Справа № 201/253/25
Провадження № 2/210/669/25
іменем України
14 лютого 2025 року
Суддя Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, Сільченко В. Є., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
12.02.2025 року в провадження судді на підставі ухвали Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 13.01.2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за підсудністю.
Дослідивши матеріали позову, доходжу висновку про необхідність залишення останнього без руху з наступних підстав.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_1 просить відстрочити сплату судового збору до винесення рішення, оскільки майновий стан позивача не дозволяє наразі сплатити судовий збір, у зв'язку з відсутністю постійного доходу, маючи на утриманні неповнолітню дитину.
Так, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Тлумачення ст. 136 ЦПК України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.
При цьому відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є правом, а не обов'язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Особливо це стосується порушення заявником процедури касаційного провадження.
У той же час, гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.
При вирішенні питання про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
Отже, єдиною підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Проте, на підтвердження передбачених законом підстав для відстрочення сплати судового збору до винесення рішення позивачка суду доказів її майнового стану за 2024 рік, як це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», тобто доказів розміру річного доходу заявника за попередній календарний рік - 2024 рік.
Надана довідка з ПФ України форми ОК-5 свідчить про отримані доходи за 2005, 2006, 2007, 2008, 2011, 2012, 2013, 2014, 2018 роки, тоді як до суду позивачка звернулась в 2025 році.
Отже, надані позивачем докази щодо неспроможності сплати судового збору є недостатніми, оскільки вони не містять інформації про майновий стан в цілому, який би свідчив про неспроможність сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року по справі №0940/2276/18, провадження № 11-336апп20, зробила висновок, що з аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Разом із тим, Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року у справі №338/158/19, провадження № 61-11548св20, зауважив, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану.
При цьому суд наголошує, що норми Закону України «Про судовий збір» визначають порядок сплати судового збору, встановлюють ставки, які залежать від змісту позовних вимог (майнового, немайнового характеру), інших заяв процесуального характеру, статусу особи позивача (юридична, фізична особа).
Наведений Закон визначає обов'язок особи, яка звертається до суду за захистом свого майнового, немайнового права та/або обов'язку, здійснити сплату судового збору. Такий обов'язок справляння судового збору є законним фінансовим обмеженням та убезпечує від надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Безпідставне звільнення від сплати судового збору є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Відтак, позивачці необхідно надати докази свого скрутного матеріального стану за рік, який передує зверненню до суду, або ж сплатити судовий збір в розмірі 1211,20 грн., який передбачений пп. 3 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», за реквізитами Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Відповідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
За таких обставин, відповідно до вимог ч.1 ст.185 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без руху.
Роз'яснити позивачу право протягом десяти днів з дня одержання ухвали суду усунути виявлені недоліки.
Керуючись ст.ст.175,177,185 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправлення вказаних в мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня її отримання, та роз'яснити, що в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: В. Є. Сільченко