Справа № 909/125/25
17.02.2025 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., розглянувши
заяву: Фізичної особи - підприємця Халізова Віктора Васильовича ,
до боржника: Фізичної особи - підприємця Кіс Валентини Анатоліївни ,
про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за договором про розстрочення сум заборгованості № 1 від 07.07.2021 в сумі: 36 633,35 грн - основна сума боргу; 3887,14 грн - 3 % річних; 19 764,02 грн - інфляційних втрат.
Фізична особа - підприємець Халізов Віктор Васильович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою до боржника Фізичної особи - підприємця Кіс Валентини Анатоліївни про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за договором про розстрочення сум заборгованості № 1 від 07.07.2021 в сумі: 36 633,35 грн - основна сума боргу, 3887,14 грн - 3 % річних, 19 764,02 грн - інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема в порядку наказного провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.
Частинами 1-3 статті 147 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.
За ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті ( п.7 ч.1 ст. 155 ГПК України).
Як вбачається із заяви про видачу судового наказу зявник просить видати судовий наказ про стягнення коштів , які за своєю правовою природою є відповідальністю за порушення стороною умов договору про надання послуг, а саме за недотримання положень пунктів 2.4 та 2.5 Договору про надання послуг №4 від 02.01.2019 року,в якому вказано,що Виконавець сплачує Замовнику штраф у розмірі 5 відсотків від початкової вартості ціни аукціону по кожному виявленому факту недотримання виконавцем зазначених умов цього Договору.
За доводами заявника , сторонами підписано Договір про розстрочення сум заборгованості №1 від 07.07.2021 на суму заборгованості 36633,25 грн.
При вирішенні питання про видачу судового наказу у цьому випадку суд прийшов до висновку,що застосування відповідальності за порушення виконання зобовязання не є вимогою про стягнення грошової заборгованості за договором у розумінні статті 148 ГПК України та суперечить загальній засаді наказного провадження - безспірності.
З огляду на вищевикладене у видачі судового наказу слід відмовити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини 1 статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.
Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному провадженні.
Частиною 2 статті 151 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу, внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст.12,147,148,150-154,157,234,235 Господарського процесуального кодексу України, суд
відмовити Фізичній особі - підприємцю Халізову Віктору Васильовичу у видачі судового наказу за заявою (вх. № 1093/25 від 10.02.2025).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у визначені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України строк та порядку.
Ухвалу підписано 17.02.2025.
Суддя С.М. Кобецька