ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
10 лютого 2025 року Справа № 924/940/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Тимошенко О.М. , суддя Миханюк М.В.
секретар судового засідання Романець Х.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03 грудня 2024 року (повний текст складено 23.12.2024) у справі №924/940/24 (суддя Яроцький А.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ"
до Комунального підприємства "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради"
про стягнення 517 672,00 грн
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03 грудня 2024 року у справі №924/940/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" до Комунального підприємства "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" про стягнення 517 672,00 грн задоволено.
Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" 160 948,00 грн плати за користування предметом лізингу, 356 724,00 грн штрафу, 7765,08 грн судового збору, 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Комунальне підприємство "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 січня 2025 року апеляційну скаргу Комунального підприємства "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03 грудня 2024 року у справі №924/940/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання суду доказів сплати судового збору в установленому законом порядку і розмірі.
21 січня 2025 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Комунального підприємства "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" про усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги, до якої долучає платіжну інструкцію від 20 січня 2025 року про сплату судового збору в розмірі 9318,10 грн.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03 грудня 2024 року у справі №924/940/24. Призначено справу №924/940/24 до розгляду на 10 лютого 2025 року об 11:30 год.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, просить суд стягнути з КП "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" на користь ТОВ "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
В судове засідання представники сторін не з'явились. При цьому, від представника відповідача на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Розглянувши вказане клопотання колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, враховуючи те, що позиція відповідача викладена безпосередньо у розглядуваній апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання та з огляду на належне повідомлення всіх учасників справи про дату, час і місце розгляду справи вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" (лізингодавець/позивач) та Комунальним підприємством "Понінка-тепломережі Понінківської селищної ради" (лізингоодержувач/відповідач) укладено договір фінансового лізингу ФЛО №079 (т.1, а.с.12-25), згідно з п. 1.1 якого лізингодавець зобов'язується набути у власність котел "Ретра 2000-4М" Plus (без пальника Ретра НПС та пелетного бункера) з чавунними колосниками до котла (додатково для ручного режиму (дрова, брикет, вугілля)) 2021 року випуску, (інші індивідуальні ознаки будуть визначені сторонами в акті приймання-передачі предмета лізингу) у Приватного підприємства "Ретра-3М" (продавець), відповідно до встановленої лізингоодержувачем у замовленні (додаток №4) специфікації та передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу на визначений строк за встановлену плату (лізингові платежі) визначену в додатку №2 до договору.
Предмет лізингу є власністю лізингодавця протягом усього строку дії даного договору (п. 1.5 договору).
Згідно з пунктом 3.1 договору сторони дійшли згоди, що місячний лізинговий платіж нараховується в розмірі, визначеному у додатку № 1 до договору, про що оформляються акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) в частині відшкодування вартості майна та в частині сплати винагороди лізингодавцю. Акти складаються останнім днем кожного місяця протягом дії договору.
Загальна сума лізингових платежів, термін оплати ("дата платежів") та порядок сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцеві встановлюються договором та в "Графіку сплати лізингових платежів" (додаток № 2), який є невід'ємною частиною договору. Сплата лізингових платежів здійснюється лізингоодержувачем не пізніше "дати платежу" шляхом перерахування належної суми на поточний рахунок лізингодавця (п. 3.2 договору).
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.
У випадку дострокового припинення (розірвання), відмови від договору, лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізингодавцеві предмет лізингу у справному стані разом з усіма приналежностями, що призначені для обслуговування і користування предметом лізингу (п.п. 4.7., 5.1.7. договору).
Згідно з п. 10.2.2 договору якщо лізингоодержувач не виконав або невчасно/неналежним чином виконав обов'язок по поверненню предмета лізингу у відповідності до умов Розділу 11 цього договору, лізингодавець має право вимагати, а лізингоодержувач зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 0,5 відсотків від первинної вартості предмета лізингу за кожний день затримки повернення предмета лізингу, до остаточного повернення.
Пунктом 11.1 договору передбачено, що предмет лізингу підлягає поверненню за умови дострокового розірвання договору за згодою сторін; внаслідок розірвання (відмови) від договору в порядку та на умовах викладених у п. 14.2 та 14.6 договору.
За умови настання обставин, передбачених п. 11.1 договору, лізингоодержувач зобов'язаний на наступний робочий день після дня закінчення строку лізингу або дня дострокового розірвання договору, повернути предмет лізингу лізингодавцеві у справному стані. Місце передачі є фактичне місцезнаходження лізингодавця, якщо інше не зазначене лізингодавцем.
Пунктом 14.2 договору сторони погодили дострокове розірвання договору на вимогу лізингодавця в односторонньому порядку.
Згідно з п. 14.8 договору у випадку розірвання договору або відмови від договору та подальшого перебування Предмету лізингу у фактичному користуванні (розпорядженні) лізингоодержувача лізинговий платіж буде вважатися платою за користування (оренду) предметом лізингу. У випадку, якщо період фактичного користування предметом лізингу згідно цього пункту знаходиться за межами графіку сплати лізингових платежів (Додаток №2) місячною платою за користування (оренду) лізингоодержувачем предметом лізингу буде вважатися розмір кінцевого (останнього) лізингового платежу згідно Додатку №2 до цього договору. Оплата за фактичне користування (оренду) предмету лізингу за цим пунктом підлягає сплаті з дня розірвання договору або відмови від договору до дня фактичного повернення предмету лізингу лізингодавцю.
Договір набирає чинності (вважається укладеним) з дня його підписання (п. 15.1 договорів).
Договір діє протягом строку лізингу (п. 2.1 договорів), але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору (п. 15.2 договорів).
У додатку №1 до договору №079 сторони визначили предмет лізингу (котел "Ретра 2000-4М" Plus (без пальника Ретра НПС та пелетного бункера) з чавунними колосниками до котла (додатково для ручного режиму (дрова, брикет, вугілля)) 2021 року випуску), його загальну вартість (1189080,00 грн.), строк лізингу (12 місяців), суму лізингових платежів за договором (1255188,00 грн. з ПДВ) та її складові.
Додатком № 2 до договору №079 оформлено графік сплати лізингових платежів.
У постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі №924/209/24 за позовом ТОВ "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" до КП "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" про стягнення 523617,40 грн встановлено, що згідно акту приймання-передачі обладнання від 20.12.2021 ТОВ "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" передало, а КП "Понінка-тепломережі Понінківської селищної ради" прийняло котел "Ретра 2000-4М" Plus.
07.12.2023 лізингодавець надіслав лізингоодержувачу вимогу №07/12/2023-1 про розірвання в односторонньому порядку договору фінансового лізингу ФЛО №079 від 16.08.2021
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір фінансового лізингу ФЛО №079 від 16.08.2021 є таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки сторін господарського зобов'язання, є обов'язковим для виконання сторонами в силу ст. 629 ЦК України та містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов'язки. Строк дії договору фінансового лізингу не закінчився по завершенню 12 місяців з дати укладення акта приймання-передачі, а саме 20.12.2022, а продовжив свою дію до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань.
Також у вказаній постанові встановлено, що враховуючи отримання відповідачем вимоги про розірвання договору 13.12.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням по вручення поштового відправлення, договір лізингу припинено в односторонньому порядку саме 13.12.2023.
Враховуючи викладене та посилаючись на те, що 13.12.2023 позивач у односторонньому порядку розірвав укладений з відповідачем договір фінансового лізингу ФЛО № 079 від 16.08.2021, однак останній обов'язку з повернення предмету лізингу лізингодавцю не виконав, ТОВ "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" звернулося ло суду з позовом про стягнення з КП "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" 517 672,00 грн, з яких: 160 948,00 грн - плата за користування предметом лізингу на підставі п.п. 10.2.2, 14.8 договору, 356 724,00 грн - штраф в розмірі 0,5 відсотків від первинної вартості предмета лізингу за кожен день затримки повернення предмета лізингу за період 14.02.2024 - 13.04.2024.
Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.
Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вже зазначалося вище, 16.08.2021 між ТОВ "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" (лізингодавець) та КП "Понінка-тепломережі Понінківської селищної ради" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу ФЛО №079, згідно з п. 1.1 якого лізингодавець зобов'язується набути у власність котел "Ретра 2000-4М" Plus (без пальника Ретра НПС та пелетного бункера) з чавунними колосниками до котла (додатково для ручного режиму (дрова, брикет, вугілля)) 2021 року випуску, (інші індивідуальні ознаки будуть визначені сторонами в акті приймання-передачі предмета лізингу) у Приватного підприємства "Ретра-3М" (продавець), відповідно до встановленої лізингоодержувачем у замовленні (додаток №4) специфікації та передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу на визначений строк за встановлену плату (лізингові платежі) визначену в додатку №2 до договору.
У відповідності до ч.1, 3 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародних стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про фінансовий лізинг".
Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що договір фінансового лізингу - договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу; фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, та які передбачають наявність хоча б однієї з ознак фінансового лізингу, встановлених цим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 по справі №924/209/24, яка набрала законної сили, рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.06.2024 у справі №924/209/24 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" до Комунального підприємства "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" про стягнення 523617,40 грн. задоволено. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" 523617,40 грн., з яких 160948,00 грн плати за користування предметом лізингу, 362669,40 грн штрафу, а також судовий збір за подання позовної заяви в сумі 7854,26 грн та апеляційної скарги в сумі 11781,39 грн.
У постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 по справі №924/209/24 встановлено, що згідно акту приймання-передачі обладнання від 20.12.2021 ТОВ "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" передало, а КП "Понінка-тепломережі Понінківської селищної ради" прийняло котел "Ретра 2000-4М" Plus. Строк дії договору фінансового лізингу не закінчився по завершенню 12 місяців з дати укладення акта приймання-передачі, а саме 20.12.2022, а продовжив свою дію до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань.
Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 14.8 договору лізингу у випадку розірвання договору або відмови від договору та подальшого перебування предмету лізингу у фактичному користуванні (розпорядженні) лізингоодержувача лізинговий платіж буде вважатися платою за користування (оренду) предметом лізингу. У випадку, якщо період фактичного користування предметом лізингу згідно цього пункту знаходиться за межами графіку сплати лізингових платежів (Додаток №2) місячною платою за користування (оренду) лізингоодержувачем предметом лізингу буде вважатися розмір кінцевого (останнього) лізингового платежу згідно Додатку №2 до цього договору. Оплата за фактичне користування (оренду) предмету лізингу за цим пунктом підлягає сплаті з дня розірвання договору або відмови від договору до дня фактичного повернення предмету лізингу лізингодавцю.
Також у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 по справі №924/209/24 встановлено, що договір лізингу припинено в односторонньому порядку саме 13.12.2023.
Враховуючи, що договір фінансового лізингу ФЛО №079 від 16.08.2021 припинено в односторонньому порядку 13.12.2023, при цьому відповідачем не спростовано фактичного користування предметом лізингу станом на дату звернення з позовом до суду, то згідно з п. 14.8 договору у лізингоодержувача наявний обов'язок зі сплати місячних лізингових платежів за користування (оренду) КП "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" предметом лізингу у розмірі кінцевого (останнього) лізингового платежу згідно Додатку №2 до цього договору.
У Додатку №3 до договору сторонами узгоджено графік сплати лізингових платежів, за змістом якого розмір останнього лізингового платежу (16.08.2022) встановлено у розмірі 80474,00 грн.
Докази сплати відповідачем місячних лізингових платежів позивачу на підставі договору фінансового лізингу ФЛО №079 від 16.08.2021 за період 14.02.2024 - 13.04.2024 в розмірі, визначеному у додатку № 1 до договору, в матеріалах справи відсутні; не подані такі докази і суду апеляційної інстанції.
Враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, з огляду на доведеність порушення відповідачем зобов'язань з оплати лізингових платежів позивачу за період 14.02.2024 - 13.04.2024 згідно договору фінансового лізингу ФЛО №079 від 16.08.2021, відсутність в матеріалах справи доказів сплати останнім 160 948,00 грн, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з КП "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" 160 948,00 грн плати за користування предметом лізингу.
Крім того, відповідно до п. 10.2.2 договору, якщо лізингоодержувач не виконав або невчасно/неналежним чином виконав обов'язок по поверненню предмета лізингу у відповідності до умов Розділу 11 цього договору, лізингодавець має право вимагати, а лізингоодержувач зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 0,5 відсотків від первинної вартості предмета лізингу за кожний день затримки повернення предмета лізингу, до остаточного повернення.
Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору щодо повернення предмета лізингу у справному стані з усіма приналежностями для обслуговування і користування ним згідно акту приймання-передачі та зважаючи, що п. 10.2.2 договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції правомірно стягнув на користь позивача 356 724,00 грн штрафу.
Щодо апеляційної скарги в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Як вже зазначалося вище, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03 грудня 2024 року у справі №924/940/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" до Комунального підприємства "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" про стягнення 517 672,00 грн задоволено. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" 160 948,00 грн плати за користування предметом лізингу, 356 724,00 грн штрафу, 7765,08 грн судового збору, 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в позовній заяві заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 12 частини третьоїстатті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Подібна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №908/3182/20, від 30.11.2020 у справі №922/2869/19.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Як вбачається, позивачем на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді першої інстанції до справи надано копії договору від 09.10.2024 про надання правової допомоги №09/10/2024-01, Акту виконаних робіт від 14.10.2024, рахунку на оплату від 09.10.2024 №09/10/2024-01, платіжної інструкції №329 від 11.10.2024, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КС №6799/10 від 27.06.2018, Ордеру на надання правничої (правовї допомоги) Серія АІ №1405573 від 12.06.2024.
Так, у відповідності до умов договору від 09.10.2024 про надання правової допомоги №09/10/2024-01, укладеного між Адвокатським об'єднанням "Конфер Лекс" (повірений) та ТОВ Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" (клієнт), клієнт доручає, а повірений бере на себе зобов'язання забезпечувати реалізацію прав та обов'язків клієнта шляхом підготовки та подання до Господарського суду Хмельницької області позовної заяви про стягнення з КП "Понінка-тепломережі Понінківської селищної ради" за договором фінансового лізингу ФЛО №079 від 16.08.2021 плати за користування (оренду) предмету лізингу згідно пункту 14.8 договору лізингу та штрафу за невиконання обов'язку щодо повернення предмету лізингу (пункту 10.2.2 договору лізингу) за період з 14 лютого 2024 по 13 квітня 2024 року, представляти за необхідності інтереси у відповідних судових засіданнях (в разі їх проведення), а також подавати за необхідності пояснення, клопотання виконання інших процесуальних дій (обов'язків), тощо.
Згідно з п. 2.4.3 договору сторони, в тому числі на вимогу однієї зі сторін можуть укладати акт виконаних робіт за цими договорами, де узгоджено фіксується обсяг правової допомоги, що наданий повіреним клієнту за цими договорами (як в цілому по наслідкам виконання договорів, так і по окремим етапам).
У п. 4.1 договору узгоджено, що за надання правової допомоги за цим договором клієнт сплачує повіреному фіксований гонорар у загальному розмірі 20000,00 грн.
Відповідно до п. 4.3 договору, гонорар, визначений в п. 4.1 цього договору,є платою в комплексі за послуги, визначені в пункті 1.1 цього договору.
На виконання умов договору про надання правової допомоги, 09.10.2024 повіреним виставлено ТОВ "ЛК "АТОН ХХІ" рахунок на оплату 20000,00 грн.
14.10.2024 між сторонами підписаний акт виконаних робіт від 14.10.2024, згідно якого АО "Конфер Лекс" надав ТОВ "ЛК "АТОН ХХІ" правову допомогу за договором про надання правової допомоги від 09 жовтня 2024 року №09/10/2024-01, яка полягала у наступному:
- консультування клієнта з питань порядку та способу стягнення з КП "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" за договором фінансового лізингу від 16 серпня 2021 року ФЛО №079 (далі - договір лізингу) плати за користування (оренду) предмету лізингу згідно пункту 14.8. договору лізингу та штрафу за невиконання обов'язку щодо повернення предмету лізингу (пункт 10.2.2. договору лізингу) за період з 14 лютого 2024 року по 13 квітня 2024 року (1 година);
- вивчення та юридичний аналіз наданих клієнтом документів, що пов'язаний з внконанням/припиненням договору фінансового лізингу від 16 серпня 2021 року ФЛО №079 (3 години);
- аналіз, вивчення судової практики, що пов'язана з спірними правовідносинами, опрацювання необхідних нормативно-правових джерел (3 години);
- роз'яснення клієнту за наслідками ознайомлення з наданими документами та вивчення судової практики перспектив судового розгляду та можливих рішень, що можуть бути ухвалені за результатами розгляду справи судом (1 година);
- складання проекту позовної заяви про стягнений грошових коштів (3 години);
- узгодження з клієнтом проекту позовної заяви, формування додатків до позовної заяви, засвідчення вірності копій документів (3 години).
Всього станом на 14 жовтня 2024 року час, витрачений повіреним на надання правової допомоги клієнту складає 14 годин (п. 2 акту).
За змістом п. 3 акту станом на день складання цього Акту гонорар, сплачений клієнтом на користь повіреного складає 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок). Гонорар сплачений клієнтом на користь повіреного станом на день складання цього Акту в повному обсязі.
Законом України "Про адвокатуру та адвокатську дільність" передбачено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську дільність").
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).
У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст.627 ЦК України.
У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
Отже, у даній справі сума грошової винагороди адвоката (представника позивача) встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від витраченого представником позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним, та становить 20000,00 грн.
Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз доводів позивача, а також співмірності заявленого останнім розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг на суму 20000,00 грн), керуючись в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц), колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а відтак розумним розміром судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем при розгляді даної справи є 5000,00 грн, що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін.
Так, проаналізувавши зміст акту виконаних робіт від 14.10.2024 суд зауважує, що послуги "вивчення та юридичний аналіз наданих клієнтом документів, що пов'язаний з виконанням/припиненням договору фінансового лізингу", "аналіз, вивчення судової практики, що пов'язана зі спірними правовідносинами, опрацювання необхідних нормативно-правових джерел" та "узгодження з Клієнтом проекту позовної заяви, формування додатків до позовної заяви, засвідчення вірності копій документів", охоплюються юридичною послугою "складання проекту позовної заяви".
Суд зазначає, що обов'язок формування доказової бази, її підготовка та систематизація, до якого, зокрема, входить правовий аналіз документів, опрацювання доказів та за необхідності вжиття заходів досудового врегулювання спору є невід'ємною частиною складання позовної заяви, оскільки обов'язок позивача додати всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, прямо передбачений ст.164 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, дана справа була розглянута на підставі наявних в матеріалах справи доказів та не потребувала додаткових заходів зі збирання доказів.
Водночас, послуги "консультування клієнта з питань порядку та способу стягнення з КП "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" за договором фінансового лізингу коштів" та "роз'яснення Клієнту за наслідками ознайомлення з наданими документами та вивчення судової практики перспектив судового розгляду та можливих рішень" охоплюють юридичну послугу "консультування клієнта".
З огляду на викладене, позивач безпідставно продублював вказані послуги, що судом визнається необґрунтованим.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, правова позиція представника позивача аналогічна позиції у справі №924/209/24, у якій адвокат Каракай О.В. представляв інтереси ТОВ "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" в судах першої та апеляційної інстанцій, та здійснював підготовку позовної заяви про стягнення з відповідача плати за користування предметом лізингу в розмірі 160948,00 грн та штрафу за невиконання обов'язку щодо повернення предмету лізингу в розмірі 362669,40 грн, тобто в тому ж самому розмірі, що і в межах справи №924/940/24, на підставі договору фінансового лізингу ФЛО №079 від 16.08.2021 проте за інший період з 14.12.2023 по 13.02.2024.
Відтак, адвокат Каракай О.В. був обізнаним з обставинами справи, нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин та був ознайомлений з усіма матеріалами справи. Тож, на думку суду, вказане не призвело до значного збільшення обсягу юридичної роботи адвоката та витраченого ним часу під час підготовки позовної заяви у справі №924/940/24.
Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції у даній справі були враховані висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного між ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Суд першої інстанції дійшовши висновку про часткове задоволення заяви позивача встановив, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, та скористався, з посиланням на частину п'яту статті 129 ГПК України, правом суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши при цьому недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який сторона та адвокат обумовили в договорі.
Разом з тим, колегія суддів зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між стороною та адвокатом за укладеним договором про надання правової допомоги, позаяк обов'язок виконання прав і обов'язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв'язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на сторону не в повній сумі, про яку вона домовились з адвокатом (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Щодо розподілу судових витрат під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, то колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається, позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд стягнути з КП "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" на користь ТОВ "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Посилаючись на статті 123, 126, 129 ГПК України заява обґрунтована понесеними витратами на професійну правничу допомогу в Північно-західному апеляційному господарському суді, на підтвердження чого заявником надано копії договору про надання правової допомоги від 22.01.2025 №22/01/2025-01, рахунку АО "Конфер Лекс" від 22.01.2025 №22/01/2025-01, Акту виконаних робіт від 25.01.2025, платіжної інструкції від 24.01.2025 №561, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6799/10 від 27.06.2018, Ордеру серії AI №1730653 від 25.01.2025.
Так, згідно п. 1.1 договору, укладеного між Адвокатським об'єднанням "Конфер Лекс" (повірений) та ТОВ Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" (клієнт), останній доручає, а повірений бере на себе зобов'язання забезпечувати реалізацію прав та обов'язків клієнта в ході розгляду Північно-західним апеляційним господарським судом справи №924/940/24 за апеляційною скаргою КП "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради", в тому числі щодо підготовки відзиву на апеляційну скаргу, забезпечення реалізації процесуальних прав та здійснення процесуальних обов'язків в рамках даної судової справи.
Згідно п.1.2. договору правова допомога надається клієнту виключно в межах пункту 1.1. цього договору та може полягати в: наданні правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань (п. 1.2.1.); складанні заяв, скарг, позовних заяв, процесуальних та інших документів правового характеру (з правом їх підписання та пред'явлення від імені Клієнта), спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню у випадку порушення (п. 1.2.2.); наданні консультацій та роз'яснень з юридичних питань, ознайомлення з матеріалами справи, що стосується клієнта (п. 1.2.3.); представництво інтересів клієнта у судових засіданнях (п. 1.2.4.); наданні інших видів юридичної допомоги (п. 1.2.5.).
Відповідно до п. 2.4.3. договору сторони, в тому числі на вимогу однієї зі сторін можуть укладати Акт виконаних робіт за цим договором, де узгоджено фіксується обсяг правової допомоги, що наданий повіреним клієнту за цим договором (як в цілому по наслідкам виконання договору, так і по окремим етапам).
За надання правової допомоги за цим договором клієнт сплачує повіреному фіксований гонорар у загальному розмірі 10 000,00 грн. Гонорар за цим договором має бути сплачено клієнтом на користь повіреного на підставі відповідного рахунку. Гонорар, визначений в пункті 4.1. цього договору є платою в копплексі за послуги, визначені в пункті 1.1. цього договору. Сторони усвідомлюють, що розмір гонорару в силу його комплексного характеру є значно нижчим від загальної вартості окремих послуг повіреного та погодинної оплати. (п.п. 4.1, 4.2, 4.3 договору).
На виконання умов договору про надання правової допомоги 22.01.2025 повіреним виставлено клієнту відповідний рахунок №22/01/2025-01.
25 січня 2025 року між позивачем та повіреним укладено Акт виконаних робіт про виконання договору про надання правової допомоги від 22 січня 2025 року №22/01/2025-01, згідно п. 1. якого повірений надав клієнту правову допомогу за договором про надання правової допомоги від 22 січня 2025 року №22/01/2025-01, яка полягала у наступному:
- вивчення та юридичний аналіз наданих клієнтом документів, що пов'язаний з виконанням/припиненням договору фінансового лізингу від 16 серпня 2021 року ФЛО №079, оскаржуваним рішенням суду (1 година);
- аналіз, вивчення судової практики, що пов'язана з спірними правовідносинами, опрацювання необхідних нормативно-правових джерел (1 година);
- роз'яснення клієнту за наслідками ознайомлення з наданими документами та вивчення судової практики перспектив судового розгляду та можливих рішень, що можуть бути ухвалені за результатами розгляду справи судом (1 година);
- складання проекту відзиву на апеляційну скаргу КП "Понінка-тепломережі Понінківської селищної ради" в рамках справи №924/940/24 (4 години);
- узгодження з клієнтом проекту відзиву на апеляційну скаргу КП "Понінка-тепломережі Понінківської селищної ради" рамках справи №924/940/24 (1 година).
Всього станом на 25 січня 2025 року час, витрачений повіреним на надання правової допомоги клієнту складає 8 годин (п. 2 акту).
У відповідності до пункту 3 Акту станом на день складання цього Акту гонорар, сплачений клієнтом на користь повіреного складає 10 000,00 грн. Гонорар сплачений клієнтом на користь повіреного станом на день складання цього Акту в повному обсязі.
Сторони підтверджують відсутність будь-яких взаємних претензій, що випливають з умов договору (пункту 4 Акту).
Проаналізувавши надані заявником в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз доводів позивача, а також співмірності заявленого останнім розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг на суму 10 000,00 грн), керуючись в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц), колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Так, проаналізувавши зміст акту виконаних робіт від 25.01.2025 суд зауважує, що такі послуги як "вивчення та юридичний аналіз наданих клієнтом документів, що пов'язаний з виконанням/припиненням договору фінансового лізингу", "аналіз, вивчення судової практики, що пов'язана зі спірними правовідносинами, опрацювання необхідних нормативно-правових джерел", "роз'яснення клієнту за наслідками ознайомлення з наданими документами та вивчення судової практики перспектив судового розгляду та можливих рішень, що можуть бути ухвалені за результатами розгляду справи судом", "узгодження з клієнтом проекту відзиву на апеляційну скаргу КП "Понінка-тепломережі Понінківської селищної ради" в рамках справи №924/940/24" охоплюються юридичною послугою "складання проекту відзиву на апеляційну скаргу КП "Понінка-тепломережі Понінківської селищної ради" в рамках справи №924/940/24".
При цьому, колегія суддів бере до уваги те, що враховуючи предмет апеляційного оскарження, обсяг доказів, ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію.
Колегія суддів бере до уваги незмінність позиції адвоката у суді першої та апеляційної інстанцій, відсутності необхідності вивчати додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у даній справі, оскільки послуги щодо підготовки та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу з огляду на її правовий зміст не вимагали від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відзив на апеляційну скаргу не містить нових доводів, доказів, аргументів, пояснень, посилань на судову практику, аніж ті, які безпосередньо були зазначені в позовній заяві. Правова позиція позивача по суті спору, що викладена у відзиві на апеляційну скаргу, відображає ту ж позицію, яка дотримувалась у суді першої інстанції, а матеріали справи не містять доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду. Також дана справа була розглянута на підставі наявних в матеріалах справи доказів та не потребувала додаткових заходів зі збирання доказів.
З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв'язку з правовими положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості, необхідності та пропорційності, зважаючи на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, судова колегія дійшла висновку про те, що заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правничу допомогу, пов'язана з розглядом справи №924/940/24 у суді апеляційної інстанцій, в сумі 10 000,00 грн є неспівмірною, а тому до стягнення підлягають понесені позивачем судові витрати в сумі 5 000,00 грн, що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін. При цьому, у відшкодуванні понесених ТОВ "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" на професійну правничу допомогу витрат в розмірі 5 000,00 грн слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 129, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 03 грудня 2024 року у справі №924/940/24 залишити без змін.
3. Стягнути з Комунального підприємства "Понінка-Тепломережі Понінківської селищної ради" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
4. Господарському суду Хмельницької області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складений "12" лютого 2025 р.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Миханюк М.В.