Справа № 127/4882/25
Провадження № 3/127/1035/25
13 лютого 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Жмудь О.О., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП,-
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшли матеріали про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД №154220 від 11.02.2025 вбачається, що 11.02.2025 близько 01 год. 30 хв., за адресою АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство психологічного і фізичного характеру відносно дочки ОСОБА_2 , а саме: ображала нецензурною лайкою, погрожувала і наносила удари рукою в область обличчя, чим могла спричинити шкоду психологічному і фізичному здоров'ю, а також завдати моральних страждань, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП не визнала, пояснила що перебуваючи в доньки вдома між ними виник конфлікт і щоб його уникнути почала викликати таксі. Дочка хотіла забрати телефон, вибиваючи його з рук, та почала наносити удари в область обличчя. Після чого ОСОБА_1 викликала поліцію.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією, так і Законами України.
Згідно вимог статті 245 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, а судове рішення згідно закону повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї (матеріальний склад).
Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Будь-яких доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, крім протоколу, матеріали справи не містять, інші належні та достатні докази, які б підтверджували обставини, викладені у протоколі, в матеріалах справи відсутні.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без наявних інших доказів, які б підтверджували обставини, викладені у ньому, не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Таким чином, з огляду на вказане сам по собі протокол про адміністративне правопорушення від 11.02.2025 не є доказом вини ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність обставин, передбачених диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, зокрема доказів, що ОСОБА_1 застосовувала до ОСОБА_3 домашнє насильство та вчинила будь-які умисні дії фізичного, психологічного чи економічного спрямування з метою нанести їй моральну шкоду, шкоду її фізичному чи психічному здоров'ю.
З цих підстав суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з моменту винесення.
Суддя О.О. Жмудь