Справа № 148/403/25
Провадження №2/148/352/25
про залишення позовної заяви без руху
17 лютого 2025 року м. Тульчин
Суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Штифурко Л.А., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з вищезазначеною позовною заявою.
Ознайомившись з формою та змістом позовної заяви, встановлено, що вона не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України з наступних підстав.
Так, відповідно до вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За змістом ч. 4 ст. 175 ЦПК України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Звернувшись до суду із позовом, позивач вказав в позовній заяві, що від сплати судового збору він звільнений на підставі ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».
При цьому, до позовної заяви ним додано копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.10.2023 на ім'я ОСОБА_1 , пред'явник якого має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 6).
Пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими ОСОБА_1 звернувся у цій справі.
Тому, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, який не зачіпає порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, то судовий збір за подання ОСОБА_1 позовної заяви у цій справі підлягає сплаті.
Вказане вище узгоджується із правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 11.09.2024 у справі №567/79/23 повернула вказану справу КЦС ВС та зазначила, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості. Наведені Третьою судовою палатою Касаційного цивільного суду мотиви про те, що сформульований Великою Палатою Верховного Суду висновок обмежує застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI виключно статтями 12та 22 Закону № 3551-XII, не підтверджують наявності підстав для прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки висновки, сформульовані нею у наведених постановах, навпаки, є конкретними, однозначними і такими, що позбавляють можливості застосувати пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI у справі, що розглядається.
Як вбачається із позовної заяви, позивачем заявлено вимогу немайнового характеру.
Згідно п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 становить 3028,00 грн.
Отже, позивачу необхідно сплатити 1211,20 грн. судового збору.
За таких обставин доходжу висновку, що відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, а саме: сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. судового збору і надання суду оригіналу документу, що це підтверджує.
Судовий збір підлягає сплаті за наступними реквізитами:
Отримувач коштів : ГУК у Він.обл./м.Тульчин/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37979858
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО) : 899998
Рахунок отримувача: UA518999980313101206000002810
Код класифікації доходів бюджету: 22030101
Призначення платежу: судовий збір за позовом ОСОБА_1 .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 185 ЦПК України, суддя,-
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - залишити без руху до усунення недоліків.
Надати позивачу строк для усунення указаних в ухвалі недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали.
Роз'яснити, що в разі усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, вона вважається поданою в день первісного її подання до суду, в іншому разі - неподаною та підлягає поверненню.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя Л.А.Штифурко