ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
11 лютого 2025 року Справа №924/279/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Олексюк Г.Є.
суддя Петухов М.Г.
секретар судового засідання Переходько К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бав Актив" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2024 (суддя Гладій С.В., повний текст рішення складено 11.11.2024)
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Вікторія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бав Актив"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Молодіжний ХХІ"
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Білозем Плюс"
3) Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області
про витребування земельних ділянок
за участю представників:
позивача - Ткачук Б.М.
відповідача - не з'явився,
третіх осіб - не з'явився,
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2024 позов задоволено. Витребувано у ТОВ "Бав Актив" на користь селянського (фермерського) господарства "Вікторія" земельні ділянки з кадастровими номерами: 6820682000:02:012:0004, 6820682000:02:012:0005, 6820682000:02:012:0006, 6820682000:02:012:0007, 6820682000:02:012:0008, 6820682000:02:012:0009, 6820682000:02:012:0010, 6820682000:02:012:0011, 6820682000:02:012:0012, 6820682000:02:012:0013, 6820682000:02:012:0014, 6820682000:02:012:0015, 6820682000:02:012:0016, 6820682000:02:012:0017, 6820682000:02:012:0018, 6820682000:02:012:0019, 6820682000:02:012:0020, 6820682000:02:012:0021, 6820682000:02:012:0022, 6820682000:02:012:0023, 6820682000:02:012:0024, 6820682000:02:012:0026, 6820682000:02:012:0027.
Стягнуто з ТОВ "Бав Актив" на користь селянського (фермерського) господарства "Вікторія" 17334,03 грн. витрат зі сплати судового збору.
Суд першої інстанції вказав, що наявність права постійного користування земельною ділянкою СФГ "Вікторія" площею 50 га, встановлено постановою Хмельницького апеляційного суду від 12.01.2023 справа №670/217/20, що в силу п.4 ст.75 ГПК України, доведенню не підлягає.
Разом з тим, у 2019 році земельна ділянка, яка перебуває в постійному користуванні позивача, незаконно була поділена на 24 земельні ділянки та передана фізичних особам в рамках процедури безоплатної приватизації.
Таким чином, враховуючи, що СФГ "Вікторія" не є володільцем спірних земельних ділянок, але в силу ч.1 ст.317 ЦК України має право володіння ними як власник, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо витребування вказаних спірних ділянок з незаконного володіння відповідача на підставі ст. 388 ЦК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалите нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апелянт, зокрема, із врахуванням ч.5 ст.5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", ст.22, 23 ЗК України, вказує, що оскільки позивач обґрунтовує належність йому на праві користування земельної ділянки площею 50,0 га на підставі державного акта про право користування землею серії Б № 042484, зареєстрованого в книзі записів державних актів за №1 в 1992 році, відтак, єдиним та належним документом (доказом), який підтверджує місцезнаходження земельної ділянки, яка визначена у даному державному акті, має бути проект відведення, який погоджено відповідною сільською, селищною, міською Радою народних депутатів, районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним, санітарним органами, органом архітектури. Однак, судом першої інстанції не було досліджено відповідного проекту відведення, на підставі якого складався відповідний державний акт.
Вважає, що предметом доведення у даній справі є підтвердження факту того, що межі земельних ділянок ТОВ "Бав Актив" накладаються на земельну ділянку позивача. Разом з тим, вказує, що висновок судового експерта ОСОБА_4. № 25/22, який був наданий на підтвердження накладення меж земельних ділянок є неналежним та недостовірним доказом й викликає обґрунтовані сумніви щодо його правильності, оскільки визначення факту накладення земельних ділянок здійснювалось судовим експертом, зокрема, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка ніким не погоджена та не затверджена, відтак, не має жодного юридичного значення.
Скаржник звертає увагу, що ТОВ "Бав Актив" було здійснено замовлення у ТОВ "Незалежна судова експертиза і оцінка" проведення судової земельно-технічної експертизи щодо накладення спірних земельних ділянок на земельну ділянку позивача, однак експерт вказав про відсутність належних та допустимих доказів, а саме - затвердженого проекту відведення, що унеможливлює підтвердження накладення земельних ділянок.
Також зазначає про відсутність підстав для застосування преюдиції та відповідно безпідставність посилання суду на встановлені судовим рішенням у справі №670/217/20 обставини, оскільки набуття ТОВ "Бав Актив" права власності на спірні земельні ділянки не були предметом дослідження у вказаній справі, а ТОВ "Бав Актив" не було стороною такого спору.
Крім того, відповідач в апеляційній скарзі просив призначити у даній справі судову земельно-технічну експертизу для вирішення питання, чи накладаються спірні земельні ділянки на земельну ділянку позивача.
Позивач своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст.263 ГПК України не скористався.
Згідно з ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судове засідання, що відбулося 11.02.2025 року, відповідач та треті особи не забезпечили явку повноважних представників, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи (т.4, а.с.53-55).
Разом з тим, від відповідача повторно надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю адвоката Савченко О.В. у період з 05.02.2025 по 11.02.2025, яка одноосібно здійснює представлення інтересів ТОВ "Бав Актив" в рамках господарської справи №924/279/24, що унеможливлює участь зазначеного представника у судовому засіданні
Розглядаючи подане клопотання, колегія суддів зазначає, що за змістом ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 (т.4, а.с.52) було задоволено первинне клопотання відповідача про відкладення судового засідання, призначеного на 04.02.2025 року, у зв'язку з непрацездатністю його адвоката Савченко О.В. у період з 03.03.2025 по 05.02.2025.
Відтак, апеляційний суд забезпечив учасникам справи рівні умови для реалізації процесуальних прав та дотримався принципів рівності та змагальності сторін.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У п.35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Статтею 42 ГПК України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень апеляційним судом встановлено, що у період тимчасової непрацездатності адвоката Савченко О.В., остання брала участь 05.02.2025 року у судовому засіданні касаційного суду при розгляді Великою Палатою Верховного Суду справи №924/971/23 як представник відповідача-1, Благодійної організації "Благодійний фонд "Відродження Хмельниччини", що підтверджується ухвалою ВП ВС від 05.02.2025 у вказаній справі.
Колегія суддів вважає, що вказані обставини свідчать про введення суду в оману та відповідно зловживання процесуальними правами, а відтак не відповідають принципу добросовісності та стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони спору.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Апеляційний суд також звертає увагу, що норми чинного законодавства не обмежують представництво сторін конкретними особами, відтак, у відповідача була можливість забезпечити участь іншого представника для захисту своїх прав при розгляді даної справи.
З огляду на викладене, із врахуванням ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, приймаючи до уваги повторну неявку відповідача у судове засідання у даній справі, а також те, що правова позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі і про її зміну апелянт будь-яких заяв або клопотань не подавав, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відповідно можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.
Щодо клопотання відповідача про призначення судової земельно-технічної експертизи апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з положеннями ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Суд звертає увагу, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.10.2018 у справі № 910/9971/17).
Крім того, одним з головних критеріїв, якими користується суд, вирішуючи питання про необхідність призначення у справі судової експертизи є визначення кола тих обставин, які мають значення для справи. Якщо з'ясування цих обставин є необхідним і потребує спеціальних знань, проведення судової експертизи визнається судом доцільним.
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. В той же час, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Бав Актив" земельних ділянок з незаконного чужого володіння.
Підставою для звернення з позовною заявою є те, що, позивач стверджує, що спірні земельні ділянки були сформовані в межах земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 50,0 га, розташованої за межами населених пунктів на території Грим'яцької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області для ведення селянська (фермерського) господарства, яка належить СФГ "Вікторія" на підставі державного акта про право користування землею серії Б № 042484, зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 1 в 1992 році.
Таким чином, предметом доведення у даній справі є підтвердження факту того, що межі земельних ділянок ТОВ "Бав Актив" накладаються на земельну ділянку позивача.
Апеляційний суд зауважує, що на підтвердження вказаних обставин, позивач, зокрема посилається, на доданий до позовної заяви висновок судового експерта ОСОБА_4. №25/22 від 05.09.2022 (т.1, а.с.102-136), на вирішення якого було поставлено наступне питання: "Чи накладаються земельна ділянка площею 49,57 га, яка перебуває у постійному користуванні Селянського (фермерського) господарства "Вікторія" на підставі державного акту на право користування землею Б 042484 від 1992 року на спірні у даній справі земельні ділянки?".
Статтею 98 ГПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що долучений позивачем до позовної заяви висновок судового експерта ОСОБА_4. № 25/22, складений за результатами судової земельно-технічної експертизи у справі №670/217/20, містить інформацію щодо накладення спірних земельних ділянок, що відносяться до предмету доказування у справі №924/279/24.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання апелянта про призначення судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставити питання щодо накладення спірних земельних ділянок на земельну ділянку позивача, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки у матеріалах справи вже наявний висновок експерта щодо вказаного питання та спірних земельних ділянок ідентифікуючою ознакою, яких є кадастрові номери, та відповідно який в подальшому буде оцінений судом як доказ у відповідності до ст.86 ГПК України
Апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що необґрунтоване призначення у справі №924/279/24 судової експертизи має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, що суперечитиме ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до ч.1 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", "Дульський проти України", "Фридлендер проти Франції").
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що очевидне безпідставне призначення судової експертизи є порушенням наведених приписів, що має наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи, у тому числі права на розгляд справи судом встановленим законом, у розумний строк, тому у такому випадку відмова у призначенні судової експертизи, що має наслідком зупинення провадження у справі, ґрунтується на засадах верховенства права.
Відповідно до ч. 1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у 1992 році фермерському господарству ОСОБА_1. видано Державний акт на право користування землею серії Б №042484, що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право користування землею за №1, у межах згідно з планом землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства площею 50,0 га: ділянка №1 площею 49,57 га та ділянка № 2 площею 0,43 га (т.1, а.с.27-29).
Розпорядженням голови Віньковецької районної ради від 10.08.1992 року за №15 "Про реєстрацію селянського (фермерського) господарства" зареєстровано СФГ "Вікторія", засновником і головою якого є ОСОБА_1 .
Відповідно до п.6.1 та 6.1.1 статуту СФГ "Вікторія", до земель господарства належать землі, передані господарству у приватну власність, у користування, що посвідчено відповідно державними актами на право приватної власності на землю та постійного користування землею, виданими на ім'я голови господарства.
Згідно з висновком судового експерта №25/22 від 02.09.2022 (т.1, а.с.102-136), земельні ділянки з кадастровими номерами: 6820682000:02:012:0004; 6820682000:02:012:0005; 6820682000:02:012:0006; 6820682000:02:012:0007; 6820682000:02:012:0008; 6820682000:02:012:0009; 6820682000:02:012:0010; 6820682000:02:012:0011; 6820682000:02:012:0012; 6820682000:02:012:0013; 6820682000:02:012:0014; 6820682000:02:012:0015; 6820682000:02:012:0016; 6820682000:02:012:0017; 6820682000:02:012:0018; 6820682000:02:012:0019; 6820682000:02:012:0020; 6820682000:02:012:0021; 6820682000:02:012:0022; 6820682000:02:012:0023; 6820682000:02:012:0024; 820682000:02:012:0025; 6820682000:02:012:0026; 6820682000:02:012:0027 накладаються на земельну ділянку площею 49,57 га, яка перебуває у постійному користуванні СФГ "Вікторія" на підставі державного акта на право користування землею Б № 042484 від 1992 року.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, спірні земельні ділянки перебувають у приватній власності ТОВ "Бав Актив" на підставі актів приймання-передачі від 18.01.2022 року, номери 86, 87; дата державної реєстрації права власності 25.01.2022 року, 31.01.2022 року, 01.02.2022 року (т.1, а.с.31-101).
Окрім того, вказані земельні ділянки передані в оренду ТОВ "Молодіжний ХХІ" згідно договору від 06.05.2020 року (дата реєстрації права оренди 15.05.2020 року, 18.05.2020 року) та суборенду ТОВ "Білозем Плюс" згідно договору суборенди від 15.10.2020 року (дата реєстрації права суборенди - 19.10.2020 року, 20.10.2020 року, 23.10.2020 року).
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12.01.2023 року у справі №670/217/20, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 10.07.2023 року позов СФГ "Вікторія" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ "Молодіжний ХХІ" про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, задоволено (т.1, а.с.137).
Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь СФГ "Вікторія" 23 земельних ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства з кадастровими номерами 6820682000:02:012:0004; 6820682000:02:012:0005; 6820682000:02:012:0006; 6820682000:02:012:0007; 6820682000:02:012:0008; 6820682000:02:012:0009; 6820682000:02:012:0010; 6820682000:02:012:0011; 6820682000:02:012:0012; 6820682000:02:012:0013; 6820682000:02:012:0014; 6820682000:02:012:0015; 6820682000:02:012:0016; 6820682000:02:012:0017; 6820682000:02:012:0018; 6820682000:02:012:0019; 6820682000:02:012:0020; 6820682000:02:012:0021; 6820682000:02:012:0022; 6820682000:02:012:0023; 6820682000:02:012:0024; 6820682000:02:012:0026; 6820682000:02:012:0027, що розташовані за межами населених пунктів на території Грим'яцької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.
Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь СФГ "Вікторія" земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер: 6820682000:02:012:0025, що розташована за межами населених пунктів на території Грим'яцької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.
Суди дійшли висновку про доведеність факту накладення спірних земельних ділянок на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні СФГ "Вікторія", а тому ці земельні ділянки вибули з користування їх законного володільця поза волею СФГ "Вікторія" та надані наказами ГУ Держгеокадастру у власність іншим особам з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, ч.5 ст.116 ЗК України та поза межами наданих йому ч.4 ст.122 ЗК України повноважень, з огляду на що подальше набуття у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельних ділянок є незаконним.
Враховуючи передачу ОСОБА_2 спірних земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ "Бав Актив", а також в подальшому передачу їх в оренду ТОВ "Молодіжний ХХІ" та суборенду ТОВ "Білозем Плюс", позивач звернувся з даним позовом до суду про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
Згідно ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник, а відповідачем має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у п.89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц).
У випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно. Зміст такого позову полягає у внесенні до відповідного державного реєстру запису (відомостей) про право власності держави на цю ділянку. Такий запис засвідчуватиме, що позивач як власник спірної земельної ділянки відновив володіння останньою.
У постанові від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що власник з дотриманням вимог ст.388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що Селянське (фермерське) господарство "Вікторія" є законним користувачем земельної ділянки загальною площею 50 га (ділянка № 1 площею 49,57 га і ділянка № 2 площею 0,43 га), що розташована за межами населених пунктів на території Грим'яцької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області.
Наявність права постійного користування земельною ділянкою СФГ "Вікторія" площею 50 га, встановлено постановою Хмельницького апеляційного суду від 12.01.2023, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 10.07.2023 року, у справі №670/217/20 за позовом СФГ "Вікторія" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ "Молодіжний ХХІ" про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння (т.1, а.с.137).
Окрім того, при розгляді вказаної справи, апеляційний суд встановив факт накладення спірних земельних ділянок, власниками яких були ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні СФГ "Вікторія" на підставі Державного акту про право користування землею Б № 042484 та дійшов висновку, що ці земельні ділянки вибули з користування їх законного володільця поза волею СФГ "Вікторія" та надані ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області у власність іншим особам з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, ч.5 ст.116 ЗК України та поза межами наданих йому ч.4 ст.122 ЗК України повноважень, з огляду на що подальше набуття у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельних ділянок є незаконним.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вказала про наявність законних підстав для витребування на користь СФГ "Вікторія" з незаконного володіння ОСОБА_2 двадцяти трьох та з незаконного володіння ОСОБА_3 однієї земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.
За наявності визначених ст.75 ГПК України підстав учасники процесу можуть бути звільнені від доказування, зокрема частиною четвертою цієї статті передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.
Отже, виходячи з вищевикладеного, враховуючи принцип обов'язковості судових рішень згідно ст.129-1 Конституції України, а також принцип правової певності як основний елемент верховенства права, постанова Хмельницького апеляційного суду від 12.01.2023 у справі №670/217/20, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 10.07.2023 року, та відповідно набрала законної сили, не може бути поставлена під сумнів та має преюдиціальне значення, а встановлені при її ухваленні обставини, зокрема, обставини щодо наявності права постійного користування земельною ділянкою СФГ "Вікторія" площею 50 га, накладення земельних ділянок, власником яких була, зокрема, ОСОБА_2 , на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні СФГ "Вікторія", а також обставина щодо протиправності вибуття спірних земельних ділянок із законного володіння СФГ "Вікторія" поза його волею, повторного доказування у даній справі не потребують в силу ч.4 ст.75 ГПК України.
Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, під час розгляду справи в Хмельницькому апеляційному суді ОСОБА_2 , на підставі актів приймання-передачі №86, 87 виданих 18.01.2022 року та 86, 87 від 31.01.2022 року передала спірні земельні ділянки до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бав Актив", яке зареєстровало на них право власності, а в подальшому передало ці земельні ділянки в оренду ТОВ "Молодіжний ХХІ" та суборенду ТОВ "Білозем Плюс".
З огляду на встановлений факт відчуження ОСОБА_2 земельних ділянок ТОВ "Бав Актив" під час розгляду справи в Хмельницькому апеляційному суді, та враховуючи, що предметом позову у справі №670/217/20 були земельні ділянки, які є спірними у даній справі, доводи апелянта щодо безпідставності застосування судом першої інстанції преюдиції у порядку ч.4 ст.75 ГПК України не заслуговують на увагу та не приймаються судом.
Окрім того, колегія суддів зауважує, що обставини накладення земельної ділянки, користувачем якої є СФГ "Вікторія" на земельні ділянки, право власності на які зареєстровано за ТОВ "Бав Актив", узгоджуються із висновком судового експерта ОСОБА_4. №03/21 від 02.09.2022 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи.
Оцінюючи вказаний висновок як доказ в межах даної справи, апеляційний суд вважає за необхідне вказати наступне.
Згідно з ч.3 ст.2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3, 4 ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).
За положеннями ч.3 ст.98 ГПК України, висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Зі змісту висновку судового експерта ОСОБА_4. №25/22 від 05.09.2022 вбачається, що останній зроблений на замовлення Селянського (фермерського) господарства "Вікторія" - учасника у цивільній справі №670/217/20.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №910/5898/20 висновок судової експертизи, яку було проведено у межах провадження з іншої справи, у тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах, як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду у належним чином засвідченій копії.
Таким чином, враховуючи дотримання експертом при проведенні експертного дослідження усіх умов та вимог, зважаючи на обізнаність експерта про передбачену ст.384 та ст.385 КК України кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також приймаючи до уваги, що вказаний висновок стосується накладення спірних земельних ділянок, власником яких є ТОВ "Бав Актив", на земельну ділянку користувачем якої є СФГ "Вікторія", що відносяться до предмету доведення у справі №924/279/24, апеляційний суд вважає, що висновок експерта ОСОБА_4. №25/22 від 05.09.2022 відповідає вимогам ст.98, 101 ГПК України та є належним і допустимим доказом у розумінні ст.76,77 ГПК України в межах даної справи.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції, також враховує, що Верховним Судом у постанові від 10.07.2023 у справі №670/217/20 підтверджено, що висновок судового експерта ОСОБА_4. №25/22 від 05.09.2022 є достовірним доказом, на підставі якого можна встановити дійсні обставини справи.
Щодо доводів апелянта про те, що 17.09.2024 року ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області зобов'язано Хмельницьке РУП ГУНП у Хмельницькій області зареєструвати в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомості про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.384 КК України, за фактом надання вказаним судовим експертом для справи №670/217/20 завідомо неправдивого висновку № 25/22 від 02.09.2022 року, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно ч.6 ст.75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, наявності ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 17.09.2024 року, якою зобов'язано Хмельницьке РУП ГУНП у Хмельницькій області зареєструвати в ЄРДР відомості про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, як беззаперечного факту в підтвердження надання вказаним судовим експертом завідомо неправдивого висновку №25/22 від 02.09.2022, з огляду на ст.61 Конституції України щодо презумпції невинуватості та ст.75,76 ГПК України щодо підстав для звільнення від доказування та належності доказів, недостатньо для доведення обставин недостовірності інформації, зазначеної у вказаному висновку експерта.
У відповідності до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
З огляду на вищевикладене, та з урахуванням всіх встановлених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ "Бав Актив" неправомірно зареєструвало право приватної власностi на cпipнi земельнi дiлянки, що призвело до порушення інтересів СФГ "Вікторія" як законного користувача земельної ділянки на підставі Державного акту про право користування землею Б №042484.
Відтак, позовні вимоги позивача про витребування спірних земельних ділянок у відповідності до ст.387, 388 ЦК України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2024 без змін, з огляду на що апеляційна скарга ТОВ "Бав Актив" задоволенню не підлягає.
Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
Рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2024 у справі №924/279/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бав Актив" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "17" лютого 2025 р.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Петухов М.Г.