
Як правильно зазначив прокурор, бездіяльність ФДМ України у розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наділяє прокурора не тільки правом, а й обов'язком відреагувати на порушення інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом пред'явлення даної позовної заяви. У даному випадку допуск прокурора до суду у зв'язку з нездійсненням відповідним органом, уповноваженим на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах, захисту інтересів держави, є виправданим відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Звернення прокурора до суду у даному випадку з метою захисту майнових інтересів держави здійснено прокурором в межах дискреційних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 виснувала, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема, подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
Як зазначалось вище, Чорноморська окружна прокуратура зверталась до Фонду державного майна України з листом від 25.04.2024 №63-2719вих-24 щодо наявності підстав для звернення до суду для захисту інтересів держави. У відповідь на звернення Фонд державного майна України надіслав лист від 31.05.2024 №10-24-14793, у якому просив розглянути питання щодо можливості вжиття заходів прокурорського реагування стосовно перебування у приватній власності захисної споруди цивільного захисту. Відтак на виконання ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Чорноморською окружною прокуратурою було направлено Фонду державного майна України повідомлення від 12.09.2024 №63-538вих-24.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, який, будучи повідомленим про згадані порушення, не вжив належних заходів щодо їх усунення та повернення майна у державну власність. Прокурором обґрунтована наявність підстав для представництва в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Щодо правового статусу спірного майна та наявності правових підстав набуття у власність
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно зі ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Предметом спору у даній справі є:
- усунення перешкоди державі в особі Фонду державного майна України у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 25.03.2004 № 150 “Про видачу свідоцтва про право власності ВАТ “Укртелеком» на будівлю АТС з господарчими будівлями, розташованими по вул. Олександрійській, 6, та на будівлю переговорного пункту по вул. Олександрійській, 12/1 в м. Іллічівську»;
- усунення перешкоди державі в особі Фонду державного майна України у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності № 1404, видане 30.04.2004 виконавчим комітетом Іллічівської міської ради на 4 поверхову будівлю АТС - загальною площею 2696,1 м2 і господарчих будівель: складу літ “Б», гаражу літ “Д», гаражу-дизельної літ “В», що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 6;
- усунення перешкоди у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом зобов'язання Акціонерного товариства “Укртелеком» (01601, м. Київ, вул. Бульвар Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) повернути державі в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) захисну споруду цивільного захисту - сховище № 57605, яка розташована за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 6, площею 119,8 кв.м.;
Отже між сторонами у справі наявний спір щодо об'єкту нерухомого майна - 4-поверхової будівлі АТС - загальною площею 2 696,1 м2, у складі якого перебуває сховище № 57605 площею 119,8 кв.м., за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 6.
Для з'ясування правомірності володіння спірним приміщенням, господарський суд вважає за необхідне, перш за все, з'ясувати правовий статус даного приміщення як об'єкта цивільних прав, функціональне призначення та наявність правових підстав набуття у власність такого об'єкта.
До того ж, при вирішенні цього спору господарський суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.12.2024 у справі № 927/1089/23, оскільки спір вирішувався за аналогічних обставин.
Як вбачається з Інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №394621546 від 12.09.2024 об'єкт нерухомого майна №1058813451108 загальною площею 3184,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 6, зокрема, склад, Б загальною площею 119,8 кв.м., гараж-дизельна, В загальною площею 194,1 кв.м., гаражі, Д загальною площею 174,6 кв.м., 4-поверхова будівля АТС, загальною площею 2696,1 кв.м. на праві власності належить ПАТ «Укртелеком».
Відповідно до технічного плану та журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень від 21.11.2003 склад літ. Б, що розташований за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 6, складається з:
коридору загальною площею 13,3 кв.м.; тамбуру - загальною площею 2,2 кв.м.; приміщення, загальною площею 39,1 кв.м.; приміщення загальною площею 29,1 кв.м.; вентиляційної загальною площею 9,9 кв.м.; туалету, загальною площею 2,6 кв.м.; туалету, загальною площею 2,6 кв.м., тамбуру загальною площею 3,0 кв.м.; коридору, загальною площею 13,3 кв.м.; коридору, загальною площею 2,6 кв.м.; комірки, загальною площею 2,1 кв.м. Загальна площа складу Б становить 119,8 кв.м., з яких 68,2 кв.м. - основна, а 51,6 кв.м. - допоміжна.
Разом з цим, відповідно до паспорту сховища № 57605 від 21.08.2007, об'єкт прийнято в експлуатацію 10.10.1979, місткість - 150 осіб, загальна площа сховища становить 76,72 м2, клас сховища - II, сховище окремо розміщене, належить Центру електрозв'язку № 4 Одеської філії ВАТ «Укртелеком».
26.11.2012 складено технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту № 57605.
Відповідно до плану та експлікації приміщень захисна споруда цивільного захисту (цивільної оборони) № 57605 складається з: входу, загальною площею 12,2 кв.м.; венткамери, загальною площею 1,8 кв.м.; венткамери, загальною площею 1,00 кв.м.; тамбуру, загальною площею 2,4 кв.м.; коридору, загальною площею 2,8 кв.м.; сховища, загальною площею 38,4 кв.м.; тамбуру, загальною площею - 2,8 кв.м.; входу, загальною площею 13,5 кв.м.; туалету, загальною площею - 2.2 кв.м.; туалету, загальною площею 2,3 кв.м.; умивальні, загальною площею 2,1 кв.м.; сховища, загальною площею 29,4 кв.м.; фільтрвентиляційної, загальною площею 10,5 кв.м. Загальна площа захисної споруди цивільного захисту № 57605 становить 121,4 кв.м., з яких 67,8 кв.м. - основна, а 53,6 кв.м. - допоміжна.
У матеріалах справи також наявні: Акт комплексної перевірки захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) №57605 від 29.10.2018, який містить наступні відомості: форма власності - державна, відомча підпорядкованість - Міністерства інфраструктури України, власник - ПАТ «Укртелеком». Загальна характеристика - сховище 2-го класу, окремо розташоване, загальна площа 76, 72 м2, місткістю 150 осіб. Акт містить підпис керівника підприємства про ознайомлення; актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту №57605 від 18.12.2018, від 05.1.2022 складені ГУ ДСНС в Одеській області, які містять зазначення загальної площі 76,72 кв.
Отже, беручи до уваги зміст наведених документів, вказана споруда за своїм функціональним призначенням є спорудою цивільного захисту (цивільної оборони).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Цивільну оборону України» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) систему цивільної оборони складають, серед іншого, сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони, фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про правові засади цивільного захисту» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для забезпечення укриття населення в містах, селах, селищах створюється фонд захисних споруд.
Відповідно до п. г) абз. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають приватизації об'єкти, що мають загальнодержавне значення, у тому числі захисні споруди цивільного захисту.
Аналогічна норма була закріплена в Законі України «Про приватизацію державного і комунального майна» (абз. 41 ч. 2 ст. 4).
На момент прийняття оскаржуваного рішення виконавчим комітетом діяли норми Закону України «Про Цивільну оборону України» та Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру». Вказані Закони України втратили чинність з набуттям чинності Кодексу цивільного захисту України.
Відповідно до ст. 10 зазначеного Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» до захисних споруд цивільної оборони належать сховища та протирадіаційні укриття.
Частиною першою ст. 32 Кодексу цивільного захисту України також визначено, що до захисних споруд цивільного захисту належать сховища та протирадіаційні укриття.
Згідно з ч. 12 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).
До п. 17 Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 №26-92 також включено і захисні споруди.
Відповідно до п. 13 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138, у разі приватизації (корпоратизації) державного (комунального) підприємства, на балансі якого перебувають захисні споруди, уповноважений орган управління захисної споруди проводить заходи, спрямовані на визначення їх балансоутримувачів та укладення з ними договорів про утримання (зберігання) захисних споруд.
Внесення майна державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, як вкладу до статутного (складеного) капіталу, забороняється.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.02.2018 у справі №920/1077/16, від 28.03.2018 у справі №925/792/17, від 08.05.2018 у справі №925/875/17, від 22.05.2018 у справі №915/1021/16, від 30.05.2018 у справі №915/825/16, від 05.07.2018 у справі №915/826/16, від 11.10.2018 у справі №906/916/16, від 06.11.2018 у справі №925/473/17, від 20.03.2019 у справі №927/735/16, від 13.11.2019 у справі №916/665/18, від 10.09.2020 у справах №923/197/18 і №923/576/18, від 01.10.2020 у справах №924/647/18, №912/1672/18, від 18.03.2021 у справі №924/592/20, від 12.10.2021 у справі №924/1431/20, проведення корпоратизації державного підприємства у акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися, як підстава для зміни форми власності на державне майно; таке майно не може бути відчужене чи корпоратизоване на користь суб'єкта права приватної власності без попереднього виключення цього майна із законодавчого переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.
Положеннями ч. 2 ст. 178 ЦК України визначено, що до об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.
Отже, беручи до уваги викладене, господарський суд дійшов висновку, що до переліку об'єктів, які у процесі перетворення Українського державного підприємства електрозв'язку “Укртелеком» передано у власність ВАТ “Укртелеком», було неправомірно включено спірне майно, яке є захисною спорудою цивільного захисту №57605, оскільки такі споруди відносилися до об'єктів державної власності, що не підлягали приватизації, і відповідно, не передбачали можливості зміни їх власника.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно зі ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов'язки. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Враховуючи, що уповноваженим органом держави, а саме: Фондом державного майна України або його регіональним відділенням рішення щодо приватизації чи іншого відчуження нерухомого державного майна - захисної споруди цивільного захисту №57605 не приймалось, господарський суд дійшов висновку, що спірне нерухоме майно на час приватизації, маючи статус державного, перебувало у володінні, користуванні та розпорядженні держави, від імені якої реалізацію функцій здійснював саме Фонд державного майна України.
Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 №2558-XII затверджено Тимчасове положення про Фонд державного майна України.
Відповідно до п. 1 Тимчасового положення (в редакції станом на час приватизації спірного нерухомого майна) Фонд є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.
Згідно з п. 4 Тимчасового положення основними завданнями Фонду, серед іншого, визначено здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, створення спільних підприємств; здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності.
Відповідно до п. 6 Тимчасового положення Фонд має право: одержувати інформацію від органів державної виконавчої влади, необхідну для виконання передбачених цим Положенням завдань і функцій; проводити інвентаризацію загальнодержавного майна, що відповідно до Державної програми приватизації підлягає приватизації, а також здійснювати аудиторські перевірки ефективності його використання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України “Про приватизацію державного майна» державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні. Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим діють на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України", цього Закону, інших законів України з питань приватизації.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України “Про приватизацію державного майна» державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють зокрема такі основні повноваження: продають майно, що перебуває у державній власності, в процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств, об'єктів незавершеного будівництва та колишнє військове майно, що набуло статусу цивільного, а також акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств.
Отже, з огляду на викладене, саме Фонд державного майна України та його представництва мали на час приватизації спірного нерухомого майна самостійні функції у процесі приватизації та здійснювали повноваження з урядування від імені держави у даній сфері.
Водночас в матеріалах справи наявне рішення Виконавчого комітету Іллічівської (Чорноморської) міської ради від 25.03.2004 № 150 «Про видачу свідоцтва про право власності ВАТ «Укртелеком» на будівлю АТС з господарчими будівлями, розташованими по вул. Олександрійській, 6, та на будівлю переговорного пункту по вул. Олександрійській, 12/1 в м. Іллічівську», яким вирішено:
- видати відкритому акціонерному товариству "УКРТЕЛЕКОМ" свідоцт во про право власності на 4-поверхову будівлю АТС загальною пло щею 2696,1м2 і господарчі будівлі: склад "Б", гараж-дизельну 'В", гараж "Д" за адресою: м. Іллічівськ, вул. Олександрійська, № 6, та 3-поверхову будівлю переговорного пункту загальною площею 856,9 м2 за адресою: м. Іллічівськ, вул. Олександрійська, № 12/1.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» органи державної влади та місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч.1,6,10 ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції чинній станом на 25.03.2004 - дату прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету, Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно з ч.1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Разом з тим, господарський суд зауважує, що способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).
Індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.
У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд, має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (Постанова Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 918/1132/22).
У пункті 8.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, зроблено правовий висновок про те, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20.
За вказаних обставин, оскільки визнання незаконним та скасування зазначеного рішення вичерпало свою дію фактом його виконання, то задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення не може призвести до захисту будь-чиїх прав та інтересів, тобто такі вимоги не є належним способом захисту прав.
За наведених обставин, господарський суд відмовляє у задоволенні вимог про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету.
Щодо решти позовних вимог
Господарським судом встановлено, що на підставі рішення Виконавчого комітету Іллічівської (Чорноморської) міської ради від 25.03.2004 № 150 Іллічівською міською радою 30.04.2004 видано свідоцтво про право власності № 1404, згідно з яким об'єкт, який розташований в м. Іллічівськ, вул. Олександрійська, 6, та в цілому складається з 4- поверхової будівлі АТС, загальною площею 2696,1 м2 і господарчих будівель: складу літ «Б», гаражу літ «Д», гаражу-дизельної літ «В», належить на праві колективної власності ВАТ “Укртелеком».
За приписами статті 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, підставою для державної реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема, є свідоцтво власності на будівлю (частину будівлі), споруду.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 20.05.2021 у справі №361/953/16-ц та від 11.12.2024 у справі №927/1089/23, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно впливає на можливість реалізації прав особи, що його отримала, щодо нерухомого майна, отже доводить дієвість та ефективність такого способу захисту.
За таких обставин, заявлена вимога щодо визнання недійсним зазначеного свідоцтва, є обґрунтованою, відповідає наведеній вище правовій позиції Верховного Суду, та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 325 ЦК України фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Згідно з ч. 1 ст. 167 ЦК України визначено, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Відповідно до ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
При цьому саме Фонд державного майна України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати право власності держави на спірну захисну споруду цивільного захисту та здійснювати захист інтересів держави у даних правовідносинах.
Згідно з ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Господарський суд зазначає, що цивільний оборот спірного об'єкта нерухомого майна є обмеженим та регулюється відповідними правилами, особливим обліком таких об'єктів та контролем з боку державних органів, що здійснюють функції держави у сфері цивільного захисту населення. Виведення зі складу об'єктів цивільного захисту даної захисної споруди можливе лише за участю компетентних органів.
Господарський суд також звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об'єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об'єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21).
Враховуючи, що спірне захисне укриття не могло бути приватизовано, тобто право власності держави на нього не могло бути передано приватній особі, поновлення порушених прав держави у спірних правовідносинах може відбутися внаслідок заявлення саме негаторного позову, тобто, вимоги про усунення перешкод у користуванні майном яку прокуратура в інтересах держави в особі ФДМУ у цій справі, серед інших, також заявила.
Беручи до уваги наведене, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про усунення перешкоди у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом зобов'язання Акціонерне товариство «Укртелеком» повернути державі в особі Фонду державного майна України захисну споруду цивільного захисту - сховище № 57605, яка розташована за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 6, площею 119,8 кв.м. підлягає задоволенню.
Щодо заяви відповідача-1 про застосування наслідків спливу позовної давності
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).
Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом усунення перешкод у користуванні цим майном. А тому негаторний позов може бути пред'явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення. Такий підхід у судовій практиці є усталеним (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, постанова Верховного Суду від 12.07.2024 у справі № 918/744/23, на які посилається скаржник у касаційній скарзі).
За таких обставин, враховуючи пред'явлення прокурором у даній справі саме негаторного позову, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності наразі відсутні.
Покликання відповідача-1 на те, що заявлені позовні вимоги порушують критерій “пропорційності», а також на неправомірне втручання держави у право відповідача-1 на мирне володінні спірним майном, господарський суд не приймає до уваги з огляду на таке.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах “Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, “Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, “Щокін проти України» від 14.10.2010, “Сєрков проти України» від 07.07.2011, “Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, “Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, “Трегубенко проти України» від 02.11.2004, “East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно “суспільний», “публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.
Оцінюючи зазначені критерії в контексті обставин цієї справи, господарський суд зазначає, що задоволення позову не призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції та неправомірного втручання у право власності відповідача-1 на спірне майно, оскільки таке втручання відповідає вимогам закону, оскільки набуття відповідачем-1 права власності на спірне майно суперечить приписам законодавства щодо імперативної заборони приватизації захисних споруд цивільної оборони, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до суспільного інтересу в умовах триваючої збройної агресії рф проти України, та є пропорційним, враховуючи доведену недобросовісну поведінку набувача майна у приватну власність через те, що немає жодних підстав вважати, що перед тим, як вчиняти дії, спрямовані на набуття спірного майна в процесі приватизації, у відповідача-1 були перешкоди ознайомитися із зазначеними вище вимогами законодавства та зробити висновки щодо режиму цього об'єкта та неможливості набуття на нього права приватної власності, а повернення власникові майна від недобросовісної особи не може становити для останньої індивідуальний і надмірний тягар.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст.76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, господарський суд дійшов про часткове задоволення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Усунути перешкоди державі в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, ідентифікаційний код 00032945) у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності № 1404, видане 30.04.2004 виконавчим комітетом Іллічівської міської ради на 4-поверхову будівлю АТС - загальною площею 2696,1 м2 і господарчих будівель: складу літ «Б», гаражу літ «Д», гаражу-дизельної літ «В», що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 6.
3. Усунути перешкоди у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом зобов'язання Акціонерне товариство «Укртелеком» (01601, м. Київ, вул. Бульвар Тараса Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766) повернути державі в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, ідентифікаційний код 00032945) захисну споруду цивільного захисту - сховище № 57605, яка розташована за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 6, площею 119,8 кв.м.
5. Стягнути з Акціонерного товариства “Укртелеком» (01601, Київ-601, бульвар Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, ідентифікаційний код 03528552) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.
4. Стягнути з Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (68003, Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру 33, ідентифікаційний код 04057043) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, ідентифікаційний код 03528552) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.
6. У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 17 лютого 2025 р.
Суддя Т.Г. Деркач