ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
05.02.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/911/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за заявою: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи (вх. № 8533/24 від 30.09.2024)
за участю:
від заявниці представник не з"явився
встановив: Фізична особа ОСОБА_1 через систему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" 30.09.2024 звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
08.10.2024 суд постановив заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи (вх. № 8533/24 від 30.09.2024) прийняти до розгляду; підготовче засідання щодо розгляду заяви призначити на 28.10.2024; ОСОБА_1 надати суду:1) копії платіжних документів (платіжних доручень, квитанцій), які підтверджують надання їй у кредит грошових коштів за договорами, укладеними з її кредиторами; 2) відомості у формі пояснень та документів, які їх підтверджують щодо таких обставин:- витрачання коштів, отриманих від кредиторів, перед якими наявна заборгованість згідно з поданим деталізованим списком кредиторів (на що були витрачені отримані від кредиторів кошти); - джерел, за рахунок яких заявник ОСОБА_1 планувала повертати отримані в кредит кошти, укладаючи договори кредиту.
28.10.2024 суд постановив відкласти підготовче засідання на 27.11.2024.
27.11.2024 через систему "Електронний кабінет" боржник на виконання вимог ухвал суду від 08.10.2024 та 28.10.2024 подала клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів вх.№18549/24, яке суд прийняв до розгляду.
В судовому засіданні 27.11.2024 суд встановив, що боржниця у поданій заяві та документах долучених до неї не вказала місце реєстрації членів сім"ї - дочки ОСОБА_2 та внучки ОСОБА_3 , а також не долучила свідоцтво про народження внучки, а такі відомості необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність щодо отримання інформації про доходи членів сім"ї та майно, яке їм належить.
Представник заявниці в судовому засіданні просив суд відкласти підготовче засідання, для надання можливості виконати вимоги суду, а також перевірити додаткову інформацію щодо кредиторів.
27.11.2024 суд постановив підготовче засідання відкласти на 13.01.2025; зобов'язати ОСОБА_1 не пізніше 10.01.2025 надати суду відомості щодо місця реєстрації членів сім"ї - дочки ОСОБА_2 та внучки ОСОБА_3 ; свідоцтво про народження внучки.
В судове засідання 13.01.2025 заявниця та її представник не прибули, причин не прибуття не повідомили, вимоги ухвал суду не виконали. Натомість на електронну пошту суду надійшло клопотання від адвоката Горлевого Дмитра Івановича про відкладення судового засідання та ознайомлення з матеріалами справи вх.№446/25. Вказане клопотання мотивоване тим, що 12.01.2025 ОСОБА_1 уклала договір з адвокатом про надання правової допомоги, а тому у нього не було можливості ознайомитись з матеріалами справи та надати пояснення щодо виконання вимог ухвал суду.
13.01.2025 суд постановив клопотання представника заявниці задовольнити; підготовче засідання відкласти на 05.02.2025.
05.02.2025 заявниця та її представник в судове засідання не прибули, вимоги ухвал суду не виконали. Натомість на електронну пошту суду надійшло клопотання від адвоката Горлевого Дмитра Івановича про відкладення судового засідання вх.№1861/25. Подане клопотання мотивоване зайнятістю в іншій справі.
Розглянувши подане клопотання, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно з ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.
У клопотанні про відкладення розгляду справи представник заявниці посилається на неможливість взяти участь в судовому засіданні через зайнятість в іншій справі. Однак доказів в підтвердження зазначеного до клопотання не долучив, а також не обґрунтував чому його участь в інших справах, є важливішою за участь у цій справі, що розглядається; не вказав причин, з яких не виконав вимоги ухвал суду та чому його участь в судовому засіданні є обов"язковою.
Відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд констатує, що виходячи із вимог ст. 74 ГПК України, відповідно до якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, клопотання представника заявниці про відкладення розгляду справи є необґрунтоване та не підтверджене належними доказами. Тому, суд розцінює такі дії відповідача як безпідставне затягування розгляду справи.
Поряд з цим, одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, є розумність строків розгляду справи судом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку; розумним вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на вищевикладене, враховуючи неодноразове задоволення клопотань відповідача про відкладення розгляду справи та те, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість розгляду заяви у відповідному судовому засіданні, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути заяву без участі представника заявниці за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши надані боржником документи, дослідивши надані суду докази, проаналізувавши наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд зазначає таке.
Особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою, визначено Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства.
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника. Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; 3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності). До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Отже, про наявність наведених підстав у кожному конкретному випадку мають свідчити достатні фактичні обставини, які згідно із закріпленими в Кодексі України з процедур банкрутства нормами і вказують на неплатоспроможність фізичної особи або загрозу її неплатоспроможності.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом. До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються: 1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; 2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця; 3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; 4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна; 5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; 6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором; 7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 8) відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях; 9) копія трудової книжки (за наявності); 10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника; 11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства; 12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень; 13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини; 14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Отже, розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, суд, з урахуванням положень ч. 3 ст. 13, ст. ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства та з'ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 29.07.2021 р. у справі № 909/1028/20).
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Кодекс України з процедур банкрутства покладає на боржника обов'язки щодо надання повної і достовірної інформації про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (п. 4-11 ч. 3 ст. 116), тому боржник має надати і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Звертаючись до суду ОСОБА_1 подала декларації про майновий стан, однак не зазначила місця реєстрації членів сім"ї, що зумовлює неможливість встановлення реального майнового стану боржника.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що боржницею не надано повної інформації щодо свого майнового стану.
Крім того, за змістом заяви боржниці та декларації про майновий стан вбачається, що у неї наявне нерухоме майно. Разом з тим заявниця у порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76 - 77 ГПК України не довела, що таке майно не може бути реалізоване, або на нього не може бути звернено стягнення.
Суд зазначає, що реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно та доходи, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, в конкретизованому списку кредиторів зазначаються: суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
За змістом цієї норми конкретизований список кредиторів має надати суду наглядну і зрозумілу картину складу і розміру боргових зобов'язань боржника як в цілому, так і в розрізі всіх кредиторів.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 додала конкретизований список кредиторів, відповідно до якого у неї наявна заборгованість в сумі 1 504 893 грн 30 коп. В поданому списку зазначено, що інформація щодо заборгованості отримана з постанов виконавчого провадження. Однак як вбачається з тексту постанови про виконавче провадження, зокрема НОМЕР_3 від 26.11.2021 до стягнення належать кошти в сумі 57 268 грн 42 коп. та 5 726 грн 84 коп. виконавчого збору, а згідно списку 63 295 грн 26 коп., тобто більше ніж підтверджено. Аналогічно із заборгованістю зазначеною в постанові ВП НОМЕР_2 від 09.07.2021.
Також суд звертає увагу заявниці на те, що в заяві про неплатоспроможність вказана приблизна заборгованість в сумі 1 068 754 грн 11 коп., що є меншою ніж вказана в конкретизованому списку.
Необхідно зазначити, що наявність боргу при ініціюванні справи про неплатоспроможність підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором, однак долучені до заяви постанови виконавчого провадження стосуються лише частини заборгованості, яку зазначила заявниця.
Суд оцінивши подані заявницею докази на підтвердження наявності боргу вважає, що ОСОБА_1 до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не додала доказів отримання кредитних коштів щодо всіх кредиторів, що унеможливлює здійснення їх аналізу для досягнення мети підготовчого засідання, а саме - підтвердження наявності кредитних зобов'язань та заборгованості на суму коштів, про існування якої вказує заявниця.
Згідно з положеннями ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника. До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, й інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених ст. 115 цього Кодексу.
При цьому, суд враховує, що метою законодавця при запровадженні процедури банкрутства фізичних осіб було створення правового механізму, який дозволить фізичній особі - боржнику відновити її задовільний фінансовий стан через механізм погашення всіх існуючих боргів, що реалізується в тому числі шляхом реструктуризації зобов'язань.
Передумовою звернення фізичної особи - боржника до господарського суду із відповідною заявою та намір кінцевого результату є повне відновлення платоспроможності такої особи.
Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено п. 3, п. 14 ч. 3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства.
За відсутності усіх первинних документів стосовно кредитних зобов'язань боржника у суду відсутня можливість встановити наявність ознак неплатоспроможності заявника або загрози такої неплатоспроможності.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 02.06.2022 р. у справі № 917/1384/20, згідно з якою розрахунок заборгованості складений в односторонньому порядку сам по собі не є первинним документом в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки не відповідає вимогам, встановленим наведеною нормою для первинних документів. Тому, за відсутності первинних документів, розрахунок не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу тощо.
В цьому випадку боржник самостійно визначив суму грошових вимог; до матеріалів справи не додано первинних документів (меморіальних ордерів, платіжних доручень, виписок з особового рахунку боржника тощо), які б підтверджували отримання кредитних коштів від кожного кредитора зазначеного у поданій заяві, тобто не підтверджено належними доказами підстави звернення із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність.
З огляду на вказане, суд зазначає, що неподання зазначених первинних документів, які підтверджують розмір прострочених зобов'язань боржника і строки їх виконання, позбавляє суд можливості надати оцінку щодо права ОСОБА_1 звернутись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства та встановити наведені заявником підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Щодо належності та допустимості кредитної історії для вирішення судом питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, суд зазначає таке.
Верховний Суд у постанові від 16.11.2022 р. у справі № 917/1604/21 зазначив, що у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні зазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
У цьому контексті Верховний Суд у постанові від 16.11.2022 р. у справі № 917/1604/21 вважає, що самого кредитного звіту недостатньо для підтвердження вказаних обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов'язанням.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про неналежне виконання заявником п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки матеріали поданої заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не містять належним чином оформленої інформації про наявну заборгованість по кожному кредитору окремо.
Наведене, в свою чергу, унеможливлює для суду здійснити перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясувати наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
При цьому, суд зазначає, що у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та не допустимість зловживання правом (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 13 ЦК України).
За змістом приписів статей 116, 119, 123, 125, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства щодо вимог до боржника та процесуальних наслідків їх невиконання, законодавець означив принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Не зазначення боржником у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність повної і достовірної інформації про власний майновий стан та майновий стан членів сім"ї, а також ненадання доказів щодо зазначеної суми заборгованості, свідчить про недобросовісну поведінку боржника та може свідчити про зловживання боржником правом на ініціювання процедур неплатоспроможності задля ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами.
Відповідно до ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо:
1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду;
3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю;
4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що провадження у справах про банкрутство (неплатоспроможність) характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від інших, відтак враховуючи недоведення боржником належними та допустимими доказами підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, з метою дотримання балансу захисту публічних та приватних інтересів, суд не вбачає необхідності у цьому випадку застосування процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства та дійшов висновку про відмову у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 4 статті 119 КУзПБ.
Керуючись статтями 2, 113, 115 116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 80, 81, 197, 234, 235 ГПК України, суд
у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в строк та порядку, що визначені ст.256,257 ГПК України.
Дата підписання: 17.02.2025.
Суддя Т. В. Максимів