вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.02.2025м. ДніпроСправа № 904/5440/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіль ЮС" (Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Плугатар)
до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)
про стягнення заборгованості
Товариство з обмеженою відповідальністю "Артіль ЮС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 276975,26грн, з якої: 178206,00грн основного боргу, 83155,05грн інфляційних втрат, 15614,21грн три відсотки річних. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №130318 від 13.03.2018 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними в матеріалах справи документами. Зобов'язано відповідача протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву.
30.12.2024 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у позові в повному обсязі
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що позивач не додав до позовної заяви доказів надання відповідачу повного пакету документів, передбачених положеннями договору, зокрема, рахунків-фактури, що є передумовою здійснення відповідачем оплати за поставлений товар. Разом з тим вказує , що у відповідача не настав обов'язок здійснити оплату за договором внаслідок прострочення позивача. Крім того посилається на форс-мажорні обставини.
06.01.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що не надання рахунку не є відкладальною умовою та не є простроченням кредитора. У свою чергу, відповідачем було здійснено частково оплату по рахунку, який на думку відповідача він не отримував. Крім того, лист Торгово-промислова палата України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не може бути підтвердженням форс-мажорних обставин, які зумовили невиконання договірних зобов'язань відповідача перед позивачем.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
13.03.2028 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Артіль ЮС" (далі - постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Суха Балка" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки №130318 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується передати покупцю продукцію (далі по тексту - "товар"), а покупець зобов'язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах.
Номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються сторонами в специфікаціях (Додатках), які після їх підписання є невід'ємною частиною цього договору. При зазначенні переліку, асортименту в специфікаціях (додатках) обов'язково указується код УКТ ЗЕД товару з дотриманням наступних вимог:
- при придбанні товарів, вироблених в України (крім підакцизних), вказується не менш як 4 перших символів коду УКТ ЗЕД;
- при придбанні товарів, імпортованих в Україну та підакцизних, вказується 10 символів коду УКТ ЗЕД (пункт 1.2 договору).
Приписами пункту 2.1 договору встановлено, що поставка товару здійсняється партіями. Партія товару - товар, оформлений одним товарно-транспортним документом.
Приписами пункту 2.3 договору встановлено, що на кожну поставлену партію товару постачальник повинен надати покупцю наступні документи:
- рахунок-фактуру - 1 примірник (оригінал):
- сертифікат якості виробника/паспорт на товар - 1 примірник (оригінал або копія, завірена печаткою постачальника);
- видаткову накладну -1 примірник (оригінал) та необхідну кількість копій в залежності від виду транспорту;
- податкову накладну - складену в електронній формі з дотриманням вимог щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, з електронним підписом уповноваженої особи та з реєстрацією в Єдиному реєстрі податкових накладних, в порядку, передбаченому п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України;
- інші документи, перераховані в специфікації (додатку).
Зазначені вище документи при поставці товару автотранспортом надаються постачальником одночасно з товаром, а при поставці залізничним транспортом - не пізніше, ніж через 2 робочих дні з дати прибуття товару до покупця. В зазначених вище документах поруч з найменування товару зазначається код УКТ ЗЕД такого товару з дотриманням вимог, вказаних в пункті 1.2 договору.
Пунктом 2.4 договору сторони визначили, що датою поставки товару вважається дата, проставлена на видатковій накладній при отриманні товару; при поставці залізничним транспортом - відмітка станції призначення в залізничній накладній, якщо інше не обумовлено специфікацією (додатком). Право власності на товар, а також всі пов'язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця відповідності до умов переходу права власності на товар, визначений у специфікаціях (додатках).
Відповідно до пункту 3.1 договору ціна товару встановлюється та узгоджується сторонами відповідно до пункту 1.2 цього договору.
Згідно з пунктом 3.2 договору загальна вартість договору визначається вартістю всіх специфікацій (додатків), підписаних по цьому договору, які є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 4.3 договору визначено, що у випадку, коли документи, зазначені в пункті 2.3 цього договору, не надані постачальником у встановлений в пункті 2.3 договору строк або оформлені постачальником неналежним чином (з порушенням чинного законодавства та умов цього договору), про що покупець направляє постачальнику відповідне повідомлення про порушення умов пункту 2.3 договору, покупець має право затримати оплату товару до надання постачальником повного комплекту належним чином оформленої документації, при цьому строк оплати, вказаний у пункті 4.1 договору збільшується на період надання документів, зазначених у пункті 2.3 договору, оформлених належним чином. Також в даному випадку, штрафні санкції до покупця за порушення строків розрахунків за договором не застосовуються, три проценти річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції не нараховуються та не сплачуються покупцем. Якщо податкова накладна не зареєстрована постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений в пункті 2.5 договору строк або реєстрація податкової накладної була зупинена контролюючим органом, то відлік строку оплати, узгоджений сторонами відповідно до пункту 4.1 договору, починається з дати реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також в даному випадку, штрафні санкції до покупця за порушення строків розрахунків за договором не застосовуються, три проценти річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції не нараховуються та не сплачуються покупцем.
Пунктом 13.5 договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Моментом підписання договору є дата, зазначена у верхньому правому куті на першій сторінці цього договору (у редакції додаткової угоди №4 від 31.12.2021).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір №130318 від 13.03.2018 був чинним на час виникнення спірних правовідносин.
15.12.2021 між сторонами підписано специфікацію №27 до договору (а.с. 18 том 1), відповідно до умов якої сторони визначили, найменування товару, кількість товару, порядок оплати та його вартість. Умовами специфікації визначено умови оплати товару, а саме: Оплата товару, що поставляється за цим договором (Специфікацією), здійснюється покупцем на умовах: по факту поставки, на протязі 30 календарних днів з моменту надходження ТМЦ на склад покупця.
На виконання умов договору та специфікації позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 188880,00грн, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, підписаними сторонами та скріплені їх печатками:
- видаткова накладна №2 від 11.01.2022 на суму 172320,00грн з ПДВ (а.с. 19 том 1);
- видаткова накладна №7 від 21.01.2022 на суму 16560,00грн з ПДВ (а.с. 23 том 1);
- товарно-транспортна накладна №2 від 11.01.2022 (а.с. 22 том 1);
- товарно-транспортна накладна №7 від 21.01.2022 (а.с. 26 том 1).
На оплату поставленого товару позивач виставив відповідачу рахунки на оплату №4 від 11.01.2022 та №14 від 11.01.2022 з зазначенням реквізитів договору №130318 від 13.03.2018 на загальну суму 188880,00грн (а.с. 20, 24 том 1).
Позивач зазначає, що відповідач здійснив часткову оплату товару, на суму 10674,00грн, що підтверджується випискою з Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" за 11.07.2023 та актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 по 12.12.2024 (а.с. 27, 28 том 1).
Позивач повідомляв відповідача листами вих.№06/06 від 06.06.2023 та вих.№18/01 18.01.2024 про наявність заборгованості (а.с .65-68 том 1).
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено претензію вих.№25/10 від 25.10.2022, однак, на момент звернення до суду з позовною заявою, вимоги не задоволені та заборгованість відповідачем не погашена (а.с. 69-71 том 1).
Як стверджує позивач, у зв'язку з частковою оплатою поставленого товару у відповідача виникла заборгованість у сумі 178206,00грн, яку позивач і просить стягнути, що і є причиною виникнення спору.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару.
Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття товару за зазначеною видатковою накладною відповідачем також не заявлено.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов'язань.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Враховуючи визначений контрагентами у пунктах 4.1, 4.2 договору та специфікації №27 від 15.12.2021 порядок розрахунків за поставлений товар, приймаючи до уваги його прийняття відповідачем за видатковими та товаро-транспортними накладними, здійсненої часткової оплати за виставленими рахунками, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав:
- 10.02.2022 за видатковою накладною №2 від 11.01.2022 на загальну суму 172320,00грн (неоплаченою залишилась сума 161646,00грн), прострочення з 11.02.2022;
- 20.02.2022 за видатковою накладною №7 від 21.01.2022 на загальну суму 16560,00грн (неоплаченою залишилась сума 16560,00грн), прострочення з 21.02.2022.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 178206,00грн відповідачем згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Згідно з частиною третьою статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також, згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Загальний лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1від 28.02.2022, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання за договором, що пов'язане з настанням обставин непереборної сили, оскільки згідно зі статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Тож, указаний лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).
З огляду на викладене, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, а тому відхиляються господарським судом.
Щодо посилань відповідача на те, що строк оплати за надані послуги не настав у зв'язку з не наданням позивачем копій рахунків, господарський суд зазначає наступне.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 20.04.2020 по справі №915/641/19 зазначив, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар.
Аналогічна правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.
Враховуючи викладене, ненадання позивачем рахунку, виставленого постачальником за договором, не є відкладальною умовою, у зв'язку з чим, оплата товару, що поставляється за цим договором (специфікацією), повинна здійснюватись протягом 30 календарних днів з моменту надходження ТМЦ на склад покупця.
Також, твердження відповідача про неотримання рахунків спростовується здійсненою останнім частковою оплатою із посиланням на номер рахунку.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних у сумі 15614,21грн за загальний період з 10.02.2024 по 12.12.2024 та інфляційні втрати у сумі 83155,05грн за лютий 2022 року по листопад 2024 року, які розраховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення три відсотки річних розраховані за видатковою накладною №2 від 11.01.2022:
- у сумі 452,69грн за загальний період з 10.02.2022 по 10.07.2023 із суми заборгованості 10674,00грн;
- у сумі 13764,96грн за загальний період з 10.02.2022 по 12.12.2024 із суми заборгованості 161646,96грн.
За видатковою накладною №7 від 21.01.2022:
- у сумі 1396,56грн за загальний період з 20.02.2022 по 12.12.2024 із суми заборгованості 16560,00грн.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку трьох відсотків річних судом встановлено, що позивачем неправильно визначено суму заборгованості за період з 10.02.2022 по 10.07.2023 та не враховано наступні положення законодавства.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, здійсненої відповідачем оплати та меж позовних вимог, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у загальному розмірі 15598,68грн за загальний період з 11.02.2022 по 12.12.2024, з яких:
- 451,82грн за період з 11.02.2022 по 10.07.2023 із заборгованості у сумі 10674,00грн за видатковою накладною №2 від 11.01.2022;
- 13751,67грн за період з 11.02.2022 по 12.12.2024 із заборгованості у сумі 161646,00грн за видатковою накладною №2 від 11.01.2022;
- 1395,19грн за період з 21.02.2022 по 12.12.2024 із заборгованості у сумі 16560,00грн за видатковою накладною №7 від 21.01.2022.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом порушень не встановлено.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин у справі, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 276959,73грн, з якої: 178206,00грн основного боргу, 83155,05грн інфляційних втрат та 15598,68грн трьох відсотків річних. В решті позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (частина перша статті 124 Господарського процесуального кодексу України).
У позовній заяві позивач у справі попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12000,00грн.
Відповідно до частин першої третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані копії договору про надання правничої допомоги №1/25/10 від 25.10.2022, акту приймання наданих послуг №1 від 12.12.2024, додаткової угоди №3-12/12 від 12.12.2024, рахунку-фактури №А-01 від 12.12.2024, платіжної інструкції №700 від 13.12.2024 на суму 12000,00грн, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія ВХ №1084553 від 12.12.2024, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія №543 (а.с. 6, 29-39 том 1).
Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду разом із позовною заявою, тобто в межах передбаченого законом строку.
Здійснюючи аналіз заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відтак, з огляду на викладене, керуючись передбаченим статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, суд вважає 5000,00грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 3323,53грн та 4999,72грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77- 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіль ЮС" до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 276975,26грн, з якої: 178206,00грн основного боргу, 83155,05грн інфляційних втрат, 15614,21грн три відсотки річних - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 5, ідентифікаційний код 00191329) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіль ЮС" (53723, Дніпропетровська область, Криворізький р-н, с. Плугатар, вул. Центральна, буд. 2А, ідентифікаційний код 25017616) 178206,00грн - основного боргу, 83155,05грн - інфляційних втрат, 15598,68грн - трьох відсотків річних, 3323,53грн - витрат по сплаті судового збору та 4999,72грн - витрат на професійну правничу допомогу .
Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіль ЮС" 15,53грн - трьох відсотків річних.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 17.02.2025.
Суддя В.О. Татарчук