ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.01.2025Справа № 910/9692/24
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ"
доДержавного підприємства "Гарантований покупець"
простягнення 2 859 716,41 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Подоєд О.В.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/9692/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ» (далі також - позивач, ТОВ «АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ») до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі також - відповідач, ДП «Гарантований покупець») про стягнення боргу в розмірі 2 598 065,41 грн, 3% річних в розмірі 149 626,44 грн, інфляційних втрат в розмірі 471 432,65 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору № 1108/01 від 06.12.2019 відповідачем оплата за поставлену електроенергію за 2021, 2022 роки здійснювалась невчасно та не в повному обсязі.
02.09.2024 відповідачем подано відзив та заявлено про закриття провадження в справі в частині стягнення 324 748,09 грн.
07.10.2024 позивач звернувся із заявою про проведення підготовчого засідання без участі його представника та подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача борг в розмірі 2 238 657,44 грн, інфляційні втрати в розмірі 471 432,65 грн та 3% річних в розмірі 149 626,44 грн.
09.10.2024 відповідач подав заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення 34 660,00 грн боргу.
Враховуючи те, що вимоги позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд задовольнив заяву про зменшення розміру позовних вимог, а спір у справі буде вирішений з урахуванням нової ціни позову 2 859 716,41 грн, з яких 2 238 657,32 грн основного боргу, 149 626,44 грн 3% річних, 471 432,65 грн інфляційних втрат.
Підготовче засідання суд призначив на 21.11.2024.
19.11.2024 позивачем подано клопотання про проведення підготовчого засідання без участі його представника.
До початку підготовчого засідання 21.11.2024 відповідачем подані наступні заяви та клопотання:
- додаткові пояснення у справі від 01.11.2024, у яких заявлено про залишення без розгляду заяви про закриття провадження у справі в частині стягнення 34 660,00 грн;
- додаткові пояснення у справі від 20.11.2024 з актом коригування;
- заява про зупинення провадження у справі № 910/9692/24 до набрання законної сили рішенням у справі № 320/19524/24.
Представник відповідача безпосередньо в підготовчому засіданні 21.11.2024 наполягав на задоволенні заявлених клопотань та надав усні пояснення.
Суд задовольнив заяву відповідача та залишив без розгляду клопотання від 09.10.2024 про закриття провадження в частині 34 660,00 грн.
Крім того, у п. 1 прохальної частини відзиву заявлено про закриття провадження у справі в частині стягнення 324 748,09 грн.
У той же час, як вже було вказано вище, 10.10.2024 суд задовольнив заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Під час зменшення позивач врахував, зокрема, оплати відповідача суми боргу 30 липня та 28 серпня 2024 на загальну суму 359 408,09 грн (324 748,09 + 34 660, 00 грн). Тож, підстав для закриття провадження в частині стягнення 324 748,09 грн немає, а клопотання відповідача про закриття задоволенню не підлягає.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, про що зазначено у відповідній ухвалі суду.
З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 30.01.2025.
29.01.2025 позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Представник відповідача безпосередньо в судовому засіданні 30.01.2025 заперечував проти заявленого позову в повному обсязі, а у разі задоволення позову просив зменшити розмір 3% річних на 99%.
Враховуючи наявні в матеріалах справи фактичні дані, суд дійшов висновку, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи в цьому судовому засіданні та вирішенню спору по суті.
Керуючись ч. 6 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач оголосив стислий зміст позовної заяви.
У судовому засіданні 30.01.2025 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
06.12.2019 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (як гарантованим покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алвеор-Енерджі» (як виробником за «зеленим» тарифом) було укладено договір № 1108/01 (далі також - договір), відповідно до п. 1.1. якого, виробник за «зеленим» тарифом зобов'язався продавати, а гарантований покупець зобов'язався купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 1.2. договору (в редакції Додаткової угоди № 210/1/21 від 04.02.2021), гарантований покупець зобов'язався надавати, а продавець за «зеленим» тарифом зобов'язався отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку або Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Пунктами 2.5., 2.6. договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом. Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
У розділі 3 договору сторони погодили, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до п. 7 Порядку. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.
Згідно з п. 3.3. договору (в редакції Додаткової угоди № 210/1/21 від 04.02.2021), оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «Зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до п. 3.4. договору (в редакції Додаткової угоди № 210/1/21 від 04.02.2021), у випадку здійснення гарантованим покупцем оплати за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця за вироблену електричну енергію продавцем за «зеленим» тарифом понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії продавець за «зеленим» тарифом повертає на рахунок гарантованого покупця надлишково сплачені кошти протягом чотирьох робочих днів з дня отримання продавцем підписаного акта купівлі-продажу (акта коригування купівлі-продажу) за відповідний розрахунковий період.
У пунктах 7.6., 7.8. договору сторони погодили, що дія цього договору може бути припинена достроково за згодою сторін або за рішенням суду. Виробник за «зеленим» тарифом має право розірвати цей договір на власний розсуд на будь-яких законних підставах, передбачених законодавством України.
Як стверджує позивач, відповідно до умов договору він належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, зокрема, позивачем було відпущено, а гарантованим покупцем прийнято електричну енергію в жовтні 2021, лютому, березні 2022 на загальну суму 2 637 532,76 грн. Однак, гарантованим покупцем, в порушення умов договору, оплата за поставлену електричну енергію за спірні періоди здійснювалась не вчасно та не повному обсязі.
Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на наступні обставини:
- обов'язок з оплати 100% вартості відпущеної електричної енергії відносно кожного попереднього розрахункового періоду можливий лише після отримання підписаного продавцем акта купівлі-продажу електроенергії та оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці;
- позивачем не враховано, що зобов'язання сторін виникли у період дії воєнного стану;
- наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин наказів Міненерго № 140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірний період;
- поточний обсяг розрахунків відповідача перед позивачем за спірний період перевищує мінімально допустимий рівень відповідно до Наказу № 140 та Наказу № 206;
- при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат позивачем допущені помилки, не враховано всі оплати та не дотримано методики розрахунку, визначеної Верховним Судом;
- враховуючи той факт, що відповідач зобов'язаний діяти відповідно до нормативно-правових актів Міністерства енергетики України, у випадку задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних, є підстави для зменшення заявленої до стягнення суми на 99%.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Спірні правовідносини щодо стягнення боргу за поставлену електричну енергію та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов'язань, регулюються нормами Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України (далі - ЗУ) «Про ринок електричної енергії» та відповідними підзаконними нормативними актами.
Так, згідно з вимогами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Вказані положення кореспондуються з положеннями статті 275 ГК України. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (частини 6, 7 статті 276 ГК України).
Статтею 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) визначені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належить забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються, зокрема, на гарантованого покупця.
Відповідно до частини другої статті 65 цього Закону гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу, або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця.
Згідно з пунктом 10.1 Порядку, до 15 числа (включно) розрахункового місяця відповідач здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що зазначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями товариства, що визначені відповідно до п.п. 8.7 та 8.8. глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями позивача, що визначені відповідно до п.п. 8.7 та 8.8. глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим , після отримання від продавця акту купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, останній здійснює остаточний розрахунок з виробником із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Отже, оплату ДП «Гарантований покупець» зобов'язаний здійснювати у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за «зеленим» тарифом у три етапи: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів після отримання акту та оприлюднення рішення НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги.
09.09.2022 НКРЕКП було прийнято постанову № 1117 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у січні-травні, липні, жовтні 2021 та у лютому-червні 2022 року».
Таким чином, у відповідача наявні всі законні підстави для сплати за поставлену електричну енергію в жовтні 2021 та лютому-березні 2022, а строк виконання зобов'язань настав, як на підставі ст. 530 Цивільного кодексу України так і відповідно до п. 10.4. Порядку.
З наявних у матеріалах справи фактичних даних вбачається, що відповідно до акту купівлі-продажу за жовтень 2021, продавцем за «зеленим» тарифом було відпущено електричної енергії на суму 6 130 647,94 грн.
Як вбачається з акту купівлі-продажу за лютий 2022, продавцем за «зеленим» тарифом було відпущено електричну енергію на суму 3 322 279, 44 грн.
Крім того, згідно з актом купівлі-продажу за березень 2022, враховуючи акт коригування, продавцем за «зеленим» тарифом було відпущено електричну енергію на суму 1 541 230, 98 грн.
Таким чином, відповідно до пункту 10.4 Порядку, відповідач мав провести остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії у жовтні 2021 та в лютому-березні 2022 року з урахуванням авансових платежів (протягом трьох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП вартості послуги).
Отже, враховуючи вимоги статті 65 ЗУ «Про ринок електричної енергії», статті 530 ЦК України, п. 10.4 Порядку, п. 3.3 Договору ДП «Гарантований покупець» зобов'язаний здійснити оплату за придбану ним електричну енергію в обсязі 100% протягом трьох робочих днів з моменту затвердження розміру вартості послуг та отримання акту.
ДП «Гарантований покупець» умови договору не виконав, отриману електричну енергію оплатив частково, посилаючись, зокрема, на дію воєнного стану та на накази Міненерго № 140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022.
Відповідно до вимог частини другої статті 11 ЗУ «Про функціонування паливно-енергетичного комплексу в особливий період» забезпечення функціонування паливно-енергетичного комплексу в особливий період, який визначається відповідно до статті 1 ЗУ «Про оборону України», покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у паливно-енергетичному комплексі.
На виконання вимог частини восьмої статті 16 ЗУ «Про ринок електричної енергії» Міненерго в межах, визначених йому повноважень, у зв'язку із введенням воєнного стану на території України видало Накази від 28.03.2022 року «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140 та від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим» тарифом» №206.
Наказ № 140 було видано з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії та зобов'язано ДП «Гарантований покупець» забезпечити перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець», із дотриманням Порядку № 641.
Наказом було встановлено розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП «Гарантований покупець», в такому порядку:
П.п. 1.1.1. Станом на 10 число розрахункового місяця сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозавантаженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії сонячного випромінювання;
П.п. 1.3. За подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП «Гарантований покупець» станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених, зокрема, підпунктом 1.1.1.
Таким чином, Міненерго встановило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за «зеленим» тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов'язок розподілу було покладено саме на ДП «Гарантований покупець» та у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку і надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Отже, у Наказі № 140:
- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець»;
- наказ не звільняє ДП «Гарантований покупець» від повної оплати придбаного товару;
- наказ не змінює обов'язок ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
З 05.07.2022 року Наказ № 140 втратив чинність, натомість набув чинності Наказ № 206.
Метою Наказу № 206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.
Міненерго змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за «зеленим» тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов'язок розподілу було покладено на ДП «Гарантований покупець» у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Зокрема, підпунктом 1 пункту 2 Наказу установлено, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку державного підприємства «Гарантований покупець» (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності державного підприємства «Гарантований покупець») станом на 10 число розрахункового місяця, здійснюється відповідно: сума, що дорівнює 18 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання.
За результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку державного підприємства «Гарантований покупець» (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності державного підприємства «Гарантований покупець») станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього наказу (п. 3).
Отже, у Наказі № 206:
- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець»;
- наказ не звільняє ДП «Гарантований покупець» від повної оплати придбаного товару;
- наказ не змінює обов'язок ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Правовий аналіз названих підзаконних правових актів дає підстави для висновку про те, що на час воєнного стану на ДП «Гарантований покупець» було покладено обов'язок пропорційного розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел з урахуванням коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
ДП «Гарантований покупець» не надав суду належні та допустимі докази відсутності на його рахунках коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справі № 910/6185/23.
Верховний Суд у справі № 910/6185/23 ще раз звертав увагу, що відповідний підзаконний нормативний акт прийнятий в рамках та на виконання приписів законодавства та, зокрема, з метою уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану, а отже не може тлумачитись всупереч меті його прийняття.
Верховний Суд наголошував, що згідно ЗУ «Про правотворчу діяльність» правотворча діяльність здійснюється відповідно до принципів: 1) верховенства права, що включає, але не виключно, принципи законності, юридичної визначеності, запобігання зловживанню повноваженнями, рівності перед законом та недискримінації, доступу до правосуддя; 2) пріоритетності утвердження та забезпечення прав і свобод людини, дотримання міжнародних стандартів у сфері прав людини; 3) демократичності; 4) пропорційності; 5) необхідності та обґрунтованості; 6) системності; 7) наукового забезпечення; 8) ресурсної забезпеченості.
Законодавство України - це взаємопов'язана та упорядкована система нормативно-правових актів України і чинних міжнародних договорів, яка структурується від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили (стаття 19 цього Закону) з урахуванням: 1) засад конституційного ладу в Україні; 2) компетенції та територіальної юрисдикції суб'єкта правотворчої діяльності, визначеної Конституцією України та (або) законом; 3) інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.
Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Виходячи із змісту принципу пропорційності як однієї з складових верховенства права, завжди передбачається існування легітимної та істотної мети, заради досягнення якої обмежується право. Процедура встановлення обмеження, обґрунтованість та виправданість засобу досягнення поставленої мети, пропорційність та сумірність обмежень залишаються прерогативою закону та суду.
Враховуючи викладене, а також обставини встановлені судами попередніх інстанцій щодо ненадання відповідачем розрахунків і доказів відсутності на поточному рахунку коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, Верховний Суд у справі № 910/6185/23 дійшов висновків про відсутність підстав для тлумачення норм Наказу №206 як такого, що змінює чи припиняє обов'язок ДП «Гарантований покупець» здійснити своєчасний розрахунок відповідно чинного законодавства, Порядку № 641 та Типового договору, затвердженого НКРЕКП.
За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим, відповідачем зобов'язання зі сплати за отриманий обсяг електроенергії за договором № 1108/01 від 06.12.2019 року за жовтень 2021 та за лютий-березень 2022 виконано лише частково, а тому доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими.
У той же час, судом прийнято до уваги доводи відповідача про те, що при зменшенні суми позовних вимог позивачем враховано всі актуальні платежі ДП «Гарантований покупець» включно з платежем від 28.08.2024 в розмірі 34 660,00 грн. 18.11.2024 позивачем було долучено до матеріалів справи акт звірки від 30.09.2024 на суму 2 238 643,17 грн тобто на суму меншу ніж вказана в заяві про зменшення позовних вимог на 14 грн 15 коп.
ДП «Гарантований покупець» звертає увагу суду на цей факт та пояснює, що при підготовці заяви про зменшення позовних вимог позивачем не було враховано акт коригування від 16.02.2023 на суму 14 грн 15 коп.
Судом надано оцінку розрахунку суми основного боргу та встановлено, що позивач дійсно не врахував акт коригування від 16.02.2023 на суму 14,15 грн. Тому позовні вимоги в частині стягнення 14,15 грн суми основного боргу є необґрунтованими та не підлягають задоволенню в цій частині. Решта позовних вимог про стягнення боргу в розмірі 2 238 643, 17 грн підлягає задоволенню, а розмір боргу підтверджується наявними в справі доказами.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 149 626,44 грн 3% річних та 471 432,65 грн інфляційних втрат.
Так, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, вимоги в цій частині позову заявлені правомірно. За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення 3% річних судом встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 149 626,44 грн підлягають задоволенню.
При перевірці правильності розрахунку інфляційних втрат судом враховано таке.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд дійшов висновку, що позивач, всупереч наведеному вище, нарахував інфляційні втрати в період з 15.09.2022 по 27.09.2022, з 01.10.2022 по 17.10.2022 (менше 15 днів), а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Решта вимог по стягнення інфляційних втрат на суму 388 716,44 грн підлягає задоволенню.
Стосовно доводів відповідача про зменшення розміру 3% річних, то суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги:
- ступінь виконання зобов'язання боржником;
- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні;
- не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У той же час, 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Судом враховано, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладена правова позиція, стосовно права суду зменшувати розмір процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Проте, у вказаній постанові судом було надано оцінку правовідносин, в яких сторонами в договорі було зменшено розмір відсотків річних за ст. 625 Цивільного кодексу України. В той же час, у даній справі сторонами у договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з визначеним законом у ст. 625 Цивільного кодексу України.
Застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України та такий розмір не є надмірним.
Отже, з огляду наведене, у суду відсутні підстави для зменшення розміру 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача.
Усі інші доводи та заперечення сторін не спростовують зроблених судом висновків та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, з огляду на часткове задоволення позову судові витрати у вигляді судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ" задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВЕОР-ЕНЕРДЖІ" (57300, Миколаївська обл., м. Снігурівка, вул. Суворова, 15; код ЄДРПОУ 41829649) борг в розмірі 2 238 643,17 грн, інфляційні втрати в розмірі 388 716,44 грн, 3% річних в розмірі 149 626,44 грн, судовий збір в розмірі 41 654,78 грн.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 10.02.2025 року.
Суддя Ю.О.Підченко