ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
10 лютого 2025 року Справа № 906/1478/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М. , суддя Миханюк М.В.
при секретарі судового засідання Піддубній Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.10.2024 (повний текст - 07.11.2024) у справі №906/1478/23 (суддя Шніт А.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо"
до ОСОБА_1
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:
Гринасевич Наталія Вікторівна ;
ОСОБА_3 ;
ОСОБА_4 ;
про визнання майна предметом іпотеки, визнання прав іпотекодержателя та внесення запису про іпотеку і заборону в реєстрі
за участі представників:
позивача - Ляпкало А.І. (поза межами приміщення суду);
відповідача (апелянта) - Войцещук В.В. (в залі суду);
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 про визнання приміщення в будівлі кафе з приміщеннями дозвілля літ."А", загальною площею 260 м.кв, приміщення кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки, загальною площею 209,6 м.кв, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельних ділянок з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, з кадастровими номерами 1810136300:09:022:0021 площею 0,0177 га, 1810136300:09:022:0022 площею 0,0046 га, 1810136300:09:022:0023 площею 0,0174 га, предметом іпотеки; визнання прав іпотекодержателя на вказане нерухоме майно та внесення запису про іпотеку та обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.10.2024 у справі №906/1478/23 позов задоволено частково.
Визнано об'єкти нерухомості: приміщення в будівлі кафе з приміщеннями дозвілля літ."А" загальною площею 260 кв.м; приміщення, кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки загальною площею 209,6 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі: кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0021, площею 0,0177 га; кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0022, площею 0,0046 га; кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0023, площею 0,0174 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 - предметом іпотеки за договором іпотеки, укладеним 21.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Івест-Кредо") та фізичною особою ОСОБА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за реєстровим № 5307 (з урахуванням договору про внесення змін та доповнень від 31.10.2008 і договору про внесення змін та доповнень від 14.05.2009) в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором (кредитна лінія) № 60/СК-001.08.2 від 19.03.2008, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Івест-Кредо") та позичальником Фізичною особою-підприємцем Гринасевич Наталією Вікторівною.
Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" право іпотекодержателя за договором іпотеки від 21.03.2008, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Івест-Кредо") та фізичною особою ОСОБА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за реєстровим № 5307 (з урахуванням договору про внесення змін та доповнень від 31.10.2008 та договору про внесення змін та доповнень від 14.05.2009) на приміщення в будівлі кафе з приміщеннями дозвілля літ. "А" загальною площею 260кв.м; кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки загальною площею 209,6 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі: кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0021, площею 0,0177 га; кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0022, площею 0,0046 га; кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0023, площею 0,0174 га; що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Присуджено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" - 5 368,00 грн судового збору.
Присуджено стягнути з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України - 50604,01 грн судового збору.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 , звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
В апеляційній скарзі, зокрема, зазначає, що представником відповідача надано до матеріалів справи копії витягів з державного реєстру речових прав, сформовані при набутті ОСОБА_1 прав на нерухоме майно та земельну ділянку, з яких вбачається відсутність в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень на час набуття ОСОБА_1 переліченого майна, а тому ОСОБА_1 є особою, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, а тому набула право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
Зазначає, що в оскаржуваному рішенні жодним чином не зауважено різницю між об'єктом незавершеного будівництва та земельною ділянкою, що передавалися в іпотеку в далекому 2008 році, та майном, на визнання прав іпотекодержателя щодо якого спрямовані зусилля позивача у даній справі.
Вважає, що без отримання іпотекодавцем в іпотекодержателя із зберігання правовстановлюючих документів на предмет іпотеки та реєстрація завершеного будівництвом об'єкта в якості нерухомого майна з подальшим поданням іпотекодержателю відповідних документів, інших підстав стверджувати про те, що після завершення будівництва збудоване приміщення залишилося предметом іпотеки - не існує, а тому, оскільки порядок дій, визначених пунктами 2.3.8 та 5.9 договору іпотеки ні банком, ні позичальником не виконано - правовідношення, визначене ч.3 ст.16 ЗУ «Про іпотеку» відповідно до іпотечного договору не виникло.
Стверджує, що у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору, або із спорів інших договірних відносин як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторона договору іпотеки та договору кредиту, а не добросовісний набувач ( ОСОБА_1 ).
Звернення до суду з позовом до суду про визнання права іпотекодержателя вважає передчасним, оскільки новий кредитор не звертався з пропозицією до Гринасевич Н.В. та ОСОБА_3 про внесення змін до договорів, з яких виникає основне зобов'язання, що відповідно вказує на відсутність предмету спору.
Апелянт стверджує про припинення відносин зобов'язання між позивачем та третьою особою в зв'язку з зарахуванням зустрічного зобов'язання, про що до матеріалів справи надано докази.
Заявою від 27.10.2021 кредитору, який є позивачем у справі, заявлено про зарахування його вимог в рахунок зустрічних вимог і новим чи попереднім кредитором таке зарахування не оскаржувалося та не коментувалося, з огляду на що зобов'язання за кредитним договором є припиненим та ніяк не може бути забезпеченим іпотекою, а тому вимоги позивача є такими, що задоволенню не підлягають.
Апелянт переконаний у поданні позивачем до матеріалів справи редагованої копії Акту приймання-передачі оригіналів документів за договором №32 про відступлення права вимоги від 20.10.2020, що відбулася шляхом вшивання до Акту аркушу з відомостями про нібито передачу документів з приводу чого 23.04.2024 подано клопотання про призначення відповідної експертизи. Судом в задоволенні клопотання відмовлено.
Також зазначає, що перебування у позивача договору іпотеки є наслідком нікчемного правочину, з огляду на що такий договір, в розумінні процесуального кодексу, не є допустимим доказом.
Наголошує, що позовна давність у справі має обраховуватися з моменту, відколи первісний кредитор дізнався або мав дізнатися про порушення його прав (якщо такі порушено), а тому строки звернення до суду з позовом, з яким звернувся позивач, є такими, що спливли.
Стверджує, що аналіз норм ст.20 Господарського процесуального кодексу України приводить до висновку, що даний спір не відноситься до юрисдикції господарського суду.
Посилається на практику, викладену постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №922/1995/17, постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №670/23/18, від 12.05.2022 у справі №756/15123/18.
На підставі викладеного апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 23.10.2024 у справі №906/1478/23; винести у справі №906/1478/23 постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити; судові витрати покласти на позивача.
Зокрема, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 задоволено клопотання (вх.№5848/24 від 12.12.2024) ОСОБА_1 в частині вимоги про звільнення від сплати судового збору. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.10.2024 у справі №906/1478/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.01.2025 об 15:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Запропоновано позивачу у строк до 03.01.2025 подати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України.
27.12.2024 через систему «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" було подано відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач стверджує, що ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем предмета іпотеки.
Зазначає про наявність чинної іпотеки незалежно від зміни власника, поділу предмета іпотеки та відсутності запису про іпотеку в реєстрі, що надає позивачу підстави для звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
Щодо об'єкта незавершеного будівництва позивач зазначає, що після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору (ч.3 ст.16 Закону України "Про іпотеку").
За доводами позивача якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку разом з будівлями (спорудами), на якій вони розташовані, а в силу ч.3 ст.16 ЗУ «Про іпотеку» після завершення будівництва будівля (споруда) залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.
Зарахування зустрічних однорідних вимог передбачає припинення одночасно обох зобов'язань, а в даному випадку зобов'язання не припинилися, адже у Гринасевич Н.М. виникає зобов'язання з повернення іншої частини кредиту на суму ще додатково 170000,00 дол.США.
Позивач звертає увагу, що надавав ще до суду першої інстанції докази відступлення права вимоги з письмовими поясненнями від 21.03.2024 (Додатки №1,2,3,4,5 до пояснень).
Також звертає увагу, що у судовому засіданні, яке відбулося 02.04.2024 позивач надав для огляду для представника відповідача та суду першої інстанції оригінали документів.
Крім цього зазначає, що раніше, чим відбулася реєстрація права власності за відповідачем на поділені земельні ділянки (09.11.2018) та об'єкти нежитлової нерухомості (27.07.2018) та реєстрація земельних ділянок та присвоєння їм кадастрових номерів (01.11.2018), позивач не міг знати про порушення своїх прав. Позивач дізнався про їх поділ із відповідей від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 01.10.2021 та 03.10.2023.
Банку стало відомо про виключення з реєстру записів про іпотеку та обтяження 10.07.2018. Відтак, три роки позовної давності спливли 10.07.2021, але в період зупинення перебігу строку дії ст.257 ЦК України на підставі пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України через карантин та на підставі п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України через введення воєнного стану. Таким чином, позовна давність щодо даних правовідносин не сплинула станом на сьогодні, відтак відсутні підстави для застосування позовної давності.
Зазначає, що даний спір слід розглядати за правилами господарського судочинства, оскільки сторонами основного зобов'язання є юридична особа та позичальник - фізична особа - підприєцець, незважаючи на те, що даний позов подано до фізичної особи, однак стосується саме правочину (договору іпотеки - визнання майна предметом іпотеки, визнання прав іпотекодержателя та внесення запису про іпотеку та заборону в реєстрі), що укладений для забезпечення виконання основного зобов'язання, за місцезнаходженням предмета іпотеки - АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного позивач просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 23.10.2024 у справі №906/1478/23 про часткове задоволення позову ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» - залишити без змін.
19.01.2025 через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_1 було подано заперечення на відзив на апеляційну скаргу.
У запереченнях, зокрема, звертає увагу, що постанову Апеляційного суду Житомирської області від 02.07.2018 у справі №2-3080/12 до загального доступу забезпечено лише 10.07.2018.
З копії витягів з Державного реєстру сформованих 2012 року, завірені приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А.В., з яких вбачається відсутність як будь-яких обтяжень, так і взагалі будь-якої інформації, на яку мала б звернути увагу ОСОБА_1 чи сформувати хоча б якусь недовіру до сторони, що передає майно, при оформленні прав на предмет іпотеки.
За доводами апелянта оскільки порядок дій, визначених пунктами 2.3.8 та 5.9 договору іпотеки ні банком, ні позичальником не виконано - правовідношення, визначене ч.3 ст.16 ЗУ «Про іпотеку» відповідно до іпотечного договору не виникло, а тому твердження позивача є спростованим.
Зазначає, що зобов'язання, у відповідності до ч.5 ст.11 Цивільного кодексу України, існує саме згідно рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2010 у справі №47/510.
Апелянт стверджує, що зобов'язання між Гринасевич Н.В. та позивачем, правопопередником якого є ПАТ «Родовід Банк», є однорідними: 1) є зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) є однорідними (кредитор та боржник винні один одному грошові кошти, які підлягають стягненню); 3) строк виконання таких вимог настав.
На думку відповідача звернення до суду з позовом про визнання права іпотекодержателя є передчасним, оскільки новий кредитор не звертався з пропозицією до Гринасевич Н.В. та ОСОБА_3 про внесення змін до договорів, з яких виникає основне зобов'язання, що відповідно вказує на відсутність предмету спору.
Вважає спростованим твердження позивача, що Акт приймання-передачі оригіналів документів за Договором №32 існував у 2021 році з огляду на наявність відповіді Національного банку України.
Також за доводами відповідача встановлення іпотеки над майном ОСОБА_1 є очевидним надмірним тягарем, адже сама ОСОБА_1 не є учасником кредитних правовідносин ні з банком-позичальником, ні - з позивачем, а встановлення ще одного іпотечного обтяження щодо належного їй майна точно та очевидно наслідком матиме відібрання такого майна в ОСОБА_1 позивачем, адже обсяги фінансових претензій позивача є неймовірно більшими, ніж доходи та спроможності ОСОБА_1 .
На підставі викладеного просить вимоги апеляційної скарги задоволити.
Ухвалою суду від 20.01.2025 розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.02.2025 об 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59, у залі судових засідань №4.
У судове засідання 10.02.2025 з'явилися представник позивача - Ляпкало А.І. (поза межами приміщення суду) та представник відповідача (апелянта) - Войцещук В.В. (в залі суду).
Інші учасники провадження не забезпечили явку свої представників, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.
Колегія суддів звертає увагу, що ухвалою від 20.01.2025 забезпечено представнику ОСОБА_3 - адвокату Якименку Миколі Миколайовичу участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Однак, у призначені дату та час вказаний учасник не вийшов на зв'язок у режимі відеоконференції.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Також слід звернути увагу, що згідно ч.5 ст.197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.
Оскільки учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, суд організував технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції, при цьому явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 10.02.2025 представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та надав пояснення по справі. Просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 23.10.2024 у справі №906/1478/23, винести у справі постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача заперечив проти доводів та вимог, які викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення по справі. Просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
19.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" та Фізичною особою - підприємцем Гринасевич Наталією Вікторівною (позичальник, третя особа - 1) укладено кредитний договір (кредитна лінія) №60/СК-001.08.2 (зі змінами згідно Додаткової угоди від 31.10.2008 та Додаткової угоди №2 від 14.05.2009 (далі - Кредитний договір) (т.1, а.с.17-20), за умовами якого банк надає позичальнику кредит на споживчі цілі у вигляді кредитної лінії на загальну суму 300000,00 дол.США строком по 19.03.2013.
У забезпечення виконання вказаного Кредитного договору 21.03.2008 між ВАТ "Родовід Банк" та фізичною особою ОСОБА_3 (поручитель, 2-га третя особа) укладено договір поруки (зі змінами згідно Додаткової угоди від 31.10.2008 та Додаткової угоди №2 від 14.05.2009) (далі - договір поруки) (т.1, а.с.21-22).
21.03.2008 між ВАТ "Родовід Банк" (іпотекодержателем) та фізичною особою ОСОБА_3 (іпотекодавцем) укладено договір іпотеки, зареєстрований за №5307 (далі - Договір іпотеки №5307) (т.1, а.с.23-24,).
Згідно п.1.1 договору іпотеки №5307 для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед іпотекодержателем за кредитним договором №60/СК-001.08.2 від 19.03.2008 та можливих змін і доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за кредитним договором, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності:
- об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - нежитловий будинок - кафе) та земельну ділянку, яка є власністю іпотекодавця, на якій розташований будинок, площею 0,0397га, за адресою: АДРЕСА_1 (далі разом будинок і земельна ділянка - предмет іпотеки, нерухоме майно). Об'єкт незавершеного будівництва літ. "А", ракушник, обкладено цеглою, загальною площею 394,5кв.м з відсотком готовності - 80%. Цільове призначення земельної ділянки - для комерційного використання. Кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0009.
Наявний у матеріалах справи Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №800198 від 11.10.2007, який посвідчує право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим 1810136300:09:022:0009 площею 0,0397га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.52), а також витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно - об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (т.1, а.с.53).
У подальшому в результаті завершення будівництва ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 18.11.2011 набув права власності на будівлю кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки загальною площею 469,0м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №346175438 від 12.09.2023 (т.1, а.с.78-98).
21.03.2008 приватним нотаріусом Сєтаком В.Я. накладено заборону відчуження зазначеного вище нерухомого майна за реєстровим №5308 до припинення договору іпотеки (т.1, а.с.24, зворот).
31.10.2008 та 14.05.2009 між ВАТ "Родовід Банк" та фізичною особою ОСОБА_3 укладено договори про внесення змін та доповнень до договору іпотеки №5307, що зареєстровані в реєстрі за №19531 і №4125 - відповідно (т.1, а.с.23).
22.11.2011 Корольовським районним судом м.Житомира у справі №2-1519/11 прийнято рішення, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 22.03.2012, яким позовні вимоги ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №60/СК-001.08.2 від 19.03.2008 залишено без задоволення; зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ "Родовід Банк" про розірвання договору поруки від 21.03.2008 та договору іпотеки від 21.03.2008 задоволено; знято заборону щодо відчуження нерухомого майна: об'єкту незавершеного будівництва (кафе) та земельної ділянки з кадастровим номером 18101363:00:09:022:0009, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; внесено до державного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру щодо об'єктів нерухомого майна (кафе та земельна ділянка з кадастровим номером 18101363:00:09:022:0009) (т.1, а.с.26-30).
04.04.2012 виключено запис з Державного реєстру іпотек №6844287, про що свідчить повідомлення Корольовського районного суду м.Житомира (т.1, а.с.67).
11.07.2012 ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22.11.2011 та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 22.03.2012 у справі №2-1519/11 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1, а.с.31-33). Зокрема, даним судовим актом встановлено, що у судах попередніх інстанцій не було надано доказів наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договорів поруки та іпотеки у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
26.02.2014 у справі №296/3139/12-ц рішенням Корольовського районного суду міста Житомира стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Родовід Банк" суму боргу в розмірі 1729960,62грн, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ "Родовід Банк" про розірвання договору іпотеки від 21.03.2008 та договору поруки від 21.03.2008 відмовлено (т.1, а.с.37-38). При цьому, судом зазначено, що ОСОБА_3 не надав доказів наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договору іпотеки та поруки у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
09.09.2014 у справі №296/3139/12-ц Апеляційний суд Житомирської області рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 26.02.2014 скасував та ухвалив нове, яким позов ПАТ "Родовід Банк" задовольнив часткового та стягнув з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №60/СК-001.08.2 від 19.03.2008 у розмірі 11133648,94грн, що складає 1392924,93дол. США, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ "Родовід Банк" про розірвання договору іпотеки від 21.03.2008 та договору поруки від 21.03.2008 відмовлено (т.1, а.с.40-45). Зокрема, суд апеляційної інстанції вказав, що є помилковим висновок у рішенні Корольовського районного суду м.Житомира від 26.02.2014, що кредитний договір №60/СК-001.08.2 від 19.03.2008 є припиненим. Водночас, суд апеляційної інстанції погодився з попередніми висновками судів, коли відмовляв у задоволенні зустрічного позову, що ОСОБА_3 не надав доказів наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договорів іпотеки та поруки у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
20.10.2020 між Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" (Новий кредитор, позивач) укладено договір про відступлення прав вимоги №32, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., зареєстрований в реєстрі за №1280, відповідно до якого ПАТ "Родовід Банк" відступило, а ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" набуло права вимоги за кредитним договором №60/СК-001.08.2 від 19.03.2008, договором іпотеки від 21.03.2008 та договором поруки від 21.03.2008 (т.1, а.с.56-60).
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №346175438 від 12.09.2023 приватним нотаріусом Сєтаком В.Я. 04.04.2012 вилучено заборону на нерухоме майно за №6844249, а також обтяження за №6844287 на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22.11.2011 у справі №2-1519/11, яке набрало законної сили 22.03.2012 (т.1, а.с.78-98, сторінка 35 довідки).
07.04.2012 приватним нотаріусом Муревич І.О. посвідчено договір дарування №263 від 07.04.2012 спірної будівлі кафе, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_6 (третя особа) та ОСОБА_3 , про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №346175438 від 12.09.2023 (т.1, а.с.78-98).
07.04.2012 між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_2 , що підтверджується змістом постанови Апеляційного суду Житомирської області від 02.07.2018 у справі №2-3080/12 (т.1, а.с.65), залишеної без змін постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27.05.2020 (т.1, а.с.68-69).
Крім того, Апеляційним судом Житомирської області у постанові від 02.07.2018 у справі №2-3080/12 встановлено, що 08.06.2012 між ОСОБА_7 (третя особа) та ОСОБА_6 укладено попередні договори купівлі-продажу будівлі-кафе з приміщеннями дозвілля та будівельною альтанкою і земельної ділянки площею 0,0397га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно п.2.4 яких продавець гарантував, що нерухоме майно не перебуває під забороною або в іпотеці. Проте, установлено, що 19.03.2008 між ВАТ "Родовід Банк"" та ФОП Гринасевич Н.В. укладений кредитний договір на строк до 19.03.2013 на суму 300000доларів США. 21.03.2008 між ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки, предметами якого є земельна ділянка по АДРЕСА_1 та розташований на ній об'єкт незавершеного будівництва.
Зі змісту даної постанови також вбачається, що рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 27.08.2012 у справі №2-3080/12 позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання права власності на будівлю кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки загальною площею 469,60кв.м. по АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,0397га кадастровий номер 18101633000:09:022:0009 за цією ж адресою задоволено.
Водночас, постановою Апеляційного суду Житомирської області від 02.07.2018 у справі №2-3080/12 (т.1, а.с.65), залишеною без змін постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27.05.2020, рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 27.08.2012 скасовано і ухвалено нове судове рішення про відмову в позові щодо визнання права власності на нерухоме майно (т.1, а.с.68-69).
При цьому, рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 27.08.2012 у справі №2-3080/12 (до його оскарження в апеляційному порядку) набрало законної сили 10.09.2012.
24.09.2012 Комунальним підприємством "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради за реєстраційним номером: 20663591, номер запису: 14258 в книзі 196, зареєстровано право власності на будівлю кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки за ОСОБА_7 , про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №346175438 від 12.09.2023 (т.1, а.с.78-98).
Крім цього, на підставі рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 27.08.2012 у справі №2-3080/12 ОСОБА_7 оформила право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:09:022:0009 (згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №3534410, виданого 21.11.2012 Управлінням Держземагенства у Житомирському районі Житомирської області на Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за №181010001001098), що підтверджується змістом п.1.2 договору іпотеки від 27.12.2012, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (відповідач) (т.1, а.с.125-126).
Так, 28.12.2012 між ОСОБА_7 (іпотекодавець) та ОСОБА_1 (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А.В. та зареєстрований у реєстрі за №16353 (т.1, а.с.125-126), згідно п.1.1 якого, цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з договору позики від 28.12.2012, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем у простій письмовій формі, за умовами якого іпотекодавець - ОСОБА_7 зобов'язаний у строк до 28.02.2013 повернути іпотекодержателю - ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 560 000,00грн. Відповідно до п.1.2 цього договору іпотеки предметом іпотеки є майно: будівля кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки загальною площею 469,60кв.м та земельна ділянка, цільове призначення (використання): для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0397га, кадастровий номер 1810136300:09:022:0009, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Перебування в іпотеці спірного майна у ОСОБА_1 підтверджується також Витягами про реєстрацію у державному реєстрі іпотек №39714693 і №39714860 від 28.12.2012 (т.1, а.с.126- 128).
03.07.2018 у зв'язку із порушенням зобов'язань за договором позики від 28.12.2012 ОСОБА_7 перед ОСОБА_1 здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки (будівля кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки, загальною площею 469,60кв.м та земельна ділянка з кадастровим номером 1810136300:09:022:0009, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) шляхом позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки від 28.12.2012. Відтак, право власності на будівлю кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А.В., про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №346175438 від 12.09.2023 (т.1, а.с.78-98).
Право власності на земельну ділянку (кадастровий номер: 1810136300:09:022:0009) також зареєстровано за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А.В. 03.07.2018, номер запису про право власності: 26895268, реєстраційний номер об'єктів нерухомого майна: 1590682118101 (Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №346175438 від 12.09.2023 (т.1, а.с.78-98)).
18.07.2018 між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ОСОБА_4 (іпотекодержатель) (третя особа) укладено договір іпотеки, посвідчений Ковалевським А.В. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за №4414 (т.1, а.с.74-77), відповідно до п.1.1. якого, цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з договору позики від 18.07.2018, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем у простій письмовій формі, за умовами якого іпотекодавець - ОСОБА_1 зобов'язана в строк до 18.07.2020 повернути іпотекодержателю - ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 560000,00грн.
Згідно п.1.2. цього договору предметом іпотеки є майно: будівля кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки, загальною площею 469,60кв.м та земельна ділянка, цільове призначення (використання): для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0397га, кадастровий номер 1810136300:09:022:0009, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
18.07.2018 накладено заборону відчуження переданого в іпотеку нерухомого майна, яка зареєстрована в реєстрі за №4415.
У матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 26.06.2018 про поділ будівлі кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки за адресою: АДРЕСА_1 , згідно висновку щодо технічної можливості поділу/виділу об'єкта нерухомого майна, виданого ФОП Шелегатською Л.В. №161 від 26.06.2018 (т.1, а.с.147-148).
Так, внаслідок поділу зазначеного вище нерухомого майна 27.07.2018 приватним нотаріусом Гораєм О.С. за ОСОБА_1. здійснено державну реєстрацію права власності на два об'єкти нерухомого майна:
- приміщення в будівлі кафе з приміщеннями дозвілля літ."А" загальною площею 260кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ;
- приміщення, кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки загальною площею 209,6кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказане підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №345120219 від 04.09.2023 і №315122362 від 04.09.2023 (т.1, а.с.149-152).
Також, 01.11.2018 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:09:022:0009 від 06.07.2018 (т.1, а.с.220-240) здійснено державну реєстрацію трьох земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі: кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0021 площею 0,0177га; кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0022 площею 0,0046га; кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0023 площею 0,0174га, що розташовані за адресою: Житомирська область, місто Житомир, провулок Львівський, будинок 3-а, підтвердженням чого є витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1805874662018, №НВ-1805874672018, №НВ-1805874652018 від 01.11.2018 (т.1, а.с.156-164).
Факт поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:09:022:0009 площею 0,0397га на три земельні ділянки підтверджується також відповідями Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №25/435-21-0.1001 від 01.10.2021 та №2664/35-23 від 03.10.2023 (т.1, а.с.105, 107-108).
Право власності за вказані земельні ділянки зареєстровано за відповідачем 09.11.2018, про що свідчать відповідні Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 04.09.2023 (т.1, а.с.99-104).
При цьому, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №346175438 від 12.09.2023 (т.1, а.с.78-98) вбачається, що іпотека стосовно приміщення в будівлі кафе з приміщеннями дозвілля літ. "А" загальною площею 260кв.м була перенесена із запису 27100191 на підставі рішення про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи, індексний номер 42308048 від 31.07.2018; новий номер запису про іпотеку: 27271782 від 18.07.2018, здійснений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. Аналогічно заборона на нерухоме майно була перенесена із запису 27099901 на підставі рішення про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи, у зв'язку з поділом будинку, індексний номер 42308048 від 31.07.2018; новий номер запису про обтяження: 27271945 від 18.07.2018, здійснений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С.
На даний будинок також накладена заборона віджувати на підставі податкової застави (номер запису про обтяження: 50325524) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67664664 від 19.05.2023.
Іпотека щодо кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки загальною площею 209,6кв.м була перенесена із запису: 27100191 на підставі рішення про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи, індексний номер 42308048 від 31.07.2018; новий номер запису про іпотеку: 27272138 від 18.07.2018 здійснений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С.
Аналогічно заборона на нерухоме майно була перенесена із запису 27099901 на підставі рішення про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи у зв'язку з поділом будинку, індексний номер: 42308048 від 31.07.2018; новий номер запису про обтяження: 27272102 від 18.07.2018 здійснений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С.
На даний будинок також накладена заборона віджувати на підставі податкової застави (номер запису про обтяження: 50325959) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67665191 від 19.05.2023.
Іпотека щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 1810136300:09:022:0021 площею 0,0177га перенесена із запису: 27100671 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44005376 від 13.11.2018; новий номер запису про іпотеку: 28880640 від 18.07.2018 здійснений державним реєстратором Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Назімовою К.С.
Аналогічно заборона на нерухоме майно була перенесена із запису: 27100444 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44005376 від 13.11.2018; новий номер запису про обтяження: 28880625 від 18.07.2018 здійснений державним реєстратором Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Назімовою К.С.
На земельну ділянку накладена заборона віджувати на підставі податкової застави (номер запису про обтяження: 50324424) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67663352 від 19.05.2023.
Іпотека щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 1810136300:09:022:0022 площею 0,0046га перенесена із запису: 27100671 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44006090 від 13.11.2018; новий номер запису про іпотеку: 28881207 від 18.07.2018 здійснений державним реєстратором Вільської сільської ради Черняхівського район) Житомирської області.
Заборона на нерухоме майно була перенесена із запису: 27100444 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44006090 від 13.11.2018. Новий номер запису про обтяження: 28881192 від 18.07.2018 здійснений державним реєстратором Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Назімовою К.С.
Також, на земельну ділянку накладена заборона віджувати па підставі податкової застави (номер запису про обтяження: 50323887) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67662523 від 19.05.2023.
Іпотека щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 1810136300:09:022:0023 площею 0,0174га перенесена із запису: 27100671 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44004543 від 13.11.2018; новий номер запису про іпотеку: 28879876 від 18.07.2018 здійснений державним реєстратором Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Назімовою К.С.
Аналогічно заборона на нерухоме майно була перенесена із запису: 27100444 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44004543 від 13.11.2018; новий номер запису про обтяження: 28879861 від 18.07.2018 здійснений державним реєстратором Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Назімовою К.С.
На дану земельну ділянку також накладена заборона віджувати на підставі податкової застави (номер запису про обтяження: 50324945) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67663972 від 19.05.2023.
Позивач, вважаючи порушеним своє право на заставне нерухоме майно згідно договору іпотеки від 21.03.2008, звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про визнання приміщення в будівлі кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки, а також земельних ділянок предметом іпотеки; визнання прав іпотекодержателя на вказане нерухоме майно та внесення запису про іпотеку та обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, заперечення на відзив, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (у редакції Кодексу, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишилася чинною, належним способом захисту є звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна.
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Однією з таких підстав є договори (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як передбачено ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.
Згідно ч.1 ст.575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника; боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання.
Таким чином, іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання.
На відносини майнової поруки норми статті 559 Цивільного кодексу України щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою і регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593) Глави 49 ЦК України та спеціальним законом (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №910/3359/18).
Підстави припинення права застави визначені статтею 593 Цивільного кодексу України, а іпотеки як окремого виду застави також статтею 17 Закону України "Про іпотеку".
Так, відповідно до ч.1 ст.593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
Частиною п'ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" регламентовано, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно ч.1 ст.17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Аналіз наведених положень законодавства, згідно правової позиції Верховного Суду у постанові від 12.04.2018 у справі №908/2698/16, свідчить, що припинення іпотеки з інших підстав, ніж ті, що визначені в статті 17 Закону України "Про іпотеку" та частині першій статті 593 Цивільного кодексу України, є можливим лише у випадку, коли така підстава припинення встановлена законом.
Як було встановлено, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.07.2012 рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 22.11.2011 у справі №2-1519/11, яке 22.03.2012 Апеляційний суд Житомирської області залишив без змін, було скасовано. Це рішення стало підставою для визнання договорів іпотеки та поруки від 21.03.2008 припиненими та внесенням реєстратором відомостей до реєстрів про скасування записів про іпотеку та заборону на майно. 09.09.2014 Апеляційний суд Житомирської області у справі №2-1519/11 (новий №296/3139/12-ц), ухвалено рішення, яким стягнуто кредитну заборгованість з ОСОБА_3 , а у задоволенні зустрічного позову про розірвання договору поруки та іпотеки відмовлено.
Таким чином, 11.07.2012 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказав, що вказані вище договори не можуть бути розірвані, а Апеляційний суд Житомирської області від 09.09.2014 остаточно ще раз підтвердив, що договір іпотеки від 21.03.2008, який зареєстрований у реєстрі №5307 не може бути розірваний.
Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, якщо презумпцію правомірності договору не спростовано, то всі права, набуті сторонами за ним правочином, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-н вказала: «Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек. Тому ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочииу, а договір іпотеки (права й обов'язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек. Саме такі висновки щодо застосування до спірних правовідносин статті 23 Закону №898-ІV та поширення її дії на особу, щодо якої встановлено факт переходу права власності на нерухоме майно під час виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на майно, викладені у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 та від 05.10.2016, а також неодноразово підтримані колегією суддів Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду в постановах від 10.05.2018 у справі №643/18839, від 23.01.2019 у справі №643/12557/16-ц та від 13.03.2019 у справі №643/19761/13-ц, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав від їх відступу».
Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст.204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору (у справі №2-1519/11 (№296/3139/12-ц) у зв'язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Отже, ухвалення судом рішення про розірвання договорів іпотеки та поруки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки від 21.03.2008 (права й обов'язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.
При цьому, як правильно відмітив суд першої інстанції в оскарженому рішенні, Апеляційний суд Житомирської області у постанові від 09.09.2014 у справі №296/3139/12-ц визнав помилковим висновок Корольовського районного суду міста Житомира у рішенні від 26.02.2014 у справі №296/3139/12-ц щодо припинення договорів іпотеки та поруки від 21.03.2008. Зокрема, суд апеляційної інстанції вказав, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається не виконаним належним чином відповідно до вимог ст.ст.526, 599 ЦК України.
Станом на день подання позову в даній справі було відкрито два виконавчих провадження №46012173 у справі №296/3139/12-ц (боржник ОСОБА_3 ) на суму 11133648,94грн та №59775157 у справі №906/1470/13 на суму 1577996,02грн та 68820,00грн (боржник Гринасевич Н.В. ).
Відповідно до п.5.4 договору іпотеки від 21.03.2008 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і нотаріального посвідчення та діє до повного розрахунку іпотекодавця із іпотекодержателем за основним зобов'язанням.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, договір іпотеки від 21.03.2008 є діючим станом на день подання позову, оскільки основне зобов'язання не припинилося, адже боржники не виконали свої кредитні зобов'язання, що забезпечені іпотекою, предмет іпотеки не є реалізованим, позивач не набув права власності на предмет іпотеки, договір іпотеки не визнано недійсним та предмет іпотеки не є знищеним чи втраченим.
Тому колегія суддів погоджується з висновком, що жодної із зазначених чинним законодавством підстав щодо іпотечного майна за вказаним договором іпотеки не настало, що свідчить про наявність чинної іпотеки, незалежно від зміни власника, поділу предмета іпотеки та відсутності запису про іпотеку в реєстрі.
Як передбачено ч.1 ст.9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).
Згідно частини третьої вказаної статті іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
Якщо інше не встановлено законом чи іпотечним договором, іпотекодавець зобов'язаний вживати за власний кошт всі необхідні заходи для належного збереження предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення незначних пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб. Іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.
Як передбачено ч.1 ст.16 Закону України "Про іпотеку" передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на них.
Як встановлено частиною третьою вказаної статті після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.
Матеріалами справи підтверджується, що завершений будівництвом об'єкт нерухомості - будівля кафе з приміщеннями дозвілля літ."А" та будівлею альтанки літ. "Б", загальною площею 469,60кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , був поділений на дві частини, що вбачається з власної заяви відповідача №1209 від 26.07.2018, яка посвідчена приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. та доданим висновком щодо технічної можливості поділу/виділу об'єкта нерухомого майна виданого ФОП Шелегатською Л.В. №161 від 26.06.2018.
Внаслідок поділу утворилося два нежитлові об'єкти нерухомості з площами 260кв.м та 209,6кв.м, які зареєстровані за адресою: за адресою: Житомирська область, м. Житомир, провулок Львівський, буд. 3-а (т.1, а.с.147-148).
Як правильно зазначив суд першої інстанції, враховуючи чинність договору іпотеки від 21.03.2008, об'єкт нерухомості, який у подальшому був поділений на приміщення в будівлі кафе з приміщеннями дозвілля літ."А" загальною площею 260кв.м та приміщення кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки загальною площею 209,6кв.м, що знаходяться за адресою: Житомирська область, місто Житомир, провулок Львівський, будинок 3-а (три літера "а"), після завершення будівництва лишився предметом договору іпотеки від 21.03.2008.
Крім цього, 01.11.2018 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:09:022:0009 від 06.07.2018 (т.1, а.с. 220-240) здійснено державну реєстрацію трьох земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі: кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0021 площею 0,0177га; кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0022 площею 0,0046га; кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:09:022:0023 площею 0,0174га, що розташовані за адресою: Житомирська область, місто Житомир, провулок Львівський, будинок 3-а, підтвердженням чого є витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1805874662018, №НВ-1805874672018, №НВ-1805874652018 від 01.11.2018 (т.1, а.с.156-164). Факт поділу земельної ділянки підтверджується також відповідями Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №25/435-21-0.1001 від 01.10.2021 та №2664/35-23 від 03.10.2023 (т.1, а.с.105, 107-108).
При цьому, у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №161/3376/17, від 04.07.2018 у справі №335/640/15-ц викладено висновок, що новоствореним об'єктом нерухомості вважається виключно об'єкт, створений без прив'язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто, не є новоствореним об'єктом нерухомого майна вже існуючий об'єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами.
Тому колегія суддів вважає правильним висновок, що спірні об'єкти нерухомого майна не є новоствореними об'єктами, а лише є зміненими (внаслідок поділів).
Як правильно відмічено судом першої інстанції, враховуючи встановлений факт чинності договору іпотеки від 21.03.2008, треті особи та відповідач повинні були повідомити іпотекодержателя про всі операції щодо поділу будівлі площею 469,60кв.м на дві частини та земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:09:022:0009 площею 0,0397га на три ділянки, що, у свою чергу, здійснено не було.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Отже, за умови зміни власника переданого в іпотеку майна, останнє лишається предметом іпотечного договору.
Таким чином, як правильно зазначив суд в оскарженому рішенні, треті особи та відповідач, вчиняючи відповідні правочини щодо систематичного відчуження спірного нерухомого майна, крім прав на нього отримували й обов'язки стосовно даного майна згідно договору іпотеки від 21.03.2008, чинність якого встановлено вище.
Крім того, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 14.07.2020 у справі №3-67/2019 (1457/19) визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини першої статті 23 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 №898-ІУ та зазначив: "...набувач предмета іпотеки не позбавлений можливості отримувати інформацію про обтяження майна іпотекою самостійно або за допомогою третіх осіб та здатний виявити розумну обачність, щоб убезпечити себе від негативних наслідків, пов'язаних із набуттям статусу іпотекодавця, у тому числі і тих, що можуть настати у разі невиконання основного зобов'язання. Хоча обтяження майна іпотекою і впливає на можливість реалізації набувачем іпотечного майна свого конституційного права власності через обмежену правомочність розпоряджатися предметом іпотеки, втручання у таке право є мінімальним та спрямоване на врахування інтересів усіх суб'єктів вказаних правовідносин. Отже, положення частини першої статті 23 Закону України "Про іпотеку" не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) та іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж, факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого манна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас, набувач іпотечного манна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачу було відомо про спірний об'єкт, про іпотеку, про право власності ОСОБА_7 , яке вона отримала на підставі рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 27.08.2012 у справі №2-3080/12, котре 02.07.2018 Апеляційним судом Житомирської області було скасовано та прийняте нове, яким у позові ОСОБА_7 про визнання за нею права власності відмовлено, адже одразу на наступний день 03.07.2018 відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки від 28.12.2012 за номером в реєстрі: 16353 на користь ОСОБА_1 , про що зазначалося вище. Вказані дії третьої особи та відповідача вказують про зловживання правами новим власником, навмисного створення ситуації, щоб у позивач не мав змоги відновити іпотеку за відповідним договором від 21.03.2008 та звернути стягнення на предмет іпотеки для погашення наявної заборгованості за кредитом.
В силу норми ст.23 Закону України "Про іпотеку", особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, навіть, якщо він є добросовісним набувачем і не знав про наявність іпотечного обтяження.
Якщо відсутні підстави для припинення іпотеки, передбачені у ст.17 Закону України "Про іпотеку", іпотека є дійсною навіть за відсутності запису про іпотеку у відповідних реєстрах та для нового власника майна у порядку ст.23 Закону України "Про іпотеку".
Подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №922/1995/17, від 22.01.2020 у справі №646/4428/16-ц.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що станом на день подання позивачем позову власником спірного нерухомого майна, а відтак й іпотекодавцем за договором іпотеки від 21.03.2008, є відповідач у справі - ОСОБА_1 .
Отже, договір іпотеки від 21.03.2008 станом на день подання позову є чинним; основне зобов'язання за кредитним договором №60/СК-001.08.2 від 19.03.2008 не є припиненим, оскільки несплаченою лишається кредиторська заборгованість позичальника; предмет іпотеки за договором іпотеки від 21.03.2008 не був знищений, тому іпотека не припинилась; нові об'єкти нерухомості, що утворені внаслідок поділу іпотечного майна, є предметом іпотеки за даним договором іпотеки; відповідач разом з набуттям майна у власність набув і всі права та обов'язки іпотекодавця за вказаним договором іпотеки.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про визнання приміщення в будівлі кафе з приміщеннями дозвілля літ."А", загальною площею 260м.кв., приміщення кафе з приміщеннями дозвілля та будівлею альтанки, загальною площею 209,6м.кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельних ділянок з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, з кадастровими номерами 1810136300:09:022:0021 площею 0,0177га, 1810136300:09:022:0022 площею 0,0046га, 1810136300:09:022:0023 площею 0,0174га, предметом іпотеки та визнання за позивачем прав іпотекодержателя на вказане нерухоме майно.
Позивач також ставив вимогу щодо внесення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про іпотеку та обтяження за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Івест-Кредо" як іпотекодержателем за договором іпотеки від 21.03.2008.
Колегія суддів приймає до уваги, що згідно ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі, якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Разом з тим, за змістом ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" забезпечення проведення державної реєстрації прав та ведення Державного реєстру прав належить до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав, перелік яких наведено у ст.6 цього Закону.
Тобто, як правильно відмітив суд першої інстанції, здійснення державної реєстрації прав та ведення Державного реєстру прав (у тому числі, внесення будь-яких записів до нього) не є повноваженнями суду. Порядок, строки проведення державної реєстрації прав, а також всі особливості даного виду діяльності передбачені, зокрема, розділом ІV Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги щодо внесення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про іпотеку та обтяження за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Івест-Кредо" як іпотекодержателем за договором іпотеки від 21.03.2008 за безпідставністю.
Відповідачем до суду першої інстанції було подано заяву про застосування позовної давності (вх.№01-44/2267/24 від 06.08.2024) (т.3, а.с.159).
Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Водночас, варто зауважити, що згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 встановлено карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався і закінчився 30.06.2023 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
При цьому, відповідно до п.19 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Так, 24.02.2022 РФ здійснено військову агресію проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (Указ Президента від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні"), який відповідними Указами Президента України неодноразово продовжено, у тому числі, й станом на час прийняття рішення у даній справі.
Позивач звернувся з позовом у даній справі 09.11.2023 (т.1, а.с.1).
Так як реєстрація права власності за ОСОБА_1 на поділені земельні ділянки була здійснена 09.11.2018 та на об'єкти нерухомості - 26.07.2018, то з вказаного періоду іпотекодержатель може вважатися таким, що міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, оскільки поділ іпотечного майна відбувся в 2018 році, то позивач звернувся з вказаним позовом в межах позовної давності з урахуванням продовжених строків позовної давності.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності до задоволених вимог позивача, оскільки ним не пропущено строк на звернення до суду.
Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів, враховуючи засади добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, вважає обґрунтованим та правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині визнання об'єктів нерухомості предметом іпотеки за договором іпотеки і визнання за ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" право іпотекодержателя за договором іпотеки, та відмову у задоволення в решті позовних вимог.
Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").
В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст.252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.10.2024 у справі №906/1478/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 17.02.2025.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Миханюк М.В.