ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.02.2025Справа № 910/15292/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ»
до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО»
про стягнення 22 754 129,45 грн,
Представники сторін:
від позивача: Моцайко В.С.,
від відповідача: Прилєпов О.А.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» про стягнення 22 754 129,45 грн, з яких: 22 438 655,46 грн основної заборгованості, 267 735,16 грн інфляційних втрат та 47 738,83 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0479-09021 від 01.07.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15292/24, підготовче засідання призначено на 20.01.2025. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позову, позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив.
31.12.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Також 31.12.2024 до суду від позивача надійшли відповідь на відзив та додаткові пояснення у справі.
06.01.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
16.01.2025 до суду від відповідача надійшли клопотання: про зменшення 3% річних та інфляційних втрат та про відстрочення виконання рішення суду, яке буде ухвалено за наслідками розгляду справи № 910/15292/24, на один рік з дня прийняття такого рішення.
17.01.2025 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про відстрочення виконання рішення суду та на клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат.
В підготовче засідання 20.01.2025 з'явилися представники сторін.
Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 05.02.2025.
В судове засідання 05.02.2025 з'явилися представники сторін, які надали суду свої пояснення/заперечення по суті позовних вимог.
Так, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив в позові відмовити.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 05.02.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
01.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» (постачальник послуг) та Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (замовник) укладено Договір № 0479-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим договором.
Додатковою угодою № 9 від 13.08.2024 до Договору сторони домовилися викласти цей договір у новій редакції, згідно з умовами якої і виник даний спір (надалі умови договору відповідно до редакції додаткової угоди № 9 від 13.08.2024).
Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Договору для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (надалі - послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. Замовник сплачує постачальнику вартість послуг відповідно до умов цього Договору.
Вартість та порядок оплати послуги визначаються з урахуванням вимог Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (надалі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом постачальником послуг, визначеними згідно з Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (надалі - ПРРЕЕ) та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою НКРЕКП від 29.12.2023 № 2651 (п. 2.1. Договору).
Згідно з п. 8.1. Договору, цей Договір набирає чинності з 01.07.2019 та діє до 31.12.2024.
Так, суд встановив, що у вересні 2024 року позивачем було надано відповідачу послуги за Договором на суму 17 614 155,41 грн, що підтверджується Актом № 09/2024 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг до Договору від 30.09.2024, який підписано представниками сторін шляхом проставлення електронного цифрового підпису.
У жовтні 2024 року позивачем було надано відповідачу послуги за Договором на суму 10 434 163,91 грн, що підтверджується Актом № 10/2024 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг до Договору від 31.10.2024, який підписано представниками сторін шляхом проставлення електронного цифрового підпису.
Відповідач за надані у вересні-жовтні 2024 року послуги за Договором розрахувався частково, а саме, сплативши 3 522 831,08 грн за послуги за вересень 2024 року (платіжна інструкція від 01.11.2024 № ПУП006658) та 2 086 832,78 грн за жовтень 2024 року (платіжна інструкція від 29.11.2024 № ПУП007315).
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що ним у період з вересня по жовтень 2024 року надано відповідачу послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел на підставі Договору, однак відповідач не здійснив оплату вартості цих послуг у повному обсязі, що призвело до порушення взятих на себе зобов'язань та прострочення термінів оплати, встановлених умовами Договору та Порядку. Таким чином, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача за Договором за період вересень-жовтень 2024 року становить 22 438 655,46 грн, яка підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ». Крім того, за порушення термінів оплати послуги за Договором позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача, крім суми основного боргу, 3% річних у розмірі 47 738,83 грн та інфляційних втрат у розмірі 267 735,16 грн за загальний період прострочення з 06.11.2024 по 11.12.2024.
Відповідач заперечував щодо задоволення позову, зазначаючи, що через несплату позивачем отриманих послуг з передачі електричної енергії, у відповідача і виникла ситуація з несвоєчасною виплатою заборгованості за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. За таких обставин, оператор системи передачі не міг своєчасно розраховуватись з позивачем виключно внаслідок недостатності коштів на рахунку передачі. При цьому, відповідач відмічає, що НЕК «Укренерго» здійснює виплати пропорційно на недискримінаційній основі у межах залишку коштів на відповідному рахунку. Спрямовувати ж на оплату послуг кошти, отримані від надання інших послуг, відповідач не може. Так, відповідач, як оператор системи передачі, зобов'язаний виконувати вимоги Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 1388 від 09.11.2017. Законодавство забороняє відповідачу оплачувати послуги (в даному випадку позивачу) за рахунок коштів, які призначені згідно зі структурою тарифів, затвердженою НКРЕКП, на інші цілі. Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних зазначає, що він не користується коштами, які мали бути сплачені на користь позивача. Зазначає, що вина відповідача у затримці оплати послуг, наданих позивачем, які зазначені у позовній заяві, відсутня.
Разом з тим, відповідач повідомив, що на виконання зобов'язань за Договором ним було сплачено суму у розмірі 689 669,99 грн, на підтвердження чого надано відповідну платіжну інструкцію. Також відповідач відповідно до поданого до суду 16.01.2025 клопотання просив зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат на 99%.
Позивач, в свою чергу, вказав, що здійснений відповідачем платіж на суму 689 669,99 грн відповідно до платіжної інструкції від 27.12.2024 № ПУП117950 не підтверджує погашення боргу за спірний період, оскільки вказану суму коштів сплачено за надані послуги у листопаді 2024 року.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, між сторонами склались правовідносини, пов'язані із наданням послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, на підставі Договору.
За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, врегулювання відносини, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до абзацу 1 ч. 8 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі відповідно до цього Закону виконує функції, пов'язані з покладенням на нього спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільного інтересу із збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інших спеціальних обов'язків.
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника «останньої надії»; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі.
Отже, відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» на ПАТ «НЕК «Укренерго», який є ОСП об'єднаної енергетичної системи України, та ТОВ «ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ», який виконує функції постачальника універсальних послуг, покладено спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, зокрема, спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Відповідно до абзацу 3 ч. 6 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії визначається у відповідні розрахункові періоди як різниця між вартістю електричної енергії, купленої ним за «зеленим» тарифом, та її вартістю, розрахованою за цінами ринку «на добу наперед». Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, з урахуванням доходу постачальника універсальних послуг від продажу гарантій походження електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії затверджується Регулятором.
Постановою НКРЕКП від 26.04.2019 за №641 (із змінами) затверджено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел (Порядок №641), який поширюється на виробників електричної енергії за "зеленим" тарифом, кандидатів у такі виробники, переможців аукціону, гарантованого покупця, постачальників електричної енергії, що виконують функцію постачальника універсальних послуг (надалі - ПУП), оператора системи передачі (надалі - ОСП) та адміністратора комерційного обліку (пункт 1.2 глави 1 Порядку № 641).
Відповідно до п. 15.2. Порядку № 641 (у редакції, чинній у спірний період) протягом перших 12 днів календарного місяця, наступного за розрахунковим, ПУП направляє ОСП акт приймання-передачі та відповідний розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП. ОСП протягом п'яти календарних днів з дати отримання повертає акт приймання-передачі ПУП, підписаний зі своєї сторони, або надає до нього обґрунтовані зауваження, що містять вичерпні пояснення та документальне підтвердження причин непогодження розрахунку вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП.
Згідно з п. 15.3. Порядку протягом двох робочих днів після отримання від ОСП підписаного акта приймання-передачі ПУП надає Регулятору розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та копію акта приймання-передачі для затвердження.
ОСП здійснює 100% оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці (п. 15.4. Порядку № 641).
Суд встановив, що постановами НКРЕКП від 26.11.2024 № 2017 та від 29.10.2024 № 1855 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг, а саме:
- постановою від 29.10.2024 № 1855 (оприлюднена 31.10.2024), затверджено розмір послуги у вересні 2024 року для позивача у розмірі 14 678 462,84 грн без ПДВ;
- постановою від 26.11.2024 № 2017 (оприлюднена 27.11.2024) затверджено розмір послуги у жовтні 2024 року для позивача у розмірі 8 695 136,59 грн.
11.10.2024 листом № 3479-1/16В-2024 відповідачу направлено акт № 09/2024 від 30.09.2024 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та розрахунок вартості послуги у вересні 2024 року, який відповідачем був підписаний та повернутий позивачу.
Так, відповідно до підписаного сторонами Акту № 09/2024 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг до Договору від 30.09.2024 загальна вартість наданих у вересні 2024 року послуг складає 17 614 155,41 грн (з ПДВ).
19.11.2024 листом № 3909-1/16В-2024 відповідачу направлено акт № 10/2024 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг до Договору від 31.10.2024, який відповідачем був підписаний та повернутий позивачу.
Відповідно до підписаного сторонами Акту № 10/2024 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг до Договору від 31.10.2024 загальна вартість наданих у жовтні 2024 року послуг складає 10 434 163,91 грн (з ПДВ).
З огляду на викладене та з урахуванням п. 15.4. Порядку № 641, відповідач мав здійснити оплату наданих за Договором послуг в наступні строки: за вересень 2024 року - до 05.11.2024 (включно); за жовтень 2024 року - до 02.12.2024 (включно).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов Договору не виконав зобов'язання по сплаті наданих послуг в повному обсязі, як і не спростував факту отримання ним у спірному періоді послуг у визначених в актах обсягах, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 22 438 655,46 грн.
При цьому, суд не бере до уваги надану відповідачем платіжну інструкцію від 27.12.2024 № ПУП117950 на суму 689 669,00 грн в якості доказу оплати послуг у спірний період, оскільки кошти за цим платіжним документом сплачені в рахунок наданих послуг у листопаді 2024 року, який не включено позивачем до даних позовних вимог.
Також судом не враховуються інші доводи відповідача, якими він обґрунтовує свої заперечення проти позовних вимог щодо стягнення, в тому числі, і основного боргу, оскільки вони не є такими, що звільняють відповідача від взятих на себе договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті наданих послуг за договором в повному обсязі не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг в розмірі 22 438 655,46 грн, у зв'язку з чим вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню повністю.
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем свого грошового зобов'язання зі своєчасної оплати наданих позивачем послуг, останнім заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 47 738,83 грн та інфляційні втрати у розмірі 267 735,16 грн за загальний період прострочення з 06.11.2024 по 11.12.2024.
Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов Договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% (або інший розмір процентів, встановлений договором) річних від простроченої суми.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013).
Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних є такими, що заявлені позивачем правомірно.
Перевіривши розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних, суд встановив правильність та обґрунтованість такого розрахунку, у зв'язку з чим визнає правомірними вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 47 738,83 грн та інфляційних втрат у розмірі 267 735,16 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення заявлених інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає, що такі нарахування не можуть бути зменшені судом, оскільки є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. Посилання відповідача на практику Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 судом не беруться до уваги, так як викладена правова позиція у вказаній справі щодо права суду зменшувати розмір процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, у даному випадку не може бути застосована, оскільки у зазначеній постанові судом була надана оцінка правовідносинам, в яких сторони в договорі збільшили розмір відсотків річних, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У той же час у даній справі розмір відсотків річних сторонами у договорі не збільшувався, порівняно з розміром, визначеним у ст. 625 Цивільного кодексу України, застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України здійснено з урахуванням 3 % річних, що відповідає чинному законодавству України. Також суд звертає увагу відповідача на те, що Велика Палата Верховного Суду не зазначала про можливість зменшення інфляційних втрат. При цьому, законом не передбачено права суду на зменшення інфляційних втрат.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі № 914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість в повному обсязі, а викладені у поданих заявах по суті спору заперечення щодо пред'явлених позовних вимог суд вважає необґрунтованими з урахуванням вищевикладених висновків.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності зі встановленими обставинами, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення суду за наслідками розгляду даної справи на один рік з дня його прийняття, яке обґрунтоване, зокрема, недостатністю коштів на рахунку передачі для здійснення розрахунків з позивачем; неможливістю спрямування коштів, отриманих від надання інших послуг, для оплати послуг за Договором; відсутністю доказів понесення позивачем збитків у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань; складним майновим станом НЕК «Укренерго» та нестійкістю фінансово-економічного становища підприємства; загрозою зупинки належного функціонування ОСП і дестабілізації всієї енергетичної інфраструктури України. За доводами відповідача, враховуючи специфіку правовідносин на ринку електричної енергії, надання відстрочки у виконанні судового рішення зможе забезпечити оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню несприятливих наслідків для відповідача та енергетичного сектору країни загалом, а також відповідатиме принципам справедливості та добросовісності.
Позивач, у свою чергу, заперечував проти задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду, вказував, що наведені відповідачем обставини в обґрунтування такої відстрочки не є виключними та такими, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять таке виконання неможливим; будь-яких доказів на підтвердження наявності обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення відповідачем не надано.
Розглянувши вказану заяву відповідача про відстрочення судового рішення, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Частиною 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частин 3-5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, обов'язковою умовою надання відстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення, які заявник повинен довести відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Так, дослідивши заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду у даній справі, суд зазначає, що недостатність чи відсутність у відповідача коштів для здійснення розрахунків з позивачем не є тими обставинами, з якими приписи ст. 331 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість надання відстрочки.
При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.06.2018 у справі № 813/8842/13-а, збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення.
Також суд враховує, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин щодо його складного майнового стану, як і не наведено обставин з відповідними доказами на підтвердження того, що зі спливом строку, на який відповідач просить відстрочити виконання рішення суду, у нього з'являться кошти.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.04.2005 року у справі «Вараніца проти України» вважає, що стверджувана відсутність коштів у підприємства державної форми власності не може виправдовувати затримку виконання рішення суду, що відповідно є порушенням статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Щодо доводів, які стосуються завдання численних збитків відповідачу внаслідок збройної агресії російської федерації, то суд зазначає, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого негативно впливають наслідки, пов'язані з військовою агресією російської федерації.
Доказів реальної можливості виконати рішення суду у справі за умови надання відстрочення виконання рішення відповідачем не надано.
Відтак, суд вважає, що надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду у даній справі може призвести до недотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін у спорі.
З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання даного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ» (вул. Благовісна, 166, м. Черкаси, 18002; ідентифікаційний код 42474208) 22 438 655,46 грн заборгованості, 267 735,16 грн інфляційних втрат, 47 738,83 грн 3% річних та 273 049,55 грн судового збору.
3. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» про відстрочення виконання рішення суду відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано: 17.02.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко