79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
05.02.2025 Справа № 914/1783/24
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Ольги Махник розглянув матеріали справи
за позовом: Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Тимань Ірини Іванівни , м. Львів,
предмет позову: скасування державної реєстрації права приватної власності,
підстава позову: відсутність дозвільних документів на будівництво об'єктів нерухомого майна,
за участю представників:
позивача: Павлова Зоряна Петрівна ,
відповідача: не з'явився.
1. ПРОЦЕС
1.1. До Господарського суду Львівської області 15.07.2024 надійшла позовна заява Львівської міської ради до Фізичної особи-підприємця Тимань Ірини Іванівни про скасування державної реєстрації права приватної власності.
1.2. Ухвалою суду від 19.07.2024 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 02.08..2024 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Хід розгляду справи відображено в попередніх ухвалах суду та протоколах судових засідань. У судовому засіданні 30.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
1.3. Відводів суду сторонами не заявлялось.
1.4. У судове засідання 05.02.2025 з'явився представник позивача. Відповідач повторно явку представника не забезпечив, заяв, клопотань не подавав, про дату та час судового засідання обізнаний, адже прийняв телефонограму суду від 30.01.2025. Крім цього відповідачка отримала ухвалу суду виклик в судове засідання 08.11.2024, що підтверджується трекінгом поштового відправлення за номером 060979490213; ухвалу про відкриття провадження відповідач також отримав, що підтверджено трекінгом поштового відправлення за номером 0600949636760. Відповідно строк на подання відзиву почався 13.08.2024 і закінчився 28.08.2024.
1.5. Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
1.6. Так, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
1.7. На час судового засідання не встановлено жодної з передбачених законом підстав.
1.8. Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України також передбачено. що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
1.9. Враховуючи належне повідомлення відповідача про розгляд справи і про судове засідання, відсутність від нього будь-яких клопотань по суті спору та з процесуальних питань, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за доцільне розглянути справу за відсутності представника сторони.
1.10. У судовому засіданні 05.02.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
2.1. Позивач стверджує про відсутність будь-яких доказів того, що торговий павільйон є нерухомим майном, що дозвільних документів на забудову земельної ділянки для обслуговування торгового павільйону відповідачка не отримувала, павільйон демонтовано, документи на право користування земельною ділянкою відсутні, однак, реєстраційний запис про право власності відповідачки на торговий павільйон існує. Сторона зауважує, що реєстрація речових прав в Державному реєстрі допускається тільки стосовно існуючого та нерухомого майна. Тому просить скасувати державну реєстрацію права приватної власності відповідачки на об'єкт нерухомого майна - торговий павільйон, площею 19,4 кв. м, з припиненням права приватної власності відповідачки та із закриттям розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
2.2. Відповідач , обізнаний про спір в цій справі, не подав відзиву на позовну заяву.
3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ
3.1. Відповідно до витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно Тимань Ірина Іванівна є співвласником (вид спільної власності - спільна часткова, 1/2) торгівельного павільйону, загальною площею 19,4 кв. м, за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 5169046101, номер відомостей про речове право 2630060), на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2013. Крім цього, на підставі договору купівлі - продажу від 23.09.2013 за Тимань Іриною Іванівною зареєстровано частки цього ж павільйону , про що вчинено запис про право власності № 2595694.
3.2. Відповідно до цього ж витягу 02.02.2013 власником павільйону зареєстровано ОСОБА_3 на підставі рішення Франківського районного суду міста Львова від 03.12.2012 у справі № 1326/8181/2012. А 25.09.2013 речове право ОСОБА_3 припинено.
3.3. Договір купівлі - продажу від 23.09.2013, зареєстрований в реєстрі за номером 3805, укладено між Тимань Іриною Іванівною та ОСОБА_3 . У тексті вказаного договору (п. 2) вказано, що торгівельний павільйон, частка якого відчужується, належить продавцю ( ОСОБА_3 ) на праві приватної власності згідно з рішенням Франківського районного суду міста Львова від 03.12.2012 у справі № 1326/8181/2012.
3.4. Позивач долучив згадане рішення суду від 03.12.2012, крім того, долучив рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 12.03.2014 про скасування рішення суду від 03.12.2012 і відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 про усунення перешкод і про визнання права власності.
3.5. Рішенням Львівської міської ради № 91 від 04.02.2022 ухвалено демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 , здійснити демонтаж за участю представника Франківської районної адміністрації.
3.6. Управління архітектури та урбаністики листом від 20.06.2023 поінформувало директора юридичного департаменту, що містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва за адресою АДРЕСА_1 не надавались.
3.7. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю листом від 21.06.2023 поінформувала директора юридичного департаменту про відсутність дозвільних документів на виконання будівельних робіт та готовність об'єкта до експлуатації за адресою АДРЕСА_1 .
3.8. Листом від 23.06.2023 Управління державного контролю за використанням та охороною земель повідомило юридичний департамент Львівської міської ради про проведення обстеження ділянки комунальної власності за адресою АДРЕСА_1 , про складення акта обстеження земельної ділянки № 248 від 21.06.2023 та про встановлення факту демонтажу торгового павільйону, площею 19,4 кв. м (реєстраційний номер майна 5169046101). Також відповідно до змісту акта земельна ділянка АДРЕСА_2 в межах червоних ліній, орієнтовною площею 0,0023 га, на АДРЕСА_1 фактично не використовується фізичними чи юридичними особами. До акта долучено фотокопію фотографії земельної ділянки після демонтажу павільйону.
3.9. Про демонтаж павільйону зазначено також в листі Франківської районної адміністрації від 30.06.2023, адресованому директору юридичного департаменту міської ради.
3.10. Докази оскарження рішення про демонтаж та факту демонтажу у суду відсутні.
3.11. Управління земельних ресурсів листом від 29.08.2023 повідомило юридичний департамент Львівської міської ради про відсутність рішень (ухвал) про передачу у власність чи в користування земельної ділянки для обслуговування торгівельного павільйону на АДРЕСА_1 .
3.12. Позивач долучив ухвалу Львівської міської ради від 26.12.2019 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова». Вказаною ухвалою передбачено такі основні положення:
- Управлінню архітектури та урбаністики департаменту містобудування у разі відсутності змін щодо площі, конфігурації, адреси або власника тимчасової споруди скерувати управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку листи про можливість подальшого розміщення тимчасової споруди для укладення договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою. Термін: до 01.06.2020;
- Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку укласти договори на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд згідно з додатком до цієї ухвали терміном на три роки до 31.12.2022;
- Суб'єктам підприємницької діяльності до 01.06.2020 укласти договори на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд, зазначених у додатку до цієї ухвали, привести всю необхідну документацію на розміщення тимчасових споруд відповідно до законодавства України та отримати паспорти прив'язки тимчасових споруд. За наявності обгрунтованих підстав даний термін може бути продовжено управлінням архітектури та урбаністики департаменту містобудування, але не пізніше 31.12.2020.
3.13. Вказаною ухвалою затверджено перелік тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, і такому переліку є суб'єкти підприємницької діяльності ТзОВ «Хімпобутсервіс», ТзОВ «Інтерпрес» за адресою АДРЕСА_1 . Відомості про павільйон Фізичної особи - підприємця Тимань І.І. за вказною адресою відсутні. Договору тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд відповідач і місто не укладали.
4. ВИСНОВКИ СУДУ
4.1. Відповідно до обставин справи спір у цій справі виник через існування зареєстрованого за відповідачем права власності на торговий павільйон, який демонтовано.
4.2. Так, відповідач зареєстрував право власності на торгівельний павільйон як на об'єкт нерухомого майна 25.09.2013. Однак 04.02.2022 позивач прийняв рішення про демонтаж такого павільйону як самовільно встановленої тимчасової споруди. Так як докази оскарження цього рішення і визначеного в ньому статусу майна відсутні, то суд доходить висновку про відсутність заперечень відповідача стосовно таких обставин: демонтажу тимчасової споруди.
4.3. У справі, що розглядається, відсутні також докази того, що відповідач як власник зареєстрованого павільйону з часу демонтажу вживав чи вживає будь-які заходи щодо відновлення майна. Відповідач, будучи обізнаним про цей спір, також не повідомив про вчинення дій, спрямованих на відновлення його павільйону. Натомість актом обстеження від 21.06.2023 встановлено факт демонтажу та факт невикористання земельної ділянки, на якій така споруда розміщувалась.
4.4. Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України).
4.5. Позивач у позовній заяві акцентує, що державній реєстрації підлягають речові права лише на існуюче майно та на об'єкти нерухомості. Суд погоджується з такими аргументами сторони та зазначає таке.
4.6. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).
4.7. Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
4.8. Спірним об'єктом, на який зареєстровано право власності, є торгівельний павільйон, площею 19,4 кв. м зі стінами з сендвіч-панелі. Такий об'єкт позивач визначив, а відповідач не спростував, тимчасовою спорудою (п. 4.2 цього рішення), що узгоджується із ч. 2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Вказана норма визначає, що тимчасова споруда торговельного [..] призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
4.9. Крім цього, як правильно стверджує позивач, докази прийняття в експлуатацію такого павільйону, отримання дозволів на його будівництво немає, що додатково свідчить про тимчасовість споруди.
4.10. Аналізуючи твердження позивача і ту обставину, що об'єкта не існує, суд також враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 30.04.2024 у справі № 914/1671/23. Так, питання припинення права власності на майно у випадку його знищення врегульовано у статті 349 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що право власності на майно припиняється в разі його знищення. В свою чергу у постанові від 23.12.2021 у справі № 5015/45/11 (914/1919/20) Верховний Суд вирішив, що умовою припинення права власності згідно статті 349 Цивільного кодексу України є наявність встановленого факту знищення майна під яким слід розуміти такий вплив на нього, в результаті якого об'єкт права власності припиняє своє існування.
4.11. У вказаних постановах суд касаційної інстанції також зазначив, що документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо. При цьому перелік документів, на підставі яких можна встановити факт знищення майна, не є вичерпним.
4.12. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
4.13. За результатами розгляду справи та з урахуванням процесуальної поведінки відповідача, вбачається, що відповідач не заперечив підстав позову та суті позовних вимог. Тому обставина безпідставної реєстрації права власності на торгівельний павільйон як на об'єкт нерухомості та обставина фізичної відсутності такого об'єкта власності є більш вірогідними, ніж протилежне. Говорячи про знищення майна, важливим є те, що внаслідок таких дій у невичерпний ст. 349 Цивільного кодексу України спосіб припиняється існування у подальшому конкретного об'єкта права власності. Відповідач, крім того що не оскаржував рішення про демонтаж і факт демонтажу, не довів і наміру відновлювати демонтований павільйон чи здійснювати підприємницьку діяльність, тобто не вчиняє дій, спрямованих на захист зареєстрованого права власності.
4.14. Натомість існуюча реєстрація права власності на неіснуючий об'єкт порушує права, майнові інтереси власника земельної ділянки - територіальну громаду міста Львова в особі позивача, адже позбавляє можливості користуватися і розпоряджатися належною їй земельною ділянкою.
4.15. Водночас, надаючи оцінку всім доводам позивача, суд звертає увагу, що така підстава позову як самовільне зайняття земельної ділянки не є доведеною в цій справі, адже докази про зайняття, використання, освоєння земельної ділянки на АДРЕСА_1 саме відповідачем відсутні.
4.16. Підсумовуючи досліджені та встановлені обставини, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог та про наявність підстав для скасування державної реєстрації права приватної власності Тимань Ірини Іванівни на об'єкт нерухомого майна - торгівельний павільйон.
4.17. Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. Тому з метою повного та ефективного захисту порених прав позивача позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
4.18. Судовий збір за подання позову в цій справі підлягає відшкодуванню позивачу відповідачем.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 145, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності Тимань Ірини Іванівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на об'єкт нерухомого майна - торгівельний павільйон, загальною площею 19,4 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 5169046101) з припиненням права власності Тимань Ірини Іванівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та із закриттям розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Тимань Ірини Іванівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь Львівської міської ради (ідентифікаційний код юридично особи 04055896, 79008, Львівська область, місто Львів, пл. Ринок, будинок 1) 3 028,00 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 17.02.2025.
Суддя Матвіїв Р.І.