Справа № 909/794/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
12.02.2025 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., при секретарі судового засіданні Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Скоробогатої Галини Богданівни від 05.02.2025 № 12495 (вх.№1923/25 від 05.02.2025) у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-531", вул. Січових Стрільців, буд. 23, оф. 604, м. Івано-Франківськ, 76018
до відповідача: фізичної особи-підприємця Скоробогатої Галини Богданівни, АДРЕСА_1
про стягнення безпідставно збережених грошових коштів в сумі 1415000 грн,
за участі:
від стягувача: не з'явилися,
від боржника: Скоробогата Галина Богданівна,
від відділу ДВС: Мороз Галина Євгенівна,
встановив: у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-531" до фізичної особи-підприємця Скоробогатої Галини Богданівни про стягнення безпідставно збережених грошових коштів в сумі 1415000 грн.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-531" до фізичної особи-підприємця Скоробогатої Галини Богданівни про стягнення безпідставно збережених грошових коштів в сумі 1415000 грн задоволено. На виконання вказаного рішення судом видано наказ.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2024 у справі №909/794/23 скасовано та прийнято нове рішення: в задоволенні позову відмовити.
Постановою Верховного Суду від 04.09.2024 постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 скасовано, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2024 у справі №904/794/23 залишено в силі.
05.02.2025 від Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до суду надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа від 05.02.2025 № 12495 (вх.№1923/25).
В обґрунтування даного подання зазначає про те, що рішення суду від 29.02.2024 у справі №909/794/23 на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, на виклики державного виконавця боржник не з'являється, що суперечить вимогам частини п'ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження". Боржник ухиляється від виконання рішення суду, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.
Відповідно до ст. 338 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) процесуальні питання, пов'язані із виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Згідно зі ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Дослідивши подані матеріали, суд встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
На виконанні Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №76197981 про стягнення з фізичної особи-підприємця Скоробогата Г.Б. на користь ТОВ "СУ-531" 1365362,31 гривень заборгованості згідно наказу господарського суду Івано-Франківської області по справі №№909/794/23 від 29.02.2024 та виконавче провадження №76197721 про стягнення з фізичної особи-підприємця Скоробогата Г.Б. на користь ТОВ "СУ-531" 42450,00 гривень судового збору за подання касаційної скарги згідно наказу господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.2024 по справі № 909/794/23.
Державними виконавцями у вказаних виконавчих провадженнях вжито наступних заходів щодо примусового виконання рішення суду.
03.10.2024 державними виконавцями винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень №76197981 та №76197721, якими боржницю зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржницю про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
03.10.2024 винесено постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
03.10.2024 винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.
03.10.2024 винесено постанови про арешт коштів боржника.
03.10.2024 винесено постанову про арешт майна боржника.
15.11.2024 повторно винесено постанову про арешт коштів боржника, оскільки боржник відкрила нові рахунки після решту коштів від 03.10.2024.
03.02.2025 повторно винесено постанови про арешт коштів боржника, оскільки боржник відкрила нові рахунки після решту коштів від 03.10.2024 та 15.11.2024.
06.10.2024 здійснено виклик державного виконавця про зобов'язання з'явитися до державного виконавця 23.10.2024 (згідно повідомлення про вручення №0600968964337 боржник отримав виклик 08.10.2024).
06.12.2024 здійснено повторний виклик боржника про зобов'язання з'явитися до державного виконавця 13.12.2024 (згідно повідомлення про вручення №0600990922508 боржник отримав виклик 10.12.2024).
Однак, як вказує заявник, рішення боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, на виклики державного виконавця боржник не з'являється.
Згідно поданої Управлінням Державної міграційної служби України відповіді від 23.12.2024 громадянка Скоробогата Галина Богданівна документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 виданим 29.05.2014 року, органом видачі 2601 та паспортом серії НОМЕР_2 виданим 16.05.2017 органом видачі 2615.
Відповідно до положень статті 124 Конституції України, які цілком кореспондуються з положеннями ст. 18 ГПК України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Нормами ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до положень ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що стаття 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" передбачає можливість тимчасового обмеження права громадянина України, який має паспорт, на виїзд за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання таких зобов'язань.
При цьому, поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо), і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Суд зауважує, що ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Як вже зазначалось судом, за приписами ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.
В той же час відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтю 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966 передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
У справі "Гочев проти Болгарії" від 26.11.2009, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що тимчасове обмеження у праві виїзду фізичної особи - боржника за межі України є винятковим заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов'язком суду.
Відповідно, для застосування такого заходу щодо боржника суд має отримати докази застосування виконавцем усіх можливих загальних заходів примусового виконання рішення, визначених статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження", та встановити факт ухилення боржника від виконання судового рішення.
Однією з підстав для відмови у задоволенні подання, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.
Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Обов'язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Верховний Суд у постанові №331/8536/17 від 28.10.2020 виклав правову позицію, яка полягає у наступному: тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Тобто, наявність лише самого невиконаного зобов'язання боржниці та перетин нею (виїзд та в'їзд) державного кордону України, не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
При цьому, поняття ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням суду, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
З матеріалів справи не слідує, що боржниця свідомо вчиняє діяння (дії або бездіяльність), спрямовані на невиконання відповідного обов'язку боржником у виконавчих провадженнях, і що виконати цей обов'язок у боржника є всі реальні можливості.
Отже, фактичні обставини справи в сукупності свідчать про те, що виконавцем не надано жодних доказів на підтвердження факту свідомого ухилення боржниці від виконання своїх боргових зобов'язань, зокрема: приховування доходів, коштів та майна, на які можна звернути стягнення, незаконного їх відчуження.
Крім того, при розгляді вказаної категорії спорів виконавець повинен довести яким чином обмеження у праві виїзду за межі України боржниці забезпечить виконання рішення суду у даній справі, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції, тобто покарання за невиконання боржником рішення, а лише має на меті забезпечити виконання цього рішення суду.
Суд також враховує, що обмеження жінки (в даному випадку боржниці) у праві виїзду за межі України в умовах воєнного стану може призвести також до неможливості виїзду дітей такої особи, та відповідно до порушення конституційних прав сторонніх осіб, які не мають жодного відношення до виконання рішення суду.
Отже, у межах даної справи відсутні підстави для задоволення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа.
З огляду на вказане у задоволенні подання приватного виконавця слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 234, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд,
відмовити в задоволенні подання Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Скоробогатої Галини Богданівни від 05.02.2025 №12495 (вх.№1923/25 від 05.02.2025).
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів у порядку, передбаченому ст.ст.256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 17.02.2025 року.
Суддя Неверовська Л. М.