майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"11" лютого 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1244/24
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді: Кравець С.Г.,
секретаря судового засідання: Круглецької А.І.,
за участю представників сторін:
від позивача: Василенко Б.В.- довіреність від 16.01.2025 (приймав участь в судовому
засіданні 03.02.2025),
Бєляєв В.О.- довіреність №1 від 30.01.2025 (приймав участь в судовому засіданні
11.02.2025),
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом: Військової частини НОМЕР_1
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія"
про стягнення 317 376,00грн.
Процесуальні дії по справі.
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" про стягнення 180 576,00грн, з яких: 84 816,00грн пені та 95 760,00грн штрафу, а також судових витрат.
Ухвалою суду від 09.12.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №906/1244/24 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.01.2024.
Ухвалою суду від 13.01.2024 прийнято до розгляду заяву Військової частини НОМЕР_1 від 21.12.2024 (вх. №01-44/3549/24), яка фактично є заявою про зміну предмета позову, та вирішено здійснювати подальший розгляд справи в межах поданих змін, а саме про стягнення з ТОВ "Житомирська торгова компанія" на користь Військової частини НОМЕР_1 коштів в загальній сумі 317 376,00грн, з яких: 84 816,00грн - пені, 95 760,00грн - штрафу, 136 800,00грн - штрафу, а також витрати зі сплати судового збору. Відкладено розгляд справи по суті на 03.02.2025. Роз'яснено відповідачу право подати, за необхідності, письмові пояснення щодо заяви позивача від 21.12.2024 (вх. №01-44/3549/24) в строк до 27.01.2025.
Ухвалою суду від 03.02.2025 повідомлено сторони про те, що у судовому засіданні при розгляді справи по суті оголошено перерву до 11.02.2025.
Представники позивача у судових засіданнях 03.02.2025 та 11.02.2025 позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позові (а.с.1-2), відповіді за відзив (а.с.45-47), просили суд позов задовольнити у повному обсязі з урахування змін, зазначених в заяві від 21.12.2024 (вх. №01-44/3549/24).
Представник відповідача в судове засідання 11.02.2025 не з'явився, про розгляд справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа "Ухвала про повідомлення" від 03.02.2025 по справі №906/1244/24 у електронні кабінети відповідача та його керівника (а.с. 85).
08.02.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли письмові пояснення від 08.02.2025 з доказами їх направлення іншій стороні.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).
Враховуючи те, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
У судове засідання 11.02.2025 явка представників сторін обов'язковою не визнавалась і неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача.
У судовому засіданні 11.02.2025 судом оголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором №80 про закупівлю товарів за кошти місцевого бюджету від 24.06.2024. Позивач вказує, що умовами укладеного між сторонами договору було передбачено поставку відповідачем товару, згідно переліку, зазначеного у специфікації, у строк - за попередньою домовленістю сторін, але не пізніше 01.08.2024. Однак, станом на 01.08.2024 постачальником не було передано замовнику товар, чим фактично порушено взяті на себе зобов'язання стосовно виконання умов договору. У зв'язку з непоставкою товару, позивач направляв на поштову та електронну адреси відповідача претензії з вимогами про сплату штрафних санкцій, а також повідомлення про розірвання договору.
Відповідач у відзиві від 24.12.2024 (а.с.40-41) на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що згідно умов укладеного між сторонами договору, поставка товару починається за зверненням замовника, але не раніше дати підписання договору. Відповідач доводить, що позивачем не наведено жодних фактів здійснення ними письмової або телефонної заявки щодо поставки товару. Відповідно вказує, що у відповідача не виникло обов'язку поставити обумовлений товар позивачу, а тому просить у задоволенні позову відмовити.
Позивач у відповіді на відзив (а.с.45-47) вказує, що в укладеному між сторонами договорі узгоджено істотну умову щодо строку поставки, а саме, що зобов'язання мало бути виконано не пізніше 01.08.2024. Доводить, що умова щодо попередньої домовленості сторін, або щодо звернення замовника не може в такому випадку вважатися істотною, адже сторонами узгоджено кінцевий строк такої поставки, відтак, товар мав бути поставлений у визначений договором строк.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
24.06.2024 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" (постачальник) укладено Договір №80 про закупівлю товарів за кошти місцевого бюджету, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставити товар, зазначений в Специфікації (додаток 1 до договору) та у відповідності до технічних вимог (додаток 2 до договору), які є невід'ємною частиною цього договору, а замовник прийняти і оплатити такі товари.
У п.3.1. договору, сторони погодили, що ціна цього договору становить: 1 368 000,00 (один мільйон триста шістдесят вісім тисяч гривень, 00 коп.) з ПДВ 0%.
Розрахунки за фактично отриманий товар проводяться на підставі накладної, якою сторони підтверджують дату поставки товару від постачальника замовнику, фактичного прийняття товару представником замовника та відсутності зауважень (п. 4.2. договору).
За умовами договору п.5.1. поставка товару починається за зверненням замовника, але не раніше дати підписання договору.
Строк поставки товару за попередньою домовленістю сторін, але не пізніше 1 серпня 2024 року (п. 5.3. договору).
Пунктом 7.2. договору сторони передбачили відповідальність постачальника:
- за порушення умов зобов'язань щодо якості (комплексності) товару з постачальника стягується штраф у розмірі 20 (двадцяти) % вартості неякісного (некомплектного) товару;
- за порушення строків поставки товару, передбачених п.5.4. цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості Товару, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) % вартості Товару;
- за безпідставну відмову від поставки (недопоставки) товару, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 10 (десяти) % вартості непоставленого (недопоставленого) товару;
- за кожен день прострочення усунення недоліків товару або невиконання вимоги про його заміну, Постачальник сплачує Замовнику неустойку в розмірі 1 (одного) % вартості неякісного Товару.
Цей договір укладається та вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 1 грудня 2024 року (п. 10.1. договору).
Договір №80 про закупівлю товарів за кошти місцевого бюджету, підписано представниками сторін та підписи скріплено печатками Військової частини та Товариства.
У Специфікації на товар, яка є додатком №1 до договору №80 від 24.06.2024, сторонами погоджено найменування товару, його кількість та вартість, яка становить 1 368 000,00грн (а.с.12).
Додатком №2 до договору №80 від 24.06.2024, сторонами погоджено технічні вимоги товару (а.с.12 на звороті).
У зв'язку з непоставкою постачальником товару, у встановлений у договорі термін, замовник направив на поштову та електронну адреси відповідача претензію №813/19545 від 03.09.2024, у якій посилаючись на порушення термінів виконання договору, нарахував штраф в сумі 95 760,00грн та пеню в сумі 42 408,00грн, які просив сплатити на розрахунковий рахунок Військової частини. Також вимагав ТОВ "Житомирська торгова компанія" виконати умови укладеного між сторонами договору в частині поставки товару (а.с. на звороті 14-15).
У зв'язку із нездійснення відповідачем поставки товару в строк, встановлений договором, позивач надіслав відповідачу Повідомлення №813/20296 від 10.09.2024 про розірвання Договору №80 від 24.06.2024, у якому вимагав поставити товар не пізніше 01.10.2024, а у випадку невиконання до 01.10.2024 умов договору, повідомив про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку з 02.10.2024 (а.с. на звороті 16).
В подальшому, позивач направив відповідачу претензію №813/23049 від 04.10.2024, у якій вимагав у відповідача сплатити штраф в сумі 95 760,00грн та пеню в сумі 84 816,00грн на розрахунковий рахунок Військової частини (а.с. 18-19 на звороті).
Крім того, позивачем було направлено претензію на адресу відповідача №813/31070 від 07.12.2024, у якій позивач нарахував відповідачу 84 816,00грн - пені, 95 760,00грн - штрафу та 136 800,00грн - штрафу, які просив останнього сплатити на розрахунковий рахунок Військової частини (а.с. 36-37).
Відповідач відповіді на вказані претензії не надав, як і доказів сплати позивачу штрафних санкцій, що стало підставою для звернення позивача з позовом у цій справі про стягнення з відповідача 317 376,00грн, з яких: 84 816,00грн - пені (0,1% пені за порушення строків виконання зобов'язання), 95 760,00грн - штрафу (7% штрафу за прострочення поставки понад 30 днів) та 136 800,00грн - штрафу (10% штрафу за безпідставну відмову від поставки товару).
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).
Частиною 1 статті 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 317 376,00грн, з яких: 84 816,00грн - пені (0,1% пені за порушення строків виконання зобов'язання), 95 760,00грн - штрафу (7% штрафу за прострочення поставки понад 30 днів) та 136 800,00грн - штрафу (10% штрафу за безпідставну відмову від поставки товару).
Як встановлено судом, між сторонами був укладений Договір №80 від 24.06.2024 про закупівлю товарів за кошти місцевого бюджету, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставити товар, зазначений в Специфікації (додаток 1 до договору) та у відповідності до технічних вимог (додаток 2 до договору), які є невід'ємною частиною цього договору, а замовник прийняти і оплатити такі товари.
У п.3.1. сторони погодили, що ціна цього договору становить: 1 368 000,0 (один мільйон триста шістдесят вісім тисяч гривень, 00 коп.) з ПДВ 0%.
У Специфікації на товар, яка є додатком №1 до договору №80 від 24.06.2024, сторонами погоджено найменування товару, його кількість та вартість, яка становить 1 368 000,00грн (а.с.12).
За умовами п.5.1. поставка товару починається за зверненням замовника, але не раніше дати підписання договору.
Строк поставки товару за попередньою домовленістю сторін, але не пізніше 1 серпня 2024 року (п. 5.3. договору).
Розрахунки за фактично отриманий товар проводяться на підставі накладної, якою сторони підтверджують дату поставки товару від постачальника замовнику, фактичного прийняття товару представником замовника та відсутності зауважень (п. 4.2. договору).
Позивач, посилаючись на те, що відповідачем не було поставлено товар в строки, передбачені п.5.3 договору, нарахував відповідачу пеню та штраф.
Відповідач у відзиві вказує, що поставка товару починається за зверненням замовника, а позивачем не надано заявки щодо поставки товару, тому вважає, що відповідача не виникло обов'язку поставити обумовлений товар.
Враховуючи погоджені в п.5.3 договору сторонами умови щодо строків поставки товару, відповідач мав поставити обумовлений в специфікації товар на суму 1 368 000,00грн не пізніше 1 серпня 2024 року. При цьому, виходячи зі змісту п.5.3 договору, строк поставки - 01.08.2024 є строком до якого відповідач у будь-якому разі мав поставити обумовлений товар, незалежно від наявності або відсутності заявки. Відтак, доводи відповідача про те, що у зв'язку з відсутністю заявки позивача у відповідача не виникло обов'язку поставити товар, судом відхиляються.
Відповідач в зазначений строк товар на суму 1 368 000,00грн позивачу не поставив. Доказів протилежного відповідач суду не надав.
У зв'язку з непоставкою товару, у встановлений у договорі строк, замовник направив на поштову та електронну адреси відповідача претензію №813/19545 від 03.09.2024, в якій нарахував штраф в сумі 95 760,00грн та пеню в сумі 42 408,00грн та які просив сплатити на розрахунковий рахунок Військової частини. Також вимагав у відповідача виконати умови укладеного між сторонами договору в частині поставки товару (а.с. 14-15).
Відповідач відповіді на зазначену претензію на надав, штрафні санкції не сплатив.
Через нездійснення відповідачем поставки товару в строк, встановлений договором, позивач надіслав відповідачу Повідомлення №813/20296 від 10.09.2024 про розірвання Договору №80 від 24.06.2024, у якому вимагав поставити товар не пізніше 01.10.2024, а у випадку невиконання в строк до 01.10.2024 умов договору, повідомив про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку з 02.10.2024 (а.с. 16 на звороті; докази надіслання - а.с.17).
Вказане повідомлення позивача також залишилося без реагування зі сторони відповідача.
Відповідно до ч. 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом ст. 651 ЦК України розірвання договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
У п.6.2. договору сторони передбачили право замовника достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань постачальником, повідомивши про це його у строк не менше ніж за 1 тиждень.
Оскільки відповідач не виконав свого обов'язку з поставки товару у встановлений у договорі строк, дії позивача щодо одностороннього розірвання договору суд вважає правомірними та такими, що тягнуть за собою відповідні правові наслідки.
Таким чином, враховуючи умови п.6.2 договору, він вважається розірваним з 02.10.2024.
Доказів поставки позивачу товару до закінчення терміну дії договору відповідач суду не надав, тобто має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання.
В подальшому, позивачем також надсилались відповідачу претензії №813/23049 від 04.10.2024, №813/31070 від 07.12.2024, в яких Військова частина вимагала сплатити штраф та пеню (а.с.18-19, 36-37). Зокрема, в претензії №813/31070 від 07.12.2024 позивач нарахував відповідачу 84 816,00грн - пені, 95 760,00грн - штрафу та 136 800,00грн - штрафу, які просив останнього сплатити на розрахунковий рахунок Військової частини. Вказані претензії залишились відповідачем без реагування.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
З наведених вище положень статей 230-231 ГК України, статей 549, 551, 611 ЦК України слідує, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору.
Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, зокрема, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
У відповідності до пункту 7.2 договору, за порушення строків поставки товару, передбачених п.5.4 цього договору постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якої допущено прострочення виконання за кожним день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) % вартості товару.
У поясненнях від 08.02.2025 позивач повідомляє, що другий абзац пункту 7.2. договору містить описку, адже строк поставки визначений у п. 5.3. договору, а не у п. 5.4.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені (а.с.2), яка заявлена до стягнення позивачем, дійшов висновку про її правомірне нарахування, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 84 816,00грн пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача: 7% штрафу за прострочення поставки понад 30 днів - у сумі 95 760,00грн та 10% штрафу за безпідставну відмову від поставки товару - у сумі 136 800,00грн, суд враховує, що стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язання на строк понад 30 днів та штрафу у розмірі 10 (десяти) % вартості непоставленого товару є подвійною відповідальністю в межах одного виду санкцій (штрафу) за порушення зобов'язання, оскільки як встановлено судом, у даному випадку відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в безпідставній відмові від поставки товару у повному обсязі, згідно укладеного договору.
Одночасне стягнення обох штрафів за прострочення виконання зобов'язання - 7% та у розмірі 10 (десяти) % від вартості непоставленого у даному випадку є подвійним стягненням штрафу за неналежне виконання зобов'язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.
Тому, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу 10% штрафу у розмірі 136 800,00грн за безпідставну відмову від поставки товару. У стягненні 7% штрафу за прострочення поставки понад 30 днів - у сумі 95 760,00грн, суд відмовляє.
Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 84 816,00грн та штрафу в сумі 136 800,00грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення 95 760,00грн штрафу суд відмовляє.
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як встановлено пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру оплачується судовим збором в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судом враховується, що Військова частина НОМЕР_1 подала позовну заяву через підсистему "Електронний суд".
Згідно з ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Розмір задоволених позовних вимог становить 221 616,00грн, а судовий збір, який покладається на відповідача, визначається у розмірі 2 659,39грн (221 616,00грн * 1,5% * 0,8).
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" (10029, м. Житомир, вул. Степана Бандери, буд. 7, офіс 316; ідентифікаційний код 43672760) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ):
- 84 816,00грн - пені,
- 136 800,00грн - штрафу,
- 2 659,39грн витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 17.02.25
Суддя Кравець С.Г.
Направити:
1 - позивачу (ЄДРПОУ 08104621) - Електронний Суд,
2 - відповідачу (ЄДРПОУ 43672760) - Електронний Суд.