Справа № 147/66/25
Провадження № 3/147/37/25
17 лютого 2025 року с-ще Тростянець
Суддя Тростянецького районного суду Вінницької області Борейко О. Г. , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з ВП №2 Гайсинського РУП ГУ НП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, непрацюючої,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
15 січня 2025 року на адресу Тростянецького районного суду Вінницької області з ВП №2 Гайсинського РУП ГУ НП у Вінницькій області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.184 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №029829 від 09.01.2025 встановлено, що 09.01.2025 о 15:00 год в АДРЕСА_1 , мати ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов проживання своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4., а саме: на момент перевірки в будинку було брудно, був присутній неприємний запах, постільна білизна була брудна.
Такі дії ОСОБА_1 було кваліфіковано за ч.2 ст.184 КУпАП.
В судовому засідання ОСОБА_1 свою вину не визнала, стверджувала, що дійсно в неї не були помиті чотири тарілки і не підметено, однак зауважила, що працівники Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області були у неї 13 січня 2025 року, а не 09 січня 2025 року, як про це зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Наполягала на виклику свідків, які зможуть підтвердити цей факт та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення.
З урахуванням клопотання ОСОБА_1 про виклик свідків розгляд справи відкладено.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні 05.02.2025 повідомила, що є сестрою ОСОБА_1 , 13 січня 2025 року вона йшла до сестри у гості на святвечір, близько 15:00 години, і побачила, що сестра випроваджала три жінки, які сіли в автомобіль. На запитання, хто це такі, свідок дізналася, що це соціальна служба, перевіряли умови проживання у сестри. В хаті було не підметено та непомитий посуд.
Розгляд справи у зв'язку із неприбуттям інших свідків відкладено на 17.02.2025.
В судове засідання свідки не з'явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлені вчасно та належни чином.
ОСОБА_1 наполягала на виклику свідків, адже 09 січня 2025 року до неї ніхто не приїздив.
З урахуванням тієї обставини, що судом вжито всіх належних заходів для виклику свідків, однак останні не прибули, з невідомих суду причин, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Склад правопорушення, передбачений ч. 2 ст.184 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в: 1) ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (ч. 1); 2) вчиненні неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом (ч. 2); 3) вчиненні неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність (ч. 3).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав, обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
В пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу.
Зазначені факти як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, батьки неповнолітнього можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, лише за умови їх винної поведінки та свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення убачається, що 09.01.2025 о 15:00 год в АДРЕСА_1 , мати ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов проживання своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4., а саме: на момент перевірки в будинку було брудно, був присутній неприємний запах, постільна білизна була брудна.
Натомість, суду не надано жодних доказів, що події зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №029829 від 09.01.2025, складеному ст. інспектором ЮП СВГ ВП №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Подоляк А. О., відбувалися 09.01.2025 о 15:00 год в АДРЕСА_1. Більше того, ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_5 стверджують, що ці події мали місце 13 січня 2025 року.
Наведені обставини свідчать про те, що до справи не надано доказів того, що ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов проживання своїх неповнолітніх дітей саме 09.01.2025 о 15:00 годині.
Водночас до справи не додано належним чином завірену копію постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП, і без відмітки про набрання нею законної сили, що позбавляє суд можливості перевірити правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з'ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Приписами ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
За змістом статтей 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має розглядатись суддею у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке порушення.
У п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Склад правопорушення це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно із ч.1 ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Суд вказує, що виявлені недоліки унеможливлюють об'єктивний розгляд справи по суті, а тому матеріали справи про адміністративне правопорушення підлягають поверненню органу, який склав протокол, для доопрацювання та належного оформлення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст.184 КУпАП необхідно направити на доопрацювання, оскільки матеріали справи не відповідають ст. 255, 256 КУпАП, формі та вимогам чинного законодавства, що під час розгляду вищезазначеної справи ускладнює встановлення об'єктивної істини.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року).
Водночас Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати/збирати докази на підтвердження винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до абз. 5 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14, п. 4 листа ВССУ від 22 травня 2017 року №223-943/0/4-17 визнана правильною практика тих судів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративне правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст.256 КУпАП України до відповідного правоохоронному органу для належного оформлення.
Розгляд наданого протоколу з наданими доказами без усунення недоліків зазначених вище може призвести до закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення і як наслідок уникнення особи від відповідальності, а тому адміністративний матеріал варто повернути для належного оформлення.
Керуючись ст. 245, 278, 283 КУпАП,-
Матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 КУпАП - повернути до ВП №2 Гайсинського РУП ГУ НП у Вінницькій області для доопрацювання та належного оформлення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О. Г. Борейко