ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.02.2025Справа № 910/14756/24
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чавдар 1"
про стягнення 32394,60 грн
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чавдар 1" про стягнення 32394,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань передбачених договором №16437/9-02 від 18.11.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14756/24, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.
30.12.2024 від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині суми основного боргу у розмірі 13272,18 грн, в зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки, після відкриття провадження у справі означена сума була сплачена відповідачем.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвала суду про відкриття провадження була отримана відповідачем в його електронному кабінеті в підсистемі "Електронний суд" 09.12.2024 о 16:32, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Отже відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, про його право подати відзив на позовну заяву та про наслідки не подання відзиву.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
18.11.2016 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (змінено найменування на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") (постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Чавдар 1" (абонент) укладено договір № 16437/9-02 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі.
Згідно п. 1.1 договору, цей договір укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання". За цим договором постачальник зобов'язується надавати Абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізацій м. Києва, за адресами об'єктів водоспоживання , зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення та на підставі пред'явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 (далі - Правила приймання), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 за № 1879 (в подальшому - Місцеві правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
Згідно з п. 2.1.1 договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показами засобу обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показів всіх засобів обліку, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показами засобів обліку. В разі технічної неможливості встановлення засобів обліку, кількість поставленої для води може визначатися за узгодженням з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.
Відповідно до п. 2.1.2 договору зняття показів засобу (-ів) обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показів з засобів обліку може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Покази засобу (-ів) обліку за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показів, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.
Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами засобів обліку стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил користування (п. 2.1.4 договору).
Як передбачено п. 2.1.6 договору облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця, та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг(за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані Постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків у відповідних періодах вважаються безумовно погодженими абонентом.
Згідно п. 2.2.1 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва відповідно до встановлених тарифів.
Відповідно до п. 2.2.2 договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.
Згідно п. 2.2.3. договору у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг.
У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В інших випадках відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною (п. 2.2.4 договору).
Цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону (п. 7.1. Договору).
Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутнє повідомлення про припинення дії цього Договору від будь-якої із сторін, відповідно договір є чинним станом на день розгляду справи по суті.
Згідно з Дислокацією споживання послуг водопостачання та водовідведення по житловому фонду, об'єкт споживача (відповідача) - житловий будинок, що знаходиться за адресою: вул. Є. Чавдар, 1, а нарахування послуг здійснюється по особовим рахункам: № 134-4, № 134-5, № 134-31, № 134-32, № 134-33, № 134-185, № 134-186, № 134-187, № 134-188, № 134-189, № 134-190, № 134-191, № 134-192.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 01.04.2021 по 30.04.2024 ним надавались відповідачу послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі на загальну суму 37958,60 грн (з урахуванням перерахунків на суму 335,84 грн), які частково оплачені у розмірі 14460,99 грн, в зв'язку з чим станом на день звернення до суду з позовом утворилась заборгованість у розмірі 23497,61 грн. В зв'язку з наявністю заборгованості позивач звернувся до суду із даним позовом, у якому крім суми основного боргу, у зв'язку з простроченням відповідача просить стягнути з останнього також інфляційні втрати у розмірі 2618,27 грн, 3% річних у розмірі 791,58 грн, пеню у розмірі 3137,38 грн та штраф у розмірі 2349,76 грн.
Відповідач не скористався своїм правом на подання позову, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Кодексу.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, відповідно до якого в силу вимог ст. 901 Цивільного кодексу України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Таким чином, укладення сторонами договору № 16437/9-02 від 18.11.2016 було спрямоване на надання позивачем відповідачу послуги з постачання питної води та прийняття стічних вод та одночасного обов'язку по здійсненню їх оплати.
Водночас на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" 2) виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; 5) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; 6) індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; 9) колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; 13) споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами..
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Згідно зі ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з: об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання на підставі укладених ними договорів. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Положеннями ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", зокрема, передбачено, що споживачі питної води зобов'язані: своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що відповідають вимогам технічних регламентів.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
На підтвердження надання послуг та їх обсягу за договором позивачем до позову долучені: копії розпоряджень на реєстрацію чи підтвердження даних щодо водолічильника та відкриття о/р від 23.12.2016; копії актів обстеження та зняття показань з вузла обліку за адресою точки обліку: вул. Є. Чавдар, 1, м. Київ червень, липень 2021, січень, серпень, жовтень, листопад 2022, січень, лютий, березень 2023, які підписані представниками постачальника та абонента; фотознімки засобів обліку води з фіксацією їх показів за кожен місяць спірного періоду; розрахунки (основні нарахування, перерахунки) обсягів спожитих послуг з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, водовідведення атмосферних опадів та додаткових послуг на об'єктах споживача.
До матеріалів справи долучено довідку АТ "Сенс Банк" від 28.05.2024 № 24850-33.6/2024, в якій зазначено, що розрахунковим департаментом ПрАТ "АК "Київводоканал" за період з 01.04.2021 по 06.12.2021 на адресу ОСББ "Чавдар-1" платіжні повідомлення не надсилались, у зв'язку з невірними банківськими реквізитами споживача. Також долучено довідку АТ "Комінбанк" від 03.06.2024 № 95/3459, в якій зазначено, що за період з 07.12.2021 по 01.05.2024 дебетові повідомлення від ПрАТ "АК "Водоканал" на адресу ОСББ "Чавдар 1" до банку не надходили.
Факту надання позивачем послуг у період з 01.04.2021 по 30.04.2024, як і фактичного користування цими послугами у вказаний період відповідачем не спростовано.
Абонент про незгоду щодо кількості або вартості отриманих з 01.04.2021 по 30.04.2024 послуг не повідомляв, свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту не направляв. Тому, в силу положень 2.1.6 договору, кількість та вартість наданих ПрАТ «АК «Київводоканал» з 01.04.2021 по 30.04.2024 послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі вважаються безумовно погодженими абонентом.
Отже, відповідно до пунктів 2.1.2., 2.1.6., 2.2.4. Договору, дані постачальника щодо обсягу та вартості наданих ним послуг відповідачу вважаються безумовно погодженими останнім та мають бути сплачені.
Матеріалами справи підтверджується надання абоненту послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.04.2021 по 30.04.2024 на суму 37958,60 грн (з урахуванням перерахунків на суму 335,84 грн).
Як зазначає позивач та не заперечує і не спростовує відповідач вартість послуг була частково оплачена у сумі 14460,99 грн внаслідок чого утворилася заборгованість розміром 23497,61 грн станом на день звернення з позовом. В підтвердження здійсненої оплати до матеріалів справи долучено реєстр надходження грошових коштів від ОСББ "Чавдар 1" за період з 01.04.2021 по 01.05.2024 з зазначенням про оплату 20979,18 грн. Однак, як зазначає позивач та не заперечує відповідач кошти у розмірі 6518,19 грн відповідно до призначення платежу були зараховані у погашення боргу за попередній період. Тобто станом на день звернення з позовом підтверджено оплату за послуги спожиті у спірний період суми 14460,99 грн.
Позивачем до суду подано заяву про часткову оплату суми осиного боргу та про закриття провадження у справі в цій частині.
В підтвердження часткової оплати позивач надав довідку від 26.12.2024 № 13467/8/8/02-24, підписану директором та головним бухгалтером позивача, в якій зазначено, що станом на 25.12.2024 заборгованість ОСББ "Чавдар 1" перед ПрАТ "АК "Київводоканал" за послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення по договору № 16437/9-02 від 18.11.2016 у справі № 910/14756/24 за період з 01.04.2021 по 30.04.2024 становить 21544,82 грн (з них: 10225,43 грн - основний борг; 2618,27 грн - інфляційні втрати; 791,58 грн - 3% річних; 3137,38 грн - пеня; 2349,76 грн - штраф; 2422,40 грн - судовий збір).
Отже, позивачем підтверджено, що з заявлених первинно до стягнення 23497,61 грн основного боргу не сплаченим станом на день прийняття рішення є 10225,43 грн основної заборгованості. Тобто відповідачем оплачено основний боргу у сумі 13272,18 грн (23497,61-10225,43).
Відповідно до ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: 2) відсутній предмет спору.
Отже, провадження в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 13272,18 грн підлягає закриттю, в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Аналізуючи вказане, суд дійшов висновку, що у відповідача, який належним чином отримував послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.04.2021 по 30.04.2024 та користувався ними, виник прямий обов'язок з оплати за фактичне користування наданими послугами у відповідний місяць, в якому послуги з водопостачання та водовідведення були надані та спожиті відповідачем.
Отже, оскільки відповідачем до матеріалів справи не надано доказів оплати послуг з водопостачання та водовідведення, та не спростовано наявність заборгованості в розмірі 10225,43 грн, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача суми основного боргу.
Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 2618,27 грн, 3% річних у розмірі 791,58 грн за загальний період прострочення з 02.05.2021 по 30.04.2024, пеню у розмірі 3137,38 грн за загальний період прострочення з 31.05.2023 по 30.04.2024, та штраф у розмірі 2349,76 грн.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
За умовами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних є такими, що заявлені позивачем правомірно.
Суд перевірив розрахунок, здійснений позивачем та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суми 3% річних у розмірі 791,58 грн та втрат від інфляції у розмірі 2618,27 грн такими, що підлягають стягненню з відповідача у повному розмірі.
Щодо вимог позивача про стягнення пені та штрафу слід зазначити таке.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 4.2 договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати не сплаченого рахунку в повному обсязі.
Разом з тим, відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
Суд зазначає, що за новою термінологією, запровадженою Законом України «Про житлово-комунальні послуги», терміну «постачальник» комунальних послуг відповідають терміни «виконавець» та «виробник», а терміну «замовник (абонент)» - термін «споживач».
Так, згідно з укладеним сторонами Договором, позивач є виконавцем послуги, а відповідач - споживачем зазначеної послуги.
Таким чином, дія п.п. 4 п. 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 розповсюджується на відповідача.
Отже, враховуючи дату відміни карантину на території України та положення підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким визначено, що заборона на нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги діє і протягом 30 днів з дня відміни карантину, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені за надані послуги у період з 31.05.2023 по 30.07.2023 є необґрунтованим, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.
Відповідно до ч. 6 ст 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В договорі сторонами було обумовлено інший (річний) період нарахування пені, ніж встановлений ст. 232 ГК України. При здійсненні розрахунку позивач дотримався умов договору щодо періоду нарахування пені.
Суд здійснив перерахунок пені за період з 31.07.2023 по 30.04.2024 (з урахуванням карантинних обмежень, обумовленого договором строку нарахування пені в межах визначеного позивачем періоду). Згідно перерахунку суду від відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 3021,12 грн.
Щодо стягнення штрафу у сумі 2349,76 грн.
Як передбачено п. 4.6 договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми, яку відмовився сплатити . Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника.
Суд вважає вказану позовну вимогу необґрунтованою, оскільки, позивач не направляв відповідачеві рахунки, в матеріалах справи також відсутні рахунки, наявні довідки банків про відсутність вимог (повідомлень) про сплату коштів. Тобто позивач не довів, що ним виставлялись рахунки відповідачу та, що відповідач відмовлявся їх оплачувати. Крім того, судом встановлено, що відповідач частково погашав суми заборгованості, що виникла у нього за договором, що свідчить про прострочення виконання своїх договірних зобов'язань, а не про відмову їх виконувати. Крім того, позивач не надав обґрунтованого розрахунку штрафу та не зазначив, які саме рахунки відповідач відмовився сплатити і на яку суму.
За таких умов суд відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2349,76 грн. в зв'язку з необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 13272,18 грн, в зв'язку з відсутністю предмету спору.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чавдар 1" (02140, м. Київ, вулиця Єлизавети Чавдар, будинок 1; ідентифікаційний код 40460984) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код 03327664) суму основного боргу у розмірі 10225 (десять тисяч двісті двадцять п'ять) грн 43 коп., втрати від інфляції у розмірі 2618 (дві тисячі шістсот вісімнадцять) грн 27 коп., 3% річних у розмірі 791 (сімсот дев'яносто одну) грн 58 коп., пеню у розмірі 3021 (три тисячі двадцять одну) грн 12 коп., судовий збір у розмірі 2110 (дві тисячі сто десять) грн 01 коп.
4. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 116,16 грн та штрафу у розмірі 2349,76 грн - відмовити.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко