Справа № 152/239/25
1-кс/152/46/25
17 лютого 2025 року м. Шаргород
Слідчий суддя Шаргородського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого СВ - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
17 лютого 2025 року до Шаргородського районного суду Вінницької області надійшло клопотання слідчого СВ ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 (далі - слідчий) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 строком на 60 днів.
Клопотання мотивоване тим, що слідчим проводиться досудове розслідування кримінального провадження №62025240040000411 від 05 лютого 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , призваний 04 квітня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_1 до лав Збройних Сил України. Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 №350 від 08 грудня 2024 року, військовослужбовця військової служби по мобілізації військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_5 обліковано як такого, що тимчасово прикомандирований до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за мобілізацією.
Військовослужбовець військової служби по мобілізації військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 11 грудня 2024 року близько 06 години 30 хвилин командиром роти резерву військової частини НОМЕР_3 , що дислокується в АДРЕСА_1 капітаном ОСОБА_7 , було виявлено відсутність солдата ОСОБА_5 , який самовільно залишив розташування підрозділу. Солдат ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, 11 грудня 2024 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 що дислокується в АДРЕСА_1 та проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, до моменту затримання, а саме 15 лютого 2025 року.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, не повідомляв та проводив час на власний розсуд не пов'язуючи з виконанням службових обов'язків.
Окрім того досудовим розслідуванням встановлено, що 05 грудня 2022 року солдат ОСОБА_5 будучи кулеметником 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу військової частини НОМЕР_4 самовільно покинув розташування підрозділу військової частини НОМЕР_4 , що базувалася в АДРЕСА_3 , де в подальшому був розшуканий та 08 грудня 2024 року в супроводі представників ВСП доставлений до військової частини НОМЕР_1 для проходження подальшої військової служби.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
За даним фактом 05 лютого 2025 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240040000411 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
15 лютого 2025 року о 18 годині 52 хвилин в порядку п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України було затримано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Вінницькі Хутори Вінницького району Вінницької області, громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого.
16 лютого 2025 року підозрюваному ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав зазначене клопотання і просив його задовольнити з підстав, викладених в ньому.
У судовому засіданні слідчий СВ ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 клопотання підтримав, посилаючись на обставини, викладені у ньому та просив задовольнити його у повному обсязі.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні з приводу обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, оскільки на їх думку відсутні ризики передбачені статтею 177 КПК України, просили обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Слідчий суддя, вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, додані слідчим до клопотання, прийшов до наступного висновку.
Згідно із ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також, в тому числі, запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню; вчинити інше кримінальне правопорушення, тощо.
Частиною 2 ст. 177 КПК України встановлено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено: «що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого королівства»). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства»). Однак, вимога, що підозра має ґрунтуватися на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови»).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного; 4) наявність у підозрюваного постійного місця роботи, навчання, та інші, встановлені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Тримання під вартою, на думку Європейського суду, має не тільки відповідати закону, але й бути розумним з урахуванням усіх обставин, зокрема, наприклад, мати за мету те, щоб особа не сховалася від органів розслідування та суду, не перешкоджала провадженню розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З матеріалів, доданих слідчим до клопотання, вбачається, що 05 лютого 2025 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240040000411 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
15 лютого 2025 року о 18 годині 52 хвилин в порядку п.1 ч. 1 ст. 208 КПК України було затримано ОСОБА_5 .
16 лютого 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
ОСОБА_5 у судовому засіданні повідомив, що не бажав продовжувати військову службу, оскільки йому не сподобалися побутові умови та відсутність бойових завдань.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину підтверджується: відомостями, що містяться у витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №62025240040000411 від 05 лютого 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України; повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про кримінальне правопорушення від 21 січня 2025 року, актом службового розслідування від 09 січня 2025 року, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11 грудня 2024 року №1943, рапортом від 11 грудня 2025 року, витягами з із наказів від 08 грудня 2024 року №350 та від 11 грудня 2024 року №353, доповіддю про самовільне залишення базового табору військової частини НОМЕР_1 , доповіддю (повторне СЗЧ) про дії, що набули ознак кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України, наказом командира військової служби від 09 січня 2025 року №172, матеріалами службового розслідування, проведеного відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 06 грудня 2022 року №3239, протоколами допиту свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 07 лютого 2025 року, протоколами допиту свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від 12 лютого 2025 року, протоколом затримання ОСОБА_5 від 15 лютого 2025 року, повідомленням про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України від 16 лютого 2025 року; протоколом допиту підозрюваного від 16 лютого 2025 року.
Отже, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Окрім того, слідчим суддею встановлено наявність наступних ризиків в разі перебування підозрюваного ОСОБА_5 на свободі, а саме останній може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
При цьому, слідчий суддя також враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення; його вік; наявність у підозрюваного постійного місця проживання в с. Пеньківка Жмеринського району Вінницької області.
Разом з цим, суд не бере до уваги доводи сторони захисту про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 176 КПК України запобіжними заходами, зокрема є тримання під вартою.
Враховуючи те, що на даний час діє воєнний стан, до підозрюваного за ст. 407 КК України може бути застосовано лише тримання під вартою. Слідчим суддею не встановлено підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
З врахуванням наведеного вище, слідчий суддя вважає, що наявні підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, з метою забезпечення виконання ним покладених процесуальних обов'язків та запобігання ризикам.
Отже, враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, слідчий суддя вважає виправданим застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Згідно із ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Частиною 4 ст. 183 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402, 405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Отже, клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід задовольнити без визначення застави.
Керуючись статтями 176-178, 182, 183, 185, 186, 193, 194, 196, 197, 202, 203, 205, 615 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Застосувати до підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Вінницькі Хутори Вінницького району Вінницької області, громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, запобіжний захід у вигляді - тримання під вартою.
Строк дії даної ухвали визначити в межах шістдесяти днів, тобто до 18 години 52 хвилини 15 квітня 2025 року включно. Строк тримання під вартою ОСОБА_5 вираховувати з моменту його затримання - з 18 години 52 хвилин 15 лютого 2025 року.
Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_5 негайно після її оголошення.
Згідно зі статтями 309, 392, 395 КПК України, на ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1