ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
12 лютого 2025 року Справа № 906/669/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Петухов М.Г.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Єврошпон-Смига" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.11.2024 у справі № 906/669/24 (суддя Лозинська І.В., повний текст складено 22.11.2024)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Єврошпон-Смига"
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Звягельське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про зобов'язання виконати умови договору та стягнення 457 515, 99 грн
за участю представників сторін:
позивача - Пугач А.О.;
відповідача - Кривош М.А.;
Приватне акціонерне товариство "Єврошпон - Смига" (далі - позивач, ПрАТ "Єврошпон - Смига") звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Звягельське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - відповідач, ДСГП "Ліси України" в особі Філії) про зобов'язання виконати умови договору купівлі - продажу необробленої деревини від 08.12.2023 № UEEX-4536-8 в натурі шляхом передачі необробленої деревини (товару) та стягнення неустойки у розмірі 457 515, 99 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч умовам договору від 08.12.2023 № UEEX-4536-8 відповідачем не виконано свої зобов'язання щодо передачі позивачу товару об'ємом 134,637 м3 на суму 6 090 854, 44 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.11.2024 в позові відмовлено.
Суд першої інстанції, за результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, із наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ПрАТ "Єврошпон-Смига" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.11.2024 у справі № 906/669/24, в якій позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
- документально підтверджується та не заперечується сторонами факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором від 08.12.2023 № UEEX-4536-8 щодо поставки товару у спосіб, в порядку та строки, визначені ним;
- відповідач не виконав своїх зобов'язань, визначених п. 3.4, підпунктом 3.5.1 п. 3.5., підпунктом 6.2.1. п. 6.2. договору: не повідомив покупцю про готовність товару, не надіслав запрошення на відбір товару (до відвантаження товару), не надав покупцеві до відбору круглих лісоматеріалів породи дуб 134,637 м3 на суму 6 090 854, 44 грн та рахунку на здійснення передоплати партії товару, що готова до відвантаження;
- місцевий господарський суд не надав належної оцінки умовам договору купівлі - продажу необробленої деревини, на підставі яких ґрунтуються позовні вимоги в цій справі, зокрема: не дослідив умов поставки за договором, урегульованого ним порядку прийому-передачі товару, обов'язків продавця з приводу повідомлення покупцю про готовність товару, надсилання запрошення на його відбір та надання до відбору товару, у зв'язку з чим не з'ясував, коли за умовами такого договору товар вважається наданим у розпорядження покупця та коли продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки. Водночас, необхідною передумовою правильного вирішення спору є дослідження обставин належного повідомлення позивача про дату та місце поставки товару, чого місцевим господарським судом зроблено не було. Така позиція повністю узгоджується із правовими висновками Верховного Суду щодо застосування правових норм у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 19.12.2018 у справі № 925/1538/17;
- чинним законодавством не передбачено такої підстави припинення зобов'язання, як закінчення строку дії договору. Зобов'язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору. Зобов'язання, яке існувало на момент дії договору, однак лишилось невиконаним, підлягає виконанню незалежно від того, що термін дії договору закінчився;
- відповідачем не доведено достатніми, допустимими доказами відсутності своєї вини у невиконанні взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару у спосіб, порядку та строки визначені договором. Водночас, документально підтверджено, що право позивача за договором є порушеним, а тому підлягає судовому захисту.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Петухов М.Г.
Листом від 05.12.2024 витребувано матеріали справи з Господарського суду Житомирської області.
17.12.2024 до суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 24.12.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Єврошпон-Смига" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.11.2024 у справі № 906/669/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 22.01.2025 о 16:00 год.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 12.02.2025 о 11:30 год.
ДСГП "Ліси України" в особі Філії надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає наступне:
- предметом позову у справі є вимога покупця, спрямована до постачальника про вчинення дій щодо поставки товару в обумовлені договором купівлі - продажу необробленої деревини від 08.12.2023 № UEEX-4536-8 строки; двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі;
- сторонами погоджено поставку товару після виконання покупцем обов'язку сплатити вартість партії товару, що повинна бути поставлена продавцем. Тобто, на умовах 100 % попередньої оплати; у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов'язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару;
- про готовність виконання умов договору, відповідачем на електронну адресу представника позивача надсилався лист - запрошення від 03.01.2024 № 5; представник позивача був присутній при кожному відборі лісопродукції. Жодних претензій щодо якості, кількості, строків поставки чи порушення умов договору від представника позивача не надходило; відповідачем передано партії товару, які були попередньо відібрані представником позивача по кількості та якості та оплачені, у спосіб, в порядку та строки визначені договором; тому твердження позивача про те, що відповідачем не надсилалося запрошення на відбір товару, не надавалися рахунки на оплату відібраного товару є безпідставними та надуманими. Водночас відсутність оплати необхідної до поставки продукції свідчить про відсутність обов'язку відповідача таку поставку здійснювати;
- з огляду на відсутність визначеного у договорі обов'язку сторін виконувати свої зобов'язання за ним, після закінчення строку, визначеного у договорі для виконання сторонами такого обов'язку, у тому числі і після закінчення строку дії договору, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення вимог про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо виконання умов договору в натурі (вимоги позивача заявлено поза межами строків, визначених для виконання відповідачем цього обов'язку так і поза межами строку дії договору). Із урахуванням наведеного вище та виходячи саме із обставин щодо відсутності у матеріалах справи доказів сплати покупцем вартості товару за договором (на умовах 100 % попередньої оплати), відсутні підстави для задоволення позову;
- відповідач надсилав позивачу лист - запрошення від 03.01.2024 № 5, що свідчить про готовність відповідача до вчасного виконання умов договору від 08.12.2023 № UEEX-4536-8; в той же час, у договорі чітко визначено, що товар поставляється після 100 % передоплати; товар на суму перерахованої передоплати відповідачем поставлений позивачу у визначений договором строк, тому відповідачем не порушено умови договору щодо поставки товару, за які згідно п. 7.5 договору продавець несе відповідальність, а саме сплачує на користь покупця неустойку в розмірі подвійної ставки НБУ від вартості непереданої в строки партії товару за кожен день такого прострочення.
ПрАТ "Єврошпон-Смига" надіслало до суду додаткові пояснення, в яких зазначає наступне:
- відповідачем не надано відповіді на питання куди і коли він реалізував деревину, яку було заявлено до продажу на аукціоні, а саме: лоти № № 10/1, 11/1, 13/1, 38/1, 39/1, 40/1, 41/1, 42/1, 43/1, переможцем по яких визнано позивача, який запропонував найвищу ціну та сплатив біржі в повному обсязі реєстраційні та гарантійні внески за участь в аукціоні і комісійні збори;
- позивач є великим деревообробним підприємством, лідером серед виробників шпону в Україні та значним експортером продукції, а тому є залежним від вчасного та повного виконання лісовими господарствами своїх зобов'язань щодо поставки сировини. Оскаржуване рішення суду першої інстанції та відсутність відповідальності, окрім іншого, може призвести до продовження порушень аналогічних договорів зі сторони лісових господарств;
- доводи відповідача про нібито неможливість запропонованого судом мирного вирішення спору через відсутність лісорубних квитків є необґрунтованими і не базуються на чинному законодавстві. Лісорубний квиток - це дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів та не має жодного відношення ані до конкретного аукціону, ані до договору;
- у відповідача відсутні перешкоди для виконання договору у визначені цим договором спосіб та порядок шляхом надання до відбору деревини за виграними лотами, оскільки вказаний товар не належить до індивідуально визначених речей, а має родові ознаки та є замінним;
- чинним законодавством не передбачено такої підстави припинення зобов'язання, як закінчення строку дії договору. Зобов'язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору. Зобов'язання, яке існувало на момент дії договору, однак лишилось невиконаним, підлягає виконанню незалежно від того, що термін дії договору закінчився;
- позивач посилається на норми ст. ст. 614, 617 ЦК України.
В судових засіданнях представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Представник відповідача в судових засіданнях заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, зазначає наступне.
Як встановлено апеляційним судом, 08.12.2023 між ДСГП "Ліси України" в особі Філії "Звягельське лісове господарства" ДСГП "Ліси України" (продавець) та ПАТ "Єврошпон-Смига" (покупець) за результатами аукціону з продажу необробленої деревини першого кварталу 2024, який відбувся 08.12.2023 укладено договір купівлі - продажу необробленої деревини № UEEX-4536-8, за умовами п. 1.1 якого за результатами аукціону з продажу необробленої деревини на підставі укладеної біржової угоди, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти необроблену деревину, реалізовану під час аукціону, яка відповідає умовам даного договору і оплатити його вартість відповідно до умов, визначених розділом 4 даного договору на умовах та способом, вказаними в цьому договорі (а. с. 10-15).
У п. 1.1 договору визначено, що товаром є круглі лісоматеріали дуб загальним об'ємом 206 м2 та загальною вартістю 9 094 388 грн.
Відповідно до п. 3.1 договору, термін поставки: з 01.01.2024 по 31.03.2024.
Поставка товару за даним договором здійснюється на умовах FCA (нижній/проміжний склад продавця) / EXW (верхній склад продавця) окремими частинами (партіями товару) відповідно до графіку поставки за формою, наведеною у додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного договору (п. 3.2 договору).
Як передбачено п. 3.4 договору, продавець у письмовому вигляді повідомляє покупця про готовність партії товару та надсилає запрошення на відбір партії товару (до відвантаження партії товару).
Згідно з п. 3.5 договору покупець протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання від продавця повідомлення про готовність партії товару до відвантаження та запрошення на відбір партії товару вчиняє наступні дії: - надсилає продавцю у письмовому вигляді підтвердження про прибуття свого представника для відбору партії товару (із зазначенням відомостей про особу представника та його повноважень) або відмову від проведення такого відбору; - представник покупця, повноваження якого підтверджуються відповідними документами щодо представництва, у разі письмового направлення покупцем підтвердження про прибуття представника на такий відбір, проводить відбір партії товару.
Відповідно до п. 3.5.1 договору за результатами відбору товару (у разі його укладення) сторони складають: акт відбору за формою, наведеною у додатку № 2 до даного договору; специфікацію за формою, наведеною у додатку № 3 до даного договору.
Продавець повинен надати покупцеві рахунок на здіснення передоплати партії товару, що готова до відвантаження.
Повідомлення про готовність партії товару до вінвантаження/запрошення на відбір партії товару, що надсилається продавцем покупцю, відповідь на запрошення на відбір партії товару, що надсилається покупцем продавцю, рахунок на передоплату партії товару, яка готова до відвантаження, що виставляється продавцем покупцю, направляється відповідною стороною договору в письмовому вигляді у формі листа на офіційну адресу електронної пошти іншої сторони, вказаної у розділі 11 даного договору, також сторона договору додатково може інформувати іншу сторону по телефону / письмово у формі листа за адресою місцезнаходження або поштовою адресою (п. 3.6 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору загальна вартість товару складає 9 094 388 грн з ПДВ.
У п. 4.4 договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання рахунку на оплату партії товару здійснити оплату (на умовах 100% передоплати) вартості кожної партії товару виключно у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця у розмірі, визначеному продавцем в рахунку, з урахуванням умов, встановлених пунктом 4.2 договору, якщо інше не обумовлено сторонами згідно п. 4.6 договору.
Згідно з п. 5.2 договору продавець зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів передати покупцеві партію товару після отримання на свій рахунок 100% передоплати за партію товару або здійснити відвантаження партії товару відповідно до Графіку поставки, з урахуванням пункту 4.6 договору продавець зобов'язаний надати покупцеві наступні документи під час передачі кожної партії товару: товарно-транспортна (залізнична) накладна, рахунок-фактура на оплату товару.
Відповідно до п. 5.3 договору датою передачі партії товару продавцем та приймання партії товару покупцем (датою поставки) вважається дата виконання продавцем своїх зобов'язань по поставці згідно з погодженими сторонами умовами поставки.
За змістом п. 7.5 договору у випадку порушення продавцем строків передачі партії товару більше ніж на 10 робочих днів, продавець сплачує на користь покупця неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непереданої в строки партії товару за кожен день такого прострочення.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами в електронній системі біржі шляхом використання електронних підписів представників сторін. Договір діє до 31.03.2024. Закінчення строку даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору (п. 10.1-10.3 договору).
У додатку № 1 до договору сторони погодили графік поставки товару, відповідно до якого продавець зобов'язаний передати покупцю у січні 2024 року - 68 м3, у лютому 2024 року - 69 м3, у березні 2024 року - 69 м2 круглих лісоматеріалів (а. с. 16).
ДСГП "Ліси України" в особі Філії "Звягельське лісове господарства" надіслало на електронну адресу ПрАТ "Єврошпон-Смига" лист - запрошення від 03.01.2024 № 5, в якому повідомило, що згідно умов договору від 08.12.2023 № UEEX-4536-8 позивачем придбано лісопродукцію, а саме круглі лісоматеріали породи дуб в кількості 206 м3. З метою якісного та вчасного виконання умов договору, відповідач просив направити представника, попередньо узгодити з головним інженером Ющенком І.В. чи начальником відділу збуту Багинською О.Л. в телефонному режимі (а. с. 115). Докази направлення листа на електронну адресу (а. с. 178)
На виконання умов даного договору, продавцем поставлено покупцеві у січні 2024 партію товару об'ємом 55,037 м3 на загальну суму 2 265 720, 71 грн, що підтверджується товарно - транспортними накладними ЮЖА № 513421 від 18.01.2024, № 632467 від 26.01.2024, № 461460 від 27.01.2024 (а. с. 17 - 22).
Відповідно до платіжних інструкцій ПрАТ "Єврошпон-Смига" вказаний товар оплачено на умовах попередньої оплати (а. с. 23 - 25).
Згідно листа позивача від 01.03.2024 № 408, який адресований відповідачу та надісланий останньому на електронну пошту, повідомлено про готовність відбору та відвантаження товару за договором (а. с. 30-31).
У березні 2024 продавець поставив 16,326 м3 товару на суму 731 760 грн, що підтверджується товарно - транспортними накладними ЮЖА № 632823 та № 700804 від 28.03.2024 (а. с. 26 - 28), а покупець прийняв та оплатив його вартість (а. с. 29).
Предметом позову у справі є вимоги позивача зобов'язати відповідача виконати умови договору купівлі - продажу необробленої деревини від 08.12.2023 № UEEX-4536-8 в натурі шляхом передачі необробленої деревини (товару) та стягнення неустойки у розмірі 457515,99 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам у справі колегія суддів зазначає, що п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Суд у розгляді даного спору виходить з того, що під предметом договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.
У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов'язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.
Правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назву договору). З'ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно. Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 19.06.2019 у справі №923/496/18, від 12.08.2021 у справі № 910/7914/20, від 21.10.2021 у справі № 908/3027/20.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 по справі № 355/385/17 зазначено, що тлумачення ст. 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати.
Отже, у разі обґрунтування заявленого позову посиланням на договірні відносини, розглядаючи спір, господарський суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов'язків, моменту виникнення зобов'язання.
Так, згідно зі встановленими судом обставинами і визначеними відповідно до них правовідносинами вбачається, що предметом позову є вимога покупця спрямована до продавця про спонукання останнього до вчинення дій з передачі товару, обумовленого укладеним договором та стягнення неустойки, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов договору.
Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Суд у розгляді даного спору виходить з того, що двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Згідно із ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Водночас за загальним правилом відповідно до положень ст. 655 ЦК України обов'язком покупця за договором купівлі - продажу є отримання товару та його оплата.
Положеннями ст. 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач доводить те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором щодо передачі товару об'ємом 134,637 м3 на загальну суму 6090 854, 44 грн, у зв'язку з чим такий обов'язок відповідачем підлягає виконанню шляхом зобов'язання його вчинити такі дії (передати товар) за рішенням суду.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує на те, що у зв'язку із закінченням строку дії договору від 08.12.2023 № UEEX-4536-8 вимоги позивача про зобов'язання відповідача вчинити дії на виконання умов договору, безпідставні.
Із матеріалів справи слідує, що між сторонами за результатами аукціону з продажу необробленої деревини першого кварталу 2024, укладено договір купівлі - продажу від 08.12.2023 № UEEX-4536-8, за умовами п. 1.1 якого відповідач зобов'язувався передати у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти необроблену деревину, реалізовану під час аукціону, яка відповідає умовам даного договору і оплатити її вартість відповідно до умов, визначених розділом 4 даного договору на умовах та способом, вказаними в цьому договорі.
Загальна вартість товару складає 9 094 388 грн (п. 1.1., 4.1. договору).
Пунктом 3.1 договору та додатком № 1 до договору "Графік поставки", сторони визначили зобов'язання відповідача поставити товар у наступні строки та обсягах: у січні 2024 - 68 м3, у лютому 2024 - 69 м3, у березні 2024 - 69 м3 круглих лісоматеріалів (а. с. 16);
Термін поставки: з 01.01.2024 по 31.03.2024.
Колегія суддів зазначає, що сторони договору від 08.12.2023 № UEEX-4536-8 встановили певну послідовність та взаємну обумовленість дій покупця і продавця.
Так, п. 3.4 договору визначено обов'язок відповідача письмово повідомити позивача про готовність партії товару та надсилання запрошення на відбір партії товару (до відвантаження партії товару).
Також п. 3.5 договору передбачено, що позивач протягом 3-х робочих днів з моменту отримання від відповідача повідомлення про готовність партії товару до відвантаження та запрошення на відбір партії товару вчиняє наступні дії: надсилає продавцю у письмовому вигляді підтвердження про прибуття свого представника для відбору партії товару (із зазначенням відомостей про особу представника та його повноважень) або відмову від проведення такого відбору; представник покупця, повноваження якого підтверджуються відповідними документами щодо представництва, у разі письмового направлення покупцем підтвердження про прибуття представника на такий відбір, проводить відбір партії товару.
Пунктом п. 3.5.1 договору визначено, що за результатами відбору товару (у разі його укладення) сторони складають: акт відбору за формою, наведеною у додатку № 2 до даного договору; специфікацію за формою, наведеною у додатку № 3 до даного договору. Продавець повинен надати покупцеві рахунок на здіснення передоплати партії товару, що готова до відвантаження.
Повідомлення про готовність партії товару до вінвантаження/запрошення на відбір партії товару, що надсилається продавцем покупцю, відповідь на запрошення на відбір партії товару, що надсилається покупцем продавцю, рахунок на передоплату партії товару, яка готова до відвантаження, що виставляється продавцем покупцю, направляється відповідною стороною договору в письмовому вигляді у формі листа на офіційну адресу електронної пошти іншої сторони, вказаної у розділі 11 даного договору, також сторона договору додатково може інформувати іншу сторону по телефону / письмово у формі листа за адресою місцезнаходження або поштовою адресою (п. 3.6 договору).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач надсилав на електронну адресу позивача (а. с. 177, 178) лист - запрошення від 03.01.2024 № 5 (а. с. 115), в якому просив позивача направити свого представника на відбір товару, та попередньо узгодити вказане із головним інженером Ющенком І.В. чи начальником відділу збуту Багинською О.Л. в телефонному режимі.
Так, представник відповідача в суді апеляційної інстанції зазначив, що електронна адреса, на яку був направлений лист - запрошення від 03.01.2024 № 5 використовувалася сторонами для листування. При цьому вказане запрошення на відбір товару було направлено позивачу лише один раз та на всю партію товару, яка визначена договором; інших запрошень на відбір товару відповідач позивачу не направляв, а подальший відбір товару здійснювався представником позивача із попереднім узгодженням дати та часу між сторонами в телефонному режимі.
В той же час, судова колегія звертає увагу на те, що підтвердженням того, що лист - запрошення від 03.01.2024 № 5 був отриманий позивачем, а також сторони узгоджували дату та час відбору товару саме в телефонному режимі є те, що частина товару в січні та березні 2024 згідно умов договору попередньо була відібрана представником позивача та поставлена продавцем покупцеві на умовах попередньої оплати товару, що підтверджується товарно - транспортними накладними, наявними в матеріалах справи (а. с. 17 - 22, 29).
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги доводи відповідача про те, що представник позивача був присутній при відборі лісопродукції, яка поставлялася в січні та березні 2024 та про її відбір позивач повідомлявся у телефонному режимі. Вказаних обставин позивач не спростовує.
Разом з тим, як встановлено апеляційним господарським судом із доводів відповідача, решта товару за договором не була поставлена позивачу, оскільки його повноважений представник не з'являвся на відбір продукції. В той же час, доводи позивача про те, що його повноважний представник не був допущений відповідачем до відбору продукції є такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що умовами договору визначено, що обов'язку відповідача поставити товар передує обов'язок позивача сплатити 100 % вартості партії товару (п. п. 4.4., 5.2 договору).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, надавши оцінку умовам договору дійшов висновку про визначення сторонами зустрічного виконання зобов'язання.
Аналіз положень ст. ст. 692-693 ЦК України свідчить, що умова стосовно обов'язку покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем має бути передбачена договором. Ключовою відмінністю попередньої оплати є сплата як усієї вартості товару, так і її частини (авансу) до моменту передачі товару. Отже, для кваліфікації розрахунків за договором необхідно встановити момент оплати, який обов'язково має передувати отриманню цього товару.
Стаття 693 ЦК України регулює питання "попередньої оплати" товару, з якої вбачається, що "попередньою оплатою" визначається встановлений договором обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем. У свою чергу, суд зазначає про те, що зазначення у договорі оплати, яка має бути сплачена, як попередньої, не може автоматично вказувати на її попередній характер. Правова природа попередньої оплати оцінюється виходячи із характеру спірних правовідносин, особливостей здійснення оплати та поставки товару, а не суто виходячи з того, яку назву визначено у договорі для проведення відповідного платежу (подібна за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 по справі № 904/2112/20).
Частиною 2 ст. 693 ЦК України визначено, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Із матеріалів справи вбачається та судом апеляційної інстанції встановлено (вказані обставини також не заперечуються сторонами), що позивачем (покупцем за договором) не виконано зобов'язання щодо оплати 100 % вартості партії товару.
Судом апеляційної інстанції враховується, що оскільки договір купівлі-продажу має двосторонній характер, тобто певні обов'язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, і у такому зобов'язанні кожна зі сторін одночасно є боржником та кредитором. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку. Виконання зустрічних зобов'язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов'язку у порядку, встановленому в даному випадку договором поставки. Якщо ж одна із сторін зобов'язання не виконує свого обов'язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов'язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Отже, з огляду на встановлені судом обставини, виходячи з умов погоджених сторонами у договорі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що порушення покупцем (позивачем) умов щодо попередньої оплати унеможливлює виникнення у продавця (відповідача) зустрічного зобов'язання передати товар.
При цьому колегія суддів зазначає, що такі висновки про застосування ст. ст. 693, 538 ЦК України мають загальний характер. Таким чином, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов'язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару (подібна за змістом правова викладена в постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 903/333/17, від 08.08.2018 у справі №904/10083/15, від 20.05.2019 у справі № 908/523/18, від 03.09.2019 у справі № 910/2849/18, від 29.01.2020 у справі № 903/154/19 від 25.02.2020 у справі № 922/1705/19 ).
Колегія суддів зауважує, що звертаючись із даним позовом до суду, позивач стверджує про наявність між ним та відповідачем договірних відносин та невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині передачі товару.
У контексті спірних правовідносин та з урахуванням встановлених судом обставин, суд зазначає, що згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Тлумачення як ст. 3 ЦК України загалом, так і п. 6 цієї статті, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Такі засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 537/4905/15-ц).
Колегія суддів виходить з того, що згідно з положеннями ст. 665 ЦУ України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити вимоги відповідно до ст. 620 цього кодексу.
Частиною 1 ст. 620 ЦК України передбачено, що у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.
Таким чином, положення ст. ст. 620, 665 ЦК України дають підстави дійти висновку, що у випадку відмови продавця передати проданий товар, покупець має право на односторонню відмову від договору та/або має право вчинити дії щодо спонукання продавця виконати такий обов'язок.
З огляду на встановлені судом обставини та заявлені позовні вимоги, суд виходить з того, що фактично метою звернення позивача із даним позовом є примус відповідача до дій, які він має здійснити на виконання зобов'язань за договором, і які, в свою чергу, зроблять можливим виконання позивачем умов договору, та отримання ним того, на що він розраховував за наслідком його належного виконання.
У контексті вимог заявленого у справі позову, суд зазначає, що відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша цієї статті). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
Поняття "строк виконання зобов'язання" і "термін виконання зобов'язання" охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання, що також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17.
Як встановлено апеляційним господарським судом, у п. п. 10.1, 10.2, 10.3 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами в електронній системі біржі шляхом використання електронних підписів представників сторін і діє до 31.03.2024. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Таким чином, аналіз положень ст. 631 ЦК України та умов договору дають підстави дійти висновку, що фактично право позивача вимагати від свого контрагента виконання конкретних невиконаних ним умов договору в натурі (в дійсності) у спірних правовідносинах може бути реалізовано в межах строків, визначених сторонами у договорі та в межах строку його дії.
Поряд з тим, як встановив суд, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що у період дії договору, позивач звертався до відповідача з претензіями, листами чи проханнями щодо поставки товару за графіком у лютому 2024.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач звертався до відповідача із листом від 01.03.2024 № 408, у якому повідомлено про готовність відбору та відвантаження товару за договором (а. с. 30, 31), та як вбачається з матеріалів справи 28.03.2024 відбулась поставка товару, що підтверджується товарно - транспортними накладними (а. с. 26 - 28).
З огляду на вказане, суд зазначає, що позивач, як сторона договору не здійснив жодних дій у період дії договору для настання реальних наслідків за вказаним договором (поставки товару за графіком). Водночас умови договору не містять будь - яких положень щодо продовження існування у продавця обов'язків у частині передання товару після закінчення дії договору.
Отже, саме з огляду на відсутність визначеного у договорі обов'язку сторін виконувати свої зобов'язання за ним, після закінчення строку, визначеного у договорі для виконання сторонами такого обов'язку, у тому числі і після закінчення строку дії договору, враховуючи встановлені судом обставини справи та суть спірних правовідносин, які виникли між сторонами у тому числі і обставини щодо невчинення сторонами договору дій для настання реальних наслідків за вказаним договором у межах строку його дії, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо виконання умов договору шляхом передання товару згідно договору.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 909/595/21.
Посилання позивача на те, що чинним законодавством не передбачено такої підстави припинення зобов'язання, як закінчення строку дії договору; зобов'язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору; зобов'язання, яке існувало на момент дії договору, однак лишилось невиконаним, підлягає виконанню незалежно від того, що термін дії договору закінчився, суд апеляційної інстанції, із урахуванням встановлених у даній справі обставин та суті спірних правовідносин, вважає безпідставними, оскільки такі доводи скаржника в цій частині фактично зводяться, як до вільного тлумачення спірних правовідносин так і вільного тлумачення норм права, які стосуються припинення зобов'язань.
У свою чергу, посилання позивача на правові висновки Верховного Суду у справах №925/1538/17, № 927/333/17, № 916/626/18 та висновки Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/7764/23, колегія суддів оцінює критично, оскільки висновки у вказаних справах з урахуванням конкретних обставин кожної справи та змісту правовідносин, є відмінними від правовідносин сторін у цій справі.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
Зокрема, неефективними є такі способи захисту права чи законного інтересу, як визнання права вимоги виконання зобов'язання від відповідача або визнання наявності договірного обов'язку відповідача, оскільки такі способи не ведуть до виконання боржником свого зобов'язання, у тому числі в примусовому порядку, та отримання кредитором належного на виконання зобов'язання. У цьому випадку в позивача виникне потреба повторного звернення до суду.
Також слід ураховувати, що наведені вище способи захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов'язань будуть належними лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. Зокрема, у таких випадках: кредитор у правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право в межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов'язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц та від 19.10.2022 у справі №910/14224/20).
В той же час, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Тобто, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, предмет позову.
У справі, що розглядається позивач обрав спосіб захисту у вигляді зобов'язання відповідача виконати умови договору в натурі шляхом передачі товару поза межами строку дії договору і така вимога є неналежним способом захисту порушеного права позивача, що є самостійною вимогою для відмови у позові. Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07.03.2023 по справі № 913/864/21.
Також суд звертає увагу на те, що умовами договору визначено, що обов'язку продавця поставити товар передує обов'язок позивача сплатити 100 % вартості партії товару. Однак, в матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем свого обов'язку щодо сплатити 100 % вартості партії товару, який він просить суд зобов'язати відповідача передати.
З огляду на викладене, колегія суддів також зазначає про неможливість задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача вчинити дії (передати товар) за рішенням суду, без виконання позивачем свого обов'язку щодо попередньої сплати вартості товару.
Щодо вимоги позивача про стягнення із відповідача неустойки в розмірі 457 515, 99 грн на підставі на підставі п. 7.5. договору, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 5.2 договору продавець зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів передати покупцеві партію товару після отримання на свій рахунок 100% передоплати за партію товару або здійснити відвантаження партії товару відповідно до графіку поставки, з урахуванням пункту 4.6 договору продавець зобов'язаний надати покупцеві наступні документи під час передачі кожної партії товару: товарно-транспортна (залізнична) накладна, рахунок-фактура на оплату товару.
В той же час, п. 7.5. договору сторонами погоджено відповідальність за невиконання п. 5.2. договору, а саме у випадку порушення продавцем строків передачі партії товару більше ніж на 10 робочих днів, продавець сплачує на користь покупця неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непереданої в строки партії товару за кожен день такого прострочення.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач надсилав позивачу лист-запрошення від 03.01.2024 № 5, що свідчить про готовність відповідача до вчасного виконання умов договору № UEEX-4536-8 від 08.12.2023. В той же час, у договорі чітко визначено, що товар поставляється після 100 % передоплати.
Так, товар на суму перерахованої передоплати відповідачем поставлений позивачу у визначений договором строк, тому відповідачем не порушено умови договору щодо поставки товару, за які згідно п. 7.5 договору продавець несе відповідальність, а саме сплачує на користь покупця неустойку в розмірі подвійної ставки НБУ від вартості непереданої в строки партії товару за кожен день такого прострочення.
Суд вказує, що жодних претензій позивачем щодо порушення відповідачем строків передачі партії товару, визначених у п. 5.2. цього договору та прохання сплатити штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день порушення, матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення із відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 457 515, 99 грн.
З приводу решти доводів скаржника, зазначених в суді апеляційної інстанції, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи були почуті, враховані судом апеляційної інстанції, натомість оскаржуване рішення суду є вмотивованим, і судом першої інстанції зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки. Позивачем, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, висновків суду першої інстанції не спростовано, а його посилання є такими, що не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 15.11.2024 у справі № 906/669/24 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ "Єврошпон-Смига" - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Єврошпон-Смига" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.11.2024 у справі № 906/669/24 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складено 17 лютого 2025
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Петухов М.Г.